Рішення № 54871762, 04.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2016Справа №910/27688/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз"

до Публічного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу"

про стягнення 53 153,56 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився,

Від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" про стягнення 53 153,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору №Т-1412/12-30 на технічне обслуговування об'єктів газопостачання від 24.12.2013, укладеного із позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 порушено провадження у справі № 910/27688/15 та призначено її до розгляду на 19.11.2015 року.

За наслідками розгляду справи 19.11.2015 суд відклав розгляд справи на 17.12.2015, про що виніс відповідну ухвалу.

Розгляд справи 17.12.2015 у зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному не відбувся, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 28.12.2015 розгляд справи призначений на 04.01.2016 року.

До судового засідання 04.01.2016 сторони не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає у межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Київгаз» (підрядник) та Публічним акціонерним товариством «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» (ТОДАК) (замовник) укладено Договір №Т-1412/12-30 на технічне обслуговування об'єктів газопостачання (далі - договір).

За умовами укладеного договору, зокрема п. 1. 1, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по:

- технічному огляду газового обладнання ШРП-2042 періодичністю 2 рази на тиждень;

- технічному обслуговуванню газового обладнання ШРП-2042 з періодичністю 1 раз на 2 місяці;

- поточному ремонту газового обладнання ШРП-2042 з періодичністю 1 раз на рік;

- технічному обслуговуванню газопроводів, газового обладнання котельні з автоматикою безпеки типу Viessmann в кількості 2 шт. з періодичністю 1 раз на місяць (сезонне обслуговування з 01.01.2014р. по 30.04.2014р. та з 01.10.2014р. по 31.12.2014р.);

- передпусковій підготовці газового обладнання котельні з періодичністю 1 раз на рік;

- плановому технічному обслуговуванню газового обладнання (за винятком автоматики безпеки котлоагрегатів) з періодичністю 1 раз на рік;

- відключенню газового обладнання котельні на літній період з періодичністю 1 раз на рік;

- технічному обслуговуванню сигналізатора загазованості з періодичністю 1 раз на місяць;

- технічному обслуговуванню підземного газопроводу середнього тиску довжиною L-4,45 м шляхом обходу трас з періодичністю 1 раз на тиждень;

- технічному обслуговуванню надземного газопроводу середнього тиску довжиною L-196,53 м шляхом обходу трас з періодичністю 1 раз на квартал;

(періодичність встановлена "Правилами безпеки систем газопостачання України", затвердженими Наказом Держнаглядохоронпраці 01.10.97р. № 254.

Об'єкт газопостачання знаходиться за адресою: вул. Куренівська, 5/7.

Договірна вартість послуг по річному обслуговуванню об'єктів газопостачання складає суму 31 648,20 гривень, в тому числі ПДВ 5 274,70 гривень (п. 2.1. договору).

Умовами п. 3.1. договору сторони погодили, що замовник перераховує підряднику в термін з 01.01.2014р. по 20.01.2014р. передоплату за І півріччя в розмірі 50% вартості робіт та в термін з 01.06.2014р. по 15.06.2014р. передоплату за II півріччя в розмірі 50% вартості робіт, визначених в п. 2.1. Договору. Замовник має право перерахувати Підряднику передоплату в розмірі 100% вартості робіт, визначених в п.2.1. Договору.

По закінченні кожного кварталу Підрядник передає Замовнику Акти виконаних робіт. Протягом 5-ти днів з дня отримання Актів Замовник розглядає та підписує їх ( п. 3.2. договору).

Відповідно до п.3.3. договору, в разі якщо у Замовника виникли претензії щодо якості виконаних робіт, він повинен протягом вказаних 5-ти днів письмово направити їх на адресу Підрядника; в іншому випадку робота вважається прийнятою, умови Акту - узгодженими.

Передоплату за Договором Замовник проводить своєчасно в розмірі вартості робіт, визначеної в п. 2.1. Договору та в термін, визначений в п.3.1. Договору, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Підрядника, як то передбачено п. 3.4. договору.

Звертаючись із позовом до суду, позивач стверджує, що ним виконані зобов'язання за договором у повному обсязі, на підтвердження чого до матеріалів справи надав Акт №-Т-1412/12-30 від 31.03.2014 на суму 7 912,05 грн., Акт №-Т-1412/12-30 від 30.06.2014 на суму 7 912,05 грн., Акт №-Т-1412/12-30 від 30.09.2014 на суму 7 912,05 грн. та Акт №-Т-1412/12-30 від 31.12.2014 на суму 7 912,05 грн. Вказані акти підписані та скріплені печатками обох сторін.

У свою чергу, відповідач, як замовник, не провів своєчасно оплату наданих послуг, у зв'язку із чим у нього виникла сума заборгованості у розмірі 31 648,20 грн.

З метою досудового врегулювання спору, ПАТ «Київгаз» 28.07.2015 направив на адресу відповідача - ПАТ «ТОДАК» претензію за №1798/08 про сплату боргу.

Оскільки вищевказана претензія залишена відповідачем без виконання, ПАТ «Київгаз» звернувся із даним позовом до суду, у межах якого просить стягнути з відповідача 31 648,20 грн. основного боргу, 1 459,29 грн. - 3% річних за період 21.01.2014-16.10.2015 та 20046,07 грн. інфляційних втрат за період 21.01.2014-16.10.2015 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений між сторонами договір №Т-1412/12-30 на технічне обслуговування об'єктів газопостачання від 24.12.2013 за своє правовою природою є договором про надання послуг, за умовами якого позивач є виконавцем, а відповідач відповідно замовником.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавав послуги у відповідних розмірах та складав акти для підписання відповідачем.

Відповідач, у свою чергу, підписавши надані акти, не здійснив оплату наданих послуг, належних доказів на спростування доводів позивача не надав, як і доказів здійснення перерахування грошових коштів за отримані послуги до звернення із позовом до суду, що свідчить про наявність у ПАТ «ТОДАК» заборгованості у розмірі 31 648,20 грн., яка підлягає стягненню на користь ПАТ «Київгаз».

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов грошового зобов'язання за договором, позивачем заявлено до стягнення також 3% річних та інфляційні втрати за період 21.01.2014-16.10.2015 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку про помилковість здійснення позивачем арифметичних розрахунків, а тому вимога ПАТ «Київгаз» про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 19 395,12 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 1 459,29 грн. такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-33, 44, 49, 75 ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічне акціонерне товариство "Київгаз" до Публічного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" про стягнення 53 153,56 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" (04073, місто Київ, вулиця Куренівська, 5/7; ідентифікаційний код 14307340) на користь Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, 4-Б; ідентифікаційний код 03346331) 31 648 (тридцять одну тисячу шістсот сорок вісім) гривень 20 копійок основного боргу, 3% річних у розмірі 1 459 (одну тисячу чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 29 копійок, 19 395 (дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) гривень 12 копійок - інфляційних нарахувань та 1 203 (одну тисячу двісті три) гривні 08 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 04.01.2016 року. Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 11.01.2016 року.

Суддя К.В. Полякова