Ухвала суду № 54886088, 11.01.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 10/75/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.01.2016 Справа № 908/3261/14

Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Бердянське підприємство теплових мереж, м. Бердянськ про розстрочення виконання судового рішення № 908/3261/14 від 29.10.2014 р.

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Бердянське підприємство теплових мереж, м. Бердянськ

про стягнення 7 272 233, 07 грн.

Суддя Алейникова Т.Г.

За участю представників сторін:

від позивача не зявився.

від відповідача ОСОБА_1, на підставі довіреності № 1 від 05.01.2016 р.;

29.10.2014 р. господарським судом Запорізької області було прийнято рішення про часткове задоволення позову та стягнення з Публічного акціонерного товариства Бердянське підприємство теплових мереж на користь Національної акціонерної компанії Нафтогаз України суму основного боргу в розмірі 6 850 000 (шість мільйонів вісімсот пятдесят тисяч) грн. 02 коп., інфляційні втрати в розмірі 51 580 (пятдесят одна тисяча пятсот вісімдесят) грн. 46 коп., суму 3 % річних у розмірі 363 807 (триста шістдесят три тисячі вісімсот сім) грн. 27 коп. та судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. В іншій частині позову було відмовлено.

На адресу господарського суду Запорізької області 29.12.2015 р надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду № 908/3261/14 від 29.10.2014 р.

Ухвалою від 30.12.2015 р. суд призначив судове засідання на 11.01.2016 р. о/об 09 год. 45 хв.

Представник позивача у судове засідання не зявився, заперечення на заяву не направив. Про час та місце проведення судового засідання представник позивача був повідомлений належним чином. Представник відповідача (заявника) у судовому засіданні підтримав вимоги викладені в заяві.

За заявою представника заявника, розгляд заяви здійснювався без технічних засобів фіксування судового процесу.

Розглянувши зазначену заяву та заслухавши пояснення представника відповідача суд,

ВСТАНОВИВ:

29.10.2014 року по справі № 908/3261/14 р. рішенням Господарського суду Запорізької області було стягнуто з публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» (надалі Скаржник) на користь Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі Позивач) 6850000 грн. 02 коп. основного боргу, інфляційні втрати в розмірі 51580 грн. 46 коп., суму 3% річних в розмірі 363807 грн. 27 коп. та , судовий збір в розмірі 73080 грн. 00 коп., а всього 7338467,75 грн. Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили, в зв'язку з чим був виданий 14.11.2014 р. наказ № 908/3261/14 р.

За вищевказаним наказом відділом примусового виконанні рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Запорізькій області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2015 р. А 19.05.2015 р. на підставі п. 15 ч. 1 ст.37, 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупинено до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості передбаченої Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» підприємством.

Мотивуючи свою заяву, заявник зазначив, що на даний час існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, що стягнення вищезазначеної суми заборгованості призведе до дестабілізації роботи підприємства у зв'язку з невиконанням ним зобов'язань перед контрагентами та працівниками підприємства.

Проте 06.06.2015 р. набув чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яким зокрема було внесено зміни до п. 3.4 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та визначено, що процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 вересня 2015 року. Отже всі виконавчі провадження які були зупиненні підлягають поновленню, в тому числі і по даній справі.

26.08.2015 р. за постановою відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області виконавче провадження по даній справі було поновлено.

В той же час, не досягнуто основну мету вищезазначеного закону у сприянні поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

За період 2011 по 2015 рік не покращилась ситуації щодо своєчасного встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги та відшкодування різниці в тарифах, не прийняті закони про списання штрафних санкцій.

Як стверджує, відповідач, різка зміна дати закінчення процедури погашення боргів (первинно було 01.01.2016 р.) без прийняття альтернативних законопроектів не дає змогу відповідачу відразу та в повному обсязі виконати рішення господарського суду Запорізької області від 27.06.2012 р. у справі №5009/1685/12, оскільки підприємство знаходиться у незадовільному фінансовому стані. Скрутний фінансовий стан, збитковість, обмеженість матеріальних ресурсів позбавляє підприємство можливості погашення існуючої заборгованості у повному обсязі.

На сьогоднішній день відповідач з об'єктивних причин не може повною мірою приступити до виконання рішення суду, у зв'язку з великою, постійною дебіторською заборгованістю споживачів за послуги з теплопостачання, від яких і здійснюється платежі за поставлений природний газ та з урахуванням наступного:

Як вбачається з балансу підприємства, то станом на 31 грудня 2014 р. кредиторська заборгованість відповідача становить більше 64980 тис. грн., в той же час дебіторська заборгованість складає 25898 тис. грн., а збитки від провадження господарської діяльності станом на 31.12.2014 року становлять 3728 тис. грн.

Головною причиною збитковості є те, що тарифи не покривали фактичні витрати підприємства по наданню послуг з теплопостачання, і покриття становило лише 79,9 % від собівартості. Відповідач забезпечує теплом як населення так і підприємства м. Бердянськ, в зв'язку з чим не може зупиняти свою діяльність, яка має важливе соціальне значення для мешканців міста.

Відповідач є єдиним підприємством з постачання теплової енергії, послугами якого користується майже 70 тисяч мешканців міста, теплову енергію підприємства також отримують 14 дитячих садків, 18 шкіл, 1 інтернат, лікувальні заклади та організації міста.

ПАТ Бердянське підприємство теплових мереж є надавачем послуг з теплопостачання у м. Бердянськ. Основним споживачем послуг є населення (близько 90 % від загальної кількості). Несвоєчасна сплата споживачами за послуги з теплопостачання не дала можливість підприємству своєчасно розрахуватися за газ по договору № 10/0 БО від 23.09.2011 р. Відсоток розрахунків за цим договором становив 73,9 % (спожито на 26208222,54 грн. сплачено 19358222,52 грн.).

Станом на 01.12.2015 р. заборгованість населення за послуги з теплопостачання перед ПАТ Бердянське підприємство теплових мереж становить 15 941,00 грн., заборгованість бюджету 5 251,1 тис. грн., інші 2 972,2 тис. грн. заборгованість держави з пільг та субсидій становить 8191,5 тис. грн. Інших джерел погашення заборгованості за використаний природний газ підприємство не має. Заборгованість із місяця в місяць лише зростає, оскільки доходи громадян не збільшуються.

Заборгованість споживачів за наданні послуги з централізованого опалення перед відповідачем підтверджується звітами про розрахунки за спожиту теплову енергію, які щомісяця подаються до Нац. комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до постанови НКРЕ від 14.04.2011 № 606.

Тобто не спроможність відповідача винайти кошти на оплату боргу викликана постійною недостатністю обігових коштів, в наслідок затримок в оплаті бюджетними організаціями та населенням перед відповідачем. Приймаються всі зусилля передбачені чинним законодавством України з метою стягнення заборгованості з населення. Станом на 01.12.2015 р. невиконаних рішень суду по населенню на суму 5 260 тис. грн.

Заявник звертає увагу суду, що борги та штрафні санкції виникли не за прямої вини відповідача, а викликано з невідшкодуванням державою різниці в тарифах або з не своєчасним відшкодуванням з державного бюджету різниці в тарифах.

ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» не має будь-яких інших надходжень грошових коштів, окрім як за надання споживачам послуг з централізованого опалення; неможливість погашення у повному обсязі заборгованості згідно рішення суду у встановлений строк, є підставою для стягнення відділом державної виконавчої служби всіх коштів підприємства, що призведене до зупинення здійснення виконання підприємством обов'язку щодо забезпечення населення, установ та організацій соціальної інфраструктури централізованим опаленням, внаслідок чого може статися техногенна аварія у м. Бердянськ.

ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» перебуває у стані постійного дефіциту обігових коштів, а фінансове становище підприємства ускладнюється в зв'язку з існуванням кредиторської заборгованості перед ДК «Газ України» та ПАТ "НАК "Нафтогаз України» та існуванням невідшкодованої різниці в тарифі через невідповідність собівартості теплової енергії діючому тарифу.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Так лише за період жовтень 2011 р. - лютий 2012 р. різниця між вартістю газу який закладений в тариф (діяв з 01.10.2011 р.) підприємства (3450,28 грн. без ПДВ) та за яким його було куплено (3792,74 грн. без ПДВ (жовтень - грудень 2011 р ) та 3913,18 без ПДВ (січень-лютий 2012 р.) становить 342, 46 грн. та 462, 9 грн. За цей період по договору №10/0 БО від 23.09.2011 від 23.09.2011 р. спожито 5447,663 тис. м. куб газу., нараховано споживачам по газовій складовій за ціною, що закладена в тарифі 18795962,69 грн., потрібно сплатити за газ Позивачу 2101996,39 грн.

Таким чином різниця, яку підприємство повинно покрити з інших джерел (відсутні) становить суму 2223997,68 гри. (2101996,39 - 18795962,69). Це є прямими збитками для підприємства які державою ніяким чином не компенсуються навіть в розрізі Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Нові тарифи, що врахували реальну ціну на газ були затвердженні лише 14.02.2012 р.

В 2013 році державою взагалі не проводилась компенсація з різниці в тарифах.

В 2014 р. Державою було проведено часткову компенсацію з різниці в тарифах Відповідачу, а кошти відповідно направлені на погашення наявних боргів за газ перед НАК «Нафтогаз України».

В бюджеті на 2015 рік кошти на відшкодування вищезазначеної різниці в тарифах не були закладені оскільки економіка держави знаходиться в незадовільному стані.

Тобто підприємству доведеться платити самому всі свої борги не дивлячись на існування боргу Держави з різниці в тарифах.

Також відповідач є сезонним підприємством, оскільки надає послуги з централізованого опалення лише в період жовтень - квітень.

Крім того на сьогодні діє постанова Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 р. Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу», згідної якої всі кошти, що надходять на спеціальні рахунки теплопостачальних підприємств підлягають обов'язковому розподілу у відсотковому відношенні на рахунки НАК «Нафтогаз України» та поточні рахунки Відповідача. Розподіл відбувається автоматично уповноваженим банком на підставі реєстру затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Так Постановами Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження реєстру нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних і теплогенеруючих організацій як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію» на кожний місяць встановлювалися відповідні відсотки за якими автоматично всі кошти підприємства розподілялися:

- Січень - населення та бюджет 100 % перераховувались на рахунки НАК «Нафтогаз України» (Постанова №1054 від 30.12.2014);

- Лютий - населення - 41,80 %, бюджет - 62,74 % (Постанова № 72 від 29.01.2015 р.);

- Березень - населення - 38,09 %, бюджет - 63,61 % (Постанов. №222 від 26.02.2015 р.);

- Квітень - населення -34,55 %, бюджет - 64,11 %(Постанова №968 від 31.03.2015 р.);

- Травень-населення-31,57 %, бюджет - 66,68 %(Постанова №1331 від 30.04.2015 р.);

- Червень - населення - 34,05 %, бюджет - 68,34 %(Постанов. №1665 від 29.05.2015 р.);

- Липень - населення - 35,14 %, бюджет - 70,13 % (Постанов. №1960 від 30.06.2015 р.);

- Серпень - населення - 36,3 %, бюджет - 72,03%(Постанова №2099 від 30.07.2015 р.).

- Вересень - населення - 37,54 %, бюджет -74,03%(Постанов. №2235 від 31.08.2015 р.).

- Жовтень - населення - 38,48 %, бюджет- 76,15%(Постанова №2536 від 02.10.2015 р.).

- Листопад - населення - 39,69 %,бюджет -78,39%(Постанова №2661 від 29.10.2015 р.).

- Грудень - населення -41,15 %, бюджет - 78,58%(Постанова №2846 від 26.11.2015 р.).

Тобто підприємство отримує коштів вдвічі менше від запланованого.

З тих коштів, що залишаються після оплати поточного споживання газу, підприємству вже не вистачає на оплату заробітної плати, не говорячи вже про обов'язкові платежі до бюджету усіх рівнів, спожиту електроенергію та проведення негайних ремонтних робіт.

Частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю України встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України, статті 24 Закону України "Про оплату праці", кожен громадянин має право на заробітну плату, яка повинна виплачуватися регулярно у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим трудовим колективом органом. Отримання заробітної плати працівниками гарантовано Основним законом держави - Конституцією України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом

Відповідно до ч. 3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Тобто первинним для підприємства є виплата заробітної плати, а вже потім здійснюються інші зобов'язання, в тому числі і за даною справою.

Отже на даний час підприємство є неспроможним виконати рішення суду, а дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань відповідача за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно. Таким чином, розстрочка виконання судового рішення дозволить щомісяця виділяти необхідні фінанси, а тому наявні виняткові обставини для розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. в справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("ОСОБА_8 проти Італії", заява № 22774/93, п. 74. ЄСПЛ 1999-V).

Тобто зроблено основний висновок, що дозволяється затримка у виконані рішення суду за виняткових обставин та не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції.

Враховуючи вищезазначені підставі, відповідач просить суд розстрочити рішення суду від 29.10.2014 р. по справі №908/3261/14 строком на 36 місяців за наведеним графіком, що надасть можливість у цей строк можливо отримати від Держави суму з різниці в тарифах та вивільнити власні кошти для оплати за рішенням суду.

Термін в 36 місяців обумовлений тим, що існує заборгованість за іншими рішеннями суду перед ДК «Газ України» та НАК «Нафтогаз України».

Також заявник звертає увагу суду, що розстрочка рішення суду буде сприяти захисту інтересів обох сторін та позитивно вплине на господарську діяльність як Відповідача (продовження діяльності, забезпечення теплом мешканців міста) так і Позивача (отримання частками коштів та направлення на погашення боргів за купований газ).

Відповідно до ст. 121 ГПК України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно ж до п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 р. визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України у застосуванні приписів статті 121 ГПК господарським судам необхідно мати на увазі таке. Господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи усе вищевикладене, диспозитивність норм ГПК України щодо повноважень суду при розстроченні виконання рішення, наявність реальних доказів та їх виключний характер, фінансову ситуацію, що склалася на даний період у ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» та загальну проблему в житлово-комунальному секторі, особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв, специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі, винятковість ситуації, наявність обставин, що унеможливлюють виконання рішення, неможливість самостійно впливати на розрахунки за природний газ керуючись ст. 121 ГПК України, суд визнає дані обставини обєктивними, передбаченими ст.121 ГПК України, для надання розстрочки виконання рішення суду.

Судом встановлені конкретні обєктивні обставини, які ускладнюють виконання рішення, тому суд вважає, що заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області № 908/3261/14 від 29.10.2014 р. слід задовольнити частково, надати розстрочку виконання судового рішення строком на 18 місяців.

Керуючись ст., ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства Бердянське підприємство теплових мереж, м. Бердянськ про розстрочку виконання судового рішення № 908/3261/14 від 29.10.2014 р. задовольнити частково.

Надати розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області № 908/3261/14 від 29.10.2014 р. строком на 18 місяців за наступним графіком: оплата по останнє число кожного місяця з лютого 2016 р. по липень 2017 р. включно, стягуючи щомісяця по 407692, 65 грн.

Суддя Т.Г. Алейникова