Ухвала суду № 54872770, 18.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2015 року

справа № П/811/1297/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі № П/811/1297/15 за позовом Комунального підприємства «Теплоенергетик» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Теплоенергетик» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2015 року №0000332202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, придбані послуги по виконанню робіт за договором підряду з поточного ремонту м’якої покрівлі центрального складу та комплексу локальних очисних споруд відображене у бухгалтерському обліку, який здійснюється на підставі належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рік-Знам’янка», а відтак спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2015 року №0000332202.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що надані позивачем до перевірки документи є первинними у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача, направлених на набуття сторонами правочину прав та обов’язків.

Також суд зазначив, що результати перевірок контрагента позивача не дають підстав вважати діяльність позивача фіктивної, а укладені ним правочини такими, що не мають на меті настання реальних наслідків.

Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Кіровоградській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість постанови суду та порушення при її прийнятті норм матеріального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначав, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факт того, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої відображений лише у первинних документах. Тільки та господарська операція, яка фактично відбулась, створює відповідні правові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту.

Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи податкового органу про нікчемність правочину, який укладено позивачем з його контрагентом, без мети настання реальних наслідків. Зазначених висновків податковий орган дійшов на підставі аналізу акту Знам’янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 30.12.2014 р.№360/38844164 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Рік-Знам’янка». Вказує, що названим контрагентом позивача, з огляду на висновки акту, здійснювалась діяльність, спрямована на вчинення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в тому числі позивачу в частині придбання матеріалів для здійснення поточного ремонту на загальну суму ПДВ 24919,03 грн.

Враховуючи викладене, на думку податкового органу, первинні бухгалтерські та податкові документи, складені позивачем з посиланнями на ТОВ «Рік-Знам’янка» не мають юридичної сили та доказовості.

Сторони по справі про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство «Теплоенергетик» зареєстровано як юридична особа за адресою: 25491, Кіровоградська область, м.Кіровоград, вул.Ливарна, 1, ідентифікаційний код 24153576.

Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Комунального підприємства «Теплоенергетик» з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Рік-Знам’янка» за серпень 2014 р.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт від 03.02.2015 р. №23/11-23-22-02/24153576, згідно висновків якого позивачем порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 24919,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2015 р. №0000332202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 37379,00 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 30 грудня 2014 року Знам’янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області проведено невиїзну документальну позапланову перевірку діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Рік-Знам’янка» по взаємовідносинам з ТОВ “Промзвено” та ТОВ “НТВ Енергозберігаючі” за серпень 2014 року (а.с.43-55).

Акт перевірки містить висновки, що договори, укладені позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рік-Знам’янка», не спрямовувались на настання наслідків, які обумовлювались ними.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Враховуючи положення пункту 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів вважає, що перевірка висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства має відбуватись шляхом встановлення обставин реальності здійснення господарських операцій через дослідження наявних належних та допустимих доказів.

З матеріалів справи вбачається, що 01 липня та 01 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рік-Знам’янка» (підрядник) та Комунальним підприємством «Теплоенергетик» (замовник) укладено договори підряду про проведення будівельно-монтажних робіт (а.с.74-75, 88-89).

За умовами договорів, вартість виконаних робіт становила 183057,31 грн. (з рахуванням 30509,55 грн. податку на додану вартість). До ціни вартості робіт включались і вартість матеріалів.

На виконання умов договору сторонами складено акти приймання виконаних робіт (а.с.84-87, 101-105, 107, 109). Товариство з обмеженою відповідальністю «Рік-Знам’янка» надало позивачу податкові накладні від 11 серпня 2014 року. Розрахунки між сторонами договору проведені у безготівковій формі (а.с.106, 108, 110).

Суму податку на додану вартість позивач включив до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за серпень 2014 року.

Всі первинні документи надано позивачем на перевірку. Про невідповідність документів вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в акті перевірки не йдеться. Доказів щодо підробки документів відповідачем не надано.

Таким чином, позивач підтвердив правомірність формування показників податкової звітності належними та допустимими доказами, якими згідно норм Податкового кодексу є документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, що обгрунтовано стало підставою для задоволення позову. Спростовуючи зміст вказаних документів та обґрунтованість рішення суду, позивач посилається на податкову інформацію, яка міститься в акті перевірки Знам’янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області щодо діяльності контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рік-Знам’янка», яка містить ознаки фіктивності.

Щодо таких посилань апелянта на порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності, колегія суддів зазначає, що згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, отже і наявність підстав для формування податкового кредиту, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що в діях позивача відсутні порушення п.п. 198.2, п.п.198.3, п.п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Кіровоградській області з огляду на законність постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі № П/811/1297/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Ухвалу суду в повному обсязі складено 04.01.2016 р.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун