Рішення № 54863203, 23.12.2015, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5041/15-ц 2/335/1436/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

при секретарі Школяр К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доприватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» в особі філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» в м.Запоріжжя простягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, в особі представника адвоката ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» в особі філії ПАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» в м.Запоріжжя простягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди.

В позові зазначив, що є власником автомобіля марки «ACURA MDX», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. Вказаний транспортний засіб застраховано у ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на підставі договору добровільного комплексного авто страхування №06/0657561/1002/12 від 20.12.2012 року. У період часу з 02.07.2013 року по 03.07.2013 року із автомобілем стався страховий випадок, а тому 03.07.2013 року позивач звернувся до Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а також із заявою до відповідача про настання страхового випадку. Згідно звіту № 75/455 вартість відновлювального ремонту автомобілю складає 281 979,72 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складає 88 323,57 грн. ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» виплатило позивачу страхове відшкодування, однак в розмірі 46689,74 грн. та лише 29.08.2014 року.

Оскільки ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» відмовляється виплачувати належну позивачу суму страхового відшкодування, ОСОБА_1 заявляє вимоги про стягнення завданої матеріальної шкоди, що складає різницю між необхідною сумою для проведення відновлювального ремонту і вже виплаченою страховою сумою, та просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 501 580 грн. 61 коп., з яких: 235 289,98 грн. - несплачена частина страхового відшкодування, 112 222,48 грн. - пеня за прострочення виплати страхового відшкодування, 139 877,38 грн. - розмір витрат інфляції та 14 190,77 грн. - розмір трьох відсотків річних.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає у позові, що діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає унесвоєчасному відшкодування страхового відшкодування, необхідності збирання ряд документів для отримання страхового відшкодування, відстоювання правової позиції, а також відновлення транспортного засобу тощо, такі дії принизили честь та гідність, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 50000 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, представник позивача адвокат ОСОБА_2 подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач до ПАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» в особі філії ПАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» в м.Запоріжжяв судове засідання не зявився, про день і час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, подав суду письмові заперечення, відповідно до яких проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про слухання справи за його відсутністю та у відсутність позивача, у звязку з неявкою у судове засідання відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, письмові заперечення відповідача, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, у звязку з наступним.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію серії Т №021144, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «ACURA MDX», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, тип: легковий автомобіль.

Транспортний засіб марки «ACURA MDX», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, було застраховано у ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (надалі - Відповідачта/або Страховик) на підставі договору добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів №06/0657561/1002/12 від 20.12.2012 року (далі договір страхування та/або договір).

У період часу з 02.07.2013 року по 03.07.2013 року із транспортним засобом марки «ACURA MDX»(далі ТЗ), який належить гр.ОСОБА_1 (далі Страхувальник), реєстраційний номер НОМЕР_2, стався страховий випадок.

Згідно пункту 37.1 договору, сторони погодили, що за укладеним договором Страховик бере на себе зобовязання відшкодувати розмір прямого реального (матеріального) збитку, завданого Страхувальникові у звязку з настанням страхового випадку.

В силу частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування», страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Згідно розділу 34 договору, встановлено перелік страхових випадків, де зазначено, що страховим випадком за цим договором є подія, що виникла внаслідок настання страхових ризиків, в результаті якої завданні прямі збитки майновим інтересам Страхувальника і у звязку з якою виникає зобовязання Страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

За змістом п. 34.2. договору страхування визначено, що страховими ризиками, зокрема, є: протиправні дії третіх осіб (далі ПДТО), не повязані з незаконним заволодінням застрахованим ТЗ, а саме: знищення застрахованого ТЗ в цілому (конструктивна загибель), пошкодження, знищення або викрадення окремих його частин, деталей, вузлів, механізмів, що входять до заводської комплектації та застрахованого додаткового обладнання, биття скла. Під ПДТО за цим договором розуміються навмисні або необережні дії третіх осіб, за вчинення яких передбачена кримінальна або адміністративна відповідальність згідно з законодавством України.

Матеріалами справи підтверджено, що в період часу з 23 години 00 хвилин 02.07.2013 року по 10години 00 хвилин 03.07.2013 року невстановлена особа викрала із ТЗ, що знаходився біля будинку №31, за адресою: м. Запоріжжя, вул.Студентська, елементи внутрішнього оздоблення автомобілю позивача, включаючи електронні прилади (їх частини).

Після настання цієї події, 03.07.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

За наслідком розгляду заяви ОСОБА_1, органом внутрішніх справ розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013080080002511, що підтверджується талоном-повідомленням № 49 від 03.07.2013 року, довідкою про прийняття і реєстрацію заяви, а також повідомленням про початок досудового розслідування від 03.07.2013 року.

Згідно статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта. Такі умови встановлені також частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування», якою передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.

Цієї ж дати, а саме 03.07.2013 року, позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку, додавши до заяви відповідні документи. Зазначений факт підтверджується заявою №НОМЕР_3 від 03.07.2013 року та інформаційним листом № НОМЕР_3 від 03.07.2013 року

Первинний огляд автомобіля проведено 05.07.2013 року, що визнають обидві сторони по справі.

11.10.2013 року за участю представника Страховика та Страхувальника було оглянуто ТЗ та складений протокол огляду транспортного засобу від 11.10.2013 року, яким засвідчено пошкодження автомобілю та його розукомплектування.

Для зясування розміру матеріальної шкоди від настання події, Страховик 11.10.2013року звернувся до спеціаліста-автотоварознавця ОСОБА_3

Вказаний спосіб визначення розміру шкоди повністю узгоджується із п. 11.2 договору, де зазначено, що вартість відновлювального ремонту розраховується згідно з висновком спеціаліста експертної організації.

Відповідно до звітів № 455 та № 455/1 про проведення оцінки колісного транспортного засобу «ACURA MDX», державний номер НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту складає 130138,64 грн.

Позивачу ОСОБА_1 29.08.2014 року було виплачене страхове відшкодування в розмірі 46689,74 грн., про що свідчить відомість № ВПТ-011316 від 28.08.2014 року.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

У пункті 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 627, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обовязковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобовязання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу частини першої статті 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із умов договору, сторони узгодили, що Страховик протягом 10 робочих днів з моменту одержання від Страхувальника документів, перелічених в розділі 28 Договору, приймає рішення про здійснення виплати страхового відшкодування та складає страховий акт і протягом 15 робочих днів з дня складання страхового акту здійснює виплату страхового відшкодування (п.п. 29.1, 29.2, 29.2.1 договору).

Статтею 988 Цивільного кодексу України передбачено обовязки страховика, до яких віднесено, зокрема, вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку; здійснення страхової виплати у строк, встановлений договором, у разі настання страхового випадку.

При цьому, з матеріалів справи чи пояснень сторін не вбачається, що позивач не надав Страховику документів, що підтверджують настання страхового випадку й розмір збитку.

Натомість у матеріалах справи є інформаційний лист № НОМЕР_3 від 03.07.2013року, який підтверджує виконання Страхувальником обовязку щодо надання документів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 добросовісно виконав обовязок щодо надання Страховику документів, що підтверджують настання страхового випадку (п.27.1.2.4 та розділ 28 Договору).

Матеріалами справи не підтверджено, що Страховик письмово звертався до Страхувальника із вимогою надати додаткові документи, необхідні для виплати страхового відшкодування у порядку визначеному п.28.3 Договору страхування.

Суд враховує те, що в порушення умов договору виплата була проведена замість 08.08.2013 року лише 29.08.2014 року.

Отже, відповідач не прийняв рішення в обумовлені договором строки щодо виплати страхових відшкодувань за страховим випадком. При цьому, про відступ Страховиком від умов договору свідчить і те, що до субєкта оціночної діяльності для проведення оцінки ТЗ, відповідач звернувся лише 11.10.2013 року, що є поза межами положень договору (розділ 29).

Таким чином, позивач вірно посилається на умови договору страхування. Пункт 10 Договору, вказує на те, що вартість відновлювального ремонту розраховується без урахування фізичного зносу деталей. Під виключення з цього правила ОСОБА_1 не підпадає.

Частина 2 статті 1192 ЦК України вказує на те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Суд критично оцінує доводи відповідача відносно складення звіту № 75/455 про проведення оцінки колісного транспортного засобу від 09.12.2015 року, а також стосовно розміру виплаченого страхового відшкодування.

Згідно звіту № 75/455 вартість відновлювального ремонту ТЗ складає 281 979,72 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу 88 323,57 грн.

Вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача завданої матеріальної шкоди 235 289,98 грн., що складає різницю між необхідною сумою для проведення відновлювального ремонту і вже виплаченою Страховиком сумою.

При цьому, суд вважає, що звіт № 75/455 має перевагу над звітом №455, оскільки внаслідок невчасної виплати Страховиком страхового відшкодування, Страхувальник був позбавлений можливості провести ремонт ТЗ, внаслідок чого вартість відновлювального ремонту зросла.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Названою статтею також визначено,що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Страхова сума відповідно до пунктів 7 та 7.1 Договору страхування складає 300000 грн.

Отже, розрахована експертом вартість ремонту підпадає під ліміти страхового відшкодування.

Оскільки договором передбачено виплата страхового відшкодування без урахування фізичного зносу деталей, ОСОБА_1 правильно розрахована сума матеріальної шкоди у розмірі 235 289,98 грн.

За ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За розрахунком позивача, який приєднаний до позовної заяви, три проценти річних з простроченої суми страхового відшкодування становлять 14 190,77 грн. Збитки від інфляції за розрахунком становлять 139 877,38 грн.

Судом перевірені вищезазначені розрахунки, а тому відсутні підстави ставити їх під сумнів, тому в цій частині позовні вимоги є обгрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобовязаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно п. 26.4.5 договору страхування, Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати неустойки (штрафу, пені) у розмірі подвійної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Розрахований позивачем, та перевірений судом, розмір неустойки правомірно нараховано, також підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідност. 129 Конституції України,однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідност. 10 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідност. 57 ЦПК України,доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1ст. 60 ЦПК України,кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихст. 61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згіднопостанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд,повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 цієї постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. І відповідно до положень ст. 10 ЦПК України саме позивач має довести наявність усіх вищевказаних обставин для вирішення питання про наявність та розмір моральної шкоди.

Суд враховує ті обставини, що відповідач тривалий час не компенсував позивачу страхове відшкодування, а також необхідність ОСОБА_1 збирати ряд документів для отримання страхового відшкодування, та відновлення транспортного засобу тощо, а тому вважає, що позивачу була завдана моральна шкода.

Оцінюючи характер дій заподіювача шкоди, моральні страждання позивача, матеріальний стан відповідача, застосовуючи принцип розумності та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, суд дійшов до висновку визначити розмір спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 2000 гривень, оскільки на думку суду, саме цей розмір моральної шкоди відповідає ступеню моральних страждань, завданих позивачу неправомірною бездіяльністю відповідача.

Вважаючи на те, що позивач не навів підстав необхідності стягнення саме такого розміру морального відшкодування, як вказано в позові, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 50 000 гривень є завищеними, не відповідають обставинам справи, характеру та обсягу моральних страждань, а тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди знайшли частково своє обґрунтування і тому на користь позивача підлягає відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів наданих сторонами у справі, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 88 ЦПК Українита те, що вказаний позов має одночасно майновий та немайновий характер, судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави відповідно довимог ч. 3 ст. 6, п.п.1.1 ч.1 ст. 4 та п.п.1.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції 12.08.2015) у розмірі 3 897 грн. 60 коп., від сплати якого звільнений позивач ОСОБА_1, що звернувся до суду із позовом про захист прав споживача.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 11, 60, 88, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 доприватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» в особі філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» в м.Запоріжжя простягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» в особі філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» в м.Запоріжжя на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 501580 (пятсот тисяч одна пятсот вісімдесят вісім) грн. 61 (шістдесят одна) коп., з яких: 235 289,98 грн. несплачена частина страхового відшкодування, 112 222,48 грн. пеня за прострочення виплати страхового відшкодування, 139 877,38 грн. розмір витрат інфляції, 14 190,77 грн. розмір трьох відсотків річних.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» в особі філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» в м.Запоріжжя на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 (нуль) коп.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» в особі філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» в м.Запоріжжя в дохід держави судовий збір у сумі 3987 (три тисячі вісімсот девяносто сім) грн. 60 (шістдесят) коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.П. Соболєва