Ухвала суду № 54876723, 24.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 р. Справа № 876/7104/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.06.2015 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості про надання статусу безробітного та виплату грошової допомоги,-

встановив:

14.05.2015 р. позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Тернопільського міськрайонного центру зайнятості про надання статусу безробітного та виплату грошової допомоги.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що він працював на посаді директора Тернопільського вищого професійного училища № 4 імені М. Паращука з серпня 1998 року по липень 2012 року. 1 липня 2012 року у зв'язку із закінченням дії контракту, укладеного між позивачем та Міністерством освіти і науки України, його було звільнено з посади керівника навчального закладу.

ОСОБА_1 вказує, що у зв'язку з тим, що йому не було запропоновано жодної роботи, а самостійно він не зміг трудовлаштуватися, то в установлені чинним законодавством терміни він звернувся із відповідною заявою в Тернопільський міськрайонний центр зайнятості з проханням зареєструвати його як безробітного, надати допомогу у пошуку роботи та розпочати виплату щомісячної допомоги у зв'язку із настанням безробіття.

Однак, відповідач, грубо порушивши Конституцію України, зокрема статтю 43 Конституції, Закон України «Про зайнятість населення» (ст. 2 Закону), Постанову Кабінету Міністрів № 219 від 14.02.2007 року (пп. 7,10 Постанови) видав наказ № НТ 120717 про зняття ОСОБА_1 з обліку для надання статусу безробітного.

ОСОБА_1 вказує, що у жовтні 2012 року ним до Тернопільського міськрайонного суду було подано адміністративний позов про скасування наказу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості № НТ 120717 від 17.07.2012 року про зняття його з обліку для надання статусу безробітного та про незаконну відмову у виплаті допомоги по безробіттю.

21 січня 2013 року Тернопільський міськрайонний суд прийняв постанову, якою зобов'язав Тернопільський міськрайонний центр зайнятості надати ОСОБА_1 статус безробітного та провести виплату допомоги по безробіттю. Однак, 30.01.2013 року Тернопільський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду по справі № 1915/ 17236/2012 від 21.01.2013 р. та прийняти нову постанову за якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо скасування наказу Тернопільського міськрайонного центру № НТ 120717 від 17.07.2012 р. про зняття ОСОБА_1 з обліку для надання статусу безробітного та про незаконну відмову даній особі у виплаті допомоги по безробіттю.

Львівський апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 15.01.2015 року визнав протиправним та скасував наказ Тернопільського міськрайонного центру зайнятості № НТ 120717 від 17 липня 2012 року про зняття ОСОБА_1 з обліку для надання статусу безробітного.

Враховуючи вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просить суд зобов'язати відповідача по справі надати йому статус безробітного з 17 липня 2012 року та провести одноразову виплату грошової допомоги у зв'язку з безробіттям за час та в обсягах, передбачених чинним законодавством України.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.06.2015 р. позов задоволено частково. Зобов'язано Тернопільський міськрайонний центр зайнятості розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу безробітного від 09 липня 2012 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить суд скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Тернопільський міськрайонний центр зайнятості зокрема зазначив, що ОСОБА_1 не відвідав центр зайнятості 16.07.2012 року без поважних причин, тому відповідно до абз.2 п.п.2 п.20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219, позивача знято з обліку для надання статусу безробітного.

Також апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про поважність причин неявки ОСОБА_1 16 липня 2012 року до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості, оскільки довідка прокуратури міста Тернополя щодо перебування позивача у прокуратурі та ознайомлення з матеріалами кримінальної справи не відповідає вимогам чинного законодавства, так як не містить всіх необхідних реквізитів, зокрема, вихідного номеру.

Крім того, на думку апелянта, оскільки ОСОБА_1 ознайомлювався з матеріалами кримінального провадження з 10 по 20 липня 2012 року з 10 по 16 годину, він мав можливість відвідати центр зайнятості до 10 або після 16 години, так як робочий час центру зайнятості встановлено з 8 години по 17 годину 15 хвилин.

Тому апелянт вважає, що оскільки позивач 16 липня 2012 року не відвідав центр зайнятості без поважних причин, оскаржуваний наказ від 17 липня 2012 року про зняття його з обліку є законним.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно із ст.1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути, зокрема особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, в силу п.1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219 (що був чинний та діяв на час виникнення спірних відносин, далі - Порядок) до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

Згідно п.10 Порядку, громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, зобов'язані виконувати всі рекомендації працівників центру зайнятості, надані у письмовій формі, та відвідувати його в установлений строк.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, повинні відповідно до письмових рекомендацій працівників державної служби зайнятості сприяти своєму працевлаштуванню, відвідувати центр зайнятості у визначений і погоджений з ними час, з пред'явленням при кожному відвідуванні паспорта, а особи, зазначені в абзаці другому пункту 3 цього Порядку, - довідки про реєстрацію місця проживання, виданої житлово-експлуатаційною організацією або органом внутрішніх справ, свідоцтва про народження (для осіб, що не досягли 16-річного віку) і трудової книжки, брати участь у семінарах, інших масових заходах, що проводяться державною службою зайнятості з метою надання допомоги громадянам у пошуку підходящої роботи і роботодавцям у доборі працівників.

Відповідно до п.14 Порядку, громадяни, які з поважної причини, підтвердженої відповідним документом, не змогли своєчасно звернутися до центру зайнятості у період пошуку роботи у строк, установлений для відвідування, зокрема для надання статусу безробітного, повинні звернутися до центру зайнятості у день, що настає після видужання чи закінчення дії обставин, зумовлених іншою поважною причиною. Цього самого дня громадянинові надається на підставі його заяви статус безробітного.

В силу абз.1 п.п.2 ст.20 Порядку, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку: у разі неявки у визначений день громадянина, зареєстрованого як такий, що шукає роботу, для надання статусу безробітного та невідвідування центру зайнятості пенсіонером протягом більш як 30 календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку.

В силу п.22 Порядку, у разі зняття з обліку громадянина, який не відвідував центр зайнятості з поважних причин, що підтверджується відповідними документами, картка поновлюється після його звернення до державної служби зайнятості.

Враховуючи вищенаведені нормативно-правові акти, судами першої та апеляційної інстанцій на підставі матеріалів справи та пояснень сторін, що беруть участь у справі встановлено, що ОСОБА_1 зареєструвався у Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості в пошуках роботи 9 липня 2012 року.

12 липня 2012 року ОСОБА_1 відвідав центр зайнятості. Наступне відвідування йому було призначено на 16 липня 2012 року.

17 липня 2012 року Тернопільським міськрайонним центром зайнятості було прийнято наказ № НТ 120717, яким позивача було знято з обліку у зв'язку з неявкою до центру зайнятості у визначений день відповідно до абз. 2 п.п. 2 п. 20 Порядку, з 16 липня 2012 року.

Вважаючи даний наказ від 17.07.2012 року протиправним, таким, що порушує його законні права та інтереси, позивач у жовтні 2012 року звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовною заявою з вимогами скасувати наказ Тернопільського міськрайонного центру зайнятості № НТ 120717 від 17.07.2012 року про зняття його з обліку для надання статусу безробітного та про незаконну відмову у виплаті допомоги по безробіттю.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Тернопільського міськрайонного центру зайнятості щодо зняття ОСОБА_1 з обліку для надання статусу безробітного. Зобов'язано Тернопільський міськрайонний центр зайнятості надати ОСОБА_1 статус безробітного та провести виплату допомоги по безробіттю. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

30.01.2013 року Тернопільський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.01.2013 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо скасування наказу № НТ 120717 від 17.07.2012 р.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 року апеляційну скаргу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості було задоволено, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2013 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Тернопільського міськрайонного центру зайнятості № НТ 120717 від 17 липня 2012 року про зняття ОСОБА_1 з обліку для надання статусу безробітного. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивач не взяв участі у семінарі 16 липня 2012 року о 12 годині, оскільки він з 12 липня 2012 року по 20 липня 2012 року з 10 по 16 годину перебував у прокуратурі міста Тернополя, де ознайомлювався з матеріалами кримінальної справи №1673337, що підтверджено довідкою прокуратури м. Тернополя від 20 липня 2012 року. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ця обставина об'єктивно перешкоджала позивачу відвідати семінар у центрі зайнятості і є поважною причиною, що зумовила його неявку. А так, підстав для зняття позивача з обліку не було, а оскаржуваний наказ є протиправним.

Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 року набрала законної сили з моменту проголошення.

Так, ст.124 Конституції України та ч.2 ст. 14 КАС України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи вищенаведене, судом апеляційної інстанції також було встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2015 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Тернопільського міськрайонного центру зайнятості на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості про надання статусу безробітного та виплату грошової допомоги.

При цьому, суд касаційної інстанції виходив з положень п.5 ч.5 ст.214 КАС України та зазначив, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів обставин, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.11 Порядку № 219, за відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися та поставити свій підпис в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.

Крім того, згідно п.3 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Проте, судами встановлено, що Тернопільським міськрайонним центром зайнятості не приймалося рішення про надання або відмову у наданні позивачу ОСОБА_1 статусу безробітного.

Тому, враховуючи ту обставину, що суд розглядає публічно - правовий спір в межах існуючих правовідносин і не вправі підміняти собою державний орган та приймати рішення замість цього органу в межах його компетенції, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Тернопільського міськрайонного центру зайнятості надати ОСОБА_1 статус безробітного з 17 липня 2012 року та провести одноразову виплату грошової допомоги у зв'язку з безробіттям за час та в обсягах, передбачених чинним законодавством України до задоволення не підлягають.

Як наслідок, враховуючи ч.2 ст.11 КАС України, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання Тернопільського міськрайонного центру зайнятості розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу безробітного від 09 липня 2012 року.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке не підлягає до скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, ст.200, ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.06.2015 р. по справі № 819/1339/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 28.12.2015 року.