Рішення № 548556, 11.01.2007, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-11347/2006р. Головуючий в 1 інстанції Смєлік С.Г.

Категорія 39 Доповідач Стельмах Н.С.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І., при секретарі Проляпа О.В., розглянув із застосуванням технічних засобів фіксування процесу у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Колбіко", 3-я особа - ОСОБА_2 про зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди і

встановив:

в апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким вказаний позов задоволено частково, і ставить питання про його зміну та задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і в повному обсязі вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки вважає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні вказаної частини позовних вимог та при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди не врахував весь обсяг спричинених йому винними навмисними діями відповідача моральних страждань.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи своєї скарги і просив про її задоволення та зміну судового рішення, а представник відповідача за довіреністю Михальчук О.В. заперечувала проти доводів скарги, просила її відхилити і залишити судове рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

ЗО травня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, який уточнив в заявах від 9.08.2005 р. (а.с. 78, т.1), від 22.09.2005р. (а.с.226-228, т.1), від 6.07.2006 р.(а.с.44-46, 86 т.З), від 21.08.2006 р. (а.с.111,т.З) про зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що працював в ТОВ „Колбіко" з 14 грудня 2004 року ІНФОРМАЦІЯ_1 електромеханічного відділу.

Відповідач постійно порушував вимоги трудового законодавства, оскільки примусово притягував його та інших працівників до надурочної роботи по 10 і більше годин за робочу зміну і 168 годин за тиждень, до роботи у вихідні та святкові дні по 10 годин за робочу зміну, без відповідної її оплати і відображення в обліковій документації по підприємству.

Крім того, йому ніколи не видавалися розрахункові листки і він не знав про нараховані йому суми заробітної плати, яка до того ж ніколи не виплачувалася у належному порядку двічі на місяць відповідно до вимог трудового законодавства.

Відповідач в порушення санітарних правил не забезпечував його спеціальним робочим одягом та рукавичками незважаючи на те, що його робота була пов'язана з постійним забрудненням м'ясними складовими. Тому він змушений був, налагоджуючи обладнання, копирсатися в м'ясі та крові голими руками і в одязі, який приносив з дому.

За порушенням відповідачем на дільниці вакуумного пакування санітарних правил він змушений був впродовж тривалого часу працювати у приміщенні, де були відсутніми природні освітлення та провітрення.

Відповідач забороняв приносити на підприємство свою їжу, і тому він змушений був вживати в обідню перерву продукцію підприємства відповідача, яку було виготовлено в антісанітарних умовах за непроведениям на всіх дільницях своєчасно і в повному обсязі необхідної дезінфекції.

Все наведене негативно відзначалося на стані його здоров'я і спричиняло йому моральні страждання.

20 лютого і 3 квітня 2005 року він не зміг відпрацювати в неділю, за що його дуже сварили головний інженер та головний ІНФОРМАЦІЯ_1.

4 та 5 квітня 2005 року на вимогу головного інженера він змушений був відпрацювати по 14 годин вночі, в наступному його змусили залишитися працювати в день з 7-ї години ранку до 20.00 години, а 6 травня 2005 року його змусили в черговий раз відпрацювати в неділю. Вказану надурочну роботу та роботу у вихідні дні як завжди не оплатили.

10 травня 2005 р. він відмовився залишитися на роботі після закінчення робочої зміни о 17.00 годині. За наказом головного інженера і з відома директора Гришка А.В. працівник охорони впродовж майже години не випускав його з території підприємства.

Все це змусило його 11 травня 2005 року подати заяву про розірвання трудового договору з підстав ч. З ст. 38 КЗпП України, але незважаючи на це, 19 травня 2005 року він по пошті отримав трудову книжку, в якій в запису 62 від 10 травня 2005 року було зазначено, що його звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України наказом НОМЕР_1 від 12 травня 2005 року.

Розрахунок з ним провели лише 19 травня 2005 року.

Крім того, відповідач самочинно стягував з нього профспілкові внески, хоч він ніколи не вступав до профспілки підприємства.

Він вважав звільнення з вказаних підстав незаконним і тому просив суд ухвалити

рішення, яким змінити формулювання причин звільнення з п. 4 ст. 40 КЗпП України

на ч. З ст. 38 КЗпП України і стягнути на його користь з відповідача профспілкові

внески за весь час роботи, середній заробіток за час затримки розрахунку і за весь

час вимушеного прогулу до моменту зміни формулювання причин звільнення, у

відшкодування моральної шкоди 34528 грн. та зобов'язати відповідача повернути

його медичну книжку, вирішити питання про притягнення власника та посадових

осіб підприємства до кримінальної відповідальності за грубі порушення трудового

Крім того, йому ніколи не видавалися розрахункові листки і він не знав про нараховані йому суми заробітної плати, яка до того ж ніколи не виплачувалася у належному порядку двічі на місяць відповідно до вимог трудового законодавства.

Відповідач в порушення санітарних правил не забезпечував його спеціальним робочим одягом та рукавичками, незважаючи на те, що його робота була пов'язана з постійним забрудненням м'ясними складовими. Тому він змушений був, налагоджуючи обладнання, копирсатися в м'ясі та крові голими руками і в одязі, який приносив з дому.

За порушенням відповідачем на дільниці вакуумного пакування санітарних правил він змушений був впродовж тривалого часу працювати у приміщенні, де були відсутніми природні освітлення та провітрення.

Відповідач забороняв приносити на підприємство свою їжу, і тому він змушений був вживати в обідню перерву продукцію підприємства відповідача, яку було виготовлено в антісанітарних умовах за непроведениям на всіх дільницях своєчасно і в повному обсязі необхідної дезінфекції.

Все наведене негативно відзначалося на стані його здоров'я і спричиняло йому моральні страждання.

20 лютого і 3 квітня 2005 року він не зміг відпрацювати в неділю, за що його дуже сварили головний інженер та головний ІНФОРМАЦІЯ_1.

4 та 5 квітня 2005 року на вимогу головного інженера він змушений був відпрацювати по 14 годин вночі, в наступному його змусили залишитися працювати в день з 7-ї години ранку до 20.00 години, а 6 травня 2005 року його змусили в черговий раз відпрацювати в неділю. Вказану надурочну роботу та роботу у вихідні дні як завжди не оплатили.

10 травня 2005 р. він відмовився залишитися на роботі після закінчення робочої зміни о 17.00 годині. За наказом головного інженера і з відома директора Гришка А.В. працівник охорони впродовж майже години не випускав його з території підприємства.

Все це змусило його 11 травня 2005 року подати заяву про розірвання трудового договору з підстав ч. З ст. 38 КЗпП України, але незважаючи на це, 19 травня 2005 року він по пошті отримав трудову книжку, в якій в запису 62 від 10 травня 2005 року було зазначено, що його звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України наказом НОМЕР_1 від 12 травня 2005 року.

Розрахунок з ним провели лише 19 травня 2005 року.

Крім того, відповідач самочинно стягував з нього профспілкові внески, хоч він ніколи не вступав до профспілки підприємства.

Він вважав звільнення з вказаних підстав незаконним і тому просив суд ухвалити

рішення, яким змінити формулювання причин звільнення з п. 4 ст. 40 КЗпП України

на ч. З ст. 38 КЗпП України і стягнути на його користь з відповідача профспілкові

внески за весь час роботи, середній заробіток за час затримки розрахунку і за весь

час вимушеного прогулу до моменту зміни формулювання причин звільнення, у

відшкодування моральної шкоди 34528 грн. та зобов'язати відповідача повернути

його медичну книжку, вирішити питання про притягнення власника та посадових

осіб підприємства до кримінальної відповідальності за грубі порушення трудового

Крім того, в додатковій позовній заяві (а.с. 111, т.З) ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення щодо виправлення помилки в запису в його трудовій книжці в номері наказу НОМЕР_2, у той час, як це був наказ НОМЕР_3.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 21 серпня 2006 р. відмовлено в об'єднанні цієї позовної заяви в одне провадження з позовом про зміну формулювання причин звільнення (а.с. 116, Т.З).

В процесі розгляду справи відповідач повернув позивачеві його медичну книжку, тому він вимоги у вказаній частині в наступному не підтримав.

Рішенням Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 23 жовтня 2006 року позов задоволено частково, визнано незаконним звільнення позивача за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, змінено з 23 жовтня 2006 року формулювання причин його звільнення на п.З ст. 38 КЗпП України за власним бажанням працівника у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю, умов колективного договору, стягнуто з ТОВ „Колбіко" на користь ОСОБА_1 45,89 грн. профспілкових внесків, 236,16 грн. за затримку розрахунку і у відшкодування моральної шкоди 2000 грн., на користь держави 59,50 грн. судових витрат. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. З ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

При розгляді цієї справи судом встановлено, що позивач дійсно працював з 14.12.04 р. в ТОВ „Колбіко" ІНФОРМАЦІЯ_1 відділу головного ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 172, т.2).

11 травня 2005 року він звернувся до відповідача з заявою про розірвання трудового договору з підстав ч. З ст. 38 КЗпП України (а.с. 6, т.1, а.с. 77, т.2).

Наказом НОМЕР_1 від 12 травня 2005 року (а.с.24, т. 1) ОСОБА_1, таб. НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 електромеханічного відділу з 10 травня 2005 року звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна з сторін повинна довести ті

середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 8 лютого 1995 р. №-100 відповідно до наданих відповідачем відомостей щодо отриманого позивачем в березні та квітні 2005 року заробітку та кількості відпрацьованих ним в цьому періоді робочих днів(а.с. 28-29,т.1).

Вказані відомості ніким не оспорено і інші не встановлено у визначеному законом порядку. Більше того, сам позивач у своєму розрахунку (а.с.74, т.З) фактично погодився з наданими відповідачем відомостями щодо кількості відпрацьованих ним за графіком днів і не заявляв вимоги про стягнення будь-яких недонарахованих і недосплачених йому сум заробітної плати.

Таким чином, середньоденний заробіток ОСОБА_1 на час його звільнення становив 39,36 грн. Тому сума середньоденного заробітку за час вимушеного прогулу становить 14327,04 грн. (39,36x364), що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, апеляційний суд вважає, що відповідно до положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини заслуговують на увагу доводи скарги щодо неврахування судом при визначені розміру відшкодування моральної шкоди характеру та всього обсягу спричинених винними навмисними діями відповідача моральних траждань.

Зокрема, в обгрунтування цих вимог позивач посилався на примушування відповідачем його до непомірної роботи в неналежних для людської гідності умовах і на те, що за вини відповідача він тривалий час не працює і не має можливості утримувати себе та близьких йому людей, що змушує його додавати багато зусиль для організації свого та своєї родини життя.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не спростував факт примушування позивача до надмірної роботи і наявності на підприємстві визначених ним умов праці.

Крім того, справа розглядалася судом майже 1,5 року за тривалим ігноруванням і невиконанням відповідачем вимог суду щодо надання необхідних для вирішення позову документів.

Весь цей час позивач не працював і не мав засобів для існування, що очевидно спричиняло йому тяжкі моральні страждання.

Вказані обставини судом при визнначені розміру відшкодування моральної шкоди не враховано. Тому апеляційний суд вважає за необхідне збільшити розмір відшкодування спричиненої позивачеві незаконними діями відповідача моральної шкоди до 5000 грн.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Макіївки від 23 жовтня 2006 року

ЗМІНИТИ, задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ фірма „Колбіко"

про зміну формулювання причин звільнення, змінити в наказі директора ТОВ фірма

„Колбіко" НОМЕР_1 від 12.05.2005 року формулювання причин звільнення позивача

зазначивши, що ОСОБА_1, таб. НОМЕР_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

електромеханічного відділу звільнений з 10 травня 2005 року за ч. З ст. 38 КЗпП

України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства

про працю та умов колективного договору, зобов'язати ТОВ фірма „Колбіко" внести

відповідні зміни в запис у трудовій книжці позивача.

Це ж рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ фірма „Колбіко" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу СКАСУВАТИ, позов задовольнити, стягнути на користь ОСОБА_1 з ТОВ фірма „Колбіко" 14327,04 грн.

Це ж рішення суду в частині задоволення частково вимог ОСОБА_1 до ТОВ фірма „Колбіко" про відшкодування моральної шкоди ЗМІНИТИ, стягнути на користь ОСОБА_1 з ТОВ фірма „Колбіко" у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Це ж рішення в іншій частині залишити без зміни.

Стягнути з ТОВ фірма „Колбіко" на користь держави судовий збір в розмірі 29,75 грн. і 30 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді на р/р 35228011000992, ОКПО 02891428, МФО 834016 в УДК в Донецькій області, отримувач Апеляційний суд Донецької області.