Рішення № 54872352, 04.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2016

Справа №910/28405/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капромбуд"

про стягнення 2 103 946,37 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капромбуд" про стягнення 2 103 946,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору про закупівлю послуг № 29-23, у зв’язку із чим позивач просить стягнути ТОВ «Капромбуд» штрафні санкції у загальному розмірі 2 103 946,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28405/15 та призначено її до розгляду на 24.11.2015 року.

У судовому засіданні 24.11.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та підтримав заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 24.11.2015 відкладено розгляд справи на 17.12.2015 року.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному розгляд справи 17.12.2015 не відбувся, про що складено довідку секретарем судового засідання.

Ухвалою суду від 28.12.2015 розгляд справи призначений на 04.01.2016 року.

До судового засідання 04.01.2016 сторони не з’явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає у межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання “розумності” строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це – складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

20.08.2012 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз Україна” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Капромбуд” (виконавець) укладено договір про закупівлю послуг № 29-23, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов’язався у 2012 році надати замовнику послуги, зазначені в пункті 1.2. договору, а замовник – прийняти і оплатити послуги на умовах, передбачених цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1.2. договору передбачено перелік послуг, які мають надаватися виконавцем змовнику, а саме: консультативні послуги в наукових і технічних галузях, суміжних з будівництвом; проведення першочергових геологорозвідувальних досліджень на нафту і газ. Послуги мають бути надані у кількості, необхідній для виконання цього договору. Детальний перелік та обслуг зазначені у Геологічному завданні на надання послуг Додаток №1 та календарному плані на надання Додаток №2.

У подальшому сторони неодноразово вносили зміни до договору в частині строків надання виконавцем послуг і відповідним чином змінювали календарний план.

Останні зміни до договору внесені 25.12.2013 Додатковою угодою №3.

Відповідно до умов зазначеної додаткової угоди, сторони домовились викласти п. 1.1. договору в новій редакції: “Виконавець зобов’язується у 2012-2014 роках надати замовнику послуги, зазначені в пункті 1.2 договору, а замовник прийняти і оплатити послуги на умовах, передбачених цим договором.

Додатки № 1 та № 2 до договору викласти в новій редакції, викладеній в додатках №1 і №2 до цієї додаткової угоди.”.

Відповідно до зазначеної додаткової угоди сторони виклали в новій редакції Календарний план надання послуг – Технологічний супровід архіву даних геолого-геофізичної інформації Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», у відповідності до якого сторони погодили надання послуг протягом 28 місяців з дати укладення договору, тобто з 20.08.2012 по 20.12.2014 року.

Відповідно до Календарного плану надання послуг, строк виконання робіт по першому етапу – 1 місяць, вартість робіт – 30 000,00 грн., по другому етапу – 4 місяці, вартість робіт – 8 976 500,00 грн., по третьому етапу – 18 місяців, вартість робіт – 8 976 500,00 грн.

Умовами п. 4.1. договору сторони погодили, що після укладення цього договору замовник може перерахувати на рахунок виконавця авансовий платіж у розмірі 70 (сімдесят) відсотків від суми зазначеної у п. 3.1 договору, становить 10 490 083,33 грн.

Згідно з п. 4.2 договору, далі розрахунки за послуги проводяться шляхом поетапної оплати замовником наданих послуг, після отримання замовником рахунку на оплату послуг, якісно підготовленої відповідно до вимог Геологічного завдання та календарного плану звітної документації, та після підписання замовником акту здачі-приймання наданих послуг по кожному виконаному етапу. При цьому із суми, яка повинна бути сплачена, вираховується питома частка авансового платежу.

Розрахунки проводяться протягом 5 (п’яти) банківських днів від дати підписання замовником без зауважень до доданих послуг акту здачі-приймання наданих послуг та отримання документів, передбачених цим документом.

На виконання умов договору, відповідачем надано частину обумовлених послуг, про що свідчить акт здачі-прийняття робіт №1 від 03.06.2013 за виконання 1,2 етапу робіт. Третій етап надання послуг, передбачений календарним планом, відповідач так і не виконав.

За умовами календарного плану, виконавець мав виконати четвертий етап послуг протягом 18 місяців з дня завершення третього етапу та протягом 28 місяців з дня укладення договору (по 20.12.2014 року). Разом з тим, всупереч календарному плану та положенням договору, відповідач не виконав свої зобов’язання щодо надання послуг (виконання робіт).

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі порушення строку надання послуг, визначених у Календарному плані та Геологічному завданні, або порушення строку усунення недоліків (пункт 6.1.4) виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 (однієї десятої) відсотка за кожний день прострочення від загальної ціни договору (п. 3.1 договору), а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів - додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вартості прострочених послуг і ціни договору.

Таким чином, у зв’язку з тим, що відповідачем не надані послуги по третьому етапу на загальну суму 8 976 500,00 грн., який мав бути наданий у строк не пізніше 20.12.2014, позивач у силу п. 7.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 475 591,37 грн. за період прострочення з 21.12.2014 по 23.03.2015 нараховану на суму договору 17 983 000,00 грн. та штраф у розмірі 628 355,00 грн., нарахований на суму невиконаного зобов’язання по четвертому етапу у розмірі 8 976 500,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Умовами п. 4.1. договору сторони погодили, право замовника здійснити перерахування авансу.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем відповідачу на виконання умов вищезазначених пунктів перерахована сума авансу у розмірі 21 000,00 грн.

Відповідно до Календарного плану надання послуг, строк виконання робіт по третьому етапу становить 18 місяців, вартість робіт – 8 976 500,00 грн. Таким чином відповідач мав виконати роботи по третьому етапу у строк до 20.12.2014 року.

У зв’язку з тим, що відповідачем не надані послуги по третьому етапу на загальну суму 8 976 500,00 грн., який мав бути наданий у строк не пізніше 20.12.2014, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 21.12.2014-23.03.2015 та штраф.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов’язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частино 2 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі порушення строку надання послуг, визначених у Календарному плані та Геологічному завданні, або порушення строку усунення недоліків (пункт 6.1.4) виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 (однієї десятої) відсотка за кожний день прострочення від загальної ціни договору (п. 3.1 договору), а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів - додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вартості прострочених послуг і ціни договору.

Зі змісту ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що зазначені пеня та штраф є видом відповідальності за порушення зобов’язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, які закуповуються за кошти державного бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основ лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків, чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

З аналізу наявного у матеріалах справи статуту вбачається, що позивач відноситься до держаного сектору економіки. Здійснивши перерахунок пені та штрафу з урахуванням умов договору, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню повністю у сумі 1 475 591,37 грн. та 628 355,00 грн. відповідно, перерахунок яких здійснено у межах періодів визначених позивачем.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-33, 44, 49, 75 ст. ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капромбуд" про стягнення 2 103 946,37 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Капромбуд” (03058, місто Київ, вулиця Гарматна, 39-В, офіс 5; ідентифікаційний код 37982640) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (010012, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 1 475 591 (один мільйон чотириста сімдесят п’ять тисяч п’ятсот дев’яносто одну) гривню 37 копійок пені, 628 355 (шістсот двадцять вісім тисяч триста п’ятдесят п’ять) гривень 00 копійок штрафу та 31 559 (тридцять одну тисячу п’ятсот п’ятдесят дев'ять) гривень 10 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 04.01.2016 року. Повний текст рішення буде складено протягом п’яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 11.01.2016 року.

Суддя К.В. Полякова