Ухвала суду № 54890926, 11.01.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Фарятьєв С.О.

Справа № 417/197/15-ц

Провадження № 22ц/782/780/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді Фарятьєва С.О.

суддів: Коновалової В.А., Гаврилюка В.К.

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області у місті Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Луганської області, який діє в інтересах держави, в особі Гераськівської сільської ради Марківського району Луганської області, на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 17 березня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спадкового майна та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 17 березня 2015 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на таких умовах:

За ОСОБА_2 визнається право власності в порядку спадкування за заповітом на :

- житловий будинок з прилеглими до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: с. Гераськівка, вул. Молодіжна, буд. №17 Марківського району Луганської області;

- земельну ділянку площею 0,2122 гектара, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Гераськівської сільської ради Марківського району Луганської області, належну ОСОБА_4 згідно державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІУ -ЛГ № 003990, виданого Гераськівською сільською радою 12 листопада 2001 року;

- право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. К.Маркса, с. Гераськівка Марківського району Луганської області, розміром 2,85 в умовних кадастрових гектарах, належну ОСОБА_4, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай), серії ЛГ №0064771, виданого Марківською райдержадміністрацією в грудні 1996 року №466/5;

- земельну ділянку площею 5,4005 гектара, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гераськівської сільської ради Марківського району Луганської області, належну ОСОБА_4 згідно державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії 1У -ЛГ № 028045, виданого Марківською райдержадміністрацією 12 липня 2004 року;

- грошові вклади на рахунках №07900003 та на №91551-590, які знаходяться на зберіганні в ТВБВ 10012/0162 філії Луганського облуправління АТ «Ощадбанк».

Провадження по справі було закрито.

З вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився перший заступник прокурора Луганської області, який діє в інтересах держави в особі Гераськівської сільської ради Марківського району Луганської області, та подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та повернути справу до того ж суду для продовження її розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, вислухавши прокурора, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з вимогами ч.ч.1 і 3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до вимог ч.ч.1 і 5 ст.175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Затвердження мирової угоди, якою вирішується питання переходу права власності, зумовлює необхідність зясування, чи можливий такий перехід від однієї особи до іншої, чи не буде порушено в такий спосіб право інших осіб та чи наявні (відсутні) інші перешкоди для визнання такої угоди.

Судом встановлено, що 09 вересня 2014 року померла бабуся позивача ОСОБА_2, по лінії батька, ОСОБА_4, яка постійно мешкала у с. Гераськівка Марківського району Луганської області по вул. Молодіжна, буд.№22 (а. с. 6-7).

Згідно заповіту від 10 серпня 2010 року, посвідченого секретарем Гераськівської сільської ради Марківського району і зареєстрованого в реєстрі за №142, все належне їй на момент складання цього заповіту майно вона заповіла онучці ОСОБА_2 (а.с.8), тобто позивачу по справі.

Відповідач по справі ОСОБА_3 син померлої ОСОБА_4, є особою ІНФОРМАЦІЯ_1, і має право на обовязкову частку у спадковому майні (а.с.5).

Визнаючи мирову угоду між сторонами у справі та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції послався на те, що мирова угода не протирічить закону і не порушує права, свободи та інтереси сторін і інших осіб.

Між тим, до такого висновку суд першої інстанції дійшов поспішно.

Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України, Законами України «Про нотаріат», іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права.

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

Про це розяснено також і у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування».

Крім того, обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі.

Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Проте матеріали даної справи вказаних документів не містять, що свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

У відповідності із вимогами ч.1 ст.1272 Цивільного кодексу, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Враховуючи відсутність у цивільній справі матеріалів спадкової справи, зокрема, заяв сторін про прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про можливість затвердження мирової угоди між ними, оскільки підстави для висновку про прийняття спадщини відповідачем відсутні.

Наявність заповіту та встановлення факту родинних відносин між померлою та сторонами у справі не дає підстав для прийняття ухвали про визнання мирової угоди, оскільки, таким чином судом лише встановлено право сторін на спадщину, а не факт її прийняття відповідно до вимог законодавства.

У відповідності із вимогами ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

Суд не повинен задовольняти вимоги за відсутності спору, оскільки реалізація прав позивача має інші механізми, тобто звернення до нотаріальної контори.

Відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджено належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, що може бути підставою для відмови у позові.

Отже, в порушення ст. 179 ЦПК України судом першої інстанції без дослідження всіх обставин справи, які б могли призвести до прийняття по справі законного судового рішення, передчасно прийнято ухвалу про затвердження мирової угоди між сторонами у справі.

Однак суд першої інстанції на вищезазначене певної уваги не звернув.

Також суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч.1 ст.182 Цивільного кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а згідно із ч.4 ст.334 цього кодексу, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, на думку колегії суддів, умови мирової угоди, визнаної ухвалою суду першої інстанції, суперечать вимогам закону, а тому суд повинен був зясувати питання про постановлення ухвали про відмову у визнанні мирової угоди і продовжити судовий розгляд.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст.303, 307, п.4 ч.1 ст.311, ст.ст.314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області, який діє в інтересах держави, в особі Гераськівської сільської ради Марківського району Луганської області, задовольнити.

Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 17 березня 2015 року скасувати і направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення.

Головуючий:

Судді: