Рішення № 54885382, 11.01.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.01.16р. Справа № 904/10005/15

За позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області)

до Житлово-будівельного кооперативу № 19 "Гвоздика" (м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії № 26т від 12.07.2011 у загальному розмірі 172 685 грн. 77 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт (довіреність № 00.01.0165 від 08.07.2015)

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник (паспорт та спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.11.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержиньсктепломережа" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 19 "Гвоздика" (далі - відповідач) заборгованість за надані послуги згідно договору на відпуск теплової енергії № 26т від 12.07.2011 у загальному розмірі 172 685 грн. 77 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 161 000 грн. 00 коп. - основний борг;

- 11 685 грн. 77 коп. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії № 26т від 12.07.2011 в частині повної та своєчасної оплати за надані в період з жовтня 2012 року по березень 2015 послуги з теплопостачання. Крім того, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 5.1. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 02.04.2015 по 01.10.2015 в сумі 11 685 грн. 77 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 09.12.2015.

У судове засідання 09.12.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представником відповідача було повідомлено суд про часткове погашення суми основного боргу, також представник відповідача просив надати додатковий час для мирного врегулювання спору та погашення заборгованості. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 09.12.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 11.01.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі та надання часу для мирного врегулювання спору.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

У судове засідання 11.01.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 566/16 від 11.01.2016), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи, зокрема, докази часткової оплати основного боргу, акт звірки, підписаний обома сторонами, а також погоджений обома сторонами графік погашення заборгованості.

Представник позивача у судовому засіданні 11.01.2016 виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, враховуючи часткову оплату відповідачем основного боргу в сумі 18 200 грн. 00 коп. в частині яких провадження у справі слід припинити. Отже позивач просив суд стягнути з відповідача 142 800 грн. 00 коп. основного боргу та 11 685 грн. 77 коп. пені.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.01.2016 визнав наявність основного боргу в сумі 142 800 грн. 00 коп., але зазначав, що вказана заборгованість утворилась через наявність заборгованості у мешканців будинку (кінцевих споживачів) з оплати теплової енергії. Щодо вимог позивача про стягнення пені, представник відповідача просив суд зменшити пеню в сумі 11 685 грн. 77 коп. на 50%, оскільки вина у наявності заборгованості у відповідача відсутня, він вчиняє всі можливі дії на погашення існуючої заборгованості перед позивачем, від відповідальності не ухиляється та визнає наявність боргу. Крім того, представник відповідача просив суд врахувати, що відповідач є житлово-будівельним кооперативом.

Крім того, від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення (вх.суду 664/15 від 11.01.2016), в якій він просить суд розстрочити оплату основного боргу в сумі 142 800 грн. 00 коп. за графіком погашення заборгованості, затвердженим обома сторонами, на 24 місяці, посилаючись на відсутність коштів та неможливість негайного виконання рішення в цій частині у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.01.2016 представник відповідача зазначив, що заборгованість перед позивачем виникла з наступних причин:

- в будинку проживає велика кількість пенсіонерів, які користуються пільгами та субсидіями, які несвоєчасно компенсуються державою;

- серед мешканців будинку є боржники, які мають велику заборгованість та не здійснюють її погашення;

- на теперішній час відповідач погасив перед позивачем заборгованість в сумі 130 004 грн. 61 коп. із тієї, що утворилась за спірний період;

- на рахунках відповідача відсутні кошти, що унеможливлює негайне виконання рішення у даній справі.

У зв'язку з викладеним, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення в частині стягнення 142 800 грн. 00 коп. основного боргу у даній справі на 24 місяці, долучивши до матеріалів справи графік погашення.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні 11.01.2016 наголошував на тому, що подана ним заява про розстрочку виконання рішення суду є такою, що направлена на фактичне та повне виконання рішення суду, його дії підтверджують, що він не ухиляється від виконання свого обов'язку перед позивачем, визнає наявність заборгованості, але просить суд під час вирішення питання про розстрочку врахувати його матеріальні інтереси та фінансовий стан.

На підтвердження того, що відповідачем вживають заходи щодо фактичного та повного погашення боргу перед позивачем, відповідач просив суд врахувати, що станом на момент звернення із позовом до суду основний борг складав 161 000 грн. 00 коп., а станом на теперішній час борг становить 142 800 грн. 00 коп.

Так, представник відповідача у судовому засіданні 11.01.2016 посилався на те, що вказані обставини у їх сукупності підтверджують можливість поступового виконання рішення суду, не ставлячи житлово-будівельний кооператив у скрутне фінансове становище, внаслідок арешту його майна чи інших обмежуючих дій в процесі примусового виконання рішення суду.

Представник позивача проти задоволення клопотання про розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу не заперечував, долучивши до матеріалів справи узгоджений обома сторонами графік погашення боргу.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 12.07.2011 між Комунальним підприємством "Дніпродзержинськтепломережа", правонаступником якого є Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (далі - постачальник, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом № 19 "Гвоздика" (далі - споживач, відповідач) укладено договір на відпуск теплової енергії № 26т (далі - договір) (а.с.10-13).

Предметом договору є продаж постачальником споживачеві теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені у договорі (пункт 1.1. договору).

У пункті 9.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 12.07.2012, в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

Доказів зміни, розірвання, припинення або визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений договір на відпуск теплової енергії № 26т від 12.07.2011 за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм § 5 "Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу" глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, норм § 3 "Енергопостачання" глави 30 розділу VІ Господарського кодексу України та спеціального закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Приписами статті 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Зазначене кореспондує з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, за змістом яких споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єкт підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

У відповідності до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

За умовами пункту 2.2. договору постачальник проводить відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючими ДБН по об'єктах споживача за адресами: вулиця Горького, 23; джерело ДТЕЦ.

Початок та кінець опалювального періоду встановлюється рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (пункт 2.1. договору).

На виконання умов договору у період з жовтня 2012 року по березень 2015 року позивачем були надані відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 272 804 грн. 61 коп., що підтверджується актами про постачання теплової енергії за вказаний період (а.с.15-33).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач надав визначені договором послуги, а відповідач їх прийняв у спірний період на загальну суму 272 804 грн. 61 коп., що підтверджується вказаними вище актами, які підписані та скріплені печатками обох сторін.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача стосовно строку, вартості та якості наданих послуг. А також, з вищезазначених актів вбачається, що акти підписані без заперечень. Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Також, законом визначений обов'язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

За умовами пункту 5.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться у грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (Облдержадміністацією) або в іншій формі згідно з чинним законодавством. Рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 22.12.2010 № 565, Постанова НКРЕ від 14.12.2010 № 1857. Тариф за 1 Гкал складає 273 грн. 89 коп. з ПДВ. Тариф за кв.м. загальної площі /ЖБК/ 7 грн. 26 коп. з ПДВ.

Інформація про зміну тарифів доводиться до споживача через засоби масової інформації і не є підставою для переукладення договору. Постачальник має право примінити нові узгоджені тарифи без додаткової згоди із споживачем.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника після 10-го числа наступного за розрахунковим місяцем.

Споживач протягом розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість зазначеної у договорі місячної кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок здійснюється до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

Відповідно до пункту 5.2. договору усі розрахунки за договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання теплової енергії, що виписує постачальник споживачу. Двосторонній акт про постачання теплової енергії споживач підписує і один екземпляр повертає постачальнику у 5-ти денний термін. В разі неповернення акту у зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати.

Так, в матеріалах справи містяться акти про постачання теплової енергії та платіжні вимоги за спірний період. Крім того, представником відповідача не заперечується факт надання позивачем послуг з теплопостачання в спірний період на суму 272 804 грн. 61 коп.

При цьому, відповідачем зобовязання в частині розрахунків за спожиту в період з жовтня 2012 року по березень 2015 року теплову енергію у встановлений договором строк були порушені, відпущена теплова енергія була ним оплачена лише частково, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем в сумі 142 800 грн. 00 коп. Наявність вищевказаної суми боргу і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.

Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання своїх зобовязань за спірним договором позивачем, в свою чергу відповідачем вони були порушені, спожита в період з жовтня 2012 року по березень 2015 року теплова енергія була оплачена відповідачем лише частково в сумі 130 004 грн. 61 коп. Так, в період з 23.09.2013 по 29.12.2016 відповідач оплатив позивачу 130 004 грн. 61 коп., при цьому, з них після порушення провадження у справі відповідач оплатив 15 200 грн. 00 коп. (1700,00+2500,00+4000,00+7000,00).

Судом зауважено, що провадження у даній справі було порушено ухвалою суду від 17.11.2015, а заборгованість в сумі 15 200 грн. 00 коп. була частково погашена відповідачем після порушення провадження у справі, а саме: 30.11.2015 в сумі 2 500 грн. 00 коп.; 08.12.2015 в сумі 1 700 грн. 00 коп.; 16.12.2015 в сумі 4 000 грн. 00 коп.; 29.12.2015 в сумі 7 000 грн. 00 коп.

При цьому, згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача частини основного боргу в сумі 15 200 грн. 00 коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, суд зауважує, що заборгованість в сумі 3 000 грн. 00 коп. була погашена відповідачем 23.10.2015 - до порушення провадження у справі, але позивач під час звернення із позовом до суду та визначення суми заборгованості не врахував даної часткової оплати, а отже, у задоволенні вимог щодо стягнення частини основного боргу в сумі 3 000 грн. 00 коп. слід відмовити.

Так, матеріалами справи підтверджується, що у відповідача утворилась заборгованість за спожиту в період з жовтня 2012 року по березень 2015 року теплову енергію в сумі 142 800 грн. 00 коп. (272 804,61 - 130 004,61).

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати спожитої теплової енергії (пункт 5.1. договору) господарський суд встановив, що строк оплати спожитої в спірний період теплової енергії є таким, що настав, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 142 800 грн. 00 коп. обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів повної оплати спожитої в спірний період теплової енергії відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 142 800 грн. 00 коп. (272 804,61 - 130 004,61), шляхом надання належних доказів, не спростував. Крім того, представником відповідача була визнана наявність вказаної заборгованості.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 142 800 грн. 00 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 142 800 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, у пункті 5.1. договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1% належно до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться постачальником, після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у споживача.

На підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобовязання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за прострочення виконання грошового зобовязання відповідачем в загальний період з 02.04.2015 по 01.10.2015 в сумі 11 685 грн. 77 коп.

Розрахунок пені, здійснений позивачем, перевірений судом, порушень під час його проведення не виявлено.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є розмір пені в сумі 11 685 грн. 77 коп.

При цьому, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги наступне:

- відповідач, підтверджуючи свою добросовісність, не ухилявся від відповідальності за порушення умов договору, наявність боргу визнавав;

- на момент прийняття рішення по справі частину основного боргу в сумі 15 200 грн. 00 коп. відповідачем погашено;

- відповідач є житлово-будівельним кооперативом, а отже, виконання його зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії напряму залежить від факту оплати відповідних послуг населенням, яке є кінцевим споживачем послуг, з оплати яких утворилась спірна заборгованість;

- пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи поведінку відповідача, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені (11 685 грн. 77 коп.) до 50%, а саме: до 5 842 грн. 89 коп., а отже вимога позивача про стягнення пені з відповідача підлягає задоволенню частково у сумі 5 842 грн. 89 коп. (11 685,77 грн. - 50%).

З огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги в цілому визнаються судом обґрунтованими, але такими, що підлягають частковому задоволенню, з підстав, що описані вище.

З приводу клопотання відповідача щодо розстрочки виконання рішення у даній справі, суд зазначає наступне.

У судовому засіданні 11.01.2016 представник відповідача зазначив, що заборгованість перед позивачем виникла з наступних причин:

- в будинку проживає велика кількість пенсіонерів, які користуються пільгами та субсидіями, які несвоєчасно компенсуються державою;

- серед мешканців будинку є боржники, які мають велику заборгованість та не здійснюють її погашення;

- на теперішній час відповідач погасив перед позивачем заборгованість в сумі 130 004 грн. 61 коп. із тієї, що утворилась за спірний період;

- на рахунках відповідача відсутні кошти, що унеможливлює негайне виконання рішення у даній справі.

У зв'язку з викладеним, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення в частині стягнення 142 800 грн. 00 коп. основного боргу у даній справі на 24 місяці, долучивши до матеріалів справи графік погашення, який погоджений позивачем.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні 11.01.2016 наголошував на тому, що подана ним заява про розстрочку виконання рішення суду є такою, що направлена на фактичне та повне виконання рішення суду, його дії підтверджують, що він не ухиляється від виконання свого обов'язку перед позивачем, визнає наявність заборгованості, але просить суд під час вирішення питання про розстрочку врахувати його матеріальні інтереси та фінансовий стан.

На підтвердження того, що відповідачем вживають заходи щодо фактичного та повного погашення боргу перед позивачем, відповідач просив суд врахувати, що станом на момент звернення із позовом до суду основний борг складав 161 000 грн. 00 коп., а станом на теперішній час борг становить 142 800 грн. 00 коп.

Так, представник відповідача у судовому засіданні 11.01.2016 посилався на те, що вказані обставини у їх сукупності підтверджують можливість поступового виконання рішення суду, не ставлячи житлово-будівельний кооператив у скрутне фінансове становище, внаслідок арешту його майна чи інших обмежуючих дій в процесі примусового виконання рішення суду.

Крім того, правова позиція позивача у справі свідчить про те, що вказані дії не будуть негативним чином позначитись на його діяльності та не призведуть до порушення його законних прав.

Вирішуючи питання щодо задоволення заяви відповідача, суд виходив також із наступного.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з пунктом 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до пункту 7.2. вказаної Постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до статті 33 Господарського просувального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, судом було описано вище обставини, що підтверджують неможливість негайного повного виконання рішення суду відповідачем. Крім того, суд вважає вказані обставини виключними та такими, що є підставою для застосування права господарського суду щодо розстрочки виконання рішення у даній справі.

Стосовно матеріального інтересу позивача суд відзначає, що розстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі матиме наслідком гарантоване щомісячне надходження грошових коштів від Житлово-будівельного кооперативу № 19 "Гвоздика" на рахунок Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержиньсктепломережа".

Таким чином, надання заявнику можливості сплачувати належну до стягнення суму боргу із розстрочкою платежів, по мірі отримання доходів, призведе до повного виконання рішення суду та задоволення вимог стягувача.

В даному випадку вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує інтереси обох сторін, їх фінансовий стан та інші обставини справи, відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, та з метою реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача та розстрочити його виконання в частині стягнення основного боргу в сумі 142 800 грн. 00 коп. строком на 24 місяці відповідно до погодженого та підписаного позивачем та відповідачем графіку погашення заборгованості.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно приписів пункту 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Крім того, оскільки спір в частині стягнення основного боргу в сумі 15 200 грн. 00 коп. щодо якого провадження у справі припинено, доведено до судового розгляду з вини відповідача, судовий збір в цій частині судом покладається на відповідача.

Так, судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 2, 4-5, 33, 34, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу № 19 "Гвоздика" основного боргу в сумі 15 200 грн. 00 коп.

Клопотання Житлово-будівельного кооперативу № 19 "Гвоздика" про розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення 142 800 грн. 00 коп. основного боргу на 24 місяці задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 19 "Гвоздика" (51911, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вулиця Горького, будинок 23; ідентифікаційний код 23642770) на користь Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вулиця Петровського, будинок 168; ідентифікаційний код 03342573) - 142 800 грн. 00 коп. основного боргу, розстрочивши виконання рішення в цій частині наступним чином:

до 31.01.2016 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 29.02.2016 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 31.03.2016 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 30.04.2016 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 31.05.2016 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 30.06.2016 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 31.07.2016 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 31.08.2016 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 30.09.2016 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 31.10.2016 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 30.11.2016 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 31.12.2016 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 31.01.2017 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 28.02.2017 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 31.03.2017 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 30.04.2017 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 31.05.2017 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 30.06.2017 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 31.07.2017 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 31.08.2017 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 30.09.2017 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 31.10.2017 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 30.11.2017 - 6 000 грн. 00 коп.;

до 31.12.2017 - 4 800 грн. 00 коп.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 19 "Гвоздика" (51911, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вулиця Горького, будинок 23; ідентифікаційний код 23642770) на користь Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вулиця Петровського, будинок 168; ідентифікаційний код 03342573) 5 842 грн. 89 коп. - пені, 2 545 грн. 29 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3