Ухвала суду № 54889219, 11.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/3517/15-ц

Провадження № 22-ц/779/147/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Вакарук В.М.,

суддів: Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.

секретаря Шемрай Н.Б.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 - Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду від 19 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 17.01.2015 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та відповідачем укладено договір банківського поточного (карткового) рахунку фізичної особи, відповідно до якого ОСОБА_2 відкрив Клієнту та здійснює обслуговування поточного (карткового) рахунку у валюті гривня, на умовах тарифів за міжнародними платіжними картками Visa International та МаsterCard Worldwide, затвердженого рішенням Тарифного комітету Банку. До карткового рахунку ОСОБА_2 випускає та надає в користування Клієнту платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa та/або МаsterCard. 21.01.2015 року та 23.01.2015 року відповідачем було здійснено цільове зарахування грошових коштів шляхом поповнення рахунку в банку двома транзакціями на суми 31600,00грн. та 45000,00 грн., що загалом складає 76600,00 грн. У звязку з порушенням відповідачем умов договору станом на 01.07.2015 року виникла заборгованість у розмірі 15 246,01 грн., з яких 11 964,72 грн. сума овердрафту, що виник та 3 281,29 грн. відсотки, що нараховані за несанкціонований овердрафт, які позивач просив стягнути з відповідача та судові витрати по справі.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 19 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначає, що відповідно до Положень про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням наявність, затверджених уповноваженим органом управління, внутрішньобанківських правил є обовязковою умовою для здійснення банком емісії електронних платіжних засобів та встановлення курсу конвертації іноземної валюти. Однак, позивачем не надано суду копію внутрішньобанківських правил, як і копію службового документа, яким станом на день списання коштів з карткового рахунка відповідача оформлено встановлення курсу конвертації іноземної валюти під час здійснення операцій. Також банком не виконано зобовязання, передбачене п.8 гл. 2 зазначеного Положення та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», так як договір не містить умов щодо порядку встановлення курсу конвертації іноземної валюти та не надано клієнту інформації про порядок встановлення такого курсу за операціями з використанням платіжної картки. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_4 вимоги скарги підтримав, представник позивача ОСОБА_5 вимоги скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що 17.01.2015 року між сторонами укладено договір банківського поточного (карткового) рахунку фізичної особи, відповідно до якого ОСОБА_5 відкрив Клієнту та здійснює обслуговування поточного (карткового) рахунку у валюті гривня, на умовах тарифів за міжнародними платіжними картками Visa International та МаsterCard Worldwide, затвердженого рішенням Тарифного комітету Банку(а.с.4-5).

Згідно умов договору на підставі заяви-анкети від 17 січня 2015 року позивачем відкрито відповідачу картковий рахунок та видано платіжну картку фізичній особі.

Відповідно до п.3.1 п.3 Договору Клієнт зобов'язався, серед іншого: здійснювати оплату послуг Банку за проведення операцій за КР у розмірі, встановленому Тарифами (п.п.3.1.3); не допускати виникнення несанкціонованого овердрафту (п.п.3.1.11) сплачувати заборгованість за несанкціонованим овердрафтом відразу після його виникнення, а нараховані проценти за користування несанкціонованим овердрафтом відразу, коли вони є доступними до сплати Клієнту у відповідності до ОСОБА_6, (п.п.3.1.12); сплачувати Банку суми комісійної винагороди, штрафних санкцій та інших платежів, які стали наслідком або виникли в зв'язку з використанням карток та додаткових карток, а також відшкодування Банку суми збитків, що понесені Банком результаті використання карток/додаткових карток (п.п.3.1.13); сплачувати процент за користування несанкціонованим овердрафтом в порядку договірного списання в розмірі, встановленому тарифами Банка (п.п.3.1.16).

Всупереч вищезазначених умов договору, відповідач не виконав свої зобов'язання, та допустив порушення договору банківського поточного (карткового) рахунку фізичної особи.

Станом на 01.07.2015 року заборгованість за договором складала 15 246,01 грн., з яких 11 964,72 грн. сума овердрафту, що виник та 3 281,29 грн. відсотки, що нараховані за несанкціонований овердрафт (а.с.14).

Згідно поточної виписки за контрактом за період 01.01.2015-27.02.2015р. відповідачем були використані грошові кошти з урахуванням комісії Банку загалом в розмірі 86885,84 грн., тобто понад лімітовану зараховану Клієнтом суму 76600,00 грн. (а.с.12-13).

Із умов укладеного договору вбачається, що банк забезпечує проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток в межах кредитного ліміту, однак кредитування самого рахунку не передбачено, а виникнення несанкціонованого овердрафту можливе у разі зміни курсів валюти і надходження інформації щодо розрахунків по операції в іноземній валюті в сумі, що перевищує ту, яка попередньо надіслана до банку в платіжному повідомленні, та яку було заблоковано на КР клієнта для забезпечення зобов'язань за здійсненою операцією (а.с.7-8).

Таким чином, суд прийшов до вірного висновку, що несанкціонований овердрафт по картковому рахунку виник через різницю курсів валют на дату зняття коштів та дату списання грошових коштів за зняття.

Відповідно до п.п.2.15 п.2 ОСОБА_6 здійснює договірне списання сум, зазначених в 2.14 у валюті КР. У разі, якщо валюта проведення операції з використанням картки відрізняється від валюти ведення КР, ОСОБА_6 здійснює списання суми операції у валюті ведення КР в розмірі, достатньому для розрахунку з банком - еквайром за проведену операцію. Сума операції перераховується у валюті ведення рахунком за курсом встановленим Банком на день списання. Проведення конвертації здійснюється по комерційному курсу Банка, встановленому на день проведення розрахунків за КР Клієнта, при цьому додатково стягується комісія за конвертацію, яка зазначена в тарифах Банку. Результаті коливання валютного курсу можлива різниця між зарезервованою сумою і списаною в день проведення розрахунків (а.с.7-8).

Підпунктами 5.5.3 та 5.5.6 п.5 Договору передбачено, що у разі виникнення заборгованості за несанкціонованим овердрафтом/процентами за користування несанкціонованим, та її непогашення, Клієнт гарантує активами, що належать йому на правах власності, незважаючи на терміни, коли і як вони були придбані, і на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України. Клієнт бере на себе відповідальність за збитки, які можуть виникнути в результаті несанкціонованого використання картки.

У відповідності ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, у відповідності ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що банком вірно обчислено заборгованість відповідача в розмірі 15 246,01 грн. (11 964,72 грн. сума овердрафту, що виник та 3 281,29 грн. відсотки, що нараховані за несанкціонований овердрафт), що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 Розділу ІІ Положення, емісія електронних платіжних засобів у межах України проводиться виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім банків, які здійснюють емісію електронних платіжних засобів для використання в межах цих банків).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надано розрахунок заборгованості з курсами валют, за якими здійснювалась конвертація (а.с.81).

Посилання апелянта про те, що його не повідомлено про курси валют, не заслуговують на увагу, оскільки 22 січня 2004 року між ВАТ «Укрексімбанк», правонаступником прав та обовязків якого є ПАТ «Укрексімбанк» та ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», укладено договір про надання послуг з обслуговування операцій за картками міжнародних платіжних систем, за умовами якого ПАТ «Укрексімбанк» здійснює забезпечення технологічного процесу здійснення операцій. Відповідно до додаткової угоди №21 до вищезазначеного договору, курси валют встановлювались ПАТ «Укрексімбанк» та розміщувались на офіційному сайті ПАТ«Банк Петрокоммерц-Україна» та є загальнодоступними (а.с. 89-95,102)

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Калуського міськрайонного суду від 19 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: В.М. Вакарук

ОСОБА_7

ОСОБА_8