Постанова № 54881429, 21.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2015 року 810/5458/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 22.05.2015 №125000011/2015/000149/1 та №125130005/2015/610045/1, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.05.2015 №125130005/2015/00080 та №125130005/2015/00081 та зобов'язання визначити митну вартість товару, що зазначена в оспорюваних рішеннях про коригування митної вартості товарів, за основним методом - за ціною договору (контракту) у розмірі, вказаному позивачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у деклараціях митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням другорядних методів та про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів. Як стверджував позивач, він не погодився з рішеннями митного органу про коригування заявленої митної вартості товару, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товару з урахуванням рішень митного органу, сплатив митні платежі та перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

При цьому, позивач зазначив про відсутність підстав для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а також на те, що митний орган не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час митного оформлення задекларованого товару інспектор митного органу, який здійснював митне оформлення товару, встановив що подані позивачем документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини. Як стверджував відповідач, надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості за основним методом, тому митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, підстави для їх скасування відсутні.

Представник сторін до початку розгляду справи по суті звернулись до суду з клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 1 квітня 2013 року між ТОВ "Ясенсвіт" та Brodrene Hartmann A/S, Данія, укладено контракт №13 на постачання тари для упаковки яєць, згідно якого постачальник зобов'язувався поставити (передати право власності) покупцеві товар, а покупець - оплатити товар: паперові упаковки для яєць. Детальний опис товарів наведений у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.1 Контракту постачальник зобовязувався поставити покупцеві товар на умовах СРТ у відповідності до Інкотермс-2010.

Згідно із додатковими угодами до вказаного контракту від 18.05.2015 №41 та від 18.05.2015 №43 умови поставки - FCA Tonder, Denmark (Інкотермс-2010), автомобільним транспортом (Данія). Також ними обумовлено, що вартість тари та упаковки включається до вартості товару.

На підставі вказаного контракту ТОВ "Ясенсвіт" імпортовано: упаковки паперові бугорчаті для яєць: 30-місні, сірого кольору, артикул Т142044 124x80x263 CM/EUP EGGTEC-L, виробник - Brodrene Hartmann A/S, країна виробництва DK (Данія) , торгівельна марка Hartmann.

З метою митного оформлення товару, отриманого на виконання умов вказаного контракту, позивачем до митниці подані електронні митні декларації від 21.05.2015 №125130005/2015/543955 та від 22.05.2015 №125130005/2015/544008.

На підтвердження митної вартості товару, разом із вказаними електронними митними деклараціями, до митного органу по кожній із поставок подано наступні документи, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Із митною декларацією від 21.05.2015 №125130005/2015/543955 подані: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №125/2012/0001344 від 16.04.2015; міжнародна автомобільна накладна (CMR) б/н від 15.05.2015; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №52 від 21.05.2015; прайс-лист виробника товару б/н від 01.04.2015; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-250 від 21.05.2015; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 01.04.2015; рахунок-фактура (інвойс) №400200/1 від 18.05.2015; пакувальний лист №2975050 від 15.05.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №41 від 18.05.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) №13 від 01.04.2013; договір про перевезення №270 від 24.10.2014; інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 15.05.2015; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 15.05.2015; декларація про походження товару №400200/1 від 18.05.2015; лист №ЯС-21/05/15-652 від 21.05.2015; прибуткова накладна №1414 від 21.04.2015; рахунок №102 від 21.05.2015; копія митної декларації країни відправлення №5604-2015213939211 від 18.05.2015.

Разом із митною декларацією від 22.05.2015 №125130005/2015/544008 надані такі документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №125/2012/0001344 від 16.04.2015; міжнародна автомобільна накладна (CMR) б/н від 18.05.2015; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №51 від 21.05.2015; прайс-лист виробника товару б/н від 01.04.2015; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-250 від 21.05.2015; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 01.04.2015; рахунок-фактура (інвойс) №400198/1 від 18.05.2015; пакувальний лист №2973123 від 18.05.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №43 від 18.05.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) №13 від 01.04.2013; договір про перевезення №270 від 24.10.2014; інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 18.05.2015; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 18.05.2015; декларація про походження товару №400198/1 від 18.05.2015; лист №ЯС-21/05/15-652 від 21.05.2015; прибуткова накладна №1414 від 21.04.2015; рахунок №101 від 21.05.2015; копія митної декларації країни відправлення №5604-2015213939249 від 18.05.2015.

Митним органом, після опрацювання таких документів, повідомлено позивача в електронному вигляді про необхідність подання наступних додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, згідно із статтею 53 Митного кодексу України:

- транспортні перевізні документи: заявку до договору про надання транспортно-експедиційних послуг; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (щодо товару, який заявлений до митного оформлення згідно митної декларації від 21.05.2015 №125130005/2015/543955);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платежі та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеним договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару сировини (щодо товару, який заявлений до митного оформлення згідно митної декларації від 22.05.2015 №125130005/2015/544008).

ТОВ "Ясенсвіт" у листах від 22.05.2015 №ЯС-22/05/15-659, №ЯС-22/05/15-661 просило митний орган прийняти рішення по ВМД від 21.05.2015 №125130005/2015/543955 та від 22.05.2015 №125130005/2015/544008 без урахування термінів ст. 53 МК України.

Так як вимоги митного органу щодо надання додаткових документів товариством не виконано, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:

- від 22.05.2015 №125000011/2015/000149/1, в якому застосовано резервний метод визначення митної вартості товару з наступних підстав: метод за ціною договору не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності (не підтвердження сплати ПДВ з суми експедиційних послуг, зазначених в рахунку-фактурі; не відповідність опису товару в наданих документах), а також декларантом не подано всі додаткові документи для підтвердження митної вартості (страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування). Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується у звязку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно зі статтями Митного кодексу України 62 та 63 не застосовуються у звязку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі, щодо митного оформлення товарів за МД від 12.05.2015 №125130005/2014/543628;

- від 22.05.2015 №125130005/2015/610045/1, в якому застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (підстави для застосування вказаного методу, як і вимоги щодо надання додаткових документів для визнання митної вартості, є аналогічними, що й у рішенні про коригування митної вартості товару від 22.05.2015 №125000011/2015/000149/1).

Разом із рішеннями про коригування митної вартості митним органом складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №125130005/2015/00080 та №125130005/2015/00081, згідно з якими позивачу повідомлено про неможливість прийняття митного оформлення вказаних вище митних декларацій.

Для випуску товарів у вільний обіг "під гарантійне зобов'язання" позивач подав до митниці нові митні декларації, в яких задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішень митного органу про коригування митної вартості товарів та сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю таких товарів, визначеною відповідачем.

27 липня 2015 року ТОВ "Ясенсвіт" (у межах 80-денного строку з моменту випуску товару у вільний обіг) подано до митного органу заяву б/н про визнання заявленої митної вартості згідно митної декларації від 21.05.2015 №125130005/2015/543955.

За результатами розгляду зазначеної заяви митницею відмовлено у перегляді рішення про коригування митної вартості товарів.

Однак, не погоджуючись із зазначеними рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Як визначає стаття 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно положень статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

За змістом статей 49 та 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

У силу приписів частин 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

За правилами частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (стаття 57 Митного кодексу України).

За нормами статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У відповідності із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 58 Митного кодексу України закріплено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленої декларантом, необхідність перевірки її дійсності, віднесена до обов'язків митного органу.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Згідно вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та пятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобовязаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу.

Викладене також свідчить про те, що у разі виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах, виявлення ознак підробки або наявності чи відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів, перелік яких визначено законодавцем.

Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, проведення консультацій у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом вказаними законодавчими нормами не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Київської митниці ДФС було проведено перевірку числових значень заявленого декларантом рівня митної вартості товару, наявності в поданих декларантом документах всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за імпортовані товари.

Так, митна вартість імпортованих товарів не могла бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки митницею під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів містили розбіжності.

Так, умовами контракту від 01.04.2013 №13, а саме п. 2.1., умовами поставки мають бути СРТ с. Крушинка або м. Ставище згідно Інкотермс-2010.

Разом з тим, фактичними умовами поставки, які визначені Додатковими угодами від 18.05.2015 №41, №43 до цього контракту, є FCA м. Tonder (Данія).

Умовами поставки FCA згідно Інкотермс-2010 передбачено, що обовязок щодо укладання договору перевезення та всі витрати на таке перевезення покладаються на Покупця товару, тобто на ТОВ "Ясенсвіт".

Відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, обовязково додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

До того ж, розрахунки таких витрат мають здійснюватись на основі достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Це є обовязковою умовою для застосування основного методу визначення митної вартості відповідно до ч. 8 ст.58 Митного кодексу України та є обовязком декларанта відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України.

Керуючись п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України декларант зобовязаний для підтвердження транспортних витрат надавати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість транспортування.

При цьому, керуючись Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, до таких документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З метою виконання цих вимог законодавства, декларантом позивача подано до митного оформлення довідку про транспортні витрати від 21.05.2015 №51, №52 та рахунки від 21.05.2015 №101, №102, складені ФОП ОСОБА_1.

Разом з тим, відповідно до відомостей транспортних (перевізних) документів, а саме СМR від 15.05.2015, від 18.05.2015 фактичними перевізниками щодо спірних партій товару визначено P/P/Rives-Transта ФОП ОСОБА_2

З умовами договору про перевезення від 24.10.2014 №270 ФОП ОСОБА_1 є лише експедитором, який має право відповідно до п.п. 2.2.9 укладати договори й угоди із транспортними компаніями для виконання зобовязань за цим договором.

Керуючись ст. 9 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Таким чином, чинним законодавством встановлено, що належним підтвердженням суми оплати за транспортування товару, у разі залучення сторонніх організацій, є рахунки таких фактичних перевізників.

Крім того, за наданим рахунком відсутнє підтвердження нарахування/сплата суми ПДВ, що не дає можливості впевнитись, що суми, які зазначені у графах транспортування від м. Ягодин до с. Крушинка та експедиційна винагорода понесені саме на території України.

Ця обставина є важливою, оскільки вимогами Митного кодексу України передбачено включення до митної вартості всіх витрат, які фактично понесені на транспортування поза митною територією України.

Таким чином, у спірному випадку залишається непідтвердженою така складова митної вартості, як транспортні витрати.

Надання неповної інформації про заявлену вартість транспортування підтверджується також наданням неповного договору про перевезення.

Так, п.п. 1.2, 2.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 24.10.2014 №270 передбачено обовязок замовника (позивача) оформлювати письмову заявку, що є невідємною частиною договору та відображає істотні умови кожного конкретного перевезення.

При цьому, у довідках про транспортні витрати міститься посилання на таку заявку від 06.05.2015, від 07.05.2015, але до митного оформлення їх не надано, тому митний орган не мала обєктивного джерела інформації щодо істотних умов перевезення, до яких відноситься, зокрема, і розмір провізної плати.

Разом з тим, відсутність хоча б однієї складової митної вартості, що є обовязковою при її обчисленні унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору, про що вказано в ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, норма якої має імперативний характер.

Крім того, такого ж висновку дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема, в ухвалі від 13.08.2015 по справі №К/800/49733/14, де судом також наголошується на вимогах ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Окрім транспортних витрат відповідно до умов поставки FСА згідно Інкотермс- 2010 Покупець має нести витрати на страхування товару у разі його здійснення.

При цьому, відповідно до п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, витрати на страхування є обовязковою складовою митної вартості, яка підлягає включенню до неї.

До того ж, страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування віднесені до переліку обовязкових документів, що подаються для підтвердження митної вартості.

У спірному випадку до митного оформлення не подано жодного документу, який би підтверджував наявність/відсутність витрат на страхування, їх розмір.

Що стосується інформації, яка міститься у довідках про транспортні витрати від 21.05.2015 №51, №52, що страхування вантажу не проводилось, не може бути прийнята до уваги через те, що обовязок щодо страхування відповідно до правил Інкотермс-2010 покладається на покупця, тобто на ТОВ "Ясенсвіт", а не на перевізника.

Таким чином, в даному випадку не підтверджено документально та вартісно така обовязкова складова митної вартості, як витрати на страхування, що відповідно до ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості.

Крім того, митним органом на підставі наданих документів було встановлено, що надано неповну інформація про митну вартість товару, зокрема щодо ціни товару.

Керуючись п. 7 контракту від 01.04.2013 №13 та п. 3 додаткових угод від 18.05.2015 №41, №43 продавцем має бути здійснено пакування та маркування товару, вартість якого має включатися до ціни товару.

Крім того, п. А.9 спірних умов поставки FСА вказує на зобовязання Продавця рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару. Упаковка повинна містити належне маркування, тобто всі ці витрати мають бути включені до ціни товару.

Однак, досліджуючи відомості калькуляції виробника товару від 01.04.2015 б/н, яку було надано до ЕМД від 21.05.2015 №125130005/2015/543955 та від 22.05.2015 №125130005/2015/544008, митницею встановлено, а позивачем не спростовано, що такі витрати фактично до ціни товару не додані.

При ньому ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України прямо передбачено обовязок декларанта включити до митної вартості такі витрати. якщо їх не було включено до ціни товару. що сплачена або підлягає сплаті.

В той же час, відсутність документального підтвердження використаних декларантом або уповноваженою ним особою відомостей, не визначеність їх кількісно і достовірні, а також відсутність обовязкових складових митної вартості є підставами, що унеможливлюють застосування основного методу визначення митної вартості відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, норма якої має імперативний характер.

Аналогічна правова позиція також викладена колегією суддів Вищого адміністративного суду України, яка дійшла висновку про неповноту заявленої митної вартості, з огляду на відсутність у калькуляції ціни товару обовязкових складових, що мають бути включені до неї (зокрема, ухвала ВАСУ від 15.09.2015 по справі №К/800/26249/15, постанова ВАСУ від 23.07.2015 №К/800/63298/14).

Судом встановлено , що в усіх наданих до митного оформлення документах містяться різні умови оплати вартості товару.

Так, п. 3.1 контракту від 01.04.2013 №13 передбачає оплату протягом 60 банківських днів з моменту оформлення митної декларації, інвойси від 18.05.2015 №400198/1, №400200/1 - 60 днів з моменту отримання товару.

Надана прибуткова накладна №1414 не стосується спірної партій товару, оскільки містить відомості про товар з іншим найменуванням та датована 21.04.2015, тобто складена в той час, коли навіть не існувало додаткової угоди на поставку спірної партії товару.

Прайс-лист наданий декларантом виключно на продукцію (один артикул), митне оформлення якої здійснювалось, тобто має субєктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.

Так, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обовязковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Вищим адміністративним судом України вже неодноразово викладались висновки, що у разі, коли прайс-лист "носить адресний характер, тобто має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості можливих потенційних покупців. Тому даний прайс-лист не може розглядатись у якості підтвердження заявленої митної вартості" (ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015 по справі №К/800/7143/14, 18.06.2015 по справі №1К/800/23097/14, 28.07.2015 по справі №К/800/20819/15).

Також, судом встановлено, що наданий до спірних митних оформлень висновок Київської ТПП від 21.05.2015 №Ц-250 також не містить достовірної та обєктивної інформації про заявлену вартість товару, з огляду на те, що він не містить аналізу відповідності заявленої вартості ринковій вартості товару, а лише стверджує, що контрактна вартість "може становити".

Згідно ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів).

Відповідно до Національних стандартів №1 та Методики оцінки майна має здійснюватись дослідження відповідності ціни товарів ринковій вартості, тобто вартості, за якою здійснено відчуження обєкту оцінки (товару) на ринку подібного майна на дату оцінки.

За змістом висновку експертом фактично не здійснено аналіз цін на подібні (аналогічні) товари.

Разом з тим, у разі застосування порівняльного методу, відповідно до п. 48 Національного стандарту №1, інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.

Експертом не зроблено жодного розрахунку, який би давав змогу свідчити про достовірність, обєктивність наведеної інформації.

На підставі вищевикладеного, митний орган був позбавлений можливості перевірки того факту, чи відповідають товари, що взяті експертом для порівняння зі спірним товарам поняттям "ідентичні" та "подібні/аналогічні" у розумінні Митного кодексу - залишається незясованим чи збігаються їх фізичні характеристики, умови поставки, виробник та країна походження, якість та ділова репутація на ринку.

При цьому, варто зауважити, що п. 7.3 цих висновків, експерт самостійно вказує на те, що використана ним інформація вважається досить вірогідною, однак експерт не гарантує у будь-якій формі факт її достовірності.

Крім того, відповідно до Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013 №1440, оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому, зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього.

Однак, вказуючи у п.8 висновку, що проведено пошук та аналіз максимально можливої кількості інформації, експерт не здійснює посилання на жодне таке джерело, що свідчить про проведення експертизи виключно за наданими позивачем документами без аналізу ринку.

Враховуючи той факт, що експерт сам вказує на те, що ціни змінюються протягом часу, надання неактуального висновку свідчить про неможливість використання його у якості джерела інформації, що підтверджує заявлену митну вартість.

Вищевикладене однозначно свідчить на користь того факту, що декларантом не надано обєктивної, повної та достовірної інформації про ціну товару, що є підставою, яка унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору, про що вказано у ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України.

До митного оформлення надано митні декларації країни відправлення від 18.05.2015 №№5604-2015213939211, 5604-20153939249, які не відповідають ст. 254 Митного кодексу України, тобто надані без перекладу.

При цьому, ідентифікувати спірні поставки з тими, що здійснюються за наданими деклараціями країни відправлення неможливо, оскільки в них не визначено ані умов поставки, ані номеру договору чи інвойсу.

Таким чином, на підставі вище перелічених фактів, у документах, що були надані позивачем до митного оформлення містилися розбіжності. Крім того, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (зокрема, вартості транспортування, страхування), чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ні товари.

Також, відповідачем з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості імпортованих товарів було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим ніж рівень митної вартості, який було заявлено декларантом ТОВ "Ясенсвіт" згідно поданих митних декларацій.

Аналізуючи виявлені митним органом розбіжності, суд зазначає наступне.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Вказана позиція випливає також із постанови Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №21-270а13 за позовом закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання "Конті" до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, де судом наголошено, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості; наявність у єдиній автоматизованій системі інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Також у постанові від 10 квітня 2012 року у справі №21-52а12 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Грета" до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, Верховний Суд України дійшов висновку, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати належні документи для підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Разом з тим, як встановлено судом, позивач додаткових документів у ході процедури проведення консультацій не надавав.

З аналізу наведеного суд приходить висновку, що за умов ненадання позивачем належних документів на підтвердження митної вартості товару, спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, наявності у митного органу при визначенні митної вартості товару інформації щодо рівня митної вартості ідентичних товарів, основний метод визначення митної вартості товарів правомірно не був застосований відповідачем.

Між тим, суд бере до уваги, що позивач скористався правом, наданим пунктом 7 статті 55 Митного Кодексу України та звернувся до митного органу із заявою про випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання і самостійно подав до митного оформлення товар з урахуванням коригувань відповідача. При цьому, у наданий Законом строк для подачі документів для підтвердження заявленої митної вартості, доказів, що спростовують недоліки, виявлені відповідачем, позивачем надано не було.

В той же час, суд звертає увагу на те, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Крім того, суд погоджується із доводами відповідача про неможливість застосування у спірних відносинах інших методів визначення митної вартості товару, оскільки позивачем не подано необхідних для цього документів, а митницею надано переконливі пояснення щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості та щодо вжиття заходів з отримання необхідної інформації і документів від позивача.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про правомірність дій митного органу по витребуванню додаткових документів та правильність визначення митної вартості за резервним методом. У зв'язку із цим вимоги про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача визначити митну вартість товару, що зазначена в оспорюваних рішеннях про коригування митної вартості товарів, за основним методом - за ціною договору (контракту) у розмірі, вказаному позивачем, оскільки вони є похідними від вимог про скасування оскаржуваних рішень, то вони можуть застосовуватись лише за наявності протиправного рішення, дій чи бездіяльності, тобто є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару, а тому відмова у задоволенні первинних позовних вимог є підставою для відмови у задоволенні й похідної від неї вимоги.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що дії відповідача щодо визначення митної вартості товару відповідають вимогам закону, а прийняті рішення є обґрунтованими та правомірними, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання юридичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Абзацом 2 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2015 року становить 1218 грн.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено шість вимог немайнового характеру.

Отже, сума судового збору, яка підлягає до сплати за подання даного позову становить 7308, 00 грн. (6 х 1218,00 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір лише за одну вимогу немайнового характеру у сумі 1218,00 грн.

Таким чином, враховуючи результати розгляду справи, сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України, становить 6090,00 грн.

Керуючись статтями 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" (код ЄДРПОУ 32619343) на розрахунковий рахунок 31213206784001, код отримувача 37955989, код банку отримувача 821018, банк отримувача ГУ ДКСУ у Київській області та м. Києві (код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності 206) судовий збір у розмірі 6090 (шість тисяч девяносто) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.