Ухвала суду № 54892045, 11.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/4729/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 320/4729/15-к Головуючий у 1 інстанції Колодіна Л.В.

Провадження № 11-кп/778/222/16 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Категорія ч. 2 ст. 345 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року м. Запоріжжя

Судова колегія з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Рассуждай В.Я.,

суддів Городовенко В.В., Тютюник М.С.,

при секретарі Ігнатенко І.В.,

за участю прокурора Мотренко М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника адвоката ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Запорізької області в місті Запоріжжі кримінальне провадження № 12015080140000963 від 3 березня 2015 року за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_5 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, одруженого, який має вищу освіту та має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та засуджено до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням у відповідності до ст. 76 КК України обовязків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Вирішено долю речових доказів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до вироку суду першої інстанції, 3 березня 2015 року, приблизно о 5 годині 00 хвилин, працівники правоохоронного органу - співробітники Мелітопольського МВ ДСО при ГУМВС України в Запорізькій області в складі молодшого інспектора СВГЗ прапорщика міліції ОСОБА_4, міліціонера СВГЗ старшини міліції ОСОБА_6 та міліціонера-водія СВГЗ прапорщика міліції ОСОБА_7, під час несення служби по охороні громадського порядку на АП-76 на службовому автомобілі DAEWOO «Lanos», д/н 1280, перебуваючи в форменому одязі працівників правоохоронного органу - міліції України, виконуючи свої службові обов'язки, доставили до КУ «Мелітопольський психіатричний диспансер» ЗОР, який розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. К. Маркса, 41А, з метою проведення медичного огляду виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_2 Під час руху ОСОБА_2 сидів на задньому пасажирському сидінні, між ОСОБА_4, який сидів справа від нього та ОСОБА_6, який сидів зліва від нього. В цей час, знаходячись на території двору КУ «Мелітопольський психіатричний диспансер» ЗОР, який розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. К. Маркса, 41А, в службовому автомобілі DAEWOO «Lanos», д/н 1280, з правої задньої пасажирської двері вийшов молодший інспектор СВГЗ прапорщик міліції ОСОБА_4, після чого, ОСОБА_2, який, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ігноруючи законні вимоги працівників міліції, достовірно знаючи про те, що перед ним знаходяться працівники правоохоронного органу - міліції України, які виконують свої службові обов'язки, маючи умисел на умисне спричинення працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, також вийшов з правої задньої пасажирської двері службового автомобіля та з метою нанесення тілесних ушкоджень, обхопив правою рукою, в якій тримав ніж, шию ОСОБА_4, при цьому тримаючи вказаний ніж у горла ОСОБА_4, висловив на його адресу погрозу, спричинення йому тілесних ушкоджень. Миттєво відреагувавши на події, ОСОБА_4 схопив праву руку ОСОБА_2 і згідност. 13 ЗУ «Про міліцію», застосував до нього прийоми рукопашного бою. Внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_2 працівникові правоохоронного органу - співробітнику Мелітопольського МВ ДСО при ГУМВС України в Запорізькій області молодшому інспектору СВГЗ прапорщику міліції ОСОБА_4 були спричиненні тілесні ушкодження - поверхнева лінійна рана в області нижньої поверхні підборіддя, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції ОСОБА_5, не заперечуючи кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його вини, просить вирок суду першої інстанції скасувати у звязку із неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого в наслідок його мякості та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 345 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

В обґрунтування зазначає, що мотивуючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, суд врахував, що він повністю визнав провину, щиросердечно розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, але, як вважає прокурор, наведені обставини не знижують суспільну небезпеку вчиненого діяння чи особи обвинуваченого, а є лише підставою для застосування мінімального розміру покарання, передбаченого санкцією статті.

Зазначає, що судом не в повній мірі враховано суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_2 діяння, оскільки основним безпосереднім обєктом вчиненого ним злочину є нормальна діяльність правоохоронних органів та їх авторитет. Вважає, що протиправні дії ОСОБА_2 були направлені не тільки на працівника міліції, а й на авторитет правоохоронних органів в цілому. При призначенні покарання суд не в повній мірі врахував, що злочин ОСОБА_2 вчинив, перебуваючи у стані алкогольного спяніння.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, які надійшли до апеляційного суду до початку апеляційного розгляду провадження, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду залишити без змін. Вважає, що суд обґрунтовано звільнив ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, оскільки він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро покаявся, активно спряв розкриттю злочину впродовж досудового та судового слідства, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, на обліку в спеціалізованих медичних закладах не перебуває, скарг з боку правоохоронних органів не має. Крім того, в судових дебатах потерпілий ОСОБА_4 просив не призначати обвинуваченому покарання, повязане із позбавленням волі, бо він його простив і претензій до нього не має.

Заслухавши доповідь судді по справі, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5, вважала, що рішення суду про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням є невмотивованим та необґрунтованим, встановлені судом обставини, що помякшують покарання можуть бути лише підставою для призначення йому покарання в мінімальних межах санкції статті, але не для звільнення від відбування покарання, просила вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3, а також потерпілого ОСОБА_4, які вважали вирок суду законним та обґрунтованим, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду провадження в суді першої інстанції з наступних підстав.

Матеріали судового провадження свідчать про те, що 21.10.2015 року обвинувачений ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_4 звернулися на адресу суду першої інстанції із письмовою заявою про затвердження укладеної між ним угоди про примирення, до якої додали угоду, укладену ними 21 жовтня 2015 року (а.с. 80, 81-84).

Із звукозапису судового засідання від 21 жовтня 2015 року вбачається, що судом було оголошено заяву про затвердження угоди, але угоду розглянуто не було у звязку із клопотанням прокурора про надання часу для ознайомлення із її змістом.

В наступному судовому засіданні 23 жовтня 2015 року угоду розглянуто також не було у звязку із неявкою захисника обвинуваченого до судового засідання.

В судовому засіданні 28 жовтня 2015 року суд першої інстанції не перейшов до розгляду угоди про примирення, розглянув обвинувальний акт та оголосив обвинувальний вирок, чим порушив вимоги ч.ч. 3, 5, 7ст. 474 КПК України.

Так, у випадку наявності угоди, суд, відповідно до п. 1 ч. 3 ст.314, ч. 2 ст. 474 КПК України, має право у підготовчому судовому засіданні затвердити цю угоду або відмовити в її затвердженні та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттями 468-475 цього Кодексу.

Судом ці вимоги закону залишені поза увагою, а укладена угода про примирення між потерпілим таобвинуваченим не розглянута.

Крім того, ч. 5ст. 469 КПК Українизазначає, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно доч. 3ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Таким чином, позбавивши як обвинуваченого, так і потерпілого права на розгляд угоди про примирення, суд першої інстанції порушив їх процесуальні права, у тому числі і право обвинуваченого на захист, яке він бажав реалізувати через судовий розгляд зазначеної угоди, незалежно від результатів її розгляду.

Крім того, та обставина, що суд першої інстанції не перейшов до розгляду угоди про примирення, починаючи ще зі стадії підготовчого судового засідання, перешкоджала постановленню вироку по суті пред'явленого обвинувачення з призначенням покарання, оскільки, формально, у разі затвердження угода могла вплинути на його вид та розмір, і це порушення закону не може бути усунуте під час апеляційного розгляду справи.

Частиною 8 статті 474 КПК України встановлено, що повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

За таких обставин, вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_2 у відповідності до ч. 6 ст. 9, ч. 1 ст. 412 КПК України підлягає скасуванню внаслідок істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, а кримінальне провадження, поверненню до суду першої інстанції для його розгляду зі стадії підготовчого судового засідання іншим складом суду.

Оскільки вирок суду скасовується у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, колегія судів у відповідності до ч. 2 ст. 415 КПК України не входить в обговорення доводів апеляції прокурора, які слід вирішити при новому розгляді справи.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 415 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 345 КК України скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 345 КК України Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області зі стаді підготовчого судового засідання.

Ухвала є остаточною та у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

1. 2. 3.