Постанова № 54876637, 05.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2016 р. Справа № 922/6215/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Пуль О.А.

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність №822 від 10.12.15),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність б/н від 26.10.15)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№ 5733 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.15 у справі № 922/6215/15

за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 банк Сбербанк Росії, м. Київ

до Приватного акціонерного товариства Харківській коксовий завод, м. Харків

про визнання кредитором та виконання зобовязання перед кредитором,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.15 (суддя Присяжнюк О.О.) позовну заяву Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 банк Сбербанк Росії повернуто заявнику на підставі п.4 ч.1 ст. 63 ГПК України.

ПАТ Сбербанк (правонаступник ПАТ ОСОБА_3 банк Сбербанк Росії) з вказаною ухвалою суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.12.2015р. по справі №922/6215/15.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.) вказану скаргу прийнято до провадження, призначено її розгляд на 05.01.16. Запропоновано відповідачу надати відзив на апеляційну скаргу.

04.01.16, у звязку з відпусткою судді Фоміної В.О. (судді-доповідача у даній справі), було здійснено повторний автоматичний розподіл справи та за його результатами сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

У судовому засіданні 05.01.16 представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що, на його думку, заявлені ПАТ ОСОБА_3 банк Сбербанк Росії позовні вимоги є немайновими.

Відповідач, ПАТ Харківській коксовий завод, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" 30.11.15 звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Приватного АТ "Харківський коксовий завод", в якій просило суд: визнати вимоги позивача до відповідача в розмірі 55653679,91 доларів США та 47766351,07 грн.; зобов'язати відповідача в особі комісії з виділу визнати вимоги ПАТ "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" та зобов'язати виконати зобов'язання перед кредитором в розмірі 55653679,91 доларів США та 47766351,07 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 2436,00 грн.

Місцевим господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач виступає кредитором відповідача за майновими вимогами, що виникли з укладених між сторонами кредитних договорів.

У вересні 2015 року відповідачем, Приватним АТ "Харківський коксовий завод", було оголошено про виділ з товариства, без його припинення, юридичних осіб відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ч.2 ст.82 Закону України "Про акціонерні товариства", кредитор, вимоги якого до акціонерного товариства, діяльність якого припиняється внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення або з якого здійснюється виділ, не забезпечені договорами застави чи поруки, протягом 20 днів після надіслання йому повідомлення про припинення товариства може звернутися з письмовою вимогою про здійснення на вибір товариства однієї з таких дій: забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договорів застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов'язань перед кредитором та відшкодування збитків, якщо інше не передбачено правочином між товариством та кредитором.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитор, ПАТ "ОСОБА_3 Сбербанку Росії", у жовтні 2015 року надав голові комісії з виділу Приватного АТ "Харківський коксовий завод" заяву з кредиторськими вимогами (а.с.20), в якій просив визнати кредиторські вимоги в розмірі 55653679,91 доларів США та 47766351,07 грн. та погасити їх шляхом перерахування відповідних сум на користь ПАТ "ОСОБА_3 Сбербанку Росії".

У звязку з тим, що Приватне АТ "Харківський коксовий завод" відмовилося від розгляду вказаної заяви, ПАТ "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" подав відповідний позов до господарського суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, у ній фактично міститься дві позовні вимоги: про визнання наявності у відповідача грошового зобовязання перед позивачем та про зобовязання відповідача виконати вказане грошове зобовязання. За подання зазначеної заяви ПАТ "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" сплачено судовий збір у розмірі 2436,00 грн. (тобто 2 розміри мінімальної заробітної плати станом на 30.11.15) що відповідає сумі судового збору за подання до господарського суду позову із двома вимогами немайнового характеру (п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.15 позовну заяву повернуто на підставі п.4 ч.1 ст. 63 ГПК України, із посиланням на те, що обидві позовні вимоги за своєю правовою природою є майновими.

Надаючи оцінку правовій природі заявлених позовних вимог та, відповідно доводам апелянта стосовно того, що судовий збір у даній справі має справлятися як за позов немайнового характеру, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом п.п.1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з п.п.2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір". Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 №7 "Про деякі питання застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

З аналізу норм чинного в Україні законодавства та положень доктрини юридичної науки вбачається, що майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці, тобто будь-який майновий спір має ціну.

В апеляційній скарзі ПАТ Сбербанк зазначає, що позивач просив лише зобовязати відповідача визнати кредиторські вимоги банку, а не заявляв позов про стягнення коштів. Однак вказане твердження не узгоджується зі змістом п.3 позовної заяви ПАТ "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" (а.с.8), відповідно до якого заявник просить зобовязати відповідача виконати зобовязання перед кредитором в розмірі 55653679,91 доларів США та 47766351,07 грн. В апеляційній скарзі не наведено жодного обґрунтування підстав, з яких позивач вважає вказану вимогу немайновою. У судовому засіданні 05.01.16 на запитання колегії суддів яким чином має виконуватися судове рішення у разі задоволення позову в даній частині представник апелянта відповіді не надав.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Як вбачається зі змісту позовних вимог у даній справі, позивач просив суд зобовязати відповідача виконати зобовязання перед кредитором в розмірі 55653679,91 доларів США та 47766351,07 грн. Вказане зобовязання ґрунтується на укладених між сторонами кредитних договорах, за умовами яких позивач (банк) надав відповідачеві (позичальнику) кредитні кошти, а позичальник у свою чергу зобовязався повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, зазначені в договорах.

Таким чином, способом виконання даного зобовязання є саме перерахування відповідачем грошових сум на рахунок позивача (про що також вказано і у заяві з кредиторськими вимогами позивача, а.с.20). Тобто фактично змістом вищенаведеної позовної вимоги є стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у визначеній сумі, отже, дана вимога має вартісну оцінку, а відтак, є майновою. Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 10.09.15 у справі №910/10045/15.

Відповідно, судовий збір за подання вказаного позову мало бути сплачено в порядку п.п.1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", яким встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. Отже, станом на момент подання позовної заяви (у листопаді 2015 року) позивач мав сплатити за дану майнову позовну вимогу 182700,00 грн. судового збору (тоді як фактично ним було сплачено 2436,00 грн. за дві позовні вимоги).

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що перша позовна вимога про визнання вимоги позивача до відповідача в розмірі 55653679,91 доларів США та 47766351,07 грн. також є майновою. Колегія суддів зазначає, що оскільки змістом вказаної вимоги є не перерахування коштів відповідачем позивачеві, а виконання певних дій щодо включення зазначених сум до відповідних документів бухгалтерської звітності Приватного АТ "Харківський коксовий завод", то вказана позовна вимога має немайновий характер.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, враховуючи, що кінцевою метою звернення ПАТ "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" до Приватного АТ "Харківський коксовий завод" із заявою з кредиторськими вимогами та із відповідною позовною заявою до суду є не саме лише визнання відповідачем грошових вимог банку у вищезазначених сумах, а виконання ним вказаних грошових зобовязань в розмірі 55653679,91 доларів США та 47766351,07 грн. колегія суддів зазначає, що, виходячи з вищенаведеної Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи, та принципів розумності і справедливості, судовий збір, розрахований виходячи із суми позову, не повинен сплачуватися позивачем двічі.

За таких обставин, за звернення із позовною вимогою про зобовязання відповідача визнати вимоги ПАТ "ОСОБА_3 Сбербанку Росії", на думку колегії суддів, має справлятися судовий збір за ставкою, встановленою п.п.2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" для позовних заяв немайнового характеру.

Разом з тим, зазначене не є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, оскільки, як було встановлено вище, за позовну вимогу майнового характеру про зобовязання відповідача виконати зобов'язання перед кредитором в розмірі 55653679,91 доларів США та 47766351,07 грн. позивачем мало бути сплачено 182700,00 грн. судового збору (тоді як фактично ним сплачено 2436,00 грн. за дві позовні вимоги).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом правильно застосовано вищевказану процесуальну норму та повернуто позовну заяву Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 банк Сбербанк Росії у звязку з несплатою останнім судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.15 у справі №922/6215/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.01.16

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Пуль О.А.