Постанова № 54870753, 11.01.2016, Сосницький районний суд Чернігівської області

Справа № 738/2006/15-а

Провадження № 2-а/745/4/2016

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2016 Сосницький районний суд Чернігівської області в складі: головуючої судді - Смаль І.А., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Менському районі про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Менському районі, в якому просить визнати неправомірною відмову відповідача у нарахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % грошового утримання судді відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 - VI від 07.07.2010 року, з 28.11.2005 року з часу звільнення його з посади судді Менського районного суду. Також позивач просить зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % грошового утримання судді відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 - VI від 07.07.2010 року, з 28.11.2005 року з часу звільнення його з посади судді Менського районного суду без обмеження граничного розміру грошового утримання.

Обгрунтував позивач свої вимоги тим, що з 07.03.2001 року по 27.11.2015 року він працював на посаді судді Менського районного суду Чернігівської області. Станом на 27 листопада 2015 року стаж роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді становить 27 років 4 місяці 17 днів

Так, 13 грудня 2014 року він звернувся до Верховної ОСОБА_3 України та ОСОБА_3 ради юстиції України з відповідними заявами про відставку.

Постановою Верховної ОСОБА_3 України № 788 - VIII від 12 листопада 2015 року його звільнено з посади судді Менського районного суду Чернігівської області у відставку.

На виконання постанови Верховної ОСОБА_3 України № 788 -VIII від 12 листопада 2015 року, наказом т.в.о. голови Менського районного суду Чернігівської області № 46 від 27 листопада 2015 року його звільнено з посади судді Менського районного суду Чернігівської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

З довідки №1181 від 27.11.2015 року Територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала 24804,00 грн .

30 листопада 2015 року він звернувся до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Менському районі із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України « Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-V1.

Листом № 15/03/ 4-2 від 09 грудня 2015 року ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Менському районі йому відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», не призначаються.

Вважає таку відмову відповідача незаконною, оскільки тривалий період (11 місяців), протягом якого не вирішувалося питання про звільнення з посади судді у відставку, жодним чином не залежало від його волі, а тому й не повинно впливати на вирішення питання про нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за законодавством, чинним на час подання заяви про відставку, тобто на 13 грудня 2014 року.

Позивач в судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що позов підтримує та просить суд його задовольнити.

Представник відповідача також подав заяву про розгляд справи без його участі, просив відмовити позивачу у задоволенні позову, врахувавши подане заперечення.

У запереченні на позов представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з 15 березня 2013 та до 01 квітня 2015 року отримував пенсію за віком, призначену згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 09.12.2015 року позивач подав до управління Пенсійного фонду заяву про поновлення та перерахунок пенсії з 28.11.2015 року у зв'язку із звільненням із врахуванням більшого стажу та заробітку. Згідно розпорядження №140873 віл 10.12.2015 року та № 140873 від 18.12.2015 ОСОБА_1 було відновлено виплату пенсії з 28.11.2015 року із врахуванням більшого стажу та заробітку. Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет ОСОБА_4 України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

У зв'язку з викладеним з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Згідно ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці після досягнення чоловіками віку 62 роки виплачується на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до цієї статті або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до цієї статті, не виплачується.

Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Факт звільнення ОСОБА_1 27.11.2015 підтверджується наказом Менського районного суду № 46 від 27.11.2015 року.

Станом на 28.11.2015 року стаття 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» діє в редакції Закону України 02.03.2015 року №213-VIII.

З огляду на вищезазначені нормативні акти, позивач не має права вимагати від управління фонду провести нарахування щомісячного довічного грошової о утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання.

Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 має місце по відношенню до відносин, які склалися між отримувачем щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і органами Пенсійного фонду, а в даному випадку управління Пенсійного фонду України в Менському районі не призначало позивачу щомісячне довічне грошове утримання.

Крім того, Конституційний Суд України не розглядав на відповідність положень частини третьої, абзацу четвертого та речення першого абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-УІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» у взаємозв'язку з положеннями підпункту 5 пункту 2, пункту 17 розділу І, пункту 5 розділу III Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» стосовно звуження гарантій матеріального забезпечення та соціального захисту суддів у відставці положенням статті 8, частини першої статті 21, частини першої, пунктів 2, 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

З питань порушення ОСОБА_3 радою юстиції вимог ч. 3 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_1 слід звертатись до самого органу або до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що Указом Президента України ОСОБА_5 № 165/2001 від 07.03.2001 року ОСОБА_1О був призначений на посаду судді Менського районного суду Чернігівської області строком на п'ять років.

Постановою Верховної ОСОБА_3 України № 3564-IV від 16.03.2006 року позивача було обрано на посаду судді Менського районного суду Чернігівської області безстроково.

Відповідно до наказу №46 Менського районного суду Чернігівської області стаж роботи голови суду ОСОБА_1, який дає право на отримання щомісячного грошового утримання станом на 10.07.2011 року становить 23 роки, та призначено щомісячне грошове утримання в розмірі 86 % заробітної плати, як судді який має право на відставку та продовжує працювати на посаді голови суду.

Відповідно до Рішення ОСОБА_3 Юстиції України від 16.07.2015 року 12.12.2014 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про відставку. Суддя має необхідний для відставки судді стаж роботи, встановлений законодавством.

Тобто, на момент звернення з заявою 12.12.2014 року про відставку, ОСОБА_1 мав стаж роботи, що дає право на відставку судді більше 25 років.

12.11.2015 року ОСОБА_1 Постановою Верховної ОСОБА_3 України №788-VII був звільнений з посади судді Менського районного суду Чернігівської області та на виконання постанови Верховної ОСОБА_3 України, 27.11.2015 року наказом в.о. голови Менського районного суду Чернігівської області був звільнений у зв»язку з поданням заяви про відставку.

30.11.2015 року позивач звернувся до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Менському районі із заявою про поновлення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (який діяв на час подачі заяви про звільнення), з часу звільнення з посади судді у відставку, тобто з 28.11.2015 року.

З довідки №1181 від 27.11.2015 року Територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала 24804,00 грн .

ОСОБА_2 № 15/03/ч-2 від 09.12.2015 року позивачу було відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», не призначаються.

Проте, суд не може погодитися з такими доводами відповідача, виходячи з наступного.

Згідно п. 9 ч.4 ст. 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

При цьому звільнення судді відбувається за наявності в судді відповідного стажу роботи, який визначено в частині першій ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній на момент реалізованого ним права на відставку).

Наведені положення закону знайшли свою деталізацію у рішенні Конституційного Суду України від 19.11.2013 року ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» у справі щодо відповідності Конституції України статей 103,109,131,132,135,136,137, п.п.1 п. 2 розділу XI1 «Прикінцеві положення» Закону України № 2453-V1.

Зокрема, Конституційний Суд України зазначив, що положення розділу VIII Конституції України та ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді, що нетотожне призначенню та виплаті пенсії громадянам на загальних підставах.

Наслідком відставки є припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Позивач звернулася до компетентного органу - ОСОБА_3 ради юстиції із заявою про відставку 12.12.2014 року. Заява позивача була розглянута і лише Постановою Верховної ОСОБА_3 України № 788 - VIII від 12.11.2015 року позивача було звільнено з посади судді Менського районного суду Чернігівської області.

Таким чином, тривалий період, протягом якого не вирішувалося питання про звільнення позивача з посади судді у відставку, жодним чином не залежав від його волі, а тому й не повинен впливати на вирішення питання про нарахування та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за законодавством, чинним на час подання заяви про відставку та досягнення граничного віку перебування на посаді судді.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3- рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 2, абз.2 п.2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), зазначено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання, і така незалежність судді забезпечується, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що законодавець, маючи дискреційні повноваження щодо визначення умов, порядку та розміру матеріального забезпечення, повинен враховувати, що не може запроваджуватися правове регулювання, за якого особа, реалізуючи одне конституційне право, позбавляється можливості реалізувати інше право (гарантію). Зокрема, суддя після виходу на пенсію або у відставку, використовуючи конституційне право на працю, визначене ст. 43 Основного Закону України, не може бути при цьому позбавлений гарантій незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення.

Таким чином, належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів, в тому числі й виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, забезпечення гідного статусу життєвого рівня суддів є обов'язком держави, оскільки суддя відповідно до ст. 127 Конституції України, а також статті 53 Закону України № 2453 -VI, обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді, при цьому не може виокремлюватися певна категорія суддів у відставці, які не мають права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у зв'язку з виходом у відставку з підстав, не пов'язаних зі статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя.

Враховуючи, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді та такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, скасування при виході у відставку гарантованого щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

У постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24 березня 2015 року №21-584а14 в подібній адміністративній справі зазначено, що з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону України № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом України № 3668-VI: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Також, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 у справі № 21-472а15.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Також, викладене вище відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Крім того, положення статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, як до змін, так і після них, не тільки не встановлюють заборони перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а навпаки ставлять у залежність його розмір від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, суд вважає, що позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, оскільки позивач є суддею у відставці, наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на основні елементи соціального захисту.

Більш того, згідно з пунктами 3 і 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, пунктами 2.1 і 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 № 5-5), серед основних завдань і функцій Пенсійного фонду України та його органів на місцях є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Додатком № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначаються відомості про заробітну плату судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Право на відставку та на щомісячне грошове утримання судді позивач отримав ще у 2011 році, яке реалізував, шляхом одержання поряд із заробітною платою щомісячного грошового утримання. Розмір грошового утримання позивача складав 86 %, проте, позивач продовжував працювати на посаді судді Менського районного суду Чернігівської області, тобто право на вказаний розмір грошового утримання позивач набув ще до внесення відповідних змін у законодавстві, зокрема, до прийняття положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213, на які посилається відповідач у своєму запереченні.

Право на відставку позивачем реалізоване до набрання чинності як Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192- VIII від 12.02.2015 року, яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладений у новій редакції, так і Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 -VIII від 02.03.2015 року. Відповідно до ч.3 статті 141 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 -VIII від 02.03.2015 року звужено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці порівняно зі ст. 138 Закону України № 2453 - VI від 07.07.2010 року, тому наявні всі правові підстави для нарахування та виплати позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітної плати судді відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 - VI від 07.07.2010 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 27.11.2015 року.

Відповідно до ст.94 КАС України стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 пенсійного фонду в Менському районі 487,20 грн сплачених ним судових витрат.

Керуючись статтями 19,22,126,127 Контитуції України,Законом України "Про судоустрій істатус суддів №2453-VІ від 07.07.2010 року , ст. 2, 3, 94, 158 - 163, 183-2,244-2, 256 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Менському районі про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати незаконними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Менському районі щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді відповідно до ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453- VI від 07.07.2010 року, з часу звільнення з посади судді, тобто з 28.11.2015 року.

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Менському районіпровести нарахування ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді відповідно до ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453- VI від 07.07.2010 року, з часу звільнення з посади судді у відставку, тобто з 28.11.2015 року,з заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, вказаної в довідці №1181 від 27.11.2015 року ,виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Чернігівській області та провести відповідні доплати з урахуванням вже виплачених сум,без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання.

Стягнути на користь ОСОБА_1за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 пенсійного фонду в Менському районі 487,20 грн сплачених ним судових витрат.

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Менському районі подати у місячний строк, після набрання постановою законної сили, звіт про її виконання.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Сосницький районний суд Чернігівської області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її апеляційного оскарження.

Суддя І.А.Смаль