Постанова № 54881164, 29.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 р. Справа № 804/10957/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання визнання недійним рішення та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просить суд:

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/00231 від 25.02.2015 року;

- визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600237/1 від 25.02.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що Дніпропетровською митницею неправомірно та безпідставно було винесено рішення про коригування митної вартості товару, незважаючи на те, що позивачем були подані всі необхідні документи в підтвердження правомірності застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною угоди, таким чином позивачем надмірно сплачено суму митного платежу.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи та не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження, про що зазначив письмово. Також представником відповідача надано до суду письмове заперечення на позов, в якому зазначено про правомірність дій митниці з коригування митної вартості товарів, ввезених позивачем на митну територію України, а рішення про коригування митної митної вартості товару прийнято відповідно до вимог законодавства та покладених на відповідача повноважень.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського (покупець) та Dalmond Trade House Limited (продавець) було укладено контракт № DTH-025-14/14-0314-12 від 14.02.2014 року (далі - контракт) на умовах якого та згідно з додатком до контракту № 12 від 11.07.2014 року (специфікацією), продавцем на митну територію України 14.02.2015 року на умовах DAR станція Правда Придніпровської залізниці (Інкотермс 2010) для покупця було ввезено товар: вироби вогнетривкі периклазовуглецеві марки DT-14T, за ціною: 1 600,00 дол. США за 1 тону, кількість тон: 12.

За умовами укладеного контракту вартість пакування і маркування були включені до вартості товару, товар постачався на умовах, передбачених у відповідних додатках (специфікаціях) до контракту, що є невідємними частинами такого. За даними специфікації (додаток №12 від 11.07.2014 року) до контракту на вогнетривкі вироби для футеровки конвертеру зазначені такі умови поставки: DAP станція Правда, Придніпровської залізниці (Інкотермс-2010) при поставці залізничним транспортом; DAP ПАТ Дніпровський меткомбінат, м. Дніпродзержинськ, Україна (Інкотермс-2010) при поставці автомобільним транспортом. П.6.9 додатку № 12 від 11.07.2014 року до контракту продавець та покупець визначили, що усі витрати, пов'язанні з розвантаженням або перевантаженням товару в місці призначення, відносяться на рахунок покупця.

19 лютого 2015 року для здійснення митного оформлення імпортованого товару позивач надав вантажну митну декларацію № 110010000/2015/001252 на товари, а саме: товар №1 "вироби вогнетривкі переклазовуглецеві марки DT-14Т з вмістом MgO - 78,63 %, С - 15,25%" ( далі - товар №1) та "вироби з вогнетривкої кераміки з вмістом глинозему більше 45%: шиберна плита марки DANAL 80IMP" (далі - товар №2).

Так, декларантом була заявлена митна вартість на товар №1 за ціною договору (основний метод): 1,6 доларів США за кілограм.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем були надані відповідні документи, які зазначенні в графі 44 ВМД: контракт купівлі-продажу № DTH-025-14/14-0314-12 від 14.02.2014 року, додаток № 12 від 11.07.2014 року, в тому числі додаткові угоди до контракту №1, 7, комерційна пропозиція, дистрибюторський контракт, інвойс № DTH-025-14/14-0314-12-800801 від 19.12.2014 року, сертифікат якості, пакувальний лист продавця № 058/0112/DMKD 14 від 11.12.2014 року та інші.

За поясненнями представника відповідача при візуальному контролі документів, наданих до митної декларації відповідно до ст.337 Митного кодексу України, було виявлено певні ознаки ризиковості операції, а саме: на товаросупровідних документах наявна печатка, зроблена за допомогою кольорового копіювання; товари надходять у морський порт призначення на митній території України за ордерними коносаментами (без зазначення відомостей про фактичних одержувачів товарів).

З причини певного ступеню ризикової операції та з метою здійснення вичерпного переліку форм та обсягів митного контролю для унеможливлення декларування недостовірної митної вартості, посадовою особою, що здійснює митний контроль та митне оформлення за товарами сформовані ризики: витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, контроль правильності визначення митної вартості товарів.

Так, за твердженнями відповідача під час проведення митного контролю правильності визначення митної вартості імпортованого товару, ним було встановлено, що за інформацією офіційного сайту http://magnezit.ru були підстави вважати, що відносини між компанією Liaoning Dalmond Refractories (YINGKOU, CHINA) (виробник) і компанією-продавцем Dalmond Trade House Limited, Кіпр, мали вплив на формування ціни імпортованих товарів. Крім того, на противагу умовам п.12.2, п.12.3 зовнішньоекономічного контракту, вимог п.п.4, 5 ст.53 Митного кодексу України позивачем не було надано митниці документів щодо проведення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, а це унеможливило перевірку числового значення заявленої митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п. 12.2, 12.3. контракту передбачено, що покупець перераховує 95% вартості кожної замовленої партії товару шляхом здійснення авансового платежу згідно відповідного рахунку протягом 20 банківських днів з моменту отримання оригіналу такого рахунку від продавця. 5% покупець перераховує протягом 15 банківських днів з дати постачання такої партії товар. Зазначене також викладене в відомостях рахунку № DTH-025-14/14-0314-12-80080150 від 19.12.2014 року, однак позивачем до митного органу не надано документів в підтвердження оплати отриманого товару, що унеможливлює визначення ціни товару.

За умовами контракту від 14.02.2014 року №DTH-025-14/14-0314-12, визначено умови постачання DАР-Дніпродзержинськ, які передбачають несення продавцем витрат доставки до місця призначення. Разом з цим, за відомостями коносаменту від 29.12.2014 № SZSCN1412113 фрахт підлягає сплаті вантажоотримувачем в порту призначення. Зазначений коносамент є адресним та не визначає отримувача вантажу, що унеможливлює визначення розподілу витрат щодо транспортної складної між покупцем та продавцем. Позивачем також не надано належних документів на підтвердження суми фінансових витрат транспортування товару та фактичного платника цих витрат, що унеможливлює визначення розподілу витрат щодо транспортної складової та здійснення перевірки сум даних витрат.

Відповідно до умов постачання DAR Дніпродзержинськ, ч. 10 ст. 58 МКУ, вартість транспортування від виробника до пункту призначення є складовою вартості товару за контрактом, заявленої декларантом як митна вартість.

Таким чином, документи, надані декларантом згідно ч. 2 статті 53 МКУ містять розбіжності щодо ціни спірного товару № 1.

Однак всупереч вимогам п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ надані позивачем документи не містять відомостей, що однозначно свідчать про включення до ціни товару транспортної складової, яка б враховувала всі понесені продавцем витрати від місця виробництва товару до місця призначення (перевезення, складські витрати, навантажувально-перевантажувальні витрати, витрати з експедирування вантажу).

З урахуванням наявних розбіжностей та невідповідності, згідно з ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, наданих документів, декларанта було зобовязано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продаж оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення.

Так, відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 50 Кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, про що було зазначено позивачу, зокрема, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, про що й було зазначено позивачу.

При цьому, Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (статті 53 Митного кодексу України), про що було попереджено позивача.

Із системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу, а митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.

При цьому, згідно із вищенаведеними приписами, у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.

Відповідно до ч.5 ст.55 Митного кодексу України було проведено консультацію з декларантом ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського з приводу надання відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме транспортної складової.

Однак, декларант відмовився надавати будь-які інші документи щодо підтвердження митної вартості, що підтверджується листом від 20.02.2015 року № 062Д/418, що додаткові документи надати у даний час не має можливості. Відповідно до п.8 ст.55 МКУ такі документ будуть надані в установлений законом термін.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 54 Кодексу).

Відповідачем 25 лютого 2015 року сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/00231 від 25.02.2015 року.

Також згідно п.3 ст.337 МКУ проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних. Відповідно до ст. 33 Митного кодексу України органи доходів і зборів використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах).

За результатами співставлення заявленого рівня митної вартості з наявною у органу доходів та зборів інформацією про рівень цін на такі товари, проведеного відповідно до положень ст.337 МКУ та з урахуванням частини другої Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів та зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 13.07.2012 № 362, встановлено: стосовно товару № 1 - рівень заявленої декларантом митної вартості Вироби вогнетривких переклазовуглецевих марки DT-14Т" - 1,6 дол. США/кг , нижчій ніж в електронних документах, пов'язаних з перевіркою даних МД (ІМ 40) від 17.12.2014 р. №112030000/2014/22416, 2,442894 дол.США /кг. за якою ввезено подібні товари, які мають схожі характеристики, складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції, та час експорту збігається з часом експорту оцінюваних товарів.

Виходячи з наведеного та ненадання позивачем при митному оформленні митному органу належних та допустимих доказів щодо об'єктивно підтвердженої митної вартості товару, а також проведення митницею консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, відповідач мав підстави для визначення митної вартості товару за наявними документами.

Відповідно до положень частини другої статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Таким чином, митна вартість зазначеного імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований.

Згідно ч. 3 ст. 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ.

Відповідно п.3 ст. 57 МКУ кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МКУ.

Відповідно до ч.4 ст. 57 МКУ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ.

Консультацію щодо застосування методів визначення митної вартості та обмін наявною інформацією стосовно митної вартості імпортованого товару за умови додержання вимог щодо її конфіденційності с декларантом проведено.

Для проведення коригування митної вартості товару №1 у митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних товарів (ст.59 МКУ), митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Враховуючи положення ч.1 ст. 60 МКУ наявна інформація щодо вартості аналогічних (подібних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору (контракту).

Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості, за якими ввезений подібний товар, митне оформлення якого здійснено, стосовно товару №1, за МД від 17.12.2015 р. № 112030000/2014/022416 з митною вартістю на рівні 2,42894 дол. США/кг. (метод 2б). Дані митні декларації містяться в матеріалах справи.

Частинами 1, 2 статті 55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

25 лютого 2015 року винесено рішення про коригування митної вартості товару №110010000/2015/00231.

Відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ, у випадку незгоди з рішенням про коригування митної вартості товарів, декларант має право на випуск товару вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій.

Так, декларант скористався своїм правом і спірний товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобовязання шляхом надання гарантій за митною декларацією (МД) від 25.02.2015 року №110010000/2015/001453.

Проте, згодом позивач звернувся до відповідача з листом від 21.04.2015 року №062Д/971 та надав додаткові документи, а саме: висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО-730 від 11.03.2015 року, яким підтверджено заявлену декларантом митну вартість поставленого товару та просив розглянути питання стосовно відкликання рішення про коригування митної вартості. Інші документи до митного органу не надходили.

Відповідач надав позивачу відповідь про результати розгляду додаткових документів, відповідно до якого було повідомлено, що рішення про коригування митної вартості є чинним, оскільки наданий висновок експерта ґрунтується на інформації Інтернет ресурсів, які не містять переконливої інформації, яка б відповідала концепціям порівняльного підходу, що використовується експертом для маркетингового аналізу та результатів розрахунків щодо можливих коригувань відносно основних елементів, які використані експертом для порівняння. Наданим висновком також не враховано наявність посередника в оцінюваній зовнішньоекономічній операції.

Зазначене унеможливлює використання наданого висновку експерта, в якості підтвердження заявленої митної вартості.

Крім того, згідно умов Контракту станом на момент звернення позивача до митниці з листом від 21.04.2015 року оплата поставленого товару повинна була вже проведена.

Відповідно до положень ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товару є банківські платіжні документи, однак такі документи надані не були.

Однак підтверджуючого документа щодо оплати товару, як до митниці так і до суду позивачем не надано.

Враховуючи результати перевірки, невідповідності відомостей у наданих документах, виявлені під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості та зазначені у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, неможливість проведення обчислення заявленого рівня митної вартості на підставі наданих документів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно зі сформованим митницею переліком, відсутність підтвердження оплати за поставлені товари відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту, відповідач залишив силі рішення про коригування митної вартості від 25.02.2015 року №110010000/2015/600237/1.

Про даний факт позивач був повідомлений листом митниці від 05.05.2015 року №1082/10/04-50-25-02.

Щодо посилань представника позивача на таку обставину, що враховуючи умови поставки DAP станція Правда Придніпровської залізниці, код станції 451701, Інкотермс-2010 - витрати на транспортування товару до станції Правда Придніпровської залізниці включені до вартості товару, тому подання транспортних документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюванню товарів не передбачено, суд ставиться критично та зазначає, що статтею 53 МКУ перелічені документи, які підтверджують митну вартість товару, зокрема п.6 ч.2 ст. 53 МКУ визначено, що такими документами є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що у митниці виникли обґрунтовані підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості та розбіжності про визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим митним органом витребувано у позивача додаткові документи, однак належні документи надано не було, це дало підстави, після проведення консультацій, для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений ст.ст. 57, 64 МК України. При цьому, митниця обґрунтувала та довела неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості.

За таких обставин, суд вважає, що використовуючи владні управлінські функції при визначенні митної вартості товару, митний орган діяв в порядку черговості послідовного використання методів, передбачених статтями 59-64 Митного кодексу України.

Посилання позивача щодо надання необхідних документів для підтвердження правильності визначення митної вартості товару за основним методом не ґрунтуються на матеріалах справи. Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем доведено правомірність прийняття рішень, що оскаржуються, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає, що відповідно до норм Закону України Про судовий збір, ст.ст. 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, сплачена у повному обсязі сума судового збору у розмірі 1827 грн. (платіжне доручення №15985 від 03.08.2015 року) позивачу не компенсується.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання недійним рішення та скасування рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1