Рішення № 5485750, 26.02.2009, Хорольський районний суд Полтавської області

Копія

Справа № 2-135/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про задоволення позову про стягнення боргу за спожиту електроенергію

у зв’язку з його визнанням у попередньому судовому засіданні

26 лютого 2009 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі: головуючого – судді Карпушина Г.Л., при секретарі – Калініченко А.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електроенергію, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ВАТ «Полтаваобленерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електроенергію. В позовній заяві позивач вказував, що 15 листопад 2004 року між відкритим акціонерним товариством «Полтаваобленерго» в особі Хорольської філії та відповідачем було укладено договір про користування електричної енергією № 30235. Відповідно до п. 9.1 даного договору строк дії останнього до 15 листопад 2009 року. Позивач відповідно до умов договору надає послугу по постачанню електроенергії, а відповідач отримує її.

За надання зазначеної послуги відповідач зобов’язаний своєчасно здійснювати оплату за спожиту електроенергію за обумовленими тарифами. Відповідно до п. 20 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року та п. п. 5.1, 5.7 вказаного договору періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця. Відповідно до п. 19 Правил користування електричною енергією для населення відповідач повинен проводити розрахунки за спожиту електроенергію за діючими на момент оплати тарифами для населення, що проживає у міській місцевості на підставі показань приладу обліку. Знімання показань приладу обліку проводиться споживачем самостійно щомісяця.

Відповідач в односторонньому порядку припинив виконання своїх обов’язків по оплаті спожитої електроенергії, чим порушив умови договору та п. 42 Правил.

Відповідно до проведених контрольних оглядів приладу обліку представниками енергопостачальної організації показання електролічильника № В833574, що встановлений у відповідача за адресою м. Хорол, вул. Берегова, 33 Полтавської області, 30 листопада 2006 року зафіксоване на рівні 0986 кВт/год., а 10 вересня 2008 року на рівні 3278 кВт/год. Порушуючи умови договору та норми Правил відповідач останню оплату за спожиту електроенергію провів 01 вересня 2006 року.

18 вересня 2008 року відповідачу направлено попередження про припинення подачі електричної енергії рекомендованим листом з повідомленням. У зв’язку з непогашенням боргу 16 жовтня 2008 року відповідачу постачання електроенергії припинено у відповідності з п. п. 35, 37 Правил.

Таким чином заборгованість за спожиту електроенергію з 18 вересня 2006 року по 16 жовтня 2008 року становить 558 грн. 33 коп., яка до цього часу не оплачена.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав, прохав суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 558,33 грн., а також витрати на оплату державного мита в сумі 51 грн. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та дав пояснення викладені вище.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, але подав письмову заяву з проханням справу слухати у його відсутність, позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, врахувавши позицію відповідача, дослідивши матеріали справи та належно оцінивши всі зібрані по справі докази, суд вважає, що позов ВАТ «Полтаваобленерго» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 11 ЦК України як підставою виникнення зобов’язання передбачено договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання. При зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов’язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Судом встановлено, що між сторонами мається зустрічне зобов’язання, яке полягає в тому, що згідно договору № 30235 про користування електричною енергією від 15.11.2004 року укладених між позивачем та відповідачем, позивач зобов’язаний постачати власними мережами відповідачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах, а відповідач зобов’язаний своєчасно здійснювати оплату за спожиту електричну енергію за обумовленими тарифами на умовах цього договору.

Перевіркою законності договору між сторонами встановлено, що він укладений відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення» № 1357 від 26.07.1999 року та з додержанням вимог цивільного законодавства, а тому є законним та може бути підставою для виникнення зобов’язання між сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. п. 5.1, 5.7 договору «Про користування електричною енергією» від 15.11.2004 року відповідач повинен плату за надані послуги проводити не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Зважаючи на те, що починаючи з вересня 2006 року по жовтень 2008 року відповідач отримував від позивача послугу по постачанню електроенергії, а розрахунок за надану послугу не проводив, суд визнає, що ним порушено зобов’язання.

Статтями 611 та 623 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов’язання особа, яка його порушила повинна відшкодувати завдані нею збитки.

Беручи до уваги наведені вище норми закону та надані докази, суд вважає, що відповідач повинен відшкодувати завдані ним збитки позивачу, тобто погасити заборгованість за спожиту електроенергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Зважаючи на викладене вище та вимоги Закону, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на оплату судового збору в сумі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 538, 610, 611, 612, 623 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення» № 1357 від 26.07.1999 року, ст. ст. 10, 60, 81, 88, 130, 174, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електричну енергію задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ВАТ «Полтаваобленерго» заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 558 грн. 33 коп. на розподільчий рахунок № 26032301379 у філії Полтавського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» м. Полтава, МФО 331467, код ЄДРПОУ 25717259.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Полтаваобленерго» витрати по оплаті судового збору в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. на розрахунковий рахунок 26001304028 у філії Полтавського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» м. Полтава, МФО 331467, код ЄДРПОУ 00131819.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення в 10-денний термін з моменту його оголошення до Хорольського районного суду Полтавської області та подання апеляційної скарги в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження рішення.

Г о л о в у ю ч и й: (підпис)

З оригіналом вірно: Суддя Хорольського районного суду Г.Л.Карпушин