Постанова № 54872746, 30.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 листопада 2011 р. № 2-а- 13720/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Архіпової С.В.

при секретарі Солуяновій Н.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Харківський плитковий завод» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011р. № НОМЕР_1.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення рішення прийнято на підставі акту позапланової невиїзної перевірки, відповідно до якого встановлено порушення вимог ч. 5 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216 та ст. 228 ЦК України в момент вчинення правочину з ТОВ «Ітер», ТОВ «Софтлайн Інтернешнл», а також порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість по податкових накладних, які включено позивачем до податкового кредиту на загальну суму 1540,00 грн.

Позивач з висновками відповідача щодо наявних порушень законодавства, а також з прийнятим податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважаючи його незаконним та необґрунтованим.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення є цілком обґрунтованим та законним, прийнятим на підставі акту перевірки, згідно якого встановлено порушення вимог чинного законодавства.

Доходячи висновку про наявність виявлених порушень, відповідач виходив з наявності встановлених перевіркою правовідносин між позивачам та ТОВ «Ітер» і ТОВ «Софтлайн Інтернешнл» з придбання продукції (послуг). Відповідачем враховано, що згідно акту про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ітер» з питань правомірності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009р. по 31.01.2011р. від 09.03.2011р. № 714/23-3/33122033, проведеної ДПІ у Київському районі м. Харкова, встановлено вчинення нікчемних правочинів по операціях купівлі продажу. Так само, згідно акту від 14.03.2011р. № 197/23/9/31991602 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Софтлайн Інтернешнл» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період вересень, жовтень, грудень 2010 року встановлено ознаки нікчемності.

В зазначених вище актах перевірки встановлено неможливість реального здійснення контрагентами позивача ТОВ «Софтлайн Інтернешнл» та ТОВ «Ітер» у перевіреному періоді фінансовогосподарських операцій, а також ведення ними господарської діяльності в порядку, визначеному приписами чинного законодавства України в звязку з відсутністю адміністративно господарських можливостей виконання господарських зобовязань по укладеним угодам, відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання зобовязань.

На думку відповідача зазначене свідчить про те, що фактично господарські взаємовідносини зазначених підприємств мають фіктивний характер та мають за мету ухилення від оподаткування. Таким чином відповідач вважає, що угоди, укладені між позивача та ТОВ «Ітер» і ТОВ «Софтлайн Інтернешнл» також є нікчемними та направлені на надання можливості необґрунтованого формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання податкової вигоди. В звязку з наведеним відповідач дійшов висновку, що збільшення позивачем податкового кредиту за операціями з придбання послуг у ТОВ «Ітер» на суму 5376,00 грн. (ПДВ 1075,20 грн.) та у ТОВ «Софтлайн Інтернешнл» на суму 2325,00 грн. (ПДВ 465,00 грн.) суперечить ст. 228 ЦК України та є порушенням вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1540,00 грн.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що в квітні 2011 року фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено документальну позапланову перевірку позивача з питання правомірності формування податкового кредиту по правовим відносинам з ТОВ «Ітер» по податкових накладних, виписаних за період березень 2009 року та ТОВ «Софтлайн Інтернешнл» по податкових накладних, виписаних за період грудень 2010р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 991/45-011/00293628/40 від 14.04.2011р., відповідно до висновків якого встановлено порушення вимог ч. 5 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216 та ст. 228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому з ТОВ «Ітер» по податковим накладним за березень 2009 року, включеним до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року, та з ТОВ «Софтлайн Інтернешнл» по податковим накладним, виписаним в грудні 2010 року та включеним до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року; порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1540,00 грн., в тому числі за січень 2010 року 1075,00 грн., за грудень 2010 року 465,00 грн.

За результатами розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011р. № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 1540,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 385,00 грн.

Проте суд з висновками відповідача, зробленими за результатами проведення перевірки не погоджується та зауважує, що в ході розгляду справи підтверджено наявність у перевіреному податковим органом періоді правових відносин позивача з ТОВ «Софтлайн Інтернешнл» і ТОВ «Ітер».

Зокрема, в перевіреному періоді позивач співпрацював з ТОВ "Ітер", отримуючи від останнього за усними замовленнями послуги з ремонту холодильного обладнання та отримання запасних частин і витратних матеріалів. ТОВ "Ітер" є платником податку на додану вартість, про що вказано в акті невиїзної позапланової податкової перевірки від 14.04.2011р. N 991/45-011/00293628/40. Дана обставина сторонами у справі не заперечується.

Судом встановлено, що в березні 2009 року позивачем у ТОВ «Ітер» замовлено продукцію повітряні, масляні і сепараторні фільтри, на підтвердження чого ТОВ «Ітер» надано рахунок № 284 від 18.03.2009р. на загальну суму 6 451,20 грн., в тому числі ПДВ 1075,20 грн. Оплата за товар здійснена позивачем 24.03.2009р., що підтверджується банківською випискою. Придбання зазначених запасних частин обумовлено господарськими потребами позивача, а саме необхідністю проведення чергового технічного обслуговування компресорів марки 20 А-10-500 (інв. № ,№ 4011600, 4011601, 4011602), компресору гвинтового повітряного марки SKS52/8+ (інв. № 93007489, 93008423), компресору гвинтового повітряного марки SKS 5218 (інв. № 131412), компресорної установки ВК20Е-10-50 (інв. № 93009147).

На виконання умов укладеного правочину ТОВ «Ітер» поставлено на адресу позивача згідно видаткової накладної № 2 від 04.02.2010р. повітряні, масляні і сепараторні фільтри на суму 6 451,20 грн. В подальшому зазначені запасні частини поставлено на облік на складі підприємства згідно прибуткового ордеру № 17/53 та відображено на рахунку № 2070 облік запасних частин. Відвантаження фільтрів зі складу підприємства відбувалося на підставі накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та їх було списано на підставі актів на списання матеріалів в виробничі підрозділи підприємства позивача.

Позивачем до суду надано належним чином засвідчені копію рахунку на оплату товару, копію податкової накладної від 24.03.2009р., виданої ТОВ «Ітер» в звязку з вище зазначеною угодою, які оформлені належним чином. Податкова накладна підписана керівником ТОВ «Ітер» з проставленням печатки підприємства.

Підстав для сумнівів у достовірності перелічених документів не виявлено.

Доводи відповідача про відсутність доказів перевезення продукції від постачальника (продавця) ТОВ «Ітер» до позивача суд до уваги не бере та зауважує, що невеликі за розміром та вагою обсяги поставки товару (фільтрів) не передбачали обовязкове використання при їх транспортуванні автотранспорту. Як встановлено з наявних у справі доказів даний товар отримано на підставі видаткової накладної від 04.02.2010р. менеджером ОСОБА_4, який діяв на підставі доручення № 1975 від 02.02.2010р. Згідно пояснень представників позивача товар доставлено до позивача представником ТОВ «Ітер» особисто без використання вантажного автомобіля, в звязку з чим складання вантажно- транспортної накладної ТОВ «Ітер» не здійснювалося та згідно приписів чинного законодавства не вимагається.

Висновки відповідача про відсутність ведення реальної господарської діяльності з боку ТОВ «Ітер» з посиланням на акт про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ітер» з питань правомірності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009р. по 31.01.2011р. від 09.03.2011р. № 714/23-3/33122033, проведеної ДПІ у Київському районі м. Харкова спростовується висновками постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011р. по справі № 2а- 7720/11/2070, згідно якої скасовано наказ начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова № 594 від 09.03.2011р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ітер», визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ітер» та складання зазначеного вище акту перевірки.

Згідно вимог ч. ст. 72 КАС України суд враховує висновки зазначеного судового рішення та встановлені ним обставини при вирішенні даної справи.

Щодо правовідносин з контрагентом позивача - ТОВ «Софтлайн Інтернешнл», судом встановлено, що позивач для організації виробничого процесу і

належного бухгалтерського обліку має на балансі комп'ютери, які

обладнано внутрішньою мережею, на підприємстві діє служба інформаційних технологій, яка здійснює технічну підтримку обладнання, яке забезпечує зв'язок між робочими місцями структурних підрозділів, в тому числі документообігу. Позивачем до суду надано відомості на підтвердження наявності на його балансі компютерної техніки.

З метою придбання ліцензійного програмного забезпечення позивачем з ТОВ "Софтлайн Інтернешнл" укладено договір поставки № СЛД -1003-САА-03 від 15.03.2010р. на поставку ліцензійного програмного забезпечення.

На протязі 2009-2010 р.р. позивачем придбано програмне забезпечення і антивірусні програми у ТОВ "Софтлайн Інтернешнл" та отримано від останнього податкові накладні, сплачені суми ПДВ за якими включено до складу податкового кредиту.

Позивачем до суду надано копію зазначеного договору, який викладено у формі єдиного письмового документу, підписано обома сторонами та скріплено печатками позивача та ТОВ «Софтлайн Інтернешнл». Також позивачем до суду надано копії податкових накладних, виданих ТОВ «Софтлайн Інтернешнл»в звязку з вище зазначеним договором, які оформлені належним чином. З копії видаткової накладної № СІ-0003354 від 23.12.2010р. на товар, наданої до суду, встановлено, що товар за укладеним договором дійсно передавався від ТОВ «Софтлайн Інтернешнл» до позивача, ним отримувався для використання у власній господарській діяльності.

Підстав для сумнівів у достовірності перелічених документів судом при розгляді справи не виявлено.

Наприкінці 2010 року позивачем для господарської діяльності придбано програмне забезпечення ПО Win Rmt Dsktp Srvcs CAL 2008 R2 Rus OLP NL Dvc CAL, яке надає можливість запуску служб віддалених робочих столів необмеженій кількості зовнішніх користувачів(партнерів і замовників), а також надає можливість з одного пристрою, що використовується користувачем, працювати в режимі сеансів з будь-яким з серверів.

30.12.2010 року зазначене вище програмне забезпечення введено в господарський оборот об'єкта інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № 912 та присвоєно інв. № 93010136.

З матеріалів справи встановлено отримання позивачем на підставі видаткової накладної від 23.12.2010р. товару (програмного забезпечення), яке міститься на компакт диску. Зазначений товар (компакт диск) отримано начальником служби інформаційних технологій ОСОБА_5, яка діяла на підставі доручення № 4190 від 22.12.2010р.; в подальшому товар оприбутковано на склад за прибутковим ордером № 1/2113 від 23.12.2010р. та передано в цех інформаційних технологій на підставі вимоги № 53 від 30.12.2010р.

Також суд зазначає, що розмір товару, що передавався не вимагав використання при його транспортуванні транспортного засобу та, відповідно, складання вантажно- транспортної накладної .

Крім того, позивачем до суду надано копію накладної № 567682 на перевезення товару, з якої встановлено, що товар, який придбано позивачем, передавався від підрозділу ТОВ «Софтлайн Інтернешнл», розташованого в м. Києві до підрозділу в м. Харкові для подальшої передачі позивачу.

Щодо доводів відповідача про неможливість ведення ТОВ "Софтлайн Інтернешнл» господарської діяльності, з посиланням на акт перевірки 14.03.2011р. № 197/23/9/31991602, суд зауважує, що такий висновок є хибним, виходячи з наступного.

Так, згідно акту перевірки вбачається що обсяг реалізованої продукції ТОВ "Софтлайн Інтернешнл" в період, що перевірявся складає 1 361 872грн., штат працівників складає 32 особи, наявні основні засоби на суму 86 347 грн., що фактично свідчить про ведення господарської діяльності ТОВ "Софтлайн Інтернешнл".

Крім того, відповідачем суду не надано доказів того, що за висновками зазначеного акту перевірки, податковими органами прийнято відповідні податкові повідомлення-рішення, якими обставинам, викладеним в акті, надано відповідну правову оцінку.

В звязку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій суду та нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Ітер» та ТОВ «Софтлайн Інтернешнл» не доведено та вони не підтверджується належними доказами.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та зазначеними контрагентами при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, за наявності яких укладені угоди можливо кваліфікувати як нікчемні. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що мав чинність на час виникнення та реалізації спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, що є обовязковою умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість; подано податковому органу податкові декларації, оформлені відповідно до вимог законодавства.

Такими чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість», що мав чинність на час виникнення та реалізації спірних правовідносин, не встановлював обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є субєкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками субєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у звязку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Суд зауважує, що відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем в даній справі суду не надано переконливих доказів правомірності висновків про наявність порушень, які відповідач вважав встановленими, а також правомірності прийнятого ним рішення.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим воно підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 29.04.2011р. № НОМЕР_1.

Стягнути з державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський плитковий завод» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

< Текст > < Сума задоволення > < Текст >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 05 грудня 2011 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова