Рішення № 5485378, 07.08.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.08.09 р. Справа № 14/215

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Донспецметалпром”,

ЄДРПОУ 35887963, м.Донецьк

до відповідача Акціонерного товариства відкритого типу „Макіївський універмаг”,

ЄДРПОУ 01558649, м.Дніпропетровськ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Центрально-міське відділення Промінвестбанку в м.Макіївка Донецької області”, ЄДРПОУ 00039002, м.Макіївка

про визнання права

за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору

ОСОБА_2, м.Донецьк

про визнання недійсними договорів

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Мєзєнцев Є.І.

Суддя Лейба М.О.

Представники:

від позивача: Фаренбрух М.А.-по дов.

від відповідача: Латишева С.О.по дов., Штамбург О.В.-по дов.,

Шистопал П.М.-ліквідатор

від третьої особи без самостійних вимог: Лукаш Л.В.-гол. юрисконсульт

від третьої особи з самостійними вимогами: ОСОБА_2

В засіданні суду брали участь

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувались перерви з 06.07. по 08.07.2009р.,

з 08.07. до 22.07.2009р., з 06.08. по 07.08.2009р.,

з 13.16 год. до 14.30 год. 07.08.2009р.,

з 15.10 год. до 15.30 год. 07.08.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Завод „Донспецметалпром”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Акціонерне товариство відкритого типу „Макіївський універмаг”, м.Дніпропетровськ, про визнання права власності на нерухоме майно:

-магазин „Подарунки”, розташований за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул.Московська, 1, загальною площею 796,3 кв.м., літ.А-1;

-базу „Культтовари”, розташовану за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул.Панченка, 48, загальною площею 2009,4 кв.м., (склад літ.А-2 площею 906,6 кв.м., склад літ.Б-1 площею 95,8 кв.м., сторожку літ.В-1 площею 12,7 кв.м., склад літ.Г-1 площею 96,1 кв.м., гараж літ.Д-1 площею 98,3 кв.м., гараж літ.Е-1 площею 14,9 кв.м., склад літ.Ж-1 площею 418,5 кв.м., навіс літ.З-1 площею 163,9 кв.м., склад літ.І-1 площею 202,6 кв.м.).

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про відкриття кредитної лінії №09-08/68 від 29.01.2007р., іпотечні договори з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/705 від 22.03.2007р., №09-08/704 від 22.03.2007р., договір відступлення права вимоги №09-08/28 від 26.05.2009р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 03.07.2009р., в доповненнях до відзиву на позовну заяву від 08.07.2009р., від 22.07.2009р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність у банку права вимагати від відповідача виконання за кредитним договором, права звертати стягнення за іпотечними договорами в момент укладання договору відступлення права вимоги. Крім цього, як вказує відповідач, договір відступлення права вимоги не був зареєстрований у встановленому порядку та підписаний особою, що не мала необхідного обсягу повноважень. Одночасно, за твердженням відповідача, право власності позивача на спірне майно ніяким чином не порушене.

Ухвалою від 16.06.2009р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача був залучений Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Центрально-міське відділення Промінвестбанку в м.Макіївка Донецької області”, м.Макіївка.

Третя особа в поясненнях на позов №09-01/230 від 25.06.2009р. підтримала твердження позивача щодо наявності в нього права власності на спірне майно.

15.07.2009р. до господарського суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_2, м.Донецьк як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору по справі №14/215 про:

- визнання недійсним іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/704 від 22.03.2007р., посвідченого 22.03.2007р. приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за №1022, укладеного між Акціонерним товариством відкритого типу „Макіївський універмаг” та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством), з урахуванням змін та доповнень, внесених договором про внесення змін №1 від 03.05.2007р., змін та доповнень, внесених договором про внесення змін №2 від 05.01.2009р.;

- визнання недійсним іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/705 від 22.03.2007р., посвідченого 22.03.2007р. приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за №1023, укладеного між Акціонерним товариством відкритого типу „Макіївський універмаг” та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством), з урахуванням змін та доповнень, внесених договором про внесення змін №1 від 03.05.2007р., змін та доповнень, внесених договором про внесення змін №2 від 05.01.2009р.

Ухвалою від 16.07.2009р. прийнято до провадження позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2, м.Донецьк.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилається на порушення її прав як акціонера Акціонерного товариства відкритого типу „Макіївський універмаг” внаслідок укладання спірних договорів. При цьому, за думкою ОСОБА_2, спірні правочини не відповідають вимогам ст.35 Закону України „Про іпотеку”, укладені на вкрай невигідних умовах для відповідача.

Позивач надав відзив на позовну заяву ОСОБА_2, м.Донецьк від 31.07.2009р., в якому позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог позивач посилається на не визначення ОСОБА_2, м.Донецьк прав, які були порушені іпотечними договорами, відсутність порушень її прав та інтересів як акціонера Акціонерного товариства відкритого типу „Макіївський універмаг” при укладанні спірних іпотечних договорів. При цьому, за поясненнями позивача, укладання відповідачем кредитного та іпотечних договорів відбулось на підставі рішення загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства відкритого типу „Макіївський універмаг”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, господарський суд встановив:

Згідно з протоколом №3 від 12.12.2006р. позачергових зборів акціонерів Акціонерного товариства відкритого типу „Макіївський універмаг” було вирішено клопотати перед Промінвестбанком в особі філії „Центрально-Міське відділення Промінвестбанку у м.Макіївка Донецької області” (далі по тексту „Банк”) щодо виділення кредиту в сумі 2000000,00 грн. строком до 24 місяців для реконструкції будівлі універмагу. В забезпечення виконання зобовязань перед банком загальними зборами акціонерів Акціонерного товариства відкритого типу „Макіївський універмаг” вирішено передати в заставу майно згідно додатку №1, а саме: магазин „Подарунки”, розташований по АДРЕСА_1, культбазу, розташовану по вул.Панченка, 48 у м.Макіївка, промбазу, розташовану по вул.Лихачьова у м.Макіївка, а також майнові права на надходження грошових коштів за договорами оренди. При цьому, згідно вказаного рішення доручено ОСОБА_9 підписувати кредитні договором, договори застави.

29.01.2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) в особі керуючого філією „Центрально-міське відділення Промінвестбанку в м.Макіївка Донецької області” та відповідчем був підписаний кредитний договір про відкриття кредитної лінії №09-08/68.

Згідно з умовами вказаного договору банк прийняв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії, яка не може перевищувати 1900000,00 грн., на умовах, передбачених цим договором, а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором (п.2.1 договору).

Датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту є 28.01.2009р. або протягом 10 календарних днів з моменту отримання направленого банком повідомлення згідно з п.4.3.3 договору (п.2.2 договору).

При цьому, за змістом п.2.3 договору №09-08/68 від 29.01.2007р. кредит надається з наступним цільовим призначенням на оплату будівельно-монтажних робіт, оплату за будівельні матеріали, оплату послуг, товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з п.3.1 договору №09-08/68 від 29.01.2007р. кредит надається банком відповідачу шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів, визначених в п.2.1 договору, розрахункових документів (платіжних доручень) відповідача безпосередньо з позичкового рахунку №20637351525131, відкритого банком в філії „Центрально-міське відділення Промінвестбанку в м.Макіївка Донецької області” на рахунки контрагентів відповідача відповідно до цільового призначення кредиту. Після сплати банком документів на суму, що вказана в п.2.1 цього договору, подальше кредитування в межах строку, встановленого п.2.3 цього договору та в межах суми ліміту кредитної лінії може здійснюватись лише після погашення відповідачем частини або всієї суми наданого кредиту у розмірі, який не може перевищувати обсягу такого погашення.

24.04.2007р. сторонами було підписано договір про внесення змін №2 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №09-08/68 від 29.01.2007р., згідно з яким п.2.1 договору викладено в наступній редакції: „Банк за умови наявності вільних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії, яка не може перевищувати 2000000,00 грн., на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.”.

Згідно з договором про внесення змін №5 від 30.01.2009р. до кредитного договору №09-08/68 від 29.01.2007р. сторони змінили, зокрема, п.2.1 цього договору, виклавши його наступним чином: „Банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії, яка не може перевищувати 1800000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором. Ліміт кредитної лінії зменшується відповідно до графіку погашення заборгованості, викладеного у додатку №1, що є невідємною частиною цього договору”.

Одночасно, вказаним договором також змінено п.2.2 кредитного договору №09-08/68 від 29.01.2007р.: „Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту 01 жовтня 2009р. або протягом 10 календарних днів з моменту отримання направленого банком повідомлення згідно з п.4.3.3 цього договору.”.

Згідно з наданою до матеріалів справи банківською випискою з рахунку №20637351525131 за період з 01.01.2007р. по 25.05.2009р. банком було перераховано на рахунки контрагентів відповідача грошові кошти на загальну суму 2200473,66 грн.

Викладене підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень за період з лютого 2007р. по грудень 2007р., реєстрами розрахункових документів за період з лютого 2007р. по квітень 2007р.

Згідно п.3.2 договору №09-08/68 від 29.01.2007р. проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються відповідачем, виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 17% річних. Нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період, попередній даті нарахування, та в останній робочий день місяця за відповідний оплачуваний період, включаючи день нарахування та неробочі дні оплачуваного періоду до повного і остаточного повернення всіх отриманих кредитних коштів. При розрахунку процентів використовується метод „факт/факт”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Проценти сплачуються відповідачем протягом 10 банківських днів з дати їх нарахування з поточного рахунку позичальника №26001301525131 в філії „Центрально-міське відділення Промінвестбанку в м.Макіївка Донецької області” на рахунок №20682351525131. Проценти за грудень місяць нараховуються банком в останній робочий день цього місяця за період з дати попереднього нарахування по останній робочий день цього місяця за період з дати попереднього нарахування по останній календарний день грудня місяця та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця.

Згідно договору про внесення змін №3 від 25.07.2008р. до кредитного договору №09-08/68 від 29.01.2007р. за користування кредитом банком нараховуються проценти, виходячи з встановленої банком процентної ставки 18,5% річних.

За змістом договору про внесення змін №5 від 30.01.2009р. до кредитного договору №09-08/68 від 29.01.2007р. п.3.2 цього договору викладено наступним чином: „Проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються відповідачем, виходячи із встановленої банком з 01.02.2009р. процентної ставки у розмірі 21% річних. Нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період, попередній даті нарахування, та в останній робочий день місяця за відповідний оплачуваний період, включаюючи день нарахування та неробочі дні оплачуваного періоду до повного і остаточного повернення всіх отриманих кредитних коштів. При розрахунку процентів використовується метод „факт/факт”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Проценти сплачуються відповідачем протягом 10 банківських днів з дати їх нарахування з поточного рахунку позичальника №26001301525131 в філії „Центрально-міське відділення Промінвестбанку в м.Макіївка Донецької області” на рахунок №20682351525131. Проценти за грудень місяць нараховуються банком в останній робочий день цього місяця за період з дати попереднього нарахування по останній робочий день цього місяця за період з дати попереднього нарахування по останній календарний день грудня місяця та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця.”.

Крім цього, згідно п.3.3 кредитного договору №09-08/68 від 29.01.2007р. за управління кредитом у формі кредитної лінії відповідач сплачує банку комісійну винагороду, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 1% річних від ліміту кредитної лінії, відповідно до п.2.1 цього договору. Комісійна винагорода за управління кредитною лінією нараховується банком в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі по останній робочий день місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з дати попереднього нарахування по останній робочий день поточного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного в п.2.2 цього договору, та сплачується позичальником щомісячно в день її нарахування з поточного рахунку позичальника на рахунок банку.

У випадку порушення позичальником встановленого п.2.2 цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 34% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з п.3.2 цього договору (п.3.4 договору №09-08/68 від 29.01.2007р.).

Відповідно до вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, згідно з наявною в матеріалах справи випискою з рахунку №20637351525131 за період з 23.03.2007р. по 26.05.2009р. відповідачем було повернуто банку кредитні кошти на суму 401587,60 грн., внаслідок чого заборгованість за наданим кредитом за договором №09-08/68 від 29.01.2007р. становить 1798886,06 грн.

Крім цього, згідно з наданою до матеріалів справи банківською випискою за період з 29.01.2007р. по 30.05.2009р. банком було нараховано проценти за користування кредитом в сумі 792207,32 грн., з яких сплачено відповідачем 766332,93 грн., внаслідок чого заборгованість за нарахованими процентами становить 25874,39 грн.

Одночасно, згідно з банківською випискою за період з 29.01.2007р. по 30.05.2009р. прострочена заборгованість відповідача за процентами становить 91685,83 грн. за період з 01.02.2009р. по 30.04.2009р., прострочена заборгованість за комісійною винагородою становить 1232,88 грн. за період з 01.05.2009р. по 25.05.2009р.

Наявність заборгованості відповідача за кредитним договором №09-08/68 від 29.01.2007р. підтверджується наданою до матеріалів справи довідкою №09-01/175 від 26.05.2009р. (а.с.43, т.1) філії „Центрально-міське відділення Промінвестбанку в м.Макіївка Донецької області” Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства). З боку відповідача наявність вказаної заборгованості не спростована.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В п.3.9 кредитного договору №09-08/68 від 29.01.2007р. (з урахуванням договорів про внесення змін №1 від 22.03.2007р., №6 від 21.05.2009р.) сторонами було узгоджено, що забезпеченням кредиту є:

а) іпотечний договір із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/704 від 22.03.2007р., укладений між банком та позичальником;

б) іпотечний договір із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/705 від 22.03.2007р., укладений між банком і позичальником.

Як встановлено судом, в забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором №09-08/68 від 29.01.2007р., 22.03.2007р. між банком та відповідачем були підписані іпотечні договори із застереженнями про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/705, №09-08/704.

Відповідно до п.1.2 іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/705 від 22.03.2007р. предметом іпотеки є база „Культтовари”, що розташована за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул.Панченка, 48, загальною площею 2009,4 кв.м., до складу якої входять: склад літ.А-2 площею 906,6 кв.м., склад літ.Б-1 площею 95,8 кв.м., сторожку літ.В-1 площею 12,7 кв.м., склад літ.Г-1 площею 96,1 кв.м., гараж літ.Д-1 площею 98,3 кв.м., гараж літ.Е-1 площею 14,9 кв.м., склад літ.Ж-1 площею 418,5 кв.м., навіс літ.З-1 площею 163,9 кв.м., склад літ.І-1 площею 202,6 кв.м.

Одночасно, за приписом п.1.2 іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/704 від 22.03.2007р. предметом іпотеки є магазин „Подарунки”, що розташований за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул.Московська, 1, загальною площею 796,3 кв.м.

Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, 26.05.2009р. між позивачем та банком був підписаний договір відступлення права вимоги №09-08/28.

Відповідно до п.1 вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор (банк) здійснює відступлення (передає) права вимоги, а новий кредитор (позивач) набуває (приймає) право вимоги виконання зобовязань кредитора до відповідача. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно п.2 договору №09-08/28 від 26.05.2009р. позивач набуває право (замість банку) вимагати від відповідача належного виконання зобовязань за:

-кредитним договором про відкриття кредитної лінії №09-08/68, укладеним 29.01.2007р. між відповідачем та банком з урахуванням змін та доповнень;

-іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/704, укладеним 22.03.2007р. між банком та відповідачем;

- іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/705, укладеним 22.03.2007р. між банком та відповідачем, а саме: повернення кредиту в сумі 1800000,00 грн., сплати процентів за користування кредитом у розмірі 21% річних, у тому числі прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 91685,83 грн. та комісійної винагороди в розмірі 1% від фактичної заборгованості по кредиту, а також усіх санкцій та збитків, повязаних з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань; звернення стягнення у порядку, передбаченому іпотечними договорами на наступне майно, що належить відповідачу та складається із: магазину „Подарунки”, розташованого за адресою: м.Макіївка, вул.Московська, 1, загальною площею 796,3 кв.м., бази „Культтовари”, розташованої за адресою: м.Макіївка, вул.Панченка, 48, загальною площею 2009,4 кв.м.

Враховуючи те, що будь-які заборони або обмеження щодо передачі права вимоги вищевказаними документами та законом не встановлені, суд вважає правомірним укладання договору про відступлення права вимоги №09-08/28 від 26.05.2009р.

Твердження відповідача щодо відсутності у представника банку Сухого Сергія Івановича повноважень на укладання договору спростовуються наданою до матеріалів справи копією довіреності від 01.04.2009р., посвідченої 01.04.2009р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, згідно з якою керуючого філією „Центрально-міське відділення Промінвестбанку в м.Макіївка Донецької області” Сухого С.І. уповноважено укладати від імені Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) шляхом підписання договорів, зокрема, відступлення права вимоги. Одночасно, згідно з наданим до матеріалів справи листом №17/164 від 17.04.2009р., підписаним першим заступником голови правління банку, також уповноважено Сухого С.І. укласти договір відступлення права вимоги.

Відповідно до приписів ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, згідно із ст.209 Цивільного кодексу України підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Як встановлено судом, договір про відступлення права вимоги №09-08/28 від 26.05.2009р. здійснений у такий самій формі, що і правочини, на підставі яких виникли зобовязання (зокрема, нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №6151, про що свідчить відмітка нотаріуса на четвертій сторінці договору №09-08/28 від 26.05.2009р.).

Посилання відповідача на відсутність реєстрації договору про відступлення права вимоги №09-08/28 від 26.05.2009р. в Реєстрі іпотек суд вважає безпідставними.

Згідно п.1 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №671, державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів.

Відповідно до п.4 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004р. №410, державна реєстрація відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється шляхом внесення запису до Державного реєстру іпотек.

Згідно з наданими до матеріалів справи витягами від 02.06.2009р. №23662349, №23662178 було проведено державну реєстрацію договору про відступлення права вимоги в Державному реєстрі іпотек.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За висновками суду, внаслідок виконання банком своїх зобовязань з надання кредиту відповідачу за договором №09-08/68 від 29.01.2007р., у банка згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України існує обєктивне право вимагати від відповідача виконання його обов'язку за договором №09-08/68 від 29.01.2007р.

При цьому, діючий Цивільний кодекс України не містить у собі заборони передавати право як на тій стадії, коли воно набуло ознак права вимоги, так і до цього.

За змістом ч.2 ст.626 Цивільного кодексу України термін право вимоги прямо ототожнюється з субєктивним правом, що виникає на підставі договору та входить до змісту зобовязання.

Зокрема, згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання (цивільні права та обовязки) виникають, зокрема, із договорів та інших правочинів.

Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №09-08/68 від 29.01.2007р. передбачено, що банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії. Як наслідок, з моменту укладання договору у банка виникає право вимагати від відповідача сплати заборгованості в момент настання строку виконання зобовязання. Ненастання такого строку ніяким чином не позбавляє банк дійсності такого права.

Таким чином, в договорі про відступлення права вимоги №09-08/28 від 26.05.2009р. банк відступив позивачу дійсне право вимоги.

Посилання відповідача на існування в нього неможливості розпоряджатися коштами на рахунку та відсутність у банку у звязку з цим права вимагати сплати заборгованості суд до уваги не приймає як безпідставні.

Згідно до ст.515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема, у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Спірні правовідносини, за висновками суду, не повязані з особою кредитора, в звязку з чим укладання договору про відступлення права вимоги №09-08/28 від 26.05.2009р. не суперечить вимогам ст.515 Цивільного кодексу України.

Стаття 516 Цивільного кодексу України передбачає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, згода боржника, в даному випадку відповідача, на заміну кредитора у зобовязанні не потрібна.

Одночасно, в матеріалах справи міститься повідомлення №09-01/180 від 28.05.2009р. (а.с.55, т.1) Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії „Центрально-міське відділення Промінвестбанку в м.Макіївка Донецької області”, згідно з яким останнім повідомлено відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №09-08/68 від 29.01.2007р., іпотечними договорами із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/704, №09-08/705 від 22.03.2007р. Направлення вказаного повідомлення на адресу відповідача підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.05.2009р. (а.с.56, т.1).

Відповідно до ст.517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як встановлено судом, 27.05.2009р. між банком та позивачем було підписано акт приймання-передачі до договору відступлення права вимоги №09-08/28 від 26.05.2009р.

Позивач у судовому засіданні 06.08.2009о. підтвердив факт передачі йому всіх документів, які засвідчують права, що передаються за договором про відступлення права вимоги №09-08/28 від 26.05.2009р.

З урахуванням викладеного, як встановлено судом, банк відступив позивачу дійсне право вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, на підставі чого договір про відступлення права вимоги №09-08/28 від 26.05.2009р. повністю відповідає вимогам законодавства.

За таких обставин, суд вважає правомірним, що право вимоги по кредитному договору та іпотечними договорами із застереженнями було передане позивачу в порядку загально-цивільної цесії (договору відступлення права вимоги №09-08/28 від 26.05.2009р.) відповідно до ст.ст.512-519 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.4.3.3 договору про відкриття кредитної лінії №09-08/68 від 29.01.2007р. банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суми неустойки, передбаченої цим договором, у випадках коли:

-позичальник не виконав у строк свої обовязки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за надання кредиту, та/або сплаті плати за кредит, та/або інші обовязки по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором;

-позичальником не виконуються обовязки прийняті ним на себе відповідно до укладених (укладеного) договорів (договору) забезпечення щодо наявності та належного збереження майна (прав вимоги), яке (які) надане (надані) як забезпечення виконання позичальником зобовязань за цим договором, а також щодо його (їх) заміни рівноцінним майном (правами вимоги) у випадку втрати (відчуження) їх відповідно до умов, встановлених угодами (договорами) забезпечення;

-прийнято рішення щодо реорганізації у будь-який спосіб або ліквідації позичальника;

-інша ніж обтяжувач особа набула право стягнення на предмет обтяження;

-порушено справу про банкрутство позичальника;

-подано позов про визнання недійсним у повному обсязі чи в частині та/або неукладеними договорів забезпечення виконання позичальником зобовязань;

-погіршився фінансовий стан позичальника (наявність збиткової діяльності за даними балансу на останні звітні дати, зменшення надходження коштів на поточний рахунок більш ніж на 50% у порівнянні з попереднім місяцем та інше);

-позичальником порушено умови цього договору, зокрема, використано кредит не за цільовим призначенням.

Про необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит з указаних вище підстав, банк зобовязаний письмово попередити позичальника не менше ніж за 10 календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.

Як встановлено судом, листом №6 від 29.05.2009р. (направлення вказаного листа на адресу відповідача підтверджується наданою до матеріалів справи поштовою квитанцією від 30.05.2009р.) позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №09-08/68 від 29.01.2007р., зокрема, сплати заборгованості за кредитом в сумі 1798886,06 грн., простроченими процентами в сумі 91685,83 грн., нарахованими процентами в сумі 25874,39 грн. та комісією в сумі 1232,88 грн.

Свої зобовязання щодо своєчасного та повного проведення розрахунків всупереч вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Згідно із ст.36 Закону України „Про іпотеку” сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється, зокрема, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього закону.

Відповідно до ст.37 Закону України „Про іпотеку” іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як встановлено судом, згідно п.5.1 іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/704, №09-08/705 від 22.03.2007р. іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у наступних випадках:

-якщо у момент настання строку виконання іпотекодавцем зобовязань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені кредитним договором строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів (у тому числі процентів за неправомірне користування кредитом), сум комісійної винагороди та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором;

-незалежно від настання строку виконання іпотекодавцем будь-яких зобовязань за кредитним договором при ліквідації чи реорганізації у будь-якій спосіб іпотекодавця, порушенні відносно іпотекодавця справи про банкрутство;

-незалежно від строку виконання іпотекодавцем будь-яких зобовязань за кредитним договором при виникненні підстав, вказаних у п.3.1.5 цього договору.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або шляхом позасудового врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у п.5.2.1 цих договорів (п.5.2 іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/704, №09-08/705 від 22.03.2007р.).

Згідно п.5.2.1 іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/704, №09-08/705 від 22.03.2007р. застереження про задоволення вимог іпотекодержателя згідно із ст.36 Закону України „Про іпотеку” вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя, а саме, зокрема, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязання за кредитним договором у порядку, встановленому ст.37 Закону України „Про іпотеку”. Даний договір із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязання іпотекодавця по кредитному договору, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно із ст.19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, договори про іпотеку.

За приписом п.1 додатку №1 до п.2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, договори про задоволення вимог іпотекодержателя є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Як вказувалось вище, згідно із ст.36 Закону України „Про іпотеку” відповідне застереження в іпотечному договорі прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками.

Згідно п.5.2.1 іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/704, №09-08/705 від 22.03.2007р. дані договори із застереженнями про задоволення вимог іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Листом від 29.05.2009р. №9 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо перерахування сумі 1917679,00 грн. нарахованої заборгованості на поточний рахунок позивача, який зазначено у договорі відступлення, в строк до 05.06.2009р. Направлення вказаного листа на адресу відповідача підтверджується поштовою квитанцією №2008 від 30.05.2009р. та описом вкладень.

Одночасно, згідно вказаного листа позивачем було повідомлено відповідача про наявність у позивача права у разі неперерахування вказаної вище суми задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. Зокрема, позивачем запропоновано відповідачу у випадку непогашення заборгованості з метою реєстрації за позивачем права власності на предмети іпотек в строк до 14.06.2009р. передати правоустановчі документи на обєкти, зазначені в іпотечних договорах. Крім цього, позивачем також запропоновано відповідачу направити 13.06.2009р. свого представника для складання актів приймання-передачі обєктів нерухомості.

Відповідачем до матеріалів справи відповідних доказів погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №09-08/68 від 29.01.2007р. не надано.

Таким чином, приймаючи до уваги лист №9 від 29.05.2009р. та відсутність виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем, судом встановлено факт належного повідомлення позивачем відповідача про задоволення своїх вимог шляхом отримання у власність предметів іпотек в позасудовому порядку.

Відповідно до ст.37 Закону України „Про іпотеку” іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

З урахуванням ч.3 ст.37 Закону України „Про іпотеку”, виходячи з вартості предметів іпотек, яка була встановлена субєктом оціночної діяльності ОСОБА_12 згідно зі звітами про незалежну оцінку вартості бази „Культтовари” та магазину „Подарунки”, приймаючи до уваги, що вартість майна, отриманого позивачем у власність, становить менше 90% забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, судом встановлено, що фактично з урахуванням волевиявлення позивача, зобовязання відповідача за договором про відкриття кредитної лінії №09-08/68 від 29.01.2007р. вважаються сплаченими з моменту отримання позивачем у власність майна.

За таких обставин, враховуючи, що наслідком укладання договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя є реєстрація права власності на предмет іпотеки, за висновками суду, позивач набув право власності на магазин „Подарунки”, розташований за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул.Московська, 1, загальною площею 796,3 кв.м., літ.А-1; базу „Культтовари”, розташовану за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул.Панченка, 48, загальною площею 2009,4 кв.м., (склад літ.А-2 площею 906,6 кв.м., склад літ.Б-1 площею 95,8 кв.м., сторожку літ.В-1 площею 12,7 кв.м., склад літ.Г-1 площею 96,1 кв.м., гараж літ.Д-1 площею 98,3 кв.м., гараж літ.Е-1 площею 14,9 кв.м., склад літ.Ж-1 площею 418,5 кв.м., навіс літ.З-1 площею 163,9 кв.м., склад літ.І-1 площею 202,6 кв.м.).

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З наведених вище норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Позов про визнання права власності це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не повязаних з позбавленням володіння.

При цьому, нормами Цивільного кодексу України не визначено перелік осіб, до повноважень яких належить визнання чи невизнання прав за будь-якими юридичними чи фізичними особами. Особою, яка не визнає право, може бути будь-яка особа, а не лише особа, якій надано такі повноваження.

Як встановлено судом, відповідач наявність у позивача права власності на спірне майно не визнає, оспорює, заперечуючи правомірність укладання договору відступлення права вимоги №09-08/28 від 26.05.2009р.

Зокрема, яка вказувалось вище, в листі №9 від 29.05.2009р. позивачем запропоновано відповідачу у випадку непогашення заборгованості з метою реєстрації за позивачем права власності на предмети іпотек в строк до 14.06.2009р. передати правоустановчі документи на обєкти, зазначені в іпотечних договорах. Крім цього, позивачем також запропоновано відповідачу направити 13.06.2009р. свого представника для складання актів приймання-передачі обєктів нерухомості.

Згідно акту від 13.06.2009р. представник відповідача для підписання акту прймання-передачі спірних обєктів нерухомості не зявився.

Одночасно, відповідних дій з передачі позивачу правоустановчих документів на спірне майно відповідачем вчинено не було.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

На підставі викладеного, позов про визнання права власності позивача на магазин „Подарунки”, розташований за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул.Московська, 1, загальною площею 796,3 кв.м., літ.А-1; базу „Культтовари”, розташовану за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул.Панченка, 48, загальною площею 2009,4 кв.м., (склад літ.А-2 площею 906,6 кв.м., склад літ.Б-1 площею 95,8 кв.м., сторожку літ.В-1 площею 12,7 кв.м., склад літ.Г-1 площею 96,1 кв.м., гараж літ.Д-1 площею 98,3 кв.м., гараж літ.Е-1 площею 14,9 кв.м., склад літ.Ж-1 площею 418,5 кв.м., навіс літ.З-1 площею 163,9 кв.м., склад літ.І-1 площею 202,6 кв.м.), підлягає задоволенню.

Одночасно, позов ОСОБА_2, м.Донецьк підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Зазначеною статтею визначені способи такого захисту.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Дана стаття визначає й способи захисту цивільних прав та інтересів.

За таких обставин, при зверненні до суду з позовом про визнання недійсними договорів ОСОБА_2, м.Донецьк має бути доведено, яким чином вказані договори впливають на її права та обовязки.

Як встановлено судом, ОСОБА_2, м.Донецьк не є стороною і учасником спірних іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/704, №09-08/705 від 22.03.2007р.

Законодавством не передбачено право акціонера звертатись до суду за захистом прав акціонерного товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства.

У рішенні Конституційного Суду України N18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі N1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що "акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом".

Отже, суд у вирішенні спорів за позовами акціонерів про захист прав акціонерного товариства, в тому числі про визнання недійсними угод, укладених товариством, досліджує, чи уповноважений акціонер на представництво інтересів акціонерного товариства. Відсутність такого уповноваження може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Як встановлено судом, відповідних повноважень на представництво інтересів Акціонерного товариства відкритого типу „Макіївський універмаг”, м.Дніпропетровськ шляхом заявлення вимог про визнання недійсними іпотечних договорів ОСОБА_2 не надано.

При цьому, Акціонерне товариство відкритого типу „Макіївський універмаг”, м.Дніпропетровськ, акціонером якого є ОСОБА_2, м.Донецьк, є стороною у даній справі та може самостійно захищати свої права та інтереси.

Крім цього, відповідно до положень ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами ст.215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, передбачених ст.203 Цивільного кодексу України, є підставою для недійсності правочину. Тобто, такий правочин може бути визнаний судом недійсним на підставах, встановлених законом, в разі заперечення його дійсності однією із сторін або іншою заінтересованого особою.

Зважаючи на положення ст.216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Застосування способу реституції, повернення сторін у попередній стан при визнанні недійсною угоди є визначальним для відновлення порушеного права такого способу захисту як визнання правочину недійсним.

Тобто, в разі визнання спірних договорів недійсним та застосування наслідків недійсності передбачених цивільним законом, останні будуть стосуватися виключно позивача, відповідача та банку.

Одночасно, ОСОБА_2, м.Донецьк як була, так й залишиться акціонером відповідача, її майновий статус та правове положення ніяким чином не зміниться.

За таких обставин, за висновками суду, ОСОБА_2, м.Донецьк не доведено, що укладені між відповідачем та банком іпотечні договори із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/704, №09-08/705 від 22.03.2007р. стосуються її прав, внаслідок чого позовні вимоги про визнання недійсними вказаних договорів підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю. Судові витрати за позовом ОСОБА_2, м.Донецьк підлягають віднесенню на останню повністю.

Клопотання від 26.06.2009р., від 08.07.2009р. Акціонерного товариства відкритого типу „Макіївський універмаг”, м.Дніпропетровськ, ОСОБА_2, м.Донецьк про зупинення провадження по справі до розгляду справи №37/172пд про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №09-08/28 від 26.05.2009р. судом залишені без задоволення.

Зокрема, згідно із ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, суд, зупиняючи провадження по справі має бути позбавлений можливості вирішити спір по суті, тобто, у суду має бути відсутня можливість під час розгляду справи встановити відповідність спірного договору вимогам закону.

Відповідно до п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або частково повязаний з предметом спору договір, який суперечить закону.

За таких обставин, розгляд справи №37/172пд ніяким чином не унеможливлює розгляд цієї справи. Крім цього, у відзиві на позовну заяв та доповненнях до нього відповідачем викладені ті самі заперечення проти задоволення цього позову, що й були підставою для заявлення позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №09-08/28 від 26.05.2009р. у справі №37/172пд.

Заява від 08.07.2009р. Акціонерного товариства відкритого типу „Макіївський універмаг”, м.Дніпропетровськ про виготовлення ухвали від 06.07.2009р. про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі та видачу примірнику такої ухвали судом залишена без задоволення.

Зокрема, згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.

Таким чином, діючим Господарським процесуальним кодексом України передбачено винесення ухвали у разі зупинення провадження по справі.

Одночасно, згідно з п.3 ст.84 Господарського процесуального кодексу України доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, викладаються в мотивувальній частині судового рішення.

Тобто, згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України суддя зобовязаний відобразити мотиви неприйняття до уваги поданих стороною доказів, результати розгляду заявлених сторонами клопотань, в судовому рішенні по справі.

Клопотання від 14.07.2009р. Акціонерного товариства відкритого типу „Макіївський універмаг”, м.Дніпропетровськ про зупинення провадження до розгляду касаційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 16.06.2009р. про порушення провадження по справі судом залишено без задоволення як безпідставне, враховуючи відсутність доказів наявності відповідних обставин.

Усне клопотання ліквідатора Акціонерного товариства відкритого типу „Макіївський універмаг”, м.Дніпропетровськ ОСОБА_6 щодо відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомлення зі справою судом залишено без задоволення, враховуючи, що ліквідатор товариства з моменту його призначення не скористався таким правом. Крім цього, відповідачем у справі є Акціонерне товариство відкритого типу „Макіївський універмаг”, м.Дніпропетровськ, інші представники якого мали можливість та ознайомлювались з матеріалами справи.

Виходячи зі змісту норм ч.2 ст.8, ч.9 ст.11, ч.2 ст.26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги, забезпечені заставою мають задовольнятися у першу чергу за рахунок майна переданого у заставу. Таким чином, клопотання відповідача про зупинення провадження по цій справі до моменту затвердження реєстру кредиторів у справі №Б24/276-09 є необґрунтованим.

Крім цього, речові права позивача на спірне майно виникли до моменту порушення справи про банкрутство відповідача, внаслідок чого спір на нерухомість, яка не може входити до ліквідаційної маси Акціонерного товариства відкритого типу „Макіївський універмаг”, м.Дніпропетровськ і претензії кредиторів останнього на це майно не можуть бути обґрунтованими.

Одночасно, розгляд справи про банкрутство відповідача не унеможливлює розгляд цієї справи.

Усне клопотання Акціонерного товариства відкритого типу „Макіївський універмаг”, м.Дніпропетровськ щодо витребування у позивача оригіналів технічних паспортів на спірне майно судом залишено без задоволення як безпідставне, враховуючи, що вказані документи не є документами, що посвідчують право власності.

З огляду на приписи ст.33 Господарського процесуального кодексу України позивач належним чином довів вартість спірного майна через надання висновків спеціаліста, внаслідок чого клопотання Акціонерного товариства відкритого типу „Макіївський універмаг”, м.Дніпропетровськ про проведення дослідження вартості спірного майна суд також залишає без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.26, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Донспецметалпром”, м.Донецьк до Акціонерного товариства відкритого типу „Макіївський універмаг”, м.Дніпропетровськ задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Донспецметалпром”, м.Донецьк на нерухоме майно:

-магазин „Подарунки”, розташований за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул.Московська, 1, загальною площею 796,3 кв.м., літ.А-1;

-базу „Культтовари”, розташовану за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул.Панченка, 48, загальною площею 2009,4 кв.м., (склад літ.А-2 площею 906,6 кв.м., склад літ.Б-1 площею 95,8 кв.м., сторожку літ.В-1 площею 12,7 кв.м., склад літ.Г-1 площею 96,1 кв.м., гараж літ.Д-1 площею 98,3 кв.м., гараж літ.Е-1 площею 14,9 кв.м., склад літ.Ж-1 площею 418,5 кв.м., навіс літ.З-1 площею 163,9 кв.м., склад літ.І-1 площею 202,6 кв.м.).

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, м.Донецьк як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору по справі №14/215 про:

- визнання недійсним іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/704 від 22.03.2007р., посвідченого 22.03.2007р. приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за №1022, укладеного між Акціонерним товариством відкритого типу „Макіївський універмаг” та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством), з урахуванням змін та доповнень, внесених договором про внесення змін №1 від 03.05.2007р., змін та доповнень, внесених договором про внесення змін №2 від 05.01.2009р.;

- визнання недійсним іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №09-08/705 від 22.03.2007р., посвідченого 22.03.2007р. приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за №1023, укладеного між Акціонерним товариством відкритого типу „Макіївський універмаг” та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством), з урахуванням змін та доповнень, внесених договором про внесення змін №1 від 03.05.2007р., змін та доповнень, внесених договором про внесення змін №2 від 05.01.2009р.

Стягнути з Акціонерного товариства відкритого типу „Макіївський універмаг”, м.Дніпропетровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Донспецметалпром”, м.Донецьк витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 07.08.2009р.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Мєзєнцев Є.І.

Суддя Лейба М.О.