Постанова № 54859063, 02.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 р. Справа № 804/15330/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гончарової І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Агротрейд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровську Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, суд,-

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2015 року ТОВ «Торгівельна компанія Агротрейд» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2015 року № 0002602201.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ТОВ «ТК Агротрейд», в межах своєї господарської діяльності, укладено договори зі своїми контрагентами. Господарські відносини між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що вказує на хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Отже, факт здійснення господарських операцій підтверджується належними первинними та обліковими документами, що вказує на правомірність формування податкового кредита ТОВ «ТК Агротрейд» за господарськими операціями з ФГ «Золота Нива-2004» за період грудень 2014 року, лютий 2015 року, ТОВ «Страйд Трейд» за період лютий 2015 року і свідчить про безпідставність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував. В запереченнях на позов відповідач посилався на висновки акту перевірки та зазначив, що в ході перевірки не встановлено факту придбання товарів/послуг у ФГ «Золота Нива-2004» за період грудень 2014 року, лютий 2015 року та ТОВ «Страйд Трейд» за період лютий 2015 року, а отже ТОВ «ТК Агротрейд» не доведено правомірність формування податкового кредиту за рахунок взаємовідносинз контрагентами. Також зазначив, що до перевірки не надано повного пакету первинних документів. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі норм законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ТК Агротрейд" 19.07.2012р. року зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, знаходиться за адресою Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул..Комунарівська, б.1, кв.456 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська. Фактично основними видами діяльності підприємства є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на підставі наказу від 24.09.2015р. №674 в порядку ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТК Агротрейд" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФГ «Золота Нива-2004» за період грудень 2014 року, лютий 2015 року та ТОВ «Страйд Трейд» за період лютий 2015 року.

За результатами перевірки складено Акт від 08.10.2015 року № 930/04-67-22-04/38310272 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-госодарської діяльності з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість ТОВ «ТК Агротрейд» по взаємовідносинах з ФГ «Золота Нива-2004» за період грудень 2014 року, лютий 2015 року та ТОВ «Страйд Трейд» за період лютий 2015 року ".

Згідно висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки встановлено:

1. Відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «ТК Агротрейд» операцій по ланцюгу постачання з постачальниками з ФГ «Золота Нива-2004» за період грудень 2014 року на суму ПДВ 506 493,63грн., лютий 2015 року на суму ПДВ 943 185,87грн. та з постачальником ТОВ «Страйд Трейд» за період лютий 2015 року на суму ПДВ 20 000,00грн.

2. Платником податків порушено пункти 198.1, 198.3, статті 198 п.201.1 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1496680грн., в тому числі по періодах:

- за грудень 2014 року на суму 506494грн.;

- за лютий 2015 року на суму 963186грн.

На підставі акту від 08.10.2015 року № 930/04-67-22-04/38310272 відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00026002201 від 23.10.2015р., яким ТОВ "ТК Агротрейд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 204 520,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 469 680грн., за штрафними санкціями - 734 840,00 грн.

Згідно акта перевірки по взаємовідносинах з ФГ «Золота Нива-2004» встановлено наступне:

26.07.2014 року ТОВ "ТК Агротрейд" (Покупець) було укладено з ФГ «Золота Нива-2004" (Продавець) Договір поставки № 26-02/07, у відповідності з яким Продавець зобов'язується поставити сільськогосподарську продукцію згідно накладних у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар на умовах даного договору.

Під час перевірки по даних взаємовідносинах податковим органом було використано надані суб'єктом господарювання завірені копії та оригінали наступних первинних документів: договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), оборотно-сальдові відомості по рахунку 631.

На виконання умов Договору від 26.07.2014 року № 26-02/07 ТОВ "ТК Агротрейд" було отримано від ФГ «Золота Нива-2004» видаткові та податкові накладні на поставку товарів, відповідно до яких було придбано товар на загальну суму 3038961,78грн, в т.ч. ПДВ 506493,63грн.

Крім того, в акті перевірки податковий орган зазначає, що в ході проведення перевірки посадовими особами ТОВ «ТК Агротрейд» не надано в повному обсязі пояснення з документальними підтвердженнями на запит ДПІ від 30.09.2015р. №20288/10/04-67-22-04.

В акті перевірки податковий орган також зазначає, що ДПІ у Ленінському районі отримано від ГУ ДФС у Дніпропетровській області листом 8714/7/04-07-22-02-30 від 14.08.2015р. результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ФГ «Золота Нива-2004» за звітні періоди декларування ПДВ за 2014 рік, січень-червень 2015р. У зібраній податковій інформації щодо ФГ «Золота Нива-2004» зазначено, що у ФГ «Золота Нива-2004» свідоцтво платника ПДВ спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства анульоване 21.08.2015р., згідно звіту за Формою 1ДФ за ІІ квартал 2015 року штатна чисельність працюючих на підприємстві складає - 4 особи (з них 4 особи звільнено з роботи 01.06.2015р.), тобто фактично на підприємстві відсутні працівники, а отже на підприємстві відсутні основні засоби, торгівельне обладнання, трудові, складські та матеріальні ресурси, що ставить під сумнів можливість здійснення підприємством задекларованого основного виду діяльності. Крім того, в даній податковій інформації, податковим органом встановлено , що ФГ «Золота Нива-2004» не має у власності земельні ділянки, а отже, у зв'язку із спростуванням факту наявності таких, не підтверджується реальність здійснення господарської діяльності по вирощуванню сільгоспкультур, а значить і можливості реалізації зібраного товару.

Згідно акта перевірки по взаємовідносинах з ТОВ «Страйд Трейд» встановлено наступне:

26.01.2015р ТОВ «ТК Агротрейд» укладено Договір про надання послуг № 2601/15, згідно якого Експедитор від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні.

Згідно акту перевірки,отримання ТОВ «ТК Агротрейд» послуг на перевезення вантажів підтверджується відповідними актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями.

Податковим органом в акті перевірки фіксується, що неможливо дослідити, яким чином відбувалося надання транспортних послуг та не надано у повному обсязі пояснення з документальними підтвердженнями на запит ДПІ від 30.09.2015р. №20288/10/04-67-22-04.

Також, податковим органом проведено аналіз ланцюгів постачання товарів згідно наявних баз даних та встановлено, що основним постачальником ТОВ «Страйд Трейд» у лютому 2015 року є ТОВ «Вісенталь торг», який в свою чергу придбавав у лютому 2015 року «Іграшки дитячі, АВК цукерки в асортименті, туфлі чоловічі, газ скраплений, яйце вищої категорії та інше». З вищенаведеного, податковий орган в акті перевірки прийшов до висновку, що встановлено відсутність факту реального походження товарів (робіт, послуг) та неможливість його руху по ланцюгу постачання, а саме у лютому 2015 року від ТОВ «Вісенталь Торг», яким розповсюджено «штучний» податковий кредит за рахунок «підміни» виробів з тютюну та м'ясних виробів на послуги та інші товари.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Суд вважає, що висновки викладені в акті перевірки є помилковими, а реальність виконання господарських операцій позивача з ТОВ ФГ «Золота Нива-2004» підтверджується з огляду на наступне.

На виконання умов Договору від 26.07.2014 року № 26-02/07 ТОВ "ТК Агротрейд" було отримано від ФГ «Золота Нива-2004" товар (соняшник) на загальну суму 3038961,78грн, в т.ч. ПДВ 506493,63грн., що підтверджується Договором від 26.07.2014 року № 26-02/07, Додатковою угодою від 01.09.2014 до Договору купівлі-продажу від 26.07.2014 від 26-02/07, видатковими та податковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631.

Крім того до матеріалів справи Позивачем надано товарно-транспортні накладні, в підтвердження транспортування соняшника від ТОВ «ТК Агротрейд» до контрагента покупця.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкова накладна, видаткова накладна, платіжні доручення, тощо, як встановлено вище). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари використані, реалізовані, що не заперечується матеріалами перевірки.

Судом встановлено, що в Акті перевірки зазначено, що ТОВ "ТК Агротрейд" в ході перевірки надані всі перелічені первинні документи, окрім товарно-транспортних накладних, тобто такі документи у ТОВ "ТК Агротрейд" є в наявності .

Проаналізувавши Акт перевірки, суд приходить до висновку, що єдиною підставою для встановлення відповідачем порушень з боку позивача та донарахування йому спірного грошового зобов'язання - стала неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання виходячи з наявної податкової інформації про можливі порушення контрагентом ФГ «Золота Нива-2004» податкового законодавства та контраганетом ТОВ «Страйд Трейд» податкового законодавства.

Суд критично оцінює доводи відповідача, щодо нереальності здійснення господарських операцій ТОВ «ТК Агротрейд» з контрагентом ФГ «Золота Нива-2004», оскільки Відповідачем встановлюється даний факт на підставі того, що свідоцтво платника ПДВ спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства анульоване 21.08.2015р., згідно звіту за Формою 1ДФ за ІІ квартал 2015 року штатна чисельність працюючих на підприємстві складає - 4 особи (з них 4 особи звільнено з роботи 01.06.2015р.), тобто фактично на підприємстві відсутні працівники, а отже на підприємстві відсутні основні засоби, торгівельне обладнання, трудові, складські та матеріальні ресурси, що ставить під сумнів можливість здійснення підприємством задекларованого основного виду діяльності. Проте вказані дати не відповідать періоду за який проводилась перевірка, а отже дані факти не можуть бути взяті до уваги судом.

Також, суд критично оцінює доводи відповідача, щодо нереальності здійснення господарських операцій ТОВ «ТК Агротрейд» з контрагентом ТОВ «Страйд Трейд», оскільки Відповідачем встановлюється даний факт на підставі того, що податковим органом проведено аналіз ланцюгів постачання товарів згідно наявних баз даних та встановлено, що основним постачальником ТОВ «Страйд Трейд» у лютому 2015 року є ТОВ «Вісенталь торг», який в свою чергу придбавав у лютому 2015 року ряд товарів зазначених вище, проте між ТОВ «ТК Агротрейд» та ТОВ «Страйд Трейд» було укладено договір на надання транспортних послуг, а отже придбання будь-яких товарів ТОВ «Вісенталь торг», як контрагентом ТОВ «Страйд Трейд», не впливає на надання послуг з перевезення ТОВ «Страйд Трейд» на користь ТОВ «ТК Агротрейд».

Щодо твердження відповідача про відсутність товарно - транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Така правова позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, що висловлена в ухвалі від 26.03.2013 року по справі № К/9991/39347/11.

До того ж жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця. Суд зазначає, що окремі недоліки в заповненні товарно-транспортної накладної чи їх відсутність не можуть слугувати підставою для визнання угод недійсними, а вказує лише на дотримання чи порушення суб'єктом господарювання правил перевезення автомобільним транспортом, які не пов'язані з додержанням вимог податкового законодавства.

Вищевказана позиція зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.05.2013 року по справі №2270/10784/11.

Крім того, щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11 висловив позицію з приводу того, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку та що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні лише відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, в т.ч. і Податковий кодекс України, не передбачають відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема, у своїх ухвалах № К-24505/10 від 15.09.2011 р., № К-46076/09 від 08.11.2011 р. та № К-1837/10 від 09.11.2011 р.

Вказана правова позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини".

Правова позиція Європейського суду відображена , зокрема, в рішенні Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Отже, зобов'язання контрагенту позивача, тим більше його контрагентів, не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентом.

Таким чином, придбавши товари для використання у власній господарській діяльності та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ, позивач правомірно набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо не підтвердження реальності спірних операцій, суд зазначає, що наданими позивачем документами спростовуються висновки зазначені в акті перевірки № 930/04-67-22-04/38310272 від 08.10.2015р..

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 23.10.2015р., № 0002602201.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги та присуджує судовий збір у сплаченому розмірі.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Агротрейд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.10.2015р. № 0002602201, винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Агротрейд» за рахунок Державного бюджету України судовий збір у розмірі 33 067,81 грн. (тридцять три тисячі шістдесят сім гривень 81 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Гончарова