Постанова № 54880538, 06.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 січня 2016 року № 826/22437/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Нагорянський С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1до третя особа: Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві Дніпровський районний відділ Головного управління ДМС України в м. Києвіпро зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві, третя особа: Дніпровський районний відділ Головного управління ДМС України в м. Києві, в якому просив зобов'язати спеціаліста відділу громадянства Дніпровського районного відділу Головного управління ДМС України в м. Києві прийняти пакет документів на отримання громадянства ОСОБА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2015 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року було замінено первинного відповідача - Дніпровський районний відділ Головного управління ДМС України в м. Києві на Головне управління ДМС України в м. Києві.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з огляду на обставини, викладені в адміністративному позові та у додаткових поясненнях до позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, подав письмові заперечення проти позову.

З урахуванням неявки у судове засідання усіх представників сторін, 09 листопада 2015 року суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Республіки Ірак, перебуває на території України легально, що підтверджується посвідкою на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1, виданою 08 липня 2015 року.

Як зазначає позивач, він неодноразово звертався до спеціаліста відділу громадянства Дніпровського районного відділу Головного управління ДМС України в м. Києві з метою прийняття його до громадянства України, подавши при цьому необхідний пакет документів, разом з тим в усіх випадках йому було відмовлено.

Підставою для такої відмови, зі слів позивача, слугувала та обставина, що необхідний для прийняття до громадянства України п'ятирічний строк безперервного проживання на території України обчислюється з моменту отримання дозволу на імміграцію, однак такий строк для позивача не сплив.

Позивач вважає, що ним було дотримано вказану умову, що підтверджується довідкою з Державної прикордонної служби України про безперервність перебування в Україні, копіями сторінок його паспорту з відмітками про продовження строку перебування в Україні, а також копіями посвідок на тимчасове проживання в Україні.

Відмова спеціаліста відділу громадянства Дніпровського районного відділу Головного управління ДМС України в м. Києві у прийнятті від позивача документів для оформлення громадянства України стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

В обґрунтування позову позивач вказує, що з його боку були вчинені усі дії, передбачені чинним законодавством та не було порушено правил перебування на території України, усі довідки, які витребували працівники ДМС України були ним надані. Через протиправні дії спеціаліста відділу громадянства Дніпровського районного відділу Головного управління ДМС України в м. Києві позивач втратив змогу подати документи для отримання громадянства України до кінця терміну дії довідки про несудимість з Іраку. Оскільки реальних підстав для відмови у прийнятті пакету документів у посадової особи відповідача не було, на переконання позивача, наведені дії свідчать про зловживання зазначеною особою службового становища.

Відповідач у свою чергу повідомив, що ОСОБА_1 до Дніпровського РВ ГУ ДМС України із заявою про прийняття до громадянства України особисто не звертався, натомість, зверталась особа, яка є представником заявника по дорученню, для отримання консультації з приводу прийняття до громадянства.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про громадянство України», іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років.

4) отримання дозволу на імміграцію.

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

6) наявність законних джерел існування.

Указом Президента України від 27 березня 2001 року N 215/2001 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 215).

Відповідно до п. 1 Порядку № 215, для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку. У випадках, передбачених законодавством України, за подання заяви та інших документів з питань громадянства сплачується державне мито або консульський збір, документ про сплату якого подається разом із заявами та іншими документами з питань громадянства.

Пунктом 3 Порядку № 215 визначено, що заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником. Якщо заявник не може підписати заяву через неписьменність або фізичні вади, заяву на його прохання підписує інша особа.

Заяви та інші документи з питань громадянства подаються:

особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем проживання особи в Україні;

особою, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, - до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем реєстрації особи (п. 4 Положення № 215).

Відповідно до п. 5 Положення № 215, заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою. Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред'являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів.

Пунктом 45 Положення № 215 визначено перелік документів, які подаються особою для прийняття до громадянства України.

Із системного аналізу наведених положень законодавства слідує, що єдиною передумовою для отримання громадянства України є подання особою до відповідного органу ДМС України заяви, а також інших документів, передбачених Порядком № 215.

Частиною 1 статті 161 КАС України визначено, що під час прийняття постанови суд вирішує:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно частин 1 та 3 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися.

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував протиправність дій спеціалістів відділу громадянства Дніпровського районного відділу Головного управління ДМС України в м. Києві під час прийняття від ОСОБА_1 пакету документів для отримання громадянства.

Позивачем навіть не надано доказів звернення до відділу громадянства із відповідною заявою про отримання громадянства України, як це передбачено положеннями Закону України «Про громадянство України» та Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень № 215.

Також матеріали справи не містять доказів будь-якого іншого листування позивача з органами ДМС України, які б свідчили, що йому було відмовлено у прийнятті документів для отримання громадянства України із зазначенням конкретних підстав для такої відмови, що не дає можливості суду встановити порушення посадовими особами відповідача норм чинного законодавства.

Також позивач посилається в обґрунтування позову на наявність в діях спеціаліста відділу громадянства Дніпровського районного відділу Головного управління ДМС України в м. Києві ознак службової недбалості, за яку встановлена кримінальна відповідальність, що регламентовано нормами Кримінального кодексу України, а тому судом не приймається оскільки позивачем не надано жодних доказів звернення з відповідними заявами до правоохоронних органів.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та необґрунтованими, а тому не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність законних та обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.І. Нагорянський