Постанова № 54880549, 29.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 грудня 2015 року № 826/26092/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниц Державної фіскальної служби України Митного посту "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" звернулось до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, Митного посту «Іллічівськ» Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дії Відділу митного оформлення 3м/п «Іллічівськ» Одеської митниці Державної фіскальної служби України з коригування митної вартості товару, декларування якого відбулось відповідно до Вантажної митної декларації № 500040403/2015/003212 від 27.07.2015 року; скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000021/2 від 27.07.2015 року та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00027 від 27.07.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було подано всі передбачені Митним кодексом України, документи, що підтверджують правомірність формування позивачем митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, проте митним органом оскарженим рішенням відкориговано митну вартість.

Ухвалою суду від 01.12.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/26092/15 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Відповідачі явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про місце, дату та час судового розгляду справи, надіславши суду письмові заперечення.

При цьому, судом враховано, що судова повістка разом з надісланими на адресу Митного посту «Іллічівськ» Одеської митниці Державної фіскальної служби України матеріалами повернулась до суду у зв'язку з відсутністю зареєстрованої організації за місцем направлення. Проте, враховуючи, що Митного посту «Іллічівськ» Одеської митниці Державної фіскальної служби України є структурним підрозділом Одеської митниці Державної фіскальної служби України, яка в свою чергу повідомлена належним чином, суд вважає, що відповідач 2 належним чином повідомлений про місце дату та час судового розгляду справи.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві також явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила хоча була належним чином повідомлена про місце, дату та час судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідачі належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибув, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

13.01.2015 року між Приватним акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айдіес Боржомі Тбілісі" (продавець) укладений контракт № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 року (далі - контракт) відповідно до умов якого продавець продає покупцю мінеральну воду "Боржомі" в асортименті.

Відповідно до п. 2.4 Контракту загальна вартість контракту складає 50 000 000 доларів США.

Згідно п. 3.1 Контракту покупець здійснює повну оплату кожної партії товару продавцю протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі, Україна.

02.03.2015 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айдіес Боржомі Тбілісі" було укладено Додаткову угоду № 1 якою змінено ціну товару за Контрактом у зв'язку із девальвацією національної валюти.

З метою митного оформлення товару декларантом 22.07.2015 подано до відповідача вантажну митну декларацію № 500040403/2015/003212 та товаросупровідні документи. Митна вартість заявлена декларантом за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

Розрахована декларантом митна вартість товару була заявлена позивачем за основним методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митним органом була висунута вимога для підтвердження заявленої митної вартості, а саме виписка з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкова інформація щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними ) оцінюваним товарам та розрахунок ціни (калькуляцію).

На вимогу митного органу ДФС декларантом було надіслано повідомлення та надано лист до митного органу, видаткові накладні, калькуляція собівартості товару, інформація щодо відчуження оцінюваних товарів та платіжні доручення.

Проте, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 22.07.2015 № 500040403/2015/000021/2 відповідно до якого визначена митна вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Також в оскаржуваному рішенні відповідач вказав, що позивачем не надано банківського документу, який би стосувався поставки та відомостей про вартість страхування.

27.07.2015 року товари були випущені за МД № 500040403/2015/003219 у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Кодексу.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2).

Статтею 57 глави 9 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як визначено в частині 5 статті 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу (частина 2).

За змістом частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи містять розбіжності, а тому митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи містять розбіжності, а тому митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

В оскаржуваному рішенні (а.с.15-16) відповідачем вказано, що декларантом визначені відомості, які не підтверджені документально.

З матеріалів справи вбачається, що декларантом для митного оформлення товарів надано: картку обліку особи, що здійснює операції з товарами № 100/2012/0003919 від 16.11.2012; некласифікований транспортний документ - вагонна відомість № 74936 від 24.07.2015 року, Накладна ЦІМ № 00002193 від 22.07.2015 року, Накладна ЦІМ № 00002194 від 22.07.2015 року, Накладна ЦІМ № 00002195 від 22.07.2015 року, Передатна відомість (документ, який засвідчує факт передання товару (вантажу) однією залізницею іншій і складений за формою згідно з додатком 36 № 2 від 24.07.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № 14 від 15.04.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № 18 від 29.04.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № 19 від 07.05.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № 20 від 14.05.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № 21 від 18.05.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № 23 від 27.05.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № 24 від 03.06.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № 25 від 08.06.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № 26 від 26.06.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № 27 від 08.07.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 15.04.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 29.04.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 07.05.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 14.05.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 18.05.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 27.05.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 03.06.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 08.06.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 26.06.2015 року, Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 08.07.2015 року, Страховий поліс №00837 від 28.01.2015, Виписка з бухгалтерської документації від 01.04.2015 року, Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 02.03.2015 року, Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 11/653 від 04.06.2015 року, Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № ОЄ 8/81 від 20.03.2015 року, Рахунок-фактура (інвойс) № GE20150211 від 20.07.2015 року, Пакувальний лист № б/н від 20.07.2015 року, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 02.03.2015 року, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 10.06.2015 року, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 року, Внутрішній договір (контракт) доручення № ІІС02 від 01.06.2014 року, Доповнення до внутрішнього договору (контракту) № 2 від 14.04.2015 року, Інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) № 2720 від 22.07.2015 року, Інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2720 від 22.07.2015 року, Сертифікат про походження товару форми СТ-1 № GEO 2015 01/002455 від 21.07.2015 року, Лист № LT32-591/1503 від 27.03.2015, Копія митної декларації країни відправлення № С1662 від 22.07.2015 року, Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 500040403/2015/003212 від 27.07.2015 року.

Позивачем на запит відповідача надано, як вказувалось вище, лист до органу доходів і зборів, видаткові накладні, калькуляція собівартості, інформація щодо відчуження оцінюваних товарів, платіжні доручення.

Суд погоджується з доводами позивача про відсутність можливості надання бухгалтерської виписки з метою підтвердження факту сплати вартості товару, що декларується, виходячи з наступного.

Згідно п. 3.1 Контракту покупець здійснює повну оплату кожної партії товару продавцю протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі, Україна. Тобто станом на момент митного оформлення товару у позивача фактично була відсутня можливість надання витребуваних бухгалтерських виписок, оскільки розрахунок за кожну партію товару здійснюється протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі, Україна. При цьому позивачем була надана виписка з бухгалтерської документації, копія якої наявна в матеріалах справи.

Крім того, судом враховано, що позивач може не володіти довідковою інформацією щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам або надати таку інформацію в строки визначені відповідачем про що повідомлено останнього.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на необхідності надання додаткових відповідних документів, підтверджуючих витрати на ввезення та страхування поставки товару, оскільки при митному оформленні товару позивачем був наданий відкритий поліс страхування вантажу, який містить повну інформацію щодо страхової суми, розміру страхової премії та порядку її розрахунку (А. С. 316). Даний відкритий поліс страхування вантажу № 00837 суд вважає єдиним документом, що підтверджує витрати на ввезення та страхування поставки товару, виходячи з наступного.

Пунктом 5.2 Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса Західна, згідно Інкотермс - 2010.

Відповідно до Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін термін CIP (CARRIAGE AND INSURANCE PAID TО (... named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ОПЛАЧЕНО ДО) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак за умовами терміна CIP на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Згідно відкритого полісу страхування № 00837 страхувальником є продавець товару, а саме ТОВ "Аі ді ес Боржомі Грузія" із зазначенням способу перевезення - змішаний згідно інвойсу, а тому з урахуванням умов поставки CIP Інкотермс.

Відповідно до п. 6 статті А.3 Інкотермс продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Договір страхування має бути укладений із страховиками або страховою компанією, що користуються доброю репутацією, та, за відсутності прямої домовленості сторін про інше, на умовах мінімального страхового покриття відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) Інституту Лондонських Страховиків (Institute of London Underwriters) або будь-якого подібного зводу правил. Тривалість періоду страхового покриття обумовлюється статтями Б.4 і Б.5.

Згідно статті Б4 Інкотермс покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому місці.

Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4. У випадку невиконання свого зобов'язання дати повідомлення у відповідності з статтею Б.7, покупець повинен нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи від дати закінчення періоду, встановленого для поставки, але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.

Аналіз викладеного свідчить, що тривалість періоду страхового покриття пов'язана до дати прийняття покупцем товару.

Як вбачається з копії відкритого полісу страхування вантажу страховий період становить 28.01.2015 - 04.03.2015 року. При цьому, 04.03.2015 року ТОВ "Аі ді ес Боржомі Грузія" (продавцем) укладено угоду № ICG/AG 15/026+1 стосовно внесення змін до Відкритого полісу № 00837 із страхування вантажу, яким продовжено строк дії Договору страхування та виданого на якого основі вищевказаного полісу до 04.03.2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем були надані всі необхідні документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які перемішуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (c) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вищезазначені зауваження відповідача не можуть бути підставою для визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, оскільки зазначені обставини не впливають на митну вартість товару.

У ході судового розгляду справи відповідач не спростував правильності визначення митної вартості товарів, а також відсутність можливості у митного органу визначити митну вартість даного товару на підставі наданих позивачем документів за правилами, визначеними статтею 58 Митного кодексу України.

Суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товару, з огляду на що, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вимога позивача про визнання протиправними дії Відділу митного оформлення 3м/п «Іллічівськ» Одеської митниці Державної фіскальної служби України з коригування митної вартості товару, декларування якого відбулось відповідно до Вантажної митної декларації № 500040403/2015/003212 від 27.07.2015 року задоволенню не підлягає, оскільки відповідач наділений повноваженнями щодо вчинення вищевказаних дій, при цьому правомірність прийнятого за наслідками їх вчинення рішення і підлягає встановленню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 6, 7, 17, 69-71, 128, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково адміністративний позов.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000021/2 від 27.07.2015 року.

3. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00027 від 27.07.2015 року

4. Відмовити в задоволенні іншої частини вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда