Рішення № 54892111, 22.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 313/137/15-ц головуючий у 1 інстанції Кравцов С.О.

провадження № 22-ц /778/6420/15 суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Кухаря С.В., Панкеєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частки квартири,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частки квартири.

В обґрунтування позову зазначивши, що позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кожний є власником по 1/8 частини квартири №1 у будинку 39 за адресою: Запорізька область смт. Веселе вул. Мостова.

Інші 5/8 частини квартири належить відповідачу ОСОБА_2 В даний час в будинку зареєстрована та проживає відповідач разом з її сином. Позивачі зареєстровані та проживають за іншими адресами але мають намір скористатись кожний своїми правами власників на 1/8 частки спірної квартири шляхом розпорядження на всій розсуд.

Спірний будинок має чотири окремі кімнати, жилою площею 56,73 кв.м, загальна площа будинку складає 82,51 кв.м.

Посилаючись на ч.1 ст.364 ЦК України зазначають, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Ухвалою Веселівського районного суду Запорізької області від 14.02.2014 року по цивільній справі № 313/1132/13-ц за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування жилим будинком та земельною ділянкою було призначено експертизу щодо вирішення якої поставлено питання щодо варіантів виділення та ринкової вартості спірної квартири.

Згідно висновку № 633/634-14 судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 313/1132/13-ц відсутні варіанти виділення спірної квартири. Ринкова вартість частини домоволодіння № 39, а саме: квартири № 1 разом з надвірними будівлями та спорудами по вул. Мостова смт.Веселе Веселівського району Запорізької області, станом на липень 2014 року складає : 246 384,00 гривень.

У звязку з зазначеним позивачі просили суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/8 частки квартири АДРЕСА_1, що становить 30798,05 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_3 компенсацію вартості по 1/8 частки квартири АДРЕСА_1, що становить кожному по 30798,05 гривень, та судові витрати повязані з розглядом справи.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_3 компенсацію вартості по 1/8 частки квартири АДРЕСА_1, що становить кожному по 30798,05 гривень, та судові витрати повязані з розглядом справи у сумі 923 гривень 95 копійок..

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

З рішенням суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки воно не відповідає вимогам ст.ст. 212,213, 214 ЦПК України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Між тим, ухвалюючи рішення, суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд оцінює докази, як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозвязку і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, що за рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 15.10.2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 є власниками по 1/8 частини квартири 1 будинку 39 за адресою : Запорізька область смт. Веселе вул. Мостова, про що зазначено у ОСОБА_8 про державну реєстрацію прав. (а.с.3-5) інші 5/8 частини квартири належить ОСОБА_10

Спірний будинок має чотири окремі кімнати, жилою площею 56,73 кв.м., загальна площе будинку 82,51 кв.м.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 04.11.2014 року було відмовлено у задоволені позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділення кожному по 1\8 частці квартири. (а.с.35-37)

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд дійшов висновку проте, що згідно висновку № 633/634-14 судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 313/1132/13-ц відсутні варіанти виділення спірної квартири, а ринкова вартість частини домоволодіння № 39, а саме : квартири № 1 разом з надвірними будівлями та спорудами по вул. Мостова смт.Веселе Веселівського району Запорізької області, станом на липень 2014 року складає 246 384,00 гривень, та оскільки виділ частки у натурі неможливий співвласник має право на одержання від іншого співвласника грошової або матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно ч.2 ст.364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно з законом або є неможливим ( частина друга статті 183 цього кодексу) співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію припиняється з дня її отримання. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

За правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4ц14, при вирішенні справи, крім вказаної спеціальної норми суду слід було врахувати і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників. При цьому суд має зясувати чи не порушить права інших осіб, які не мають змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки, оскільки правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

За положеннями статей 10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається із заявлених позивачем вимог, які задоволені судом першої інстанції, позивач та суд, всупереч вимога ст. 364 ЦК України, не вирішували питання щодо припинення право власності відносно частки квартири, за яку вони стягують компенсацію, отже внаслідок рішення суду у позивачів залишається у власності по 1\8 частці квартири, проте безпідставно стягують з відповідача вартість 1/8 частки квартири.

Крім того, позивачі, та суд першої інстанції, всупереч правовій позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4ц14 не довели дійсну вартість належну їм частки квартири на час ухвалення рішення та всупереч інтересам іншого співвласника без зясування матеріальної можливості стягнули по 1/8 частці домоволодіння, яке складається із квартири № 1 разом з надвірними будівлями та спорудами, замість 1/8 частки належній їм квартири (за витягом із державного реєстру), та при цьому судом безпідставно не враховані доводи ОСОБА_2 проте, що вона не має матеріальної можливості сплатити 3/8 частки домоволодіння у розмірі 92394 гривні 15 копійок, що призведе до примусового продажу квартири, а отже завдасть їй шкоди як співвласнику квартири.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий обєкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння обєкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію обєктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток обєктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, передбачено, що не підлягають поділу обєкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) обєкти нерухомого майна. Питання щодо поділу обєктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) обєкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) обєкти нерухомого майна.

Така правова позиція викладена у постанові ВСУ від 30.09. 2015 року у справі № 6-2864ц15, яка є обовязковою для застосування цих норм права.

Як вбачається із витягу про державну реєстрацію право власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 є власниками по 1/8 частини квартири 1 будинку 39 за адресою : Запорізька область смт. Веселе вул. Мостова і ні про які надвірні будівлі та споруди у витягу не йдеться, між тим суд прийняв до уваги висновок № 633/634-14 судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 313/1132/13-ц , за якою визначена станом на липень 2014 року ринкова вартість не квартири, а домоволодіння № 39 разом з надвірними будівлями та спорудами по вул. Мостова смт.Веселе Веселівського району Запорізької області, яка складає 246 384,00 гривень

Оскільки ухвалене по справі рішення суду першої інстанції про задоволення позову не можна визнати обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи та нормам матеріального та процесуального права, враховуючи, а тому, в порядку ст. 309 ЦПК України, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Крім того відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору 1016,35 / 3 ( трьох позивачів) = у сумі 338 гривень 79 копійок, підлягають присудженню з кожного відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2015 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частки квартири відмовити.

Стягнути ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати при подачі апеляційної скарги з кожного по 338 гривень 79 копійок

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: