Рішення № 54862540, 11.01.2016, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/10639/15-ц

2/219/484/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.01.2016 року м. Артемівськ

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря Ранкової О.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Артемівська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обовязків, внаслідок виробничої травми,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обовязків, внаслідок виробничої травмив розмірі 50000 грн. Посилаючись на те, що з 26 грудня 1994 року по 16 серпня 2013 року він працював на різних посадах у відповідача. 26 жовтня 1995 року під час виконання роботи з ним трапився нещасний випадок: ліва кінцівка руки зіскочила з дошки та попала на ножі деревооброботного станку, які обертались, в наслідок чого пальці лівої кінцівки були травмовані. Внаслідок травми, відповідно до епікризу закладу охорони здоровя від 23 листопада 1995 року був встановлений діагноз: відрив 3-4 пальців на рівні основних флангів, пошкодження між фалангових суглобів 2-5 пальців, множинні різані рани тилу цих пальців з пошкодженням розгиначів лівої кінцівки. Травма виробнича. Висновком МСЕК у 1997 році безстроково йому встановлено 50% стійкої втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності. У звязку з трудовим каліцтвом, яке він зазнав під час роботи на підприємстві у відповідача у нього погіршилося здоровя, що призвело до порушення його особистих немайнових прав, порушена нормальна життєдіяльність, оскільки він став інвалідом (він не може повноцінно виконувати якихось вправ пошкодженою кінцівкою: тримати предмет, обпиратися на кінцівку і таке інше), він постійно відчуває фізичну біль, німоту, млявість у пошкодженій кінцівці, в звязку з чим йому постійно приходиться проходити лікування, на що він змушений витрачати немалі кошти, він також постійно відчуває моральні страждання, через певні фізичні вади руки та у звязку з травмою, він не має можливості вести повноцінне особисте та суспільне життя, частково порушенні його відносини з оточуючими людьми, близькими, друзями та знайомими, а також були порушені його плани на подальше життя, через що у нього зявилось почуття тривоги перед майбутнім. Прийшовши працювати до роботодавця здоровим працівником, через незабезпечення умов праці він втратив 50% своєї працездатності та вимушений з цим жити. Згідно пункту 13.2 акту розслідування вказана наявність вини підприємства 50%, та потерпілого 50%. Також зазначив, що втрата його здоровя є для нього незворотною втратою, що спричиняє і буде спричиняти йому довготривалі страждання. Також зазначає, що здоровя людини є найвищою соціальною цінністю, та те що він втратив його на виробництві, тобто поніс значні моральні страждання, які носять тривалий характер. Професійне захворювання, яке потягнуло за собою втрату його працездатності у розмірі 50%, а також потягли третю групу інвалідності спричинивши йому суттєву моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 50000 грн. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач суду пояснив, що позовні вимоги він підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, також зазначив, що внаслідок вищевказаного професійного захворювання він знаходився як на стаціонарному так і на амбулаторному лікуванні, що підтверджується витягами з лікарських установ. Шкоду, яка була завдана його здоровю він вважає неправомірною. Пошкодження його здоровя призвело до порушень його особистих немайнових прав, таких як право на охорону здоровя, безпечну працю. Внаслідок професійного захворювання на виробництві його здоровя вже ніколи не оновиться до нормального стану. З часу виникнення захворювання була порушена його нормальна життєдіяльність. Деякий час йому прийшлося фізично та морально влаштовуватися до такого життя з урахуванням обмежень, які витікають з наслідків його захворювання. На протязі усього цього періоду він вимушений неодноразово звертатися до медичних закладів, організацій з приводу його незадовільного стану здоровя. Згідно припису лікарів, йому була обмежена трудова діяльність. У даний час у звязку з перенесеною хворобою він не може виконувати роботи по господарству в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставах та повноваженнях перевірених судом, позовні вимоги позивача підтримав повністю, надав пояснення аналогічні поясненням позивача та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі перевірених судом повноважень позов не визнала в повному обсязі та пояснила, що письмові заперечення надані суду вона підтримує та також зазначила, що згідно акту розслідування нещасного випадку встановлено 50% провини позивача, при цьому з матеріалів спеціального розслідування, на підставі пояснювальних записок та протоколів опитування, можна зробити висновок, що, маючи великий досвід роботи за спеціальністю та грубо порушуючи інструкції та елементарні правила безпеки, позивач, своїми протиправними діями завдав шкоди власному здоровю. Позивач, маючи досвід роботи, повинен був виконати усі належні інструкції за його спеціальністю. Також слід зауважити, що самим позивачем визнано порушення ним інструкції з охорони праці та правил безпеки. Просить суд врахувати і звернути увагу на те, що позивач предявивши вимоги про стягнення з відповідача компенсації за заподіяну йому моральну шкоду не надав жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її наявності та розміру. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Висновки позивача відображають орієнтовний розмір компенсації моральної шкоди. Позивач не надав належних та допустимих доказів які б підтверджували заподіяння йому моральної шкоди та відповідно розмір її компенсації, а тому позивачеві необхідно повністю відмовити у позовних вимогах щодо відшкодування моральної шкоди, повязану з трудовим каліцтвом при виконанні трудових обовязків внаслідок виробничої травми у розмірі 100000 грн., так як нещасний випадок трапився виключно з вини позивача та відсутні докази втрати працездатності. Просить у задоволені позову відмовити повністю.

Будучи допитаним у судовому засіданні ОСОБА_4 у якості свідка суду пояснив, що він працював на підприємстві відповідача разом з позивачем. Та дійсно у 1995 році з позивачем на підприємстві стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму на виробництві. Також зазначив, що у цьому також є й провина самого позивача, оскільки позивач не повинен був нічого робити по дереву, а саме наформовувати форму у піску, оскільки цим займався робітник - модельник ОСОБА_5 По інструкції за допуск до цих робіт відповідав заступник начальника цеху Тугушев.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, свідка, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» з 26 грудня 1994 року по 16 серпня 2013 року працював у якості ливарника з повним робочим днем, звільнений за ст. 38 КЗпП України, у звязку з переходом на пенсію (а.с.8-10).

Під час роботи на підприємстві Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» з позивачем 26 жовтня 1995 року стався нещасний випадок, що підтверджується копією акту №6 про нещасний випадок від 28 жовтня 1995 року та яким встановлено, що у цьому нещасному випадку 50% вина підприємства та 50% вина позивача (а.с.11-12). Причина порушення трудової та виробничої дисципліни, робота з відключеними (несправними) захисними засобами на строгальному верстаті.

Згідно копії виписки із акту МСЕК від 27 лютого 1997 року позивачу ОСОБА_3 з 27 лютого 1997 року безстроково встановлена третя група інвалідності у звязку з професійним каліцтвом та визначена ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 50% та також зазначено, що обмежена трудова діяльність (а.с.14-15).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1\. Визнання права; 2\.визнання правочину недійсним; 3\.припинення дії, яка порушує право; 4\.відновлення становища, яке існувало до порушення; 5\.примусове виконання обовязку в натурі; 6\.зміна правовідношення; 7\.припинення правовідношення; 8\.відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9\.відшкодування моральної (немайнової) шкоди….

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці…

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону праці» (надалі Закон) від 15.05.1996р. охорона праці це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоровя і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно ст. 4 Закону державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

- пріоритету життя і здоровя працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технологічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; тощо.

Згідно ст.2 КЗпП України працівники мають право на здорові та безпечні умови праці.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок отриманих професійних захворювань позивачу заподіяна моральна шкода, яка підлягає йому відшкодуванню на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, який діяв станом на 23 листопада 1995 року, тобто час первинного встановлення позивачу втрати працездатності по професійному захворюванню, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних заробітних плат незалежно від інших будь-яких виплат.

Також суд вважає, що до вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до абз.1 ч.1 ст. 83 ЦК України1960року не застосовуються.

З набранням чинності ЦК України 2004 року, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України.

Згідно ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законодавством.

За змістом ч.ч.1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» суми на відшкодування шкоди мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. ЖЮ-рп/2008 також підтверджено право на відшкодування моральної шкоди потерпілими на виробництві за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 р. № 11 та від 25 травня 1998 р. № 15, від 24.10.2003р. №9) "Вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також відповідно до частин 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акти про розслідування професійних захворювань, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

Відповідно до частини 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт моральних страждань позивача при обставинах, які він зазначив у позові, суд вважає встановленим і доведеним самим фактом отримання позивачем інвалідності та втрати ним працездатності, що безперечно не може не створювати ті негативні наслідки, про які зазначає позивач.

Суд вважає, що отримавши травму, позивач зазнав фізичну біль, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я. Лікування позивача вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоровя людини найвища соціальна цінність, невідємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоровя, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоровю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. А тому суд, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення його здібностей, ступень вини відповідача в заподіянні шкоди, вимоги розумності, виваженості і справедливості, а також ту обставину, що за висновком МСЕК позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 50%, травма на виробництві, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди частково, стягнувши на його користь з відповідача 15000 грн..

Доводи представника відповідача з приводу відсутності доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, обґрунтування її розміру суд вважає необґрунтованими, некоректними та такими, що не відповідають дійсності та спростовуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи викладеними вище, та не приймає за основу при ухваленні даного рішення.

На підставі ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями10,11,59, 60,208,209,212-215 ЦПК України, ст.5, 15, 16, 23, 83 ЦК України, ст. ст. 3, 43, 58 Конституції України, ст. 1, 4 ЗУ «Про охорону праці», ст. 2, 153, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обовязків, внаслідок виробничої травми задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (84500, Донецька область, м. Часів Яр, вул. Комсомольська, 1, р\р 26009009680000 ПАТ «ПРОФІНБАНК» м. Донецьк, МФО 334594, код ЄДРПОУ 00191773) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Артемівської міськради, Донецької області, ІПН НОМЕР_1, моральну шкоду в розмірі 15000 (пятнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (84500, Донецька область, м. Часів Яр, вул. Комсомольська, 1, р\р 26009009680000 ПАТ «ПРОФІНБАНК» м. Донецьк, МФО 334594, код ЄДРПОУ 00191773) судовий збір на користь держави в сумі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення суду виготовлено 11 січня 2016 року.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С.Конопленко