Рішення № 5487808, 10.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.09.09 р. Справа № 37/165пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при помічнику судді Левшиної Я.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Відповідача 1 : Закритого акціонерного товариства „Універсалторг”, м. Макіївка, ідентифікаційний код 00182573

та Відповідача 2: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Макіївка, ідентифікаційний номер НОМЕР_2

про: визнання переважного права фізичної особи та визнання договору недійсним

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_3 (за довіреністю №б/н від 01.07.2009р.);

від Відповідача 1 Заруднєв Є.О. (за довіреністю № 01-01/43 від 02.07.2009р.);

від Відповідача 2 ОСОБА_5 (за довіреністю від 02.07.2009р.)

Відповідно до вимог ст.ст. 4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 07.07.2009р. на 21.07.2009р., з 21.07.2009р. на 26.08.2009р. У судовому засіданні 26.08.2009р. суд оголосив перерву до 10.09.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Макіївка (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Універсалторг”, м. Макіївка (далі Відповідач 1) про визнання переважного права фізичної особи підприємця ОСОБА_1 перед іншими особами на придбання магазину №25, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення магазину №25, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладеним Закритим акціонерним товариством „Універсалторг” та посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6; зобовязання Відповідача укласти з Позивачем договір купівлі-продажу приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на належне виконання ним своїх обовязків за договором оренди №б/н від 25.09.2008р. і наявність у звязку із цим переважного права на придбання магазину, де знаходиться орендоване приміщення, вжиття заходів щодо реалізації означеного права та його порушення внаслідок укладання спірного договору.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає оренди №б/н від 25.09.2008р, акт прийому-передачі від 25.09.2008р., лист Відповідача №01-01/24 від 13.05.2009р., лист-відповідь від 14.05.2009р., заява від 14.05.2009р. про реалізацію переважного права.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 207, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 777 Цивільного кодексу України.

Разом із позовом Позивач надав заяву (а.с.а.с.19, 20) про вжиття забезпечувальних заходів шляхом встановлення заборони Комунальному підприємству „Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка” проводити реєстрацію права власності на приміщення, розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Позивач надав додаткові документи на підтвердження своєї позиції для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.50-82), у тому числі - додаткові пояснення від 17.07.2009р. відносно сутності наданих доказів та пояснення від 20.07.2009р. відносно впливу заявлених позовних вимог на покупця за спірним договором.

Заявою від 21.07.2009р. про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог (а.с.а.с. 87-91) Позивач, керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, сформулював свої вимоги наступним чином: визнати за ним переважне право перед іншими особами на придбання магазину №25, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення магазину №25, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладеним між Закритим акціонерним товариством „Універсалторг” та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2.

Відповідач 1 надав відзив на позов №01-01/40 від 01.07.2009р. (а.с.а.с.22-23, 27,28), в якому проти позову заперечив, посилаючись на: оренду Позивачем лише частини проданого приміщення та завчасне повідомлення Орендаря про дострокове розірвання договору оренди.

Доповненнями до відзиву від 07.07.2009р. (а.с.а.с.29,30) Відповідач 1 із доданням додаткових документів (а.с.а.с.31-46) наголосив про відсутність підстав для застосування положень ст. 777 Цивільного кодексу України про переважне право орендаря на придбання обєкту оренди, оскільки приміщення реалізовувалося в цілому, тоді як Орендар виявив бажання придбати лише займану ним частину.

Доповненнями до відзиву від 26.08.2009р. з додатком (а.с.а.с.93,94) Відповідач 1, підтримуючи свою попередню позицію, звернув увагу на недоведеності підстав застосування Позивачем ст. 207 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 21.07.2009р. (а.с.84) в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України до участі у справу у якості Відповідача 2 залучено Фізичну особу підприємця ОСОБА_2 покупця за спірним договору купівлі-продажу (далі Відповідач 2)

Відповідача 2 у судовому засіданні 10.09.2009р. надав відзив №б/н з додатками (а.с.а.с.99-104), в якому проти позову заперечив, посилаючись на неналежне виконання Позивачем як орендарем умов договорів оренди стосовно забезпечення належного санітарного стану приміщень.

Представники учасників справи у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2008р. між Відповідачем 1 (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладено договір оренди №б/н (а.с.а.с. 70-72), згідно п.п.1.1., 8.3. якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду обєкт/частину обєкту нежитлового фонду нежитлову будівлю/або капітальну споруду далі „Приміщення”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для використання для надання ритуальних послуг, загальною площею 40 кв. м., план якого міститься у додатку (а.с.74), строком 31.01.2009р.

Пунктом 1.2. договору сторони визначили, що у разі зміни власника приміщення та земельної ділянки умови договору зміні не підлягають і до нового власника переходять права і обовязки Орендодавця, однак п. 2.3.2. передбачили право Орендодавця достроково розірвати договір з інших підстав, як не відносяться до перелічених у п. 2.3.1. видів порушення обовязків Орендарем, шляхом надіслання останньому письмового повідомлення про дату розірвання за 20 календарних днів.

01.02.2008р. у відповідності із п. 2.1.1. договору обєкт оренди був переданий Позивачу, про що сторонами складений відповідний акт прийому-передачі (а.с.73).

25.09.2008р. між Відповідачем 1 (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладено договір оренди №б/н (а.с.а.с. 8-13), згідно п.п.1.1., 8.3. якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду обєкт/частину обєкту нежитлового фонду нежитлову будівлю/або капітальну споруду далі „Приміщення”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для використання під реалізацію непродовольчих товарів, загальною площею 40 кв. м., план якого міститься у додатку (а.с.14), строком 31.12.2009р.

Положення пунктів 1.2. та п. 2.3.2. цього договору тотожні положенням відповідних пунктів договору оренди від 01.02.2008р.

25.09.2008р. у відповідності із п. 2.1.1. договору обєкт оренди був переданий Позивачу, про що сторонами складений відповідний акт прийому-передачі (а.с.15).

Виходячи із змісту пунктів 1.2. кожного із вказаних договорів, реєстраційного посвідчення Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки та технічного паспорту (а.с.а.с.35-39), передані в оренду Позивачу обєкти загальною площею 80кв.м. є суміжними приміщеннями, що у сукупності складають частину будівлі магазину №25, розташованого за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 606,5 кв.м.

Листом від 13.05.2009р. Відповідач 1 повідомив Позивача про розірвання договору оренди з 13.06.2009р., у звязку з продажем приміщення (а.с.16).

14.05.2009р. Позивач у відповіді на лист №01-01/24 від 13.05.2009р., відмовився від звільнення орендованого приміщення до 13.06.2009р. (а.с.17), наголосивши про наміри користуватися приміщенням до 31.12.2009р. Крім того, 14.05.2009р. Позивач звернувся до Відповідача 1 з заявою (а.с.18) про реалізацію переважного права Орендаря на придбання орендованої ним частини магазину площею 80кв.м.

22.05.2009р. між Відповідачем 1 (Продавець) та Відповідачем 2 (Покупець) укладено в нотаріальній формі договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення (а.с.42), магазин №25, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 606,5кв.м, а саме частку площею 229,4кв.м. Цього ж дня приміщення було передано Покупцю за актом приймання-передачі (а.с.46).

Платіж за означену частину придбаного приміщення Відповідачем 2 був здійснений авансом 27.04.2009р. згідно прибуткового касового ордеру №388 (а.с. 45).

Постановою Червоногвардійського РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області від 24.06.2009р. (а.с.68) відмовлено у порушені кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 з приводу самовільного вивезення її товару з орендованого нею приміщення, розташованого в магазині АДРЕСА_1

За таких обставин Позивач, посилаючись на належність виконання грошових зобовязань перед Відповідачем згідно виставлених ним в перебігу орендних правовідносин рахунків (а.с.а.с.56-62), звернувся до Господарського суду Донецької області з розглядуваним позовом.

В подальшому, заявою від 21.07.2009р. про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог (а.с.а.с. 87-91) Позивач, керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, сформулював свої вимоги наступним чином: визнати за ним переважне права перед іншими особами на придбання магазину №25, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення магазину №25, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладеним Закритим акціонерним товариством „Універсалторг” та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2.

Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов №01-01/40 від 01.07.2009р. (а.с.а.с.22,23, 27,28), та доповненнях до відзиву від 07.07.2009р. (а.с.а.с.29,30) та від 26.08.2009р. (а.с.93).

Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 10.09.2009р. (а.с.а.с.99,100).

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у заяві від 21.07.2009р. про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог (а.с.а.с. 87-91), оскільки їх обєднання в межах одного позову не суперечить ст. 58 Господарського процесуального кодексу України: означені вимоги спрямовані на захист переважного права на придбання майна, не є несумісними і взаємовиключними, повязані підставами виникнення і поданими доказами, а їх сумісний розгляд не утруднює вирішення спору і встановлення обставин спірних правовідносин, а навпаки сприяє реалізації принципу процесуальної економії та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

В свою чергу, за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі позивач управнений змінювати предмет позову, у тому числі зменшувати кількість заявлених вимог.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у намірах Позивача захистити своє переважне право орендаря частини приміщень, проданих Орендодавцем іншій особі, шляхом визнання означеного права та визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Зважаючи на статус сторін та характер спірних правовідносин, останні, згідно ст.ст. 1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Цивільним кодексом України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. В силу укладання договорів оренди з Відповідачем 1 від 01.02.2008р. та від 25.09.2008р. Позивач як Орендар, серед іншого, набув право, визначене ст.777 Цивільного кодексу України, переважного перед іншими особами придбання обєкту найму у разі його продажу.

Із змісту означеної статті, положеннями якої Позивач обґрунтовує сутність свого порушеного права, однозначно вбачається, що переважне права придбання стосується виключно продажу орендованого майна, що у розглядуваному випадку являє собою частину приміщення загальною площею 80кв.м. (за двома договорами оренди).

Між тим, як було встановлено судом, Орендодавцем була продана Відповідачу 2 частинами приміщення, яка, хоча і включала в себе орендовані Позивачем обєкти, але мала площу 229,4кв.м. При цьому Позивач намагався реалізувати переважне право на придбання саме займаної ним частини площею 80кв.м.

Приймаючи до уваги, що діюче законодавство, з одного боку, не містить положень щодо наявності у Орендаря переважного права на придбання майна Орендодавця, яка включає не тільки обєкт оренди, але й і інші приміщення, а, з іншого боку, не містить обмежень щодо реалізації Орендодавцем встановлених ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України гарантій прав власності та повноважень власника з відчуження приналежного майна (будь-якої його частини на власний розсуд безвідносно до існування прав оренди на певну частину такого майна), суд дійшов висновку про юридичну неспроможність позиції Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 відносно наявності у нього переважного права на придбання майна понад орендованих площ або реалізацію переважного права на придбання орендованих площ всупереч бажання власника продати одному покупцю більший за площею обєкт.

Оскільки за змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України наявність певного субєктивного права та його порушення є обовязковими умовами застосування будь-якого способу судового захисту, суд, дійшовши висновку про відсутність у Позивача субєктивного права на переважне придбання перед іншими особами магазину №25, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (який складається не лише з обєктів оренди Позивача), а отже - і обєктивної можливості порушення цього відсутнього права, відмовляє у задоволенні вимог щодо його визнання.

Означений висновок у повній мірі стосується і вимог про визнання спірного договору недійсним, адже Позивач як несторона означеного договору, мотивує свою зацікавленість (право на позов в матеріальному сенсі) саме порушенням цим договором свого переважного права.

Варто також наголосити і на неналежності обраного Позивачем способу захисту щодо визнання спірного договору недійсним, оскільки ймовірне задоволення такої вимоги не може призвести до відновлення переважного права на придбання обєкту продажу (у разі наявності такого права), а отже не відповідає меті судового захисту, визначеній ст. 55 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. Вказаний висновок узгоджується із аналогічною позицією Верховного Суду України, викладеному в пп. г) п. 16 Постанови Пленуму „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28 квітня 1978 року N 3 відносно іншого випадку реалізації переважного права на придбання майна.

З огляду на необґрунтованість заявлених позовних вимог суд відмовляє і вжитті заходів щодо їх забезпечення.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Закритого акціонерного товариства „Універсалторг”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 00182573) та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Макіївка, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 про визнати за Позивачем переважного права перед іншими особами на придбання магазину №25, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 і визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення магазину №25, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між Закритим акціонерним товариством „Універсалторг” та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 10.09.2009р. оголошений та підписаний повний текст рішення.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя