Ухвала суду № 54889376, 11.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1170/14-ц

Провадження № 22-ц/779/63/2016

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Боднарук М.В. М. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.,

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.

секретаря Капущак С.В.

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 18 вересня 2015 року та додаткове рішення Снятинського районного суду від 22 жовтня 2015 року, ОСОБА_3 на рішення Снятинського районного суду від 18 вересня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, Княженської сільської ради, першої Снятинської державної нотаріальної контори про визнання недійсними свідоцтв про право власності, договору дарування будинковолодіння та державних актів на земельні ділянки, визнання права власності, -

в с т а н о в и л а :

Позивачі звернулися в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в 1985 р. їхні батьки, що проживали в робітничому дворі розвалили старий будинок і після отримання дозвільних документів на будівництво почали будівництво нового жилого будинку, що знаходиться в с. Княже Снятинського району по вул. Грушевського, 33, який фактично в основному був закінчений будівництвом в 1990 р., що стверджується вказівкою на рік забудови будинку в техпаспорті.

23.06.1989 р. померла мама позивачів -ОСОБА_6 На час смерті матері в дворі проживали батько ОСОБА_7, неповнолітній позивач ОСОБА_3 та позивачка ОСОБА_8, які вступили в управління спадковим майном після смерті матері прийнявши спадщину.

Рішенням Снятинської районної ради 11.10.1989 р. на підставі рішення Княженської сільської ради від 22.09.1989 р. за батьком було встановлено право власності на будинковолодіння що в с. Княже по вул. Леніна (Грушевського) 33, 1953 р. забудови. Вважають, що оскільки право власності було встановлено на старий будинок, а тому послідуючі правовстановлюючі документи на спірне будинковолодіння, а саме: договір дарування будинковолодіння батьком ОСОБА_9 18.01.2006 року, свідоцтва про право на спадщину видані відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_5 після смерті матері ОСОБА_9 слід визнати не дійсними.

17.06.1995 р. батько позивачів одружився із ОСОБА_9, якій на підставі договору дарування, посвідченого Снятинською нотаріальною конторою 18.01.2006р., подарував спірне будинковолодіння, хоча не вправі був цього робити, оскільки йому в той час не належало все будинковолодіння, а тільки частина. Про даний договір та свідоцтво про право власності позивачам стало відомо після смерті батька в 2013 році.

28.03.2013 р. померла ОСОБА_9, після смерті якої ОСОБА_7 прийняв спадщину і склав заповіт 02.07.2013 р., згідно якого заповів все своє майно, що належить йому на праві власності позивачу ОСОБА_3 15.07.2013 року батько помер.

Просять поновити строк на звернення до суду із даним позовом, визнати незаконними свідоцтво про право власності на будинковолодіння, договір дарування будинковолодіння, свідоцтва про право на спадщину, державні акти про право приватної власності на землю, встановити право власності на будинковолодіння та земельні ділянки.

Рішенням Снятинського районного суду від 18 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування ОСОБА_7 в користь ОСОБА_9 будинковолодіння, що знаходиться в с.Княже по вул.Грушевського, 33 від 18.01.2006 р. посвідченого першою Снятинською державною нотаріальною конторою в 1/3 частин недійсним.

Визнано свідоцтва про право на спадщину від 15.05.2014 р. посвідчені першою Снятинською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2, ОСОБА_5 по 1/3 частині будинковолодіння, що знаходиться в с. Княже Снятинського району по вул. Грушевського, 33, 1/3 частині недійсним.

Визнано недійсними державні акти про право приватної власності на землю, видані 06.02.2009 р. площею 0,25 га для обслуговування жилого будинку, 0,0607 га для ведення селянського господарства, що в с. Княже по вул. Грушевського, 33 та 0,1957 га в урочищі «ОСОБА_10 селом», що в с. Княже видані ОСОБА_9

Встановлено право власності на будинковолодіння, що знаходиться в с. Княже вул. Грушевського, 33 за ОСОБА_3 на 7/18 частини та за ОСОБА_4 на 1/6 частину будинковолодіння в ідеальних долях.

В решті позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Снятинського районного суду від 22 жовтня 2015 року вказано у вступній частині рішення від 18 вересня 2015 року відповідачів ОСОБА_2 та Княженську сільську раду та вирішено питання про розподіл судових витрат.

На рішення та додаткове рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зсилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що суд помилково взяв до уваги покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які свідчили що на момент смерті ОСОБА_6 спірний будинок був вже побудований, роботи по будівництву були вже закінчені за винятком робіт, повязаних із збереженням майна в належному стані та те, що в будинку вже проживали ОСОБА_7, ОСОБА_6 та їхні діти. Ці свідки не являлись сусідами спірного будинку та заінтересовані особи, оскільки є близькими родичами ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Апелянт також вказує, що станом на 1985-1992 роки спірний житловий будинок будувався та не був придатний до ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_6 ніколи не були зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1. Вони проживали в ІНФОРМАЦІЯ_2. Те, що спірний будинок не був придатний до проживання, свідчить той факт, що лише 18.10.1992 року видано дозвіл на підключення газу.

Вказує також, що ОСОБА_7 з її мамою ОСОБА_9 сумісно почали проживати з 1994 року, а у 1995 році офіційно оформили стосунки. З 1994 року по березнь 2013 року вони проживали у будинку та разом його будували.

16.12.2000 року ОСОБА_7 заповів, що після його смерті та смерті ОСОБА_9 - її (ОСОБА_2М.) мами, будинок у рівних частках буде належати синові позивача та їй. Після цього діти ОСОБА_7 перестали з ним спілкуватися. У звязку з цим, ОСОБА_7 у 2004 році подарував будинок ОСОБА_9

Вважає недоведеною обставину про те, що на момент смерті ОСОБА_6 в господарстві проживали спадкоємці першої черги: чоловік ОСОБА_7 та діти позивачі по справі, а тому відкрилась спадщина на ? частину будинку, яку успадкували спадкоємці по 1/6 частині. Суд залишив поза увагою те, що згідно рішення Княженської сільської ради від 27.04.2004 року видано свідоцтво ОСОБА_7 про право власності на цілий будинок №33 по вул. Грушевського у с. Княже Снятинського району.

З цих підстав просила рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Що стосується додаткового рішення, то апелянт просила його змінити в частині стягнення судового збору та покласти такі витрати на позивачів.

ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Снятинського районного суду від 18вересня 2015 року, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що задовольняючи частково позов, суд посилається на те, що у рішенні сільської ради від 22.09.1989 року допущено описку щодо року забудови будинку, так як на час побудови будинку, старий будинок було знесено. Однак такий висновок є припущенням, оскільки на старий будинок 1953 року забудови не було правовстановлюючих документів і тому право на цей будинок було встановлено рішенням від 22.09.1989 року, а новий будинок у 1989 році ще не був побудований та зданий в експлуатацію і на нього права власності не було видано.

Вважає, що свідоцтво про право власності від 27.04.2004 року видано незаконно, а тому договір дарування будинку та свідоцтва про право на спадщину слід визнати недійсними повністю.

З цих підстав просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не зявилися, хоча належним чином повідомлялися про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно рішення виконкому Княженської сільської ради від 16.08.1985 р., рішення виконкому Снятинської районної ради від 09.10.1985 р., акту виносу меж в натурі від 02.10.1985 р. вбачається, що ОСОБА_7 відведена земельна ділянка під забудову жилого будинку та господарських споруд в с. Княже по вул.(Леніна) Грушевського, 33. Із дозволу Снятинського районного управління газового господарства від 18.10.1992 р. вбачається, що ОСОБА_7 дано дозвіл на підключення жилого будинку, що знаходиться в с. Княже вул.(Леніна) Грушевського, 33 до газопостачання. Рішенням виконкому Снятинської райради від 11.10.1989 р. встановлено право власності згідно додатку № 2 до рішення № 69 Княженської сільської ради від 22.08.1989 р. на житловий будинок 1953 р. забудови, що знаходиться в с. Княже вул.(Леніна) Грушевського, 33 за ОСОБА_7 (а.с. 9-10). Згідно технічного паспорта на будинок, що знаходиться в с. Княже вул. Грушевського, 33 власником якого є ОСОБА_7 вбачається, що даний будинок побудований в 1990 року.

Згідно рішення Снятинської районної ради від 11.10.1989 р. було встановлено право власності на спірний жилий будинок за ОСОБА_7 який був побудований в робітничому дворі подружжям ОСОБА_7 - батьками позивачів.

ОСОБА_6 померла 24.06.1989 року, згідно свідоцтва про смерть (а.с. 33) та виписки з по господарської книги (а.с.54,55). На час її смерті в господарстві проживали спадкоємці першої черги: чоловік та діти - позивачі по справі. Так як даний двір був робітничий, а тому відкривалася спадщина на ? частину будинковолодіння, яку успадкували спадкоємці першої черги по закону члени сімї покійної-чоловік та діти, тобто по 1/6 частині будинковолодіння.

Згідно договору дарування жилого будинку, посвідченого першою Снятинською державною нотаріальною конторою 18.01.2006 р. ОСОБА_7 подарував все будинковолодіня, що знаходиться в с. Княже по вул. Грушевського, 33 - ОСОБА_9

Згідно державних актів про право приватної власності на землю виданих 06.02.2009 р. ОСОБА_9 на підставі рішення Княженської сільської ради від 03.12.1993 р. про право приватної власності на земельні ділянки площею 0,25 га для обслуговування жилого будинку, 0,0607 га для ведення особистого селянського господарства, що в с. Княже по вул. Грушевського 33, 0,1957 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «над селом» що в с. Княже Снятинського району вбачається, що ОСОБА_9 дані земельні ділянки передані в приватну власність (а.с.11-13).

Із довідки архівного відділу Снятинської РДА (а.с.84-85) вбачається, що в рішенні 17 сесії Княженської сільської ради від 03.12.1993 р. немає відомостей про надання в приватну власність земельних ділянок ОСОБА_9 Цим рішенням передано в приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,52 га що в с. Княже Снятинського району ОСОБА_7

Підсумовуючи вище описане, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна правова оцінка, висновок про часткове задоволення позовних вимог є вірним.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційні скарги не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судових рішень.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданих апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 18 вересня 2015 року та додаткове рішення Снятинського районного суду від 22 жовтня 2015 року, ОСОБА_3 на рішення Снятинського районного суду від 18 вересня 2015 року - відхилити.

Рішення Снятинського районного суду від 18 вересня 2015 року та додаткове рішення Снятинського районного суду від 22 жовтня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Р.Й. Матківський

ОСОБА_12