Ухвала суду № 54884311, 11.01.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/10876/15-к Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П.

Категорія ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України Доповідач Ткач С. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року м. Житомир.

Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Ткача С.О.

суддів: Городиського С.С., Заліщука М.С.

секретаря Кашенко Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги прокурора Тещенка М.М., обвинуваченого ОСОБА_1, адвокатів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 жовтня 2015 року по кримінальному провадженню № 12015060060000741 щодо

ОСОБА_1, 1977 року квітня місяця 11 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України.

Апеляційний розгляд відбувся з участю прокурора Тещенка М.М., адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5.

встановив:

В апеляційній скарзі прокурор Тещенко М.М. не оспорює фактичних обставин справи, доведеність вини ОСОБА_1 і правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, просить змінити вирок суду з обставин, що не погіршують становища обвинуваченого. Виключити з мотивувальної частини вироку, як зайву, кваліфікуючу ознаку складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яка не в мінялася обвинуваченому: «або експлуатації транспорту».

Вказує, що при обранні міри покарання ОСОБА_1 судом не враховано відсутність обставин, які обтяжують покарання та наслідки які настали від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки посилання суду на вказані обставини у вироку відсутні.

В аналогічних за змістом апеляційних скаргах, обвинувачений ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_2 не оспорюють доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просять змінити вирок суду в частині визначеного покарання і призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України не повязане з позбавленням волі, без позбавлення права керування транспортними засобами. Крім того, змінити вирок суду в частині вирішення цивільного позову, задовольнити цивільний позов потерпілих з урахуванням добровільного відшкодування ним шкоди розміром 12000 гривень.

Мотивують тим, що суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон, не врахував думки потерпілих та прокурора, які просили призначити покарання не повязане з позбавленням волі. Вважають призначене судом покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі засудженого, даним, які характеризують особу обвинуваченого.

На думку апелянтів суд не врахував, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має молодий вік, постійне місце проживання, одружений, утримує двох неповнолітніх дітей, вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, спиртними напоями не зловживає, неофіційно працевлаштований на двох роботах, після вчинення злочину, з метою зізнатися у вчиненому, добровільно зявився до правоохоронних органів, активно сприяв розкриттю злочину, неодноразово просив вибачення у потерпілих, в повному обсязі визнав цивільний позов, добровільно почав відшкодовувати моральну шкоду потерпілим, кримінальне правопорушення вчинив з необережності, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває. Крім того, призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами позбавить ОСОБА_1 можливості заробляти кошти на утримання сімї та відшкодовувати шкоду потерпілим.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 просить змінити вирок суду в частині стягнення з ПрАТ «СК «Уніка» моральної шкоди та призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання не повязане з позбавленням волі.

Мотивує тим, що потерпілими заявлено цивільний позов до обвинуваченого і ПрАТ «СК «Уніка»», однак суд стягнув кошти тільки з обвинуваченого, незважаючи на те, що його автомобіль був застрахований. При призначенні покарання ОСОБА_1 суд не врахував думку потерпілих та прокурора і виніс обвинуваченому сурове покарання.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 06 червня 2015 року близько 02 години 30 хвилин в місті Коростень, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 210990», реєстраційний номер AM3934ВС, рухаючись по вулиці Грушевського у напрямку вулиці Жовтневої, проїжджаючи перехрестя із другорядною дорогою вулицею ОСОБА_6 порушив вимоги пунктів 2.3 «б», 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_7, якого він обєктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для безпечного обїзду перешкоди, внаслідок чого передньою правою частиною автомобіля скоїв наїзд на потерпілого.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, які знаходяться в прямому причинному звязку зі смертю, яка настала від відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася крововиливами в мякі покриви голови з внутрішньої поверхні в скронево-тімяній ділянці зліва і правій тімяній, лінійним переломом кісток основи з розєднанням кісток черепа, крововиливом під тверду мозкову оболонку, крововиливами в мякі мозкові оболонки обох півкуль мозку, крововиливом у вигляді рідкої крові в шлуночках мозку, крововиливами в мозочок, довгастий мозок, геморагічним забоєм головного мозку, набряком і набуханням головного мозку, саднами волосистої частини голови, обличчя, тулуба, кінцівок, в сукупності з забоєм легенів.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3. «б», 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному звязку із створенням аварійної обстановки, виникненням дорожньо-транспортної події та її наслідками.

Після скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 розуміючи, що здійснив дорожньо-транспортну пригоду та маючи реальну можливість впевнитись у тому, що потерпілий ОСОБА_7 перебуває в небезпечному для його життя стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, умисно не виконав вимоги пункту 2.10 «а, г» Правил порожнього руху України, не залишився на місці події, не надав допомогу ОСОБА_7, а з метою уникнення відповідальності за скоєний злочин поїхав з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого і призначив покарання у виді у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Дії ОСОБА_1, які виразились у завідомому залишенні без допомоги особи, що перебуває у небезпечному для життя стані і яка позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, особою, яка мала змогу надати допомогу та сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, суд кваліфікував за ч. 1 ст. 135 КК України і призначив покарання у виді одного року позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 визначене покарання 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 моральної шкоди на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 по 100000 гривень та по 2000 гривень витрат за отриману юридичну допомогу, кожному.

В частині стягнення моральної шкоди з страхової компанії з ПрАТ «СК «Уніка», позов залишений без розгляду. Мотивуючи прийняте рішення суд вказав, що стягнення коштів з страхової компанії можливе, після вступу вироку в законну силу.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора Тещенка М.М. про необхідність задоволення апеляційних скарг, адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1, які підтримали вимоги всіх апеляційних скарг, заперечення потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_5 проти задоволення поданих апеляцій, перевіривши матеріали справи в межах визначених ст. 404 КПК України, обговоривши доводи учасників судового розгляду, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, за обставин наведених у вироку, є законним, обгрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України, на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України і не оспорюється в апеляційних скаргах будь-ким із учасників судового розгляду.

Апеляційним судом з матеріалів кримінального провадження встановлено, що в судовому засіданні ОСОБА_1 вину та заявлені позови визнав повністю, щиро каявся. Тому, за погодженням з іншими учасниками судового розгляду, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які не заперечувалися сторонами кримінального провадження.

Що стосується доводів прокурора Тещенка М.М., обвинуваченого ОСОБА_1, адвокатів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про суворість призначеного покарання апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції під час постановлення вироку дотримався вимог ст. 65 КК України.

Судом першої інстанції враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_1, його сімейний стан, відсутність судимостей, позитивну характеристику, визнання вини і заявлених позовів, щире каяття, часткове відшкодування заподіяної шкоди та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Врахувавши наведене, суд першої інстанції правильно визначив ОСОБА_1 покарання мінімальним розміром, установленим у частині 2 санкції статті 286 КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення з призначенням додаткового покарання, оскільки він, як водій не надав допомоги потерпілому, після вчинення транспортної пригоди втік з місця наїзду на пішохода, наслідком вчинених ним дій, є смерть невинної людини.

Враховуючи, що відповідно до вимог ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення поданих апеляційних скарг та зміни вироку суду першої інстанції в частині визначеного ОСОБА_1 покарання.

На думку суддів апеляційного суду, у даному випадку, призначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Не підлягає задоволенню апеляція прокурора в частині внесення змін до вироку та виправлення наявних у вироку описок, виключення з мотивувальної частини вироку, як зайву вказівку, про порушення обвинуваченим «експлуатації транспорту», так як всі описки і помилки у судовому рішенні має право виправити суд першої інстанції за заявою учасників судового провадження, відповідно до ст. 379 КПК України.

Не підлягає задоволенню апеляційна скарга адвоката потерпілих ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди з страхової компанії з ПрАТ «СК «Уніка», проти задоволення якої в апеляційному суді заперечили потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки стягнення коштів з страхової компанії можливе, після вступу вироку в законну силу і офіційним зверненням потерпілих з такою вимогою до страхової компанії.

За наведених обставин, керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційні скарги прокурора Тещенка М.М., обвинуваченого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 жовтня 2015 року по кримінальному провадженню № 12015060060000741 щодо ОСОБА_1, залишити без задоволення, а вирок суду, без зміни.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Житомирської області: