Постанова № 54876911, 23.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4730/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника позивача Айзенберга О.М. та представника відповідача Бачерікової Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДОПТ МАРКЕТ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року по справі №815/4730/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДОПТ МАРКЕТ» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

18.08.2015р. ТОВ «ТРЕЙДОПТ МАРКЕТ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500060006/2015/000008/1 від 19.05.2015р.;

- визнати неправомірною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2015/00021 від 19.05.2015р.;

- визнати заявлену позивачем митну вартість товару;

- змусити відповідача повернути протиправно отриману різницю за митне оформлення у розмірі 12 285,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ціна товару підтверджується усіма наданими до митного оформлення документами, а розбіжності в адресі місцезнаходження підприємства, на які вказує митний орган, не можуть свідчити про неправомірне заниження митної вартості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2015р. в задоволені адміністративного позову ТОВ «ТРЕЙДОПТ МАРКЕТ» відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, директор ТОВ «ТРЕЙДОПТ МАРКЕТ» 28.10.2015р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2015р. та прийняти нову, якою задовольнити усі позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «ТРЕЙДОПТ МАРКЕТ» зареєстровано Виконавчим комітетом ОМР 10.11.2010р. за №15561020000040475, основним видом економічної діяльності є неспеціалізована оптова торгівля. Товариство перебуває на податковому обліку в ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області за №7954 з 11.11.2010р. та зареєстровано платником ПДВ 23.11.2010р. за №372805415543.

12.05.2015р. між ТОВ «ТРЕЙДОПТ МАРКЕТ» та ТОВ «Орлен» (РФ, м.Орел) укладено контракт №4838, відповідно до умов якого, Постачальник - ТОВ «Орлен» (який є безпосереднім виробником товару) - зобов'язується поставити продукцію, а Покупець - ТОВ «ТРЕЙДОПТ МАРКЕТ» - прийняти та сплатити продукцію «стрічка текстильна з синтетичних волокон» у кількості, асортименті та за цінами згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною контракту, а також товарно-супровідними документами.

18.05.2015р. уповноваженою особою декларанта (ПП «Орбіта Транс Шипінг») ОСОБА_3 заявлено до митного оформлення товар - «Стрічка текстильна із синтетичних волокон (100% поліефір). Стрічка ЛПЄС-060-7500, ширина 60 мм, зелена - 90000 м» (МД №500060006/2015/003226).

Митну вартість товару визначено за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, т.б. на суму 807 063,28 грн.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідачем було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме: у МД та картці обліку особи від 17.03.2015р. №500/2012/0000456 вказана адреса ТОВ «ТРЕЙДОПТ МАРКЕТ»: 65023, м.Одеса, вул.Новосельського,80, кв.16, а у контракті від 12.05.2015р. №4838 та інвойсі від 15.05.2015р. №411 зазначено іншу адресу ТОВ «ТРЕЙДОПТ МАРКЕТ» - 65026, м.Одеса, вул.Грецька,44, офіс 27. Враховуючи виявлені розбіжності, старший державний інспектор Одеської митниці ДФС Шведін В.В. зобов'язав представника декларанта надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однак, оскільки надати витребувані документи у 10-денний термін було не можливо з об'єктивних причин, представник декларанта ОСОБА_3 зробив відповідну письмову відмітку.

19.05.2015р. Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060006/2015/000008/1, відповідно до якого, вартість товару визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів, т.б. збільшено на 252 007,46 рос.рублів, що становить 104 298,32 грн.

Не погоджуюсь з зазначеними вище діями та рішенням митного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та відповідно з правомірності дій та рішень відповідача.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може в повному обсязі погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх частково необгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.3 МК України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Як слідує зі змісту приписів ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

З вимог ч.2 ст.53 МК України вбачається, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У відповідності до змісту положень ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у ч.3 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII «Генеральної угоди про тарифи й торгівлю» 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до ч. 1 ст. 53 МК України, згідно з якою контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, Одеською митницею ДФС здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів, в ході якого встановлено, що подані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності.

Частиною 5 ст.54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та пояснень представника позивача, в наданих до митного органу та до суду 1-ї інстанції копіях митної декларації №500060006/2015/003226 та зовнішньоекономічного контракту №4838 від 12.05.2015р. дійсно містяться розбіжності в адресі місцезнаходження декларанта, а саме - у митній декларації зазначено адресу: « 65023, м.Одеса, вул.Новосельського,буд.80, кв.16» (т.б. колишня юридична адреса підприємства та його засновника), а у контракті: « 65026, м.Одеса, вул.Грецька,44, офіс 27» (т.б. нова юридична адреса товариства згідно із договором оренди від 22.04.2015р.).

Інших розбіжностей або неточностей у відомостях, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостях щодо їх ціни встановлено не було. Крім того, будь-яких ознак підробки надані декларантом до митного органу документи також не містять.

Враховуючи, що у вказаних вище документах, т.б. митній декларації та зовнішньоекономічному контракті фактично не було виявлено будь-яких розбіжностей або неточностей саме у відомостях, що підтверджують митну вартість товарів чи їх ціну, як того потребує ст.53 МК України, то судова колегія вважає, що відповідач, встановивши наявність певних розбіжностей у даних документах, які стосуються виключно місцезнаходження декларанта, неправомірно зобов'язав представника декларанта про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують ціну придбаного товару, які, в свою чергу, у 10-денний строк надати було неможливо.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до п.2,3 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ч.8 ст.55 МК України, що декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів протягом 80 днів з дня випуску товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в подальшому, т.б в серпні 2015р., фактично надав вказані вище додаткові документи, які беззаперечно підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною контракту (т.б. рахунок-фактуру №411 від 15.05.2015р., довідка Одеської регіональної ТПП від 04.08.2015р., прас-лист, сертифікати (паспорти) якості та «происхождении» товару, акт експертизи №15/517 від 15.05.2015р. Орловської ТПП, «упаковочний» лист, калькуляція, квитанції до прибуткового-касового ордеру, банківські платіжні доручення від 18.05.2015р., договір оренди від 22.04.2015р.) до суду 1-ї інстанції разом із даним позовом, який, в свою чергу, разом з цими документами, було вручено представнику Одеської митниці.

Отже, за таких обставин, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія приходить до протилежного висновку про неправомірність дій та оскаржуваного рішення митного органу і необхідність його скасування.

Що ж стосується висновків суду 1-ї інстанції про відмову у задоволені позовних вимог щодо змушення відповідача повернути протиправно отриману різницю за митне оформлення у розмірі 12 285,21 грн. (т.б. фактично сплачену фінансову гарантію), то судова колегія вважає цей висновок обґрунтованим і з цього питання, в свою чергу, зазначає, що діючим законодавством визначено певний механізм повернення платникам податків коштів, які обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, який передбачено приписами ст.301 МК України, ст.43 ПК України та ст.45 БК України, яких, позивач, в свою чергу, у встановлений строк не дотримався та відповідно не подав у місячний термін з дня прийняття висновку митним органом, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена і у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 р. по справі №21-207а14.

До того ж, необхідно звернути увагу й на те, що позивач на своїх позовних вимогах у цій частині фактично не наполягав.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже, за вказаних обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв'язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, з урахуванням ч.2 ст.11 КАС України та, діючи в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає за необхідне скасувати постанову окружного суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «ТРЕЙДОПТ МАРКЕТ» задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДОПТ МАРКЕТ» - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДОПТ МАРКЕТ» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500060006/2015/000008/1 від 19.05.2015р.

Визнати неправомірною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2015/00021 від 19.05.2015р..

У задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ «ТРЕЙДОПТ МАРКЕТ» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко