Рішення № 54884982, 11.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівКорчевного Г.В., Махлай Л.Д.,при секретаріЛознян О.С.,за участю: позивача ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6,

відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року

У справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, третя особа Служба у справах дітей Подільської у місті Києві районної державної адміністрації про визначення порядку користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року позов задоволено частково. /а.с. 67-71/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що порядок користування жилими приміщеннями у квартирі, яка є спільною сумісною власністю кількох осіб, може бути встановлений у випадку, коли такі приміщення відповідають за розміром часткам цих осіб у квартирі. Зазначив, що виділені в користування позивачці та неповнолітній доньці кімнати, значно перевищують розмір частки позивачки, так як жила площа квартири АДРЕСА_1 становить 40,8 кв.м., а тому відповідно їй не може бути виділено у користування ізольовану кімнату більшу 20,4 кв.м., з розрахунку, що її частка становить 20,4 кв.м., що є менше ніж виділено судом першої інстанції. Також зазначив, що надання в користування позивачу та її доньці двох кімнат 18,0 кв.м. і 10.5 кв.м. порушує його права, оскільки такий порядок не відповідає вимогам законодавства та матиме місце відступ від розміру жилої площі, що припадає на його частку у квартирі в сторону зменшення, що призведе до порушення його прав як співвласника щодо володіння та користування квартирою, оскільки йому виділено лише кімнату площею 12,3 кв.м. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі наступного.

№ справи 758/6788/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/1654 /2016Головуючий у суді першої інстанції: Ларінова Н.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_2, складається, згідно з технічним паспортом, з 3 кімнат житловою площею 40,8 кв.м.: 1 кімната - 18,0 кв.м (є прохідною), 2 кімната - 10,5 кв.м (є ізолюванню), 3 кімната - 12,3 кв.м (є ізольованою); кухні, ванної кімнати, вбиральні, коридору, вбудованої шафи, балкону.

На час розгляду справи в квартирі постійно зареєстровані та проживають: відповідач ОСОБА_7 - з 07.08.2001 р., позивач ОСОБА_5, - з 27.03.2007 р., неповнолітня дочка сторін ОСОБА_9 - з 27.03.2007 р.

На підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2001 р., посвідченого державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори за реєстром № 1-962 та зареєстрованого в БТІ м. Києва 10.07.2001 р. за реєстром № 3939, власником вищевказаною квартири є відповідач ОСОБА_7

Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.09.1997 р. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22.11.2013 р., шлюб між подружжям розірвано.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із загальної житлової площі вказаної квартири, розміру кожної жилої кімнати, кількості осіб, що проживають у квартирі, розміру частки жилої площі, що припадає на одну особу, конфліктної ситуації, яка склалась між сторонами, враховуючи інтереси неповнолітньої дочки сторін по справі, встановивши порядок користування квартирою шляхом виділення в користування: позивача, яка діє від себе та в інтересах неповнолітньої дочки, на двох - кімнати жилою площею 10,5 кв.м та кімнати жилою площею 18,0 кв.м.; відповідача - кімнати жилою площею 12,3 кв.м., кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор, вбудовану шафу, балкон - залишивши в загальному користуванні, зазначивши також при цьому, що хоч виділені 2 кімнати перевищують на 1,3 кв.м частку жилої площі, що припадає на позивача та її дитину, і навпаки, зменшує на 1,3 кв.м частку жилої площі, що припадає на відповідача це не є погіршенням житлових умов відповідача, оскільки не зачіпляє його право власності та не призводить до погіршення житлових умов з постановкою на квартирний облік для поліпшення житлових умов.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За відсутності такої згоди порядок володіння та користування майном може бути визначений судом за позовом одного або декількох співвласників.

Частиною 1, ч. 3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спірним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику по справах за позовами про захист прав приватної власності» роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можна виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири, або їх можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це було заявлено позов.

Як вбачається з плану квартири / а.с.9/, в користування позивача та неповнолітньої дочки, виділена відокремлена кімната жилою площею 10,5 кв.м та кімната жилою площею 18,0 кв.м., яка є прохідною та не ізольованою, відповідачу в свою чергу виділено кімнату жилою площею 12,3 кв.м., що також зменшує на 1,3 кв.м частку жилої площі, що припадає на відповідача.

Встановлюючи саме такий порядок користування, суд першої інстанції, виділяючи відповідачу кімнату площею 12, 3 кв.м. не врахував, що доступ до неї можливий лише через кімнату, площею 18,0 кв.м., що виділена у користування позивачу.

Крім того, балкон було залишено у загальному користуванні сторін, однак, знову не враховано, що доступ до нього можливий лише з кімнати площею 18, 0 кв.м., яка виділена у користування позивачу.

Таким чином, суд першої інстанції, визначивши порядок користування позивачем прохідної, не ізольованої кімнати, через яку здійснюється вхід до приміщень, що залишились у загальному користуванні, порушив права відповідача.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не врахувавши при цьому що правовий режим спільної часткової власності повинен враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших, прийшов до помилкового висновку щодо встановлення саме такого порядку користування, оскільки він порушує майнові права сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року - задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року - скасувати, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: