Рішення № 54878501, 29.12.2015, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1503/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"29" грудня 2015 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

при секретарі Парфенюк Т.А.,

з участю позивача ОСОБА_1,

її представника-адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальна державна інспекція з питань праці в Рівненській області, управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області, Здолбунівська ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області, про встановлення факту роботи без оформлення трудових відносин, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У поданій в суд заяві, уточненій у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 просить встановити, що з 01 липня 2014 року по 12 червня 2015 року вона працювала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 продавцем продовольчих товарів без оформлення трудових відносин, стягнути з ОСОБА_4 заробітну плату в сумі 10192 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1050,64 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що з 01 липня 2014 року вона була прийнята на роботу продавця продовольчих товарів у магазин «Добробут» з графіком роботи з 07.30 години до 22.00 години два тижні на місяць. Трудовий договір ОСОБА_5 з нею не укладала, оскільки взяли її з випробувальним терміном, після закінчення якого остання відмовилася укладати з нею трудовий договір. До березня 2015 року їй виплачували заробітну плату в залежності від виторгу 1,5%, а потім припинили, мотивуючи наявністю по відділу недостачі. 12 червня 2015 року її повідомлено, що вона звільнена, однак повний розрахунок з нею ОСОБА_5 не здійснено, заборгувавши з березня по червень 2015 року заробітну плату в сумі 10192 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1050,64 грн. У звязку з неправомірними діями відповідача та порушенням трудових прав їй завдано моральної шкоди, яка полягає у переживаннях та душевних стражданнях, які зробили негативні зміни у її житті, а тому моральну шкоду оцінює у розмірі 1000 грн.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю та з аналогічних мотивів.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснюючи тим, що позивач не перебувала з ОСОБА_4 у трудових відносинах, оскільки доказів укладення трудового договору у письмовій формі та його реєстрації в державній службі зайнятості за місцем проживання відповідача відсутні і такі обставини проведеною правоохоронними та контролюючими органами перевіркою не встановлені. Просить у задоволені позову відмовити.

Треті особи у судове засідання не зявилися, хоча завчасно та належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, згідно поданих заяв просять розглянути справу без їх участі.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, зясувавши обставини та дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Позивач ОСОБА_1, вказуючи на те, що вона працювала у фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_5 продавцем продовольчих товарів у магазині «Добробут» по вул.Заводська, 6 у м.Здолбунів Рівненської області з 01 липня 2014 року по 12 червня 2015 року без документального оформлення трудових відносин, вважає, що фактичний допуск до роботи є свідченням їх наявності.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ті обставини, що ОСОБА_1 у магазині «Добробут» працювала продавцем і здійснювала розрахунки, підтвердили.

Статтею 24 КЗпП України, чинної на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми при укладенні трудового договору з фізичною особою є обов'язковим.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоровя.

Відповідно до ст.24-1 КЗпП України, чинної на час виникнення спірних правовідносин, та «Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №260 від 08 червня 2001 року, у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Таким чином, процедура укладення трудового договору (як в усній, так і в письмовій формі) складається з таких дій, як подання працівником заяви про прийняття на роботу з наданням усіх необхідних документів, у тому числі щодо стану здоровя; візування такої заяви власником чи посадовою особою, яка наділена правом на приймання на роботу; видання власником чи уповноваженим ним органом наказу (розпорядження) про зарахування працівника на роботу; предявлення наказу працівнику під розписку; внесення до трудової книжки запису про прийняття на роботу.

За змістом вказаної норми передбачено, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Однак, при цьому повинні бути виконані додатково хоча б декілька вищезазначених дій, що передують допуску до роботи, а не сам по собі лише допуск.

До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган відповідно до ст.29 КЗпП України зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами та проінструктувати працівника з техніки безпеки виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Отже, у будь-якому випадку заборонено допускати працівника до роботи до того, як будуть виконані передбачені ст.29 КЗпП України вимоги.

Виконання вказаних вище дій сторонами по відношенню один до одного як працівника і роботодавця, необхідні при працевлаштуванні, належними доказами не підтверджено, позивач ОСОБА_1 заяву на прийняття на роботу не писала та відповідачу ОСОБА_4 не надавала, як і трудову та медичну (санітарну) книжку, накази про її прийняття на роботу та звільнення з роботи останньою не видавались, трудовий договір у письмовій формі між сторонами не укладався та в центрі зайнятості не реєструвався.

У відповідності до розяснень, які містяться в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року, фактичний допуск до роботи може бути прирівняний до укладення трудового договору лише у тому разі, якщо працівник допущений до роботи з відома власника чи уповноваженого ним органу.

З показань свідка ОСОБА_8, яка в магазині «Добробут» працювала офіційно з 15 серпня 2014 року і перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_4, а до того стверджує, що працювала неофіційно, вбачається, що на стажування до неї, тобто 01 липня 2014 року, ОСОБА_1 привела адміністратор Басюк О.І., яка свідком у справі сторонами не заявлялася і не допитувалася.

Згідно укладеного 07 лютого 2014 року трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, вбачається, що ОСОБА_9 працює адміністратором у приватного підприємця ОСОБА_10, а не у відповідача ОСОБА_4

Належних доказів, що саме з відома та погодження з уповноваженою особою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 позивача ОСОБА_11 дійсно було фактично допущено роботодавцем до роботи і вона стала працювати продавцем продовольчих товарів магазину «Добробут», суду не представлено.

А відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Покликання позивача на здійсненні у довільній формі записи приймання товарів, їх вартість та виконані підписи про отримання коштів у графі «каса» різними особами та переважно адміністратором Басюк О.І., як на доказ перебування у трудових відносинах саме з відповідачем ОСОБА_4 суд оцінює критично, оскільки надані суду копії у розумінні ст.ст.58, 59 ЦПК України не є належними і допустимими та не несуть відомостей про їх належність саме відповідачу, яка існування оригіналів та ведення таких офіційних документів не підтвердила.

З пояснень ОСОБА_1 слідує, що за отриману винагороду вона розписувалась у зошиті, а не у відомості про нарахування і виплату заробітної плати, який суду не представлено, довідка про заробітну плату та заборгованість по заробітній платі їй не видавались, заяву про звільнення з роботи вона не писала.

Будь-які відомості щодо отриманих з 01 липня 2014 року по 12 червня 2015 року сум заробітної плати (винагороди) та відпрацьованого часу позивачем суду не надано.

З витягу з Акту проведення перевірки легалізації найманої праці від 17 вересня 2014 року, складеного комісією відповідно до розпорядження голови РДА «Про районну робочу групу з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення» №483 від 28 вересня 2009 року, вбачається, що у ПП ОСОБА_4 (торгова точка магазин «Добробут») на час перевірки були оформлені згідно трудових договорів ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_14 Зайнятість інших осіб, у тому числі ОСОБА_1, без оформлення трудових відносин не виявлено.

За повідомленням Здолбунівського відділення поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області за наслідками розгляду колективного звернення ОСОБА_1 та інших щодо порушення ФОП ОСОБА_4 податкового законодавства (ведення подвійної бухгалтерії) прийнято рішення згідно Закону України «Про звернення громадян».

Доказів встановлення правоохоронними чи контролюючими органами фактів порушень відповідачем ОСОБА_4 податкового законодавства чи законодавства про працю, повязаних з перебуванням у трудових відносинах з ОСОБА_1, позивач не надала.

А відповідно до ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач, яка обізнана про порядок влаштування на роботу в Україні, не надала суду переконливих, належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, обставин перебування у трудових правовідносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 не довела, а тому у задоволені позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57- 60, 79, 88, 212 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4про встановлення факту роботи без оформлення трудових відносин, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі через Здолбунівський районний суд Рівненської області апеляційної скарги протягом 10 /десяти/ днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення судового рішення у той же строк із дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Текст повного рішення виготовлено 04 січня 2016 року.

Суддя: