Постанова № 54880531, 29.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 грудня 2015 року № 826/16468/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства " Юкрейніан Кемікал Продактс" до Скадовської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, третя особа - Державна податкова інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Кримський ТИТАН", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан кемікал продактс" (далі по тексту - позивач, ПрАТ "Юкрейніан кемікал продактс") звернулось до суду з позовом до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, правонаступником якої є Скадовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі по тексту - відповідач 1, Скадовська ОДПІ) та Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, правонаступником якої є Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі по тексту - відповідач 2, Генічеська ОДПІ), третя особа - Державна податкова інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - третя особа, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- Красноперекопської ОДПІ АР Крим №0000062201 від 13 липня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання на 17052592,79 грн. з екологічного податку та нарахування штрафних санкцій на суму 1412502,22 грн.;

- Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції №0000162310 від 25 квітня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання на 314785,99 грн. з екологічного податку та нарахування штрафних санкцій на суму 26232,66 грн. та №0000102310 від 25 квітня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання на 1652626,42 грн. з екологічного податку та нарахування штрафних санкцій на суму 137719,37 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 скасовано вказані вище постанову та ухвалу, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 27.10.2015 справу прийнято до провадження та призначено до судового вирішення.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідачів заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Третя особа - Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві - явку уповноваженого представника в судове засіданні не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Податковим органом проведена планова виїзна перевірка ПрАТ "Кримський Титан" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатом якої складено акт від 02 квітня 2012 року №4/40-00/32785994 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлені наступні порушення:

- пункту 246.2 статті 246 та пункту 249.2 статті 249 із врахуванням вимог пункту 2 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з екологічного податку на загальну суму 18917427,06 грн. (по Херсонській області та АР Крим);

- пункту 246.4 статті 246 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з екологічного податку за І кв. 2011 р. у розмірі 102578,14 грн. (з врахуванням фактичних обсягів розміщених відходів, встановлених при проведені перевірки фахівцями Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища).

На підставі акту перевірки 25 квітня 2012 року Чаплинською міжрайонною ДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №0000162310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: надх. від розміщення відходів у спец. відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинна сировина, на загальну суму 341018,65 грн., з яких 314785,99 грн. - за основним платежем та 26232,66 грн. - за штрафними санкціями та №0000102310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: надх. від розміщення відходів у спец. відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинна сировина, на загальну суму 1790345,79 грн., з яких 1652626,42 грн. - за основним платежем та 137719,37 грн. - за штрафними санкціями.

Також 25 квітня 2012 року Красноперекопською ОДПІ АРК ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення №0000022201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: надх. від розміщення відходів у спец. відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинна сировина, на загальну суму 18465096,01 грн., з яких 17052592,79 грн. - за основним платежем та 1412503,22 грн. - за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПС в АР Крим №1844/10/10-0223 від 04 липня 2012 року "Про результати розгляду первинної скарги" податкове повідомлення-рішення №0000022201 від 25 квітня 2012 року скасоване в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., в іншій частині скарга позивача була залишена без задоволення.

На підставі зазначеного рішення 13 липня 2012 року Красноперекопською ОДПІ АРК ДПС було винесене податкове повідомлення - рішення №0000062201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: надх. від розміщення відходів у спец. відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинна сировина, на загальну суму 18465095,01 грн., з яких 17052592,79 грн. - за основним платежем та 1412502,22 грн. - за штрафними санкціями.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Кримський Титан» (правонаступником якого є позивач) є промисловим підприємством по випуску хімічної продукції, зокрема: пігментного двоокису титану, аммофосфатних добрив, залізоокисних пігментів та сірчаної кислоти.

При цьому, утворення та розміщення відходів ПрАТ «Кримський Титан» на 2011 р. здійснюється на підставі дозволів по екології та природним ресурсам на розміщення відходів у 2010-2011 рр. та лімітів на утворення та розміщення відходів у 2010-2011 роках.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема: визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів; мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або на право провадження діяльності, пов'язаної із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини, і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів; мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами; т) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами. Відповідно до пп.14.1.57 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Згідно із пп.240.1.3 п.240.1 ст.240 ПК України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

Відповідно до ст.242 ПК України об'єктом та базою оподаткування є: обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (пп.242.1.1 п.242.1 ст.242 ПК України); обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів (пп.242.1.3 п.242 ст.242 ПК України).

Згідно п.249.1 ст.249 ПК України суми податку обчислюються платниками податку, крім тих, які визначені п.240.2 ст.240 цього Кодексу, та податковими агентами самостійно щокварталу.

Положенням п.246.2 ст.246 ПК України встановлено, що ставки податку за розміщення відходів, які встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів: І клас (надзвичайно небезпечні) - 700 грн./т; ІІ клас (високонебезпечні) - 25,5 грн./т; ІІІ клас (помірно небезпечні) - 6,4 грн./т; IV клас (малонебезпечні) - 2,5 грн./т.

Водночас, у п.2 підрозд.5 розд.ХХ Перехідних положень ПК України передбачено, що за податковими зобов'язаннями з екологічного податку, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно ставки податку становлять 50 відсотків від ставок, передбачених ст.ст.243, 244, 245 і 246 цього Кодексу.

Вдповідно до п.246.5 ст.246 ПК України коефіцієнт до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі, є: в межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж - коефіцієнт 3; на відстані від 3 км і більше від меж населеного пункту - коефіцієнт 1.

Положенням п.249.2 ст.249 ПК України встановлено, що у разі якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов'язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини. З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано податкові декларації екологічного податку та додатків до них (Розрахунки №1 та №2) за І-ІІІ квартали 2011 р. (том І, а.с.201-242), в яких задекларовано екологічного податку на загальну суму 8 790 875,63 грн.

Податковий орган вказує, що ПрАТ «Кримський Титан», розміщуючи відходи у вигляді «гідролізної кислоти» (ІІ клас небезпеки) у загальному обсязі 182777,073 т, протиправно не нарахував та не включив до розд.І податкових декларацій екологічного податку та у додатку №4 до них (розрахунок №2 податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах) за І-ІІІ квартали 2011 року суму податкового зобов'язання у розмірі 18 917 427,06 грн. у зв'язку із невідповідністю визначених Позивачем у податковій звітності видів відходів, що розміщувались у спеціально відведених для цього місцях, до фактично розміщуваних у 2011 р., а також невірним застосуванням з цих підстав ставки податку 1,25 грн./т - за розміщення відходів ІV класу небезпеки, замість належної ставки - 12,75 грн./т за розміщення відходів ІІ класу небезпеки.

Проте, позивач вказує, що у 2011 році вказані відходи у вигляді "гідролізної кислоти" в обсязі 182777,073 т не розміщувались у санкціонованих для цього місцях, а були спрямовані до колектору промислових стоків, де за їх участі був утворений новий вид відходів - "промислові та господарсько-побутові стічні води підприємства" (ІV клас небезпеки), відтак, саме відхід "промислові та господарсько-побутові стічні води підприємства", на думку останнього, в обсязі 302599,729 т був розміщений ПрАТ "Кримський Титан" у спеціально відведеному для цього місці та є об'єктом оподаткування екологічним податком за встановленою для ІV класу небезпеки ставкою - 1,25 грн./т

Позивачем надано судам розроблена та затверджена «Розробка технології розміщення стоків (промислових та господарсько-побутових) в кислотонакопичувач ПрАТ «Кримський Титан» відповідно до Методики їх розміщення (далі по тексту - Методика), на підставі якої позивачем було розроблено Технічну інструкцію по розміщенню змішаного стоку (промислових та господарсько-побутових) в кислотонакопичувач ПрАТ «Кримський Титан» (надалі - Технічна інструкція).

За даними Методики всі рідкі відходи (одним із яких є «гідролізна кислота»), промислові та господарсько-побутові стоки, які утворюються при здійсненні виробничої діяльності структурними підрозділами (цехами) позивача потрапляють в загальний колектор промислових стоків (далі по тексту - Колектор), де відбувається їх змішування, опісля, загальний стік потрапляє через скид №3 та розміщується у МВВ «Кислотонакопичувач».

З матеріалів справи вбачається. що на утворений в результаті змішування вид відходів «промислові та господарсько-побутові стічні води підприємства» код 2413.2.9 за ДК 005-96 ПрАТ «Кримський Титан» у жовтні 2010 року складений паспорт відходів №61, в якому зазначено, що вказаний вид відходів утворюється в колекторі при змішуванні виробничих та господарсько-побутових стоків підприємства і видаляється на санкціоновані сховища.

Клас небезпеки вказаного відходу щоквартально визначався Інститутом екогігієни і токсикології ім Л.І. Медведя за дорученням позивача відповідно до ст. 34 Закону №187 та розділу 5 ДСанПіН 2.2.7-.029-99, результати оцінки оформлені щоквартальним «Звітами за результатами токсикологічної оцінки відходів ат визначення їх класу небезпеки», відповідно до яких у 1-3 кварталах 2011 року відходи у вигляді промислового стоку мали 4 клас небезпеки.

З матеріалів справи вбачається, що ступінь небезпечності вказаних відходів у вигляді промислового стоку погоджена Державною санітарно-епідеміологічною службою Міністерства охорони здоров'я України у висновку №05.03.02-07/65274 від 17.06.2011, яким затверджено перелік та класифікація відходів хімічного виробництва позивача, у тому числі №16 рідкий відхід «Промислові та господарсько-побутові стічні води підприємства» із класом небезпеки 4.

Суд зауважує, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо визначення класу небезпеки відходів.

З огляду на викладене, висновок податкового органу, що позивач здійснював розміщення у спеціально відведеному місці саме відходу - гідролізної кислоти, на думку суду спростовуються матеріалами справи.

Щодо доводів податкового органу про непроведення позивачем розміщення фосфогіпсу на полігоні фосфогіпсосховища з 2-го півріччя 2006 року та про незабезпечення позивачем повторного виключення забруднення атмосферного повітря у МВВ "Полігон для складання та захоронення промислових відходів та сміття" та МВВ "Фосфогіпсосховище" суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що відходи вказані в таблиці 1 на сторінці 535 акту перевірки за даними паспортів відходів підлягали розміщенню на полігоні для складування та захоронення промислових відходів та сміття ПрАТ «Кримський титан» крім тари деревяної та фосфогіпсу.

Фосфогіпс за даними паспортів відходів № 64 та № 65 підлягав розміщенню в спеціально розміщеному місці, яким є «фосфогіпсосховище» відповідно до дозволу на розміщення відходів на 2011 рік.

Проте, податковий орган вказує, що фосфогіпс розміщено на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів.

З матеріалів справи вбачається, що проект на фосфогіпсосховище розроблено позивачем та прийнято в експлуатацію в 2006 році, на проект отримано висновок від 25.05.2005 Державної екологічної експертизи виданий Рескомприроди АР Крим. Вказаний об'єкт експлуатується на підставі наступних документів: паспорту місця видалення відходів (МВВ) фосфогіпсосховища №2 розроблено погоджено та затверджено в 2008 році; 11.06.2008 затверджено інструкцію з експлуатації фосфогіпсосховища №2, отримано дозволи та ліміти на розміщення відходів.

Відповідно до дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №111500000-16А від 31.12.2009 фосфогіпсосховище визначене як неорганізоване джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферу. На сховище фосфогіпс транспортується за допомогою пульпопроводу в пастоподібному стані.

Суд зауважує, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання оцінки стану фосфогіпсосховища. Непроведення позивачем розміщення фосфогіпсу на полігоні фосфогіпсосховища та незабезпечення позивачем повторного виключення забруднення атмосферного повітря у МВВ "Полігон для складання та захоронення промислових відходів та сміття" та МВВ "Фосфогіпсосховище" є порушенням законодавства про відходи та екологічного законодавства.

Працівниками Реском АР Крим з охорони навколишнього природного середовища перевірки позивача з питань дотримання природоохоронного законодавства, за результатами яких складено акти від 20.03.2012 та від 01.07.2011, копії яких долучено до матеріалів справи.

Проте в матеріалах справи відсутні докази прийняття відповідним державним органом рішень щодо притягнення позивачем до відповідальності за порушення природоохоронного законодавства.

З огляду на викладене доводи податкового органу, що про непроведення позивачем розміщення фосфогіпсу на полігоні фосфогіпсосховища з 2-го півріччя 2006 року на думку суду є безпідставними.

В матеріалах справи наявний висновок комплексної судової економічної експертизи від 25.07.2013 №229/12 (т. 2 а.с. 36-70), відповідно до якого:

- повністю не підтверджуються висновки податкового органу викладені в акті перевірки від 02.04.2012 №4/40-00/32785994 щодо заниження ПрАТ «Кримський Титан» грошового зобов'язання з екологічного податку за 1-3 квартал 2011 року на 18 917 427.06 грн (по Херсонській області та АР Крим) в результаті порушення п. 249.2 ст 249.п 246.2 ст. 246 Податкового кодексу України;

- у повному обсязі не підтверджуються висновки податкового органу викладені в акті перевірки від 02.04.2012 №4/40-00/32785994 щодо заниження ПрАТ «Кримський Титан» грошового зобов'язання з екологічного податку у розмірі 102 578,14 грн в результаті порушення п. 246.4 ст. 246 ПК України;

- в податкових деклараціях ПрАТ «Кримський Титан» вірно визначило наступні обсяги та види відходів, розміщених за 1-3 квартали 2011 року у кисло накопичувачі: 302 599,729 тн промислових та господарсько-побутових стічних вод підприємства (4 клас небезпеки), 228,343 тн господарсько-побутових стічних вод м. Армянськ (4 клас небезпеки);

- в 1-3 кварталах 2011 року ПрАТ «Кримський Титан» обґрунтовано та вірно визначило та задекларувало в податкових деклараціях суму екологічного податку у розмірі 3 406 815,81 грн щодо відходів підприємства 4 класу небезпеки, які розміщені у кислотонакопичувачі у тому числі: 3 404 246,95 грн щодо відходів у вигляді «промислових та господарсько-побутових стічних вод підприємства» обсягом 302 599,729 тн, які розміщені через промислово-зливний колектор підприємства (скид №3), 2 568,86 грн щодо відходів у виді «господарсько-побутових стічних вод м. Армянськ» обсягом 228, 343 тн, які розміщені через «Армянський господарсько-побутовий колектор» (скид №7);

- відповідно до обсягів відходів, що розміщені ПрАТ «Кримський Титан» в 1-3 кварталах 2011 року останній повинен був задекларувати екологічний податок в сумі 3 406 815,81 грн.;

- «гідролізна кіслота» (2 клас небезпеки) не розміщувалась ПрАТ «Кримський Титан» в кислотонакопичувачі в 1-3 кварталах 2011 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

В даному випадку суд погоджується з висновком експертів від 25.07.2013 №229/12.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 246.2 статті 246 та пункту 249.2 статті 249 із врахуванням вимог пункту 2 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України та 246.2 статті 246 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та неправомірними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ПрАТ «Юкрейніан кемікал продактс» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ АР Крим №0000062201 від 13 липня 2012 року, Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції №0000162310 від 25 квітня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда