Постанова № 54868343, 30.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 грудня 2015 року письмове провадження № 826/15801/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомПриватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Технологічна аграрна компанія об'єднана» (надалі - позивач або ПАТ «ТАКО») з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2015 року № 0000072800 та № 0000082800.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ПАТ «ТАКО» не порушувало вимог пункту 198.1., пункту 198.2., пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, прийнятими з підстав встановлення під час перевірки позивача, порушенням ним норм Податкового кодексу України, просив суд відмовити в задоволенні заявленого позову в повному обсязі.

Керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ПАТ «ТАКО» (код ЄДРПОУ 339399911) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) за лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від 19.05.2015 року № 123/26-52-15-02-19/3393999 (надалі - Акт), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пункту 198.1., пункту 198.2., пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за лютий 2015 року на суму 13 020 000,0 грн. що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за лютий 2015 року на 13 020 000,0 грн.

Як вбачається зі змісту Акту, наявність наведених порушень податкового законодавства, обґрунтовані з боку відповідача наступним.

Під час опрацювання декларацій позивача використовувалась інформація комп'ютерних баз даних та автоматизованих Інформаційних систем державної податкової Служби; Інформація про фактичне ввезення та вивезення товару за межі митної території України; АС «Перелік платників податку, які не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ» та програмні продукти, які використовуються до впровадження АС «Податковий блок»: AIC «Облік податків i платежів»; AIC «РПП» (реєстрація платників податків); АС «Аудит»; АС «Розподіл платників податку на додану вартість за категоріями уваги»; АС «Скарга»; АС «Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових закладних та єдиного реєстру податкових накладних»; єдиний реєстр податкових накладних; Картка платника податків (відомості щодо податкової історії); Моніторинг реєстру платників ПДВ; Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (АС співставлення ПЗ i ПК); Система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; Централізована система електронної звітності державної податкової служби України; Система співставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів.

Також, під час перевірки позивачем були надані відповідачу первинні та інші документи.

Так, перевіркою встановлено, що згідно з поданою ПАТ «ТАКО» до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС м. Києва декларацією з ПДВ за лютий 2015 року від 20.03.2015 року № 9044744941 з додатками, сума від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) складає 3 811 071,0 грн.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, є придбання сільськогосподарської техніки для ПАТ «ТАКО» (самохідний оприскувач Case SPX4430, самохідний оприскувач Agrifac Condor 8000, комбайн зернозбиральний new Holland СХ 8080, жатка для збирання зерно-бобових культур 7B30fd) згідно договору комісії з ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД» від 23.02.2015 року № 23/02-2015 та здійснення імпортних операцій з придбання обладнання для зберігання сільськогосподарських культур та машин використовуваних для очищення та калібрування зернових культур - виробництва Канада - торгівельна марка Westeel Division of Vicwest Inc, з подальшою реалізацією на митній території України.

В той же час, за результатами звірки даних із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг загальна сума ПДВ за лютий 2015 року складає 16 023 722,46 грн.

Так, позивачем віднесено до податкового кредиту за лютий 2015 року суму ПДВ у розмірі 13020000,0 грн. по ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД», проте згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань i податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України існує розбіжність, причиною якої є не подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 року та не задекларовані ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД» податкові зобов'язання по ПАТ «ТАКО» за лютий 2015 року в сумі 13 020 000,0 грн.

Згідно податкової інформації по ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 39287574) від 06.04.2015 року № 206/26-58-22-04 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД» по взаємовідносинам з платниками податків, зустрічна звірка не проведена у зв'язку з тим, що підприємство не встановлено за податковою адресою. Станом на момент складання акту перевірки ПАТ «ТАКО» згідно бази АС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД» перебуває у стані - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

З огляду на вищенаведене в сукупності, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині підтвердження права на податковий кредит, що призвело до його необґрунтованого завищення та, відповідно, необґрунтованого завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими Актом, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015 року:

№ 0000072800, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 811 071,00 грн.

№ 0000082800, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 9 208 929,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 302 232,00 грн.

Відповідно до пункту 56.1. статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи зазначені спірні податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до адміністративного суду про їх скасування.

Дослідивши та надавши оцінку, за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (надалі - Кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2., абзацу 1 пункт 198.3. статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

При цьому, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В той же час, за приписами пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1., пункту 200.4. статті 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно положень пункту 201.1. статті 201 Кодексу, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, слід зазначити, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Крім того, згідно положень пункту 2.4, пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу пунктів 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку є документами, які є підставою для нарахування податкового кредиту підприємства.

Між тим, наявність податкових накладних, видаткових накладних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку, є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операцій, за результатами яких платник податків формує податковий кредит.

В ході судового розгляду, судом були досліджені надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД» для підтвердження їх реальності, а саме: договір комісії від 23.02.2015 року № 23/02-2015, за умовами якого ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД» як комісіонер зобов'язувався за дорученням позивача як комітента від свого імені укласти договори купівлі-продажу та/або поставки товару, визначену в Специфікації, за обумовлену винагороду; специфікацію від 23.02.2015 року № 1 на товар (самохідний оприскувач Case SPX4430, самохідний оприскувач Agrifac Condor 8000, комбайн зернозбиральний new Holland СХ 8080, жатка для збирання зерно-бобових культур 7B30fd); платіжні доручення на придбання товару за договором комісії від 23.02.2015 року № 23/02-2015 від 25.02.2015 року № 572 на суму 120 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 20 000,00 грн.), від 25.02.2015 року № 558 на суму 6 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1000000,00 грн.), від 25.02.2015 року № 559 на суму 6 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1000000,00 грн.), від 25.02.2015 року № 560 на суму 6 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1000000,00 грн.), від 25.02.2015 року № 561 на суму 6 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1000000,00 грн.), від 25.02.2015 року № 562 на суму 6 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1000000,00 грн.), від 25.02.2015 року № 563 на суму 6 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1000000,00 грн.), від 25.02.2015 року № 564 на суму 6 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1000000,00 грн.), від 25.02.2015 року № 565 на суму 6 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1000000,00 грн.), від 25.02.2015 року № 566 на суму 6 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1000000,00 грн.), від 25.02.2015 року № 567 на суму 6 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1000000,00 грн.), від 25.02.2015 року № 568 на суму 6 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1000000,00 грн.), від 25.02.2015 року № 569 на суму 6 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1000000,00 грн.), від 25.02.2015 року № 570 на суму 6 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1000000,00 грн.); податкову накладну від 25.02.2015 року № 89, виписану ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД» на адресу позивача на суму 78 120 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 13 020 000,00 грн.), зареєстровану в ЄРПН.

В результаті надання правової оцінки наведеним первинних документам, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином, містять всі обов'язкові реквізити та дані про зміст господарської операції комісії, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій та належною підставою формування податкового кредиту позивача по таким операціям.

Крім того, позивачем подані суду докази (квитанції), які підтверджують факт належного подання ПАТ «ТАКО» податкової декларації з податку на додану вартість з лютий 2015 року та факт належного подання ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД» податкової декларації з податку на додану вартість з лютий 2015 року, що, у свою чергу, спростовує доводи відповідача, викладені в Акті про розбіжності щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань ПАТ «ТАКО» та ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД».

Наявність вищенаведених первинних документів щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД» відповідачем не заперечується, при цьому, вичерпного переліку розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та фактичним змістом наданих позивачем первинних документів, відповідачем не наведено.

В той же час, суд вважає, що без надання належної правової оцінки первинним документам по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД», в основу висновків Акту перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, відповідачем, фактично, покладена інформація, достовірність якої не доведена у встановленому законом порядку.

Всупереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про порушення ним вимог Кодексу виходячи з непідтверджених даних про контрагента, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

Крім того, зазначені в Акті обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Таким чином, на виконання вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом, за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД».

При цьому, суд критично сприймає доводи відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, сформовані на інформації ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «ДЕАС ТРЕЙД» та даних інформаційних систем податкового органу, оскільки, формування податковим органом висновків відносно платника податків виходячи з даних акту про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагента є протиправним, з огляду на те, що по-перше, за правилами діючого податкового законодавства, наведена в такому акті податкового органу інформація підлягає перевірці належними та допустимими доказами - первинними документами; по-друге, акт про неможливість проведення зустрічної звірки платника податків, за своєю правовою природою, взагалі не може містити будь-яких висновків про порушення платником податків вимог податкового законодавства, оскільки призначений для фіксування обставин, котрі спричинили таку неможливість. Крім того, співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Аналогічна правова позиція підтверджується численною судовою практикою, зокрема, постановами Вищого адміністративного суду України від 20.09.2012 року №К9991/574/12, № К 9991/5991/11, № 9991/24891/11.

Окрім наведеного, суд також зазначає, що за правилами статті 16, пункту 36.1., пункту 36.5. статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 44.1. статті 44, пункту 47.1. статті 47, пункту 49.2. статті 49 Кодексу, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податків права на формування, зокрема, податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа «Булвес АД» проти Болгарії) констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит (у тому числі, формування від'ємного значення ПДВ), однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 року № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 року № К/800/9087/13).

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень від 11.06.2015 року № 0000082800 та № 0000072800 та, відповідно, про необхідність їх скасування.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана» задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 11.06.2015 року № 0000082800 та № 0000072800.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій