Ухвала суду № 54860442, 24.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2507/15-ц Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.Провадження № 22-ц/780/6279/15 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 26 24.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

24 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Дмитрієвої Л.Д.

та секретаря Говорун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рокитне-цукор", про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ПАТ «Банк «Київська Русь» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 08 квітня 2011 року між ним та ТОВ «Агрофірма» Рокитне-цукор» був укладений кредитний договір, за яким банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 1 246 000 грн. з кінцевим терміном повернення кредиту 16 грудня 2015 року, одночасно уклавши з ОСОБА_2 договір поруки, за яким останній зобов'язався солідарно та у повному обсязі відповідати перед банком за зобов'язаннями за кредитним договором. Банк виконав умови цього договору, надавши ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» зазначені кошти. Однак вказує, що позичальник свої зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту та відсотків за користування кредитом не виконує, тому позивач просить стягнути суму неповернутого кредиту разом з пенею та штрафними санкціями з поручителя ОСОБА_2

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 вересня 2015 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» кредитну заборгованість у розмірі 1 488 716 грн. та судові витрати.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування судом усіх обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ТОВ «Агрофірма» Рокитне-цукор» порушило умови кредитного договору по сплаті коштів та відсотків за користування кредитом, а поручитель ОСОБА_2 зобов'язався у повному обсязі відповідати за зобов'язаннями позичальника, то у такому випадку позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 квітня 2011 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Агрофірма» Рокитне-цукор» був укладений кредитний договір, згідно якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 1 246 000 грн., з кінцевим терміном повернення кредиту - 16 грудня 2015 року (а. с. 25-28), одночасно уклавши з ОСОБА_2 договір поруки, до якого у подальшому 17 грудня 2014 року сторонами було внесено зміни, за яким відповідач зобов'язався солідарно та у повному обсязі відповідати перед банком за зобов'язаннями за вказаним кредитним договором (а. с. 29, 47). Вказаний договір поруки на теперішній час є чинним та сторонами не оспорюється.

У зв'язку із невиконанням ТОВ «Агрофірма» Рокитне-цукор» умов кредитного договору, утворилася заборгованість у загальному розмірі 1 488 716 грн. 37 коп., з яких: заборгованість за кредитом становить 1 246 000 грн., заборгованість по відсоткам - 111 932 грн. 32 коп., заборгованість по пені 10 963 грн., 23 коп., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків 79 880 грн. 55 коп., відповідальність за порушення строку за погашення кредиту - 39 940 грн. 27 коп. (а. с. 66).

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 1054 ЦК за кредитним договором банк, або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1, 2ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з урахуванням зокрема ст.ст. 526, 553, 554, 1054 ЦК, ст.ст. 212-213 ЦПК, та вважає, що він ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

Доводи апелянта про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є неправильним та не відповідає дійсності, колегія суддів вважає необґрунтованими та формальними, оскільки відповідачем не було надано свого розрахунку у противагу розрахунку позивача, а підстав вважати останній таким, що складений помилково, у апеляційного суду немає.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: