Постанова № 54881353, 02.12.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року (15 год. 05 хв.) Справа № 2а-0870/10917/11 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі ТОВ «ЗТМК», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі, відповідач), в якому з урахування заяви про часткову відмову від адміністративного позову просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем від 10.08.2011 №0001210808 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 989 211,00 грн. за квітень 2011 року та нарахування штрафних фінансових санкцій у розмірі 1,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем від 10.08.2011 №0001220808 щодо зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 989 211,00 грн. за квітень 2011 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема, вказує, що як виходить з акту перевірки зауважень щодо оформлення податкових накладних отриманих від ТОВ «Аріар», ТОВ «ВКП «КМП», ТОВ «Авангард-Інвест», ТОВ «Саббіа груп», ТОВ «Торговий дім «Бізнес стандарт», ТОВ «ТД Стратег», ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Аріана», ТОВ «ОСОБА_3 імперія», ТОВ «Автотехцентр-3000», ТОВ «Метал-ресурс» у перевіряючих не було. Вказані контрагенти є платниками податку на додану вартість, звітували до ДПІ та декларували свої податкові зобовязання, тому вважає неправомірними висновки щодо безпідставності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях з придбання товарів від зазначених підприємств. Зазначає, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. За актом №158/08-08/00194731 від 30.06.2011, який складений і на який посилається СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі в акті 25.07.2011 №175/08-08/00194731, були винесені податкові повідомлення-рішення від 15.07.2011 №0001040808 та №000105808. Зазначені податкові повідомлення-рішення є предметом оскарження ТОВ «ЗТМК» у судовому порядку, тому податковий орган не має права посилатися в акті перевірки на висновки акту перевірки №158/08-08/00194731 від 30.06.2011, як на встановлені та обґрунтовані факти. Таким чином, з вищезазначених підстав податковий орган не має права вимагати зменшення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 24 Декларації) на загальну суму 18 679 617,00 грн. (стор. 18 ОСОБА_3 перевірки).З урахуванням викладеного, вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях та суперечать вимогам чинного законодавства, а тому спірні рішення є протиправними та просить суд їх скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих запереченнях від 25.08.2015 №592/28-04-10-014/4 (вх. №361660). Зокрема, зазначає, що позивачем здійснено операції з придбання по ланцюгам придбання, в яких задіяні контрагенти транзитери (місцезнаходження яких не встановлено, прийнято рішення про припинення діяльності підприємств та інше). ОСОБА_3 податкової інформації контрагенти транзитери не мають трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині відвантаження та перевезення товарів, а також необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Підприємствами-постачальниками не задекларовані податкові зобовязання, але контрагентами-покупцями задекларовано податковий кредит. Також вказує, що перевіркою встановлено, що підприємством не враховані результати попередньої документальної виїзної перевірки акт №158/08-08/00194731 від 30.06.2011 щодо завищення залишену р. 24 відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 18 679 617,00 грн. Позивач оскаржував та за наслідками цього стверджував у позовній заяві про неправомірність акта та неузгодженість грошового зобовязання у даній справі, але 21.05.2015 на адресу суду від позивача надійшла заява про відмову від адміністративного позову та 04.06.2015 була прийнята ухвала про закриття провадження у повязаній справі. З урахуванням викладеного, просить у задоволені позову відмовити повіністю.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «ЗТМК» (ідентифікаційний код 38983006) є юридичною особою, яка зареєстрована 19.11.2013, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.03.2015.

В період з 07.07.2011 по 20.07.2011 СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування відємного значення ПДВ за квітень 2011 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у січні 2009 року, січні, лютому, червні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2010 року, січні, лютому, березні 2011 року, за результатами якої складений відповідний акт від 25.07.2011 №175/08-08/00194731.

ОСОБА_3 перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема,

- абз. «а» п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, в результаті чого завищено заявлену за квітень 2011 року суму бюджетного відшкодування на загальну суму 989 211,00 грн.;

- п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за квітень 2011 року на суму 226 902,00 грн.;

- абз. «б» п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, в результаті чого завищено залишок відємного значення з податку на додану вартість (рядок 24 Декларації) на загальну суму 19 281 669,00 грн., у тому числі на суму 214 533,00 грн. (відємне значення січня 2009 року); на суму 103 513,00 грн. (відємне значення лютого 2009 року), на суму 1 126 867,00 грн. (відємне значення квітня 2009 року), на суму 1 179 772,00 грн. (відємне значення травня 2009 року), на суму 1 886 024,00 грн. (відємне значення червня 2009 року), на суму 2 185 966,00 грн. (відємне значення липня 2009 року), на суму 1 550 357,00 грн. (відємне значення серпня 2009 року), на суму 88 407,00 грн. (відємне значення вересня 2009 року), на суму 569 347,00 грн. (відємне значення жовтня 2009 року), на суму 1 538 181,00 грн. (відємне значення листопада 2009 року), на суму 1 810 479,00 грн. (відємне значення грудня 2009 року), на суму 1 550 197,00 грн. (відємне значення січня 2010 року), на суму 1 301 943,00 грн. (відємне значення лютого 2010 року), на суму 1 091 499,00 грн. (відємне значення березня 2010 року), на суму 749 684,00 грн. (відємне значення квітня 2010 року), на суму 1 593 430,00 грн. (відємне значення травня 2010 року), на суму 134 680,00 грн. (відємне значення червня 2010 року), на суму 4 738,00 грн. (відємне значення січня 2011 року), на суму 104 471,00 грн. (відємне значення лютий 2011 року), на суму 497 581,00 грн. (відємне значення березня 2011 року).

До такого висновку відповідач дійшов з встановлених фактів віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у лютому 2011 року по операціях з придбання товарів від постачальника ТОВ «Аріар», ТОВ «ВКП «КМП», ТОВ «Авангард-Інвест», ТОВ «Саббіа груп», ТОВ «Торговий дім «Бізнес стандарт», ТОВ «ТД Стратег», ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Аріана», ТОВ «ОСОБА_3 імперія», ТОВ «Автотехцентр-3000», ТОВ «Метал-ресурс», оскільки у вказаних контрагентів не виникло в деклараціях з ПДВ податкового зобовязання по ланцюгу постачання. Також перевіркою встановлено, що підприємством не враховані результати попередньої документальної виїзної перевірки акт №158/08-08/00194731 від 30.06.2011 щодо завищення залишену р. 24 відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 18 679 617,00 грн. (сторінка 27 ОСОБА_3).

Не погоджуючись із висновками ОСОБА_3 перевірки позивачем 29.07.2011 подано на нього заперечення №11/13-2801, проте згідно відповіді від 05.08.2011 №6558/10/08-08 СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі повідомила підприємство, що не має підстав для їх задоволення.

На підставі ОСОБА_3 та вищевказаних порушень відповідачем 10.08.2011 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2011 року на суму 989 211,00 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 1,00 грн.;

- № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір відємного значення з ПДВ за квітень 2011 року на суму 19 508 571,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «ЗТМК» оскаржило їх у адміністративному порядку, проте за наслідками розгляду скарги рішенням Державної податкової служби України від 11.11.2011 № 5314/6/10-2115 було залишене без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення ДПА у Запорізькій області від 13.10.2011 №4566/10/25-020, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України), який набрав законної сили 01.01.2011.

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, за приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Бюджетне відшкодування за визначенням, наведеним у пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті ПК України перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з приписів вищевказаних норм, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Доказів того, що матеріальні цінності, які придбавалися у постачальників, не призначалися для використання ТОВ «ЗТМК» в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності відповідачем суду надано не було.

ОСОБА_3 з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV також визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

ОСОБА_3 з п.2.15 та п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом шляхом дослідження первинних документів встановлено наступне.

Між ТОВ «ЗТМК» і ТОВ «Аріар» 03.12.2010 був укладений договір № 360/5 про закупівлю товарів за державні кошти, предметом якого є поставка вапна комового опаленого. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: специфікація (технічні вимоги вапна комового опаленого), податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери, рахунки-фактури.

Між ТОВ «ЗТМК» і ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «КМП» 30.12.2005, 06.08.2010 були укладені договори № 70/12-2005, №5/282 поставки аргону рідкого (газ промисловий). В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: специфікація, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, рахунки-фактури.

Між ТОВ «ЗТМК» і ТОВ «Авангард-Інвест» 25.02.2011 був укладений договір №93 про закупівлю товарів за державні кошти, предметом поставки якого є вугілля камяне (код ДК 016-97 10.10.1) (Вугілля камяне марки А сорту АМ). В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: специфікацію (технічні вимоги вугілля камяного), податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери, рахунки-фактури.

Між ТОВ «ЗТМК» і ТОВ «Саббіа груп» 30.11.2010 був укладений договір № 2010/11 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, а саме хлору рідкого). В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: специфікацію (технічні вимоги хлору рідкого), податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери, рахунки на оплату.

Між ТОВ «ЗТМК» і ТОВ «Торговий дім «Бізнес стандарт» 09.02.2011 був укладений договір № 41 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти про поставку продукції (бензину, дизельного палива, гасу). В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери рахунки-фактури.

Між ТОВ «ЗТМК» і ТОВ «ТД Стратег» 08.09.2010 був укладений договір поставки №321, а 04.01.2011 укладено договір №382 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти. Найменування товару згідно специфікацій за вказаними договорами є напівфабрикати гумові (рукави паропров., рукав ацителен., рукав кисневий, рукав напірний, клей гумовий гума сира, техпластина, пластина гумова, пластина вакуумна тощо). Крім того, між позивачем та вказаним контрагентом укладено договір №27 від 23.02.2011 про поставку виробів з фіброцементу (згідно специфікації: картон азбестовий, азбестова тканина, шнур азбестовий, набивка тощо). В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери, рахунки-фактури.

Між ТОВ «ЗТМК» і ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Аріана» 27.01.2011 був укладений договір №29 про закупівлю товарів за державні кошти про постачання молока. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки на оплату.

Між ТОВ «ЗТМК» і ТОВ «ОСОБА_3 імперія» 30.12.2010 був укладений договір № 381 про поставку мила господарського 72% (код ДК 016-97-24.51.3). В підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: специфікацію (технічні вимоги до товару), податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери, рахунки на оплату.

Між ТОВ «ЗТМК» і ТОВ «Автотехцентр-3000» 06.04.2011 були укладені договори № 179, 180, 181 про поставку продукції (вузлів та деталей для двигунів внутрішнього згорання, для автопогрузчиків, для автомобілів). В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери, рахунки-фактури.

Між ТОВ «ЗТМК» і ТОВ «Метал-ресурс» 05.01.2006 був укладений договір № 22 про постачання товарів, предметом якого є металопродукція, зварювальні матеріали, товар в асортименті. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери, рахунки-фактури.

В матеріалах справи містяться також платіжні документи, які підтверджують перерахування на користь постачальників позивача грошових коштів та засвідчують факт виконання позивачем зобовязань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товару по господарських операціях позивача з ТОВ «Аріар», ТОВ «Авангард-Інвест», ТОВ «Саббіа груп», ТОВ «Торговий дім «Бізнес стандарт», ТОВ «ТД Стратег», ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Аріана», ТОВ «ОСОБА_3 імперія», ТОВ «Автотехцентр-3000», ТОВ «Метал-ресурс» (договори, специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, рахунки-фактури, платіжні доручення, свідоцтва платників ПДВ тощо), які також було надано підприємством під час перевірки, що саме представником відповідача не заперечене.

Складені контрагентами позивача податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку оформлення, містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами прав.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Враховуючи наявність у ТОВ «ЗТМК» податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаного товару були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо їх невідповідності вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, контрагенти позивача на момент здійснення операцій зареєстровані у встановленому законом порядку як платники ПДВ, тому позивачем цілком правомірно включені суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім того, суд зауважує, що акт перевірки взагалі не містить посилання на будь-які первинні документи, які були надані позивачем до перевірки та досліджені фахівцями контролюючого органу.

Також в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність або недійсність угод з вказаними контрагентами позивача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України ); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст.203 ЦК України).

ОСОБА_3 із ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, суд вважає, що відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували зроблені в ОСОБА_3 висновки щодо нікчемності і безтоварності договорів, укладених між позивачем і ТОВ «Аріар», ТОВ «Авангард-Інвест», ТОВ «Саббіа груп», ТОВ «Торговий дім «Бізнес стандарт», ТОВ «ТД Стратег», ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Аріана», ТОВ «ОСОБА_3 імперія», ТОВ «Автотехцентр-3000», ТОВ «Метал-ресурс», та доказів, що вказують на недодержання позивачем та його контрагентом під час укладення відповідного договору вимог ст.203 ЦК України, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочинів є лише його припущенням.

Щодо господарської діяльності контрагентів позивача ТОВ «Аріар», ТОВ «Авангард-Інвест», ТОВ «Саббіа груп», ТОВ «Торговий дім «Бізнес стандарт», ТОВ «ТД Стратег», ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Аріана», ТОВ «ОСОБА_3 імперія», ТОВ «Автотехцентр-3000», ТОВ «Метал-ресурс» суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності субєктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Таким чином, підприємство не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обовязок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств-контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку. Тим більше, платник податків не може нести відповідальність за усіх контрагентів, з якими має відносини його постачальник.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентами, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що компанія заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обовязків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Так, акт позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЗТМК» з питань дотримання вимог податкового законодавства містить посилання на певні ознаки фіктивності вказаних контрагентів. Проте, фактично висновки податкового органу, покладені в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються на аналізі господарської діяльності контрагентів ТОВ «ЗТМК» і можуть свідчити лише про можливі порушення ними норм Податкового кодексу України, цивільного та господарського законодавства, однак не спростовують реальності господарських операцій між ТОВ «ЗТМК» та задекларованими контрагентами та не є доказами здійснення ними узгоджених дій, позбавлених економічного змісту та спрямованих на штучне, без реальної господарської мети, створення умов для зменшення оподаткування.

Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Кодекс не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має податкові накладні, які є документальним підтвердженням розміру податкового кредиту.

Разом з тим, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності його контрагентів відповідачем суду не надано. Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та наявності у них свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Суд не приймає також посилань представника відповідача на факт того, що в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року не відображено наявність залишку відємного значення попередніх податкових періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, таким чином, на думку представника відповідача, позивач самостійно визнає відсутність, станом на вересень 2015 року, залишку відємного значення попередніх податкових періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, оскільки предметом розгляду у даній справі є правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які слугували підставою для винесення оскаржуваних рішень.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в ОСОБА_3, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених ОСОБА_3 порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем, то відповідно і сума штрафних санкцій є необґрунтованою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 10.08.2011 №0001210808 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 989 211,00 грн. за квітень 2011 року та нарахування штрафних фінансових санкцій у розмірі 1,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 10.08.2011 №0001220808 щодо зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 989 211,00 грн., за квітень 2011 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів судові витрати у розмірі 29,55 грн., (двадцять девять гривен пятдесят пять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак