Постанова № 54881421, 14.12.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2015 р. № 809/4174/15

14 год. 50 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі колегії: головуючого - Гундяка В.Д.,

суддів: Черепія П.М., Лучко О.О.,

при секретарі Хомі О.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 07.09.2015 року ВП №45902477, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2015 року Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 07.09.2015 року ВП №45902477.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.09.2015 року у виконавчому провадженні (далі - ВП) за №45902477 з виконання виконавчого листа від 16.12.2014 року у справі за №2а-4069/10/0970 винесене державним виконавцем з порушенням норм Закону України Про виконавче провадження, так як вищевказаний виконавчий документ позивачем був виконаний добровільно, про що відповідача повідомлено листом від 31.12.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Суду пояснив, що 25.09.2015 року на адресу Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА надійшла постанова від 07.09.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні №45902477. Вказав, що виконавчий лист за №2а-4069/10/0970 про зобовязання позивача в термін до 7 днів, з дня набрання ухвалою законної сили подати звіт до Івано-Франківського окружного адміністративного суду щодо виплати ОСОБА_3 моральної шкоди, був добровільно виконаний ще 23.05.2014 року. За таких обставин вважає, що дії відповідача по прийняттю вищевказаної постанови є неправомірними, а тому оскаржувана постанова підлягає до скасування. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнала з підстав, викладених у поданому запереченні. Суду пояснила, що постановою головного державного виконавця ВПВР ДВС України від 23.12.2014 року відкрито виконавче провадження за №45902477 з виконання виконавчого листа про зобов'язання позивача подати звіт до Івано-Франківського окружного суду та надано відповідачу строк для самостійного виконання. Позивач дійсно повідомив орган ДВС про добровільне виконання та надав відповідні документи, однак на запит державного виконавця стягувач дану інформацію не підтвердив. Тому боржника було повторно зобов'язано до вчинення дій з виконання судового рішення, після чого останній 23.04.2015 року надіслав повідомлення за №814/01-04 про виконання рішення суду до якого додав докази повторного надіслання звіту. Вказала, що так як даний виконавчий документ позивачем виконано після закінчення строку, наданого для добровільного виконання, то 07.09.2015 року державним виконавцем правомірно винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в порядку ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження». Просила в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.12.2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом на виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 року по справі за №2а-4069/10/0970 видано виконавчий лист про зобовязання позивача в термін до 7 днів, з дня набрання ухвалою законної сили подати звіт до Івано-Франківського окружного адміністративного суду щодо виплати ОСОБА_3 моральної шкоди.

В судовому засіданні встановлено, що 23.12.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №45902477 з виконання вищезгаданого виконавчого документа (а.с.11).

Як вбачається з досліджених колегією суддів матеріалів виконавчого провадження за №45902477 Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА листом від 31.12.2014 року за №1862/01-04 повідомив державного виконавця про добровільне виконання виконавчого листа за №2а-4069/10/0970 від 16.12.2014 року. (а.с. 13). При цьому боржник надав копію платіжного доручення від 23.04.2014 року за №1057 та копію звіту про виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 року за №2а-4069/10/0970 з відміткою одрежання даного звіту судом 23.05.2014 року (а.с.14, 15). Однак 07.09.2015 року державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у вищевказаному виконавчому провадженні у звязку з невиконанням позивачем вимог постанови про відкриття виконавчого провадження в наданий строк (а.с. 7).

Згідно вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (далі- КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наслідками судового розгляду суд не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні за №45902477 від 07.09.2015 року з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, повязані з умовами і порядком виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Нормою ст.1 вищевказаного Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Однак на переконання колегії суддів, судове рішення в частині зобовязання позивача подати звіт щодо виплати ОСОБА_3 моральної шкоди не є рішенням в змісті ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», яке підлягає примусовому виконанню органами ДВС.

Нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а саме статтею 267, визначено особливий вид контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, який надано виключно суду.

Так відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною другою вищевказаної статті за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або у разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту та накласти на винну посадову особу, відповідальну за виконання постанови, штраф у розмірі від ста до трьохсот мінімальних заробітних плат.

Здійснивши аналіз вище вказаної норми КАС України суд приходить до висновку, що право зобовязати суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт та вести контроль за належним виконанням вищевказаного зобовязання, а в разі неналежного виконання або неподання звіту про виконання судового рішення вирішувати питання про накладення штрафу на винних осіб, належать виключно суду.

За таких обставин відповідач, як суб'єкт владних повноважень, протиправно відкривши виконавче провадження та проводячи виконання виконавчого листа за №2а-4069/10/0970 від 16.12.2014 року вийшов за межі юрисдикції, наданої Законом, тому всі подальші дії державного виконавця в протиправно відкритому виконавчому провадженні не можуть вважатись правомірними та породжувати юридичні наслідки для сторін такого виконавчого провадження.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що законних підстав для прийняття головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому проваджені за №45902477 від 07.09.2015 року не було, а тому дії відповідача по її прийняттю є протиправними, а оскаржувана постанова підлягає до скасування.

Одночасно відповідно до ч.2 ст.11 КАС України з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження за №45902477 від 23.12.2014 року, з огляду на те, що оскільки державна виконавча служба не наділена компетенцією щодо виконання рішень суду, якими зобовязано суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт, а відтак будь-які рішення відповідача, в тому числі і про відкриття виконавчого провадження, є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА 1 218 грн. судового збору, сплаченого позивачем відповідно до квитанції АТ "Ощадбанк" за №1.165.1/3271 від 16.10.2015 року.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України, керуючись ст.ст.11, 71, ч.1 ст. 72, ст. 86, ч.4 ст.128, ст.160, ст.162, ч.ч.1, 2 ст.267 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження за №45902477 від 23.12.2014 року з виконання виконавчого листа від 16.12.2014 року у справі №2а-4069/10/0970 та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.09.2015 року, прийняту у даному виконавчому провадженні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. сплаченого судового збору.

Згідно ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі, апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_4

Судді: /підпис/ ОСОБА_5

/підпис/ ОСОБА_6

Постанова складена в повному обсязі 21.12.2015.