Ухвала суду № 54857050, 04.01.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

УХВАЛА

04 січня 2016 року Справа № 913/1028/15

Провадження №5/913/1028/15

розглянувши матеріали заяви Державного підприємства “Новоайдарське лісомисливське господарство”, смт. Новоайдар, Луганська обл. (№ 806 від 16.12.2015 р.) про розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 20.05.2015 р. у справі № 913/1028/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування "Пожспецмаш", м. Прилуки, Чернігівська обл.

до Державного підприємства “Новоайдарське лісомисливське господарство”, смт. Новоайдар, Луганська обл.

про стягнення 270560,19 грн.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання Наумова В.В.

У засіданні брали участь:

від стягувача: представник не прибув;

від боржника: представник не прибув.

встановив:

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.12.2015 р. у справі № 913/1028/15 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування "Пожспецмаш", м. Прилуки, Чернігівська обл. (далі за текстом - стягувач) до Державного підприємства “Новоайдарське лісомисливське господарство”, смт. Новоайдар, Луганська обл. (далі за текстом - боржник), стягнуто з боржника на користь стягувача 270560,19 грн. заборгованості за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 102 від 06.06.2013 р., та 4058,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Зазначене рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили.

Боржник звернувся до господарського суду Луганської області з заявою (№ 806 від 16.12.2015 р.) про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Луганської області від 08.12.2015 р. у справі № 913/1028/15 строком на 36 (тридцять шість) місяців у сумі 7628,30 грн.

Зазначену заяву обґрунтовано з посиланням на скрутне фінансове становище підприємства боржника, яка має наслідком складних суспільно-економічних процесів, що нині мають місце в Луганській області, та, зокрема, в смт. Новоайдар, де зареєстрований та проводить свою діяльність боржник.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.12.2015 р. зазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.01.2016 р.

Відповідно до ст. 2-1 ГП України та п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Байбак О.І. здійснено повторний автоматизований розподіл заяви Державного підприємства “Новоайдарське лісомисливське господарство”, смт. Новоайдар, Луганська обл. (№ 806 від 16.12.2015 р.) про розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 20.05.2015 р. у справі № 913/1028/15 та передано заяву на розгляд судді Віннікову С.В.

Стягувач надав суду відзив на заяву боржника, в якому просить суд в задоволенні зазначеної заяви відмовити, посилаючись на те, що підприємство стягувача також перебуває в скрутному фінансовому становищі, та має заборгованість перед власними контрагентами. При цьому стягувач також зазначає, що боржник за договором № 102 від 06.06.2013 р. понад два роки не виконоє свої зобов'язання.

Боржник надав суду письмові пояснення у справі (вх. № 6602/15 від 29.12.2015 р.) в яких, зокрема, зазначає, що підприємство боржника почало частково відновлювати свою роботу, проте продовжує знаходитися в скрутному фінансовому становищі, а тому виконання судового рішення по даній справі без надання розстрочки може призвести до негативних наслідків в діяльності підприємства. Проте, у вище згаданих письмових поясненнях, боржник звернув увагу на те, що на 2016 рік передбачений зріст реалізації продукції на 10 відсотків, що надасть можливість виплачувати заборгованість згідно з графіком виплати заборгованості.

Боржник надав суду для залучення до матеріалів справи фінансовий звіт про діяльність товариства за перші 9 місяців 2015 р.

На судове засідання 04.01.2016 р. представники стягувача та боржника не прибули.

Представник стягувача надав суду відзив на заяву боржника, в якому посилаючись на те, що підприємство стягувача також знаходиться в скрутному фінансовому становищі, зокрема, через недобросовісність та ненадійність таких контрагентів як боржник; останні два роки діяльності стягувача є збитковими, що стало підставою для прийняття вищим органом товариства 18.07.2015 р. рішення про його припинення шляхом ліквідації за ініціативою учасника; що стягувач має заборгованість перед бюджетом, державними цільовими фондами та суб'єктами господарювання; що боржник не виконує свої зобов’язання за договором № 102 від 06.06.2013 р. вже двох років, чим грубо порушує права та інтереси стягувача.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви боржника, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В пунктах 7.1-7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», зокрема, вказано що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При розгляді заяви судом встановлено, що підприємство боржника зареєстровано та проводить свою діяльність в смт. Новоайдар, Луганська обл.

Надані боржником бухгалтерські документи, а саме: Баланс (звіт про фінансові результати) за перші 9 місяців 2015 р. за формами № 1 та № 2 свідчить про значне скорочення обсягів виробництва підприємством боржника в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, проте не містять даних, які б свідчили про збитковість діяльності підприємства.

Саме зазначені обставини, на думку боржника, можуть бути підставами для надання йому розстрочки у виконанні рішення.

Разом з тим, як свідчить звіт про фінансові результати Державного підприємства “Новоайдарське лісомисливське господарство” за перші 9 місяців 2015 р., підприємство хоча і значно скоротило обсяги свого виробництва, проте, продовжує проводити господарську діяльність, отримує дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), має фінансові активи, які може спрямувати на виконання судового рішення по даній справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на момент винесення даної ухвали підприємства стягувача та боржника знаходяться в різних соціально-економічних умовах, і надання боржнику відстрочки у виконанні рішення суду по даній справі порушить баланс інтересів сторін у даній справі.

Суд також враховує, що саме що саме через бездіяльність боржника виник спір по даній справі, оскільки саме останній вчасно не сплатив заборгованість за товар за договором № 102 від 06.06.2013 р. Товар залишається неоплаченим в повному обсязі боржником вже більше двох років, останній весь цей час користується лісопатрульним автомобілем АЛП-5 (3909)-267 та фактично ухилявся від своїх зобов’язань щодо їх оплати.

Суд також зазначає, що за змістом ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника грошових коштів, на чому наполягає останній при поданні заяви про надання розстрочки, не звільняє його від відповідальності за порушення своїх зобов’язань.

За таких обставин, в задоволенні заяви боржника про надання розстрочки виконання рішення господарського суду по даній справі слід відмовити.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Керуючись ст. ст. 33-36, 75, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішив,-

вирішив:

В задоволенні заяви Державного підприємства “Новоайдарське лісомисливське господарство”, смт. Новоайдар, Луганська обл. (№ 806 від 16.12.2015 р.) про розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 08.12.2015 р. у справі № 913/1028/15 відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Суддя С.В. Вінніков