Ухвала суду № 54882391, 12.01.2016, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 159/4543/15-к

Провадження № 1-кп/169/3/16

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Тітівалова Р.К.,

з участю:

секретаря Веремчук Л.Ю.,

прокурора Маковецької І.В.,

представника потерпілого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и в:

У ході судового розгляду даного кримінального провадження захисником обвинуваченого заявлено клопотання про передачу відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції для виконання вироку Володимир-Волинського міського суду від 19 січня 2012 року на реалізацію речових доказів майна, що належить боржнику ОСОБА_4: оциліндровочного станка та стрічкової пилорами, що знаходяться в приміщенні пилорами на території колишнього колгоспного двору в с. Осьмиговичі Турійського району, та побутової техніки, а саме: холодильника марки «Gram», телевізора марки «Panasonic», монітора марки «LG», системного блоку, сканера марки «Mustek», принтера марки «Canon», газового котла марки «Aton», холодильника марки «Мінськ», що знаходиться за місцем проживання боржника ОСОБА_4 по вулиці Павлова, 10 в місті Ковель Волинської області.

У судовому засіданні захисник та обвинувачений клопотання підтримали, просили його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотання захисника у звязку з відсутністю для цього передбачених процесуальним законом підстав, представник потерпілого ОСОБА_5 підприємства «Ковельбуд» поклався на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши та проаналізувавши додані до клопотання документи, суд дійшов висновку, що клопотання захисника до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 100 КПК України, на який посилався захисник в обгрунтування поданого клопотання, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Частиною 7 вказаної статті КПК України встановлено, що у випадках, передбачених п. 2 ч. 6 цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із ст.ст. 171-173 цього Кодексу.

Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду під час судового провадження із клопотанням про передачу речових доказів для реалізації на підставі п. 2 ч. 6 ст. 100 КПК України наділені виключно прокурор та слідчий за погодженням з прокурором.

Також до клопотання не додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження визначених ч. 6 ст. 100 КПК України обставин і причин, що ускладнюють і унеможливлюють зберігання зазначених у клопотанні речових доказів, або співмірності витрат по забезпеченню спеціальних умов зберігання цих доказів з їх вартістю.

Крім того не грунтуються на вимогах закону доводи захисника про необхідність передачі речових доказів для реалізації відділу державної виконавчої служби, оскільки за наявності для такої реалізації передбачених законом підстав вона здійснюється відповідно до Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19 листопада 2012 року.

З огляду на вказане та враховуючи, що захисник в контексті положень ст.ст. 100, 171 КПК України не може бути субєктом звернення до суду із клопотанням про передачу речових доказів для їх реалізації, а питання про долю речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, то суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку передбачених процесуальним законом підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 100, 171-173, 372 КПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про передачу речових доказів для реалізації відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий