Постанова № 54881316, 23.12.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2015 рокум. Ужгород№ 807/2301/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Стенавській А.М.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2 ,

відповідача: Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області - представник ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатської області (далі - відповідач), якою просить: визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області від 13.07.2015 року за № 00140021701.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що з 15 по 21 травня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року. За наслідками перевірки складено акт від 27.05.2015 року за № 961/07-01-17-01/НОМЕР_1 та у подальшому прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2015 року за № НОМЕР_2. Даним рішенням встановлено порушення п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 розділу ІІ та п.п.164.2.17 "д" п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України та у звязку з чим позивачеві збільшено суму грошового зобовязання, а саме: за основним зобовязанням на 176 284,04 грн. та 44 241,01 грн. - штрафних санкцій. Причиною прийняття такого рішення відповідач визначив факт отримання позивачем у період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року доходу у розмірі 1 038 310,00 грн., яке виникло в наслідок списання ПАТ "ОСОБА_4 Аваль" кредиторської заборгованості позивача в сумі 1 038 314,37 грн. Проте, позивач вважає дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню у звязку з наступним.

Стосовно висновку відповідача щодо отримання позивачем у 2013 році доходу у вигляді додаткового матеріального блага від Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 Аваль" на загальну суму 1 038 310,00 грн. спростовує наступним. За час дії кредитного договору ОСОБА_1 сплатив банку 1 119 020,00 грн. по курсу НБУ на дату погашення, що була еквівалента наданій йому сумі кредиту в розмірі 140 000,00 доларів США, що в свою чергу свідчить про погашення позивачем більшої суми ніж надано було йому банком і не є додатковим доходом позивача, а навпаки понесеними витратами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд задовольнити позов повністю.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог з мотивів наведених у письмових запереченнях вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

За результатами проведення перевірки складено акт від 27.05.2015 року за № 961/07-01-17-01 та встановлено, що позивачем не подано до контролюючих органів декларації про майновий стан та доходи та не внесено до цієї декларації додаткового блага за ознакою "126" за 2013 рік. Таке додаткове благо у розмірі 1 038 314,37 грн. виникло у позивача внаслідок списання йому кредитної заборгованості ПАТ "ОСОБА_4 Аваль", за кредитним договором від 01.09.2006 року № 014-4041/81/29027 (шляхом укладення додаткового договору від 24.12.2013 року). У звязку з вищенаведеним було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.07.2015 року № НОМЕР_2 та встановлено порушення позивачем пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 та пп.164.2.17 "д" п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України в частині неподання декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік та донараховано до сплати податок на доходи фізичних осіб за грудень 2013 року в сумі 176 284,04 грн. та штрафних санкцій у розмірі 44 241,01 грн., оскільки позивачем не було включено до загального місячного (річного) оподаткованого доходу дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. У своїх твердженнях відповідач спирається на норми Податкового кодексу України, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: в редакції чинній на грудень 2013 рік, а саме пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України. Заборгованість включає в себе і відсотки, які фактично повинні бути сплаченими банку разом з тілом кредиту, є додатковим благом платника податку та підлягають декларуванню з відповідним його оподаткуванням.

Дослідивши подані суду письмові докази, заслухавши представників сторін, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

В період з 15 по 21 травня 2015 року Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Головного управління ДФС в Закарпатській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Судом встановлено, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 27 травня 2015 року за № 961/07-01-17-01/НОМЕР_1 (а.с.9-12).

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення платником податків:

1. пп.49.18.4 п. 49.18 статті 49 Розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року із змінами і доповненнями, в частині неподання декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік;

2. пп.164.2.17 "д" п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу, внаслідок чого перевіркою донараховано до сплати податку на доходи фізичних осіб за грудень 2013 року в сумі 176284,04 грн.

Згідно пп. 49.18. статті 49 Податкового кодексу, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу;

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України ОСОБА_1 протягом 2013 року отримано дохід у вигляді додаткового блага ( від списання кредиторської заборгованості) від ПАТ "ОСОБА_5 Аваль" в сумі 1038314, 37 грн.

Згідно пп.164.2.17 "д" п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

На підставі акту та виявлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 13 липня 2015 року за № НОМЕР_2 (а.с.13).

Згідно останнього, позивачеві донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку в загальній сумі 220 525,05 грн., з яких: за основним платежем: 176 284,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами): 44 241,01 грн.

Відповідно до розрахунку штрафної санкції за заниження доходів по податку на доходи фізичних осіб та неподання декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік встановлено наступне (а.с.13 на звороті).

На підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, позивачеві, за заниження доходів по податку на доходи фізичних осіб за грудень 2013 року, донараховано суму податку в розмірі 176 284,04 грн. за ставкою 25% з яких сума штрафних санкцій становить - 44 071,01 грн.

На підставі п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, за неподання декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік позивачеві визначено суму штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.

01 вересня 2006 року, як вбачається із матеріалів адміністративної справи, між позивачем та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" укладено кредитний договір за № 014/4041/81/29075 (а.с.14, 15).

Відповідно до вищезазначеного кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит невідновлювальної кредитної лінії (кредит) з лімітом 85 000,00 доларів США. Кредит надався на 240 місяців з 01.09.2006 року по 31.08.2026 року.

Процентна ставка за користування кредитом складає 12,00 % річних. Згідно умов кредитного договору позивач взяв на себе зобовязання щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, частково погашати кредит та сплачувати відсотки за фактичне використання кредитних коштів та остаточно погасити кредит до 31.08.2026 року.

24 грудня 2013 року між правонаступником Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль", а саме: Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_4 Аваль" та позивачем укладено договір про припинення зобовязань за кредитним договором № 014/4041/81/29075 від 01 вересня 2006 року (для укладення з позичальником, кий є фізичною особою) (а.с.16).

Згідно останнього, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, у звязку із достроковим погашенням позичальником частини кредитної заборгованості, кредитор та позичальник домовились про наступне.

Розмір непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором станом на день укладення договору складає 129 902,96 доларів США, що складає еквівалент 1 038 314,37 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладення договору, зокрема: основна сума боргу кредиту - 32 754,94 доларів США, що складає еквівалент 261 810,24 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору; проценти нараховані за користування кредитом - 33 880,20 доларів США, що складає еквівалент 270 804,44 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору; розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором - 505 699,69 грн.

Відповідно до умов договору про припинення зобовязань, у звязку із погашенням позичальником, до підписання цього договору, заборгованості по кредиту за кредитним договором № 014/4041/81/29075 від 01.09.2006 року в розмірі 140 000,00 доларів США, що складає еквівалент 1 119 020,00 грн. по курсу НБУ на дату погашення, сторони домовились, що з дати укладення цього договору боргові зобовязання за кредитним договором припиняються, а кредитний договір вважається розірваним.

Щодо доводів відповідача що позивач фактично у разі виплати повної суми (тіла кредиту) за кредитним договором повинен був сплатити і відсотки за користування кредитом, однак внаслідок списання кредиторської заборгованості отримав пасивні доходи у вигляді додаткового блага, що визначено статтею 14.1. 54 п. 14.1 статті 14 ПК України, у редакції яка існувала на час виникнення спірних правовідносин, то суд в даному випадку виходить з аналізу висновку податкового органу про необхідність включення позивачем припиненого зобов'язання до загального річного оподаткованого доходу, як додаткове благо та не може не зважити на природу виникнення правовідносин. Оскільки, позивачем було взято кредит 85 000 доларів США, повернуто 140 000 доларів США, при цьому ще розмір непогашеної заборгованості на день припинення зобов'язань становить 129 902,96 доларів США.

Отже, приймаючи оскаржуване рішення та збільшуючи розмір грошового зобов'язання відповідач допустив неповне з'ясування всіх обставин справи і необґрунтовано визнав загальну суму припиненого банком боргу в розмірі 1 038 314, 37 грн. матеріальним благом позивача, оскільки проценти та пеня за порушення виконання договірних зобов'язань щодо своєчасності сплати коштів у будь-якому випадку не можуть визнаватися благом особи і їх прощення не зумовлює виникнення у позивача додаткового блага.

Згідно з п.п.14.1.47. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Із встановлених судом обставин, слідує, що позивачем було повернуто банку значно більшу суму коштів, ніж було отримано в якості кредиту, що аж ніяк не свідчить про збільшення його доходів.

Зазначені обставини, спростовують висновок податкового органу про отримання ОСОБА_1 за грудень 2013 року доходу у вигляді додаткового блага від ПАТ "ОСОБА_4 Аваль" на загальну суму 1 038 314 грн. 37 коп., а навпаки свідчить про збитки понесенні позивачем.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що 05 травня 2015 року Президентом України було підписано Закон України від 09.04.2015 року № 321-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобовязань", яким було внесено зміни до ПКУ, зокрема, виключено зі складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу - доходів у вигляді суми процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності ( пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України).

Суд зазначає, що спірні правовідносини, які виникли в грудні 2013 року врегульовувалися ПК України чинним на той момент.

Однак, відповідно до вимог статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, Конституція України закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Вказана норма прямої дії свідчить, що контролюючий орган не вправі був приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2015 року, оскільки на час прийняття такого існував інший закон, що скасовував відповідальність особи за вчинене правопорушення.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення нормативно - правових актів, суд приходить до висновку, що у даному випадку відповідач діяв без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не у спосіб що визначений законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС в Закарпатській області від 13 липня 2015 року за № НОМЕР_2 - скасуванню.

Згідно зі статтею 94 частиною 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області від 13 липня 2015 року № НОМЕР_2.

3. Присудити з ДПІ у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 39561358, п.і.88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Духновича, буд.2) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 ( п.і.88000, Україна, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2205, 26 гривень (дві тисячі двісті п'ять гривень, 26 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 28 грудня 2015 року.

Суддя ОСОБА_6