Постанова № 54859039, 20.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2015 р. Справа № 804/14440/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Гончарової І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рафтола» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рафтола» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про наступне:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «Рафтола» з податку на додану вартість за квітень 2015 року, а податкову декларацію ТОВ «Рафтола» з податку на додану вартість за квітень 2015 року визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 31.07.2015 року;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відобразити показники (дані) податкової декларації ТОВ «Рафтола» з податку на додану вартість за квітень 2015 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку ТОВ «РАФТОЛА».

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідачем було прийнято рішення про відмову у прийнятті податкової звітності, оскільки з його боку було розірвано договір про визнання електронних документів від 25.04.2013 року №3360. Договір було розірвано тому що у лютому 2015 року відповідачем було встановлено відсутність за місцем знаходження підприємства. Дані дії позивач вважає неправомірними, оскільки єдиним належним доказом того, що ТОВ «Рафтола» не знаходиться за адресою реєстрації може бути лише відповідний запис у ЄДР. Жодні внутрішні документи податкового органу, як довідки, акти тощо, не можуть встановлювати факт відсутності платника податків за місцем реєстрації. Крім того, позивач стверджує, що податкова декларація була подана відповідно до вимог законодавства, а отже інших підстав для відмови у прийнятті декларації у податкового органу не було. Просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час його проведення повідомлявся належним чином. Надав до суду клопотання, в якому просив суд розглядати справу без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про день та час його проведення повідомлявся належним чином. Надав до суду письмові заперечення.

Раніше в судовому засіданні представник відповідача пред'явлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.48.3. та 48.4. ст.48 ПК України. Так, 25.04.2013 року між ТОВ «Рафтола» та ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська було укладено договір №3360 про визнання електронних документів. 14.01.2015 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська було здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ «Рафтола»: м.Дніпропетровськ, вул.Возз'єднання, буд.25, з метою вручення листа №625/10/15-1. При здійсненні виїзду було встановлено, що за податковою адресою ні посадові особи ТОВ «Рафтола», ні саме підприємство не знаходиться, про що було складено відповідний акт №91/15-1/37006977. За таких підстав, відповідно до п.6.4. договору №3360 з ТОВ «Рафтола» при визнання електронних документів, відповідачем було розірвано зазначений договір. Враховуючи те, що зазначений договір було розірвано податковим органом в односторонньому порядку на законних підставах, позивач не мав права подавати податкову декларацію з ПДВ за квітень 2015 року засобами електронного зв'язку в електронному вигляді, а тому представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно із ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Рафтола» (код ЄДРПОУ 37006977) знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

25.04.2013 року між сторонами було укладено договір №3360 про визнання електронних документів.

Як видно з матеріалів справи, 31.07.2015 року засобами електронного зв'язку на електрону адресу ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська було направлено податкову декларацію за податковий період квітень 2015 року. 16.02.2015 року позивачем отримано електронну квитанцію №1 якою повідомлялося, що документ не прийнято у зв'язку з тим, що ТОВ «Рафтола» не укладено договір про визнання електронної звітності з ДФС України.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивачем з позовом до суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.46.1. ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п.48.2. ст.48 ПК України).

Згідно із п.48.3. ст.48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до приписів п.48.4. ст.48 ПК України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

В силу п.49.8. ст.49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3. та 48.4. статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п.49.11. ст.49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3. та 48.4. статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено як обов'язок податкового органу щодо прийняття податкової звітності так і підстави для відмови у прийнятті контролюючим органом податкової декларації.

З огляду на доводи, які викладені у запереченнях на позов судом встановлено, що позивачу відмовлено в прийнятті електронних документів у зв'язку із невідповідністю інформації про місцезнаходження платника, а тому договір «Про визнання електронних документів» №3360 відповідачем розірвано в односторонньому порядку.

В силу пункту 4.2 Розділу 6 Договору орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку зміни Платником місця реєстрації та не повідомлення ДПІ в триденний термін.

Отже, такі обставини як зміна реєстрації або відсутність позивача за місцезнаходженням, є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку.

Відповідач вказує на те, що виїздом за податковою адресою ТОВ «Рафтола» було встановлено, що за вказаною адресою підприємство не знаходиться.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Не погоджуючись з такими висновками відповідача, суд виходить з того, що згідно витягу з ЄДР, сформованого станом на 07.10.2015 р., ТОВ «Рафтола» має місцезнаходження: 49017, Україна, м.Дніпропетровськ, вул.Возз'єднання, буд. № 25.

Позивачем було зазначено у поданій декларації графа «податкова адреса»: 49017, Україна, м.Дніпропетровськ, вул.Возз'єднання, буд. № 25.

Таким чином, встановивши відповідність адреси позивача, яка зазначена ним в поданій до податкового органу податковій звітності та яка внесена до ЄДР, суд приходить висновку про безпідставність доводів відповідача про відсутність позивача за місцем знаходженням.

В силу ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно із ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Також, судом встановлено, що подана позивачем податкова декларація була складена відповідно норм законодавства, а підстава для відмови, вказана Відповідачем для неприйняття податкової декларації, не передбачена Податковим кодексом України.

За таких обставин, суд вважає за можливе визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «Рафтола» з податку на додану вартість за квітень 2015 року, та вважати податкову декларацію позивача з ПДВ за квітень 2015 року такою, що подана у день її фактичного отримання податковим органом 31 липня 2015 року.

Суд вважає, що у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача відобразити показники (дані) податкової декларації ТОВ «Рафтола» з податку на додану вартість за квітень 2015 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку ТОВ «Рафтола» слід відмовити, оскільки оскаржені дії відповідача визнані судом протиправними, надіслана позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за період квітень 2015 року вважається поданою та прийнятою до обліку датою її фактичного отримання - 31 липня 2015 року.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Рафтола» з податку на додану вартість за квітень 2015 року, та вважати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Рафтола» з податку на додану вартість за квітень 2015 року такою, що подана у день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 31 липня 2015 року.

У задоволенні решти позову відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рафтола» судові витрати у розмірі 609,00грн. (шісот дев'ять гривень 00 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя І.А. Гончарова