Постанова № 54852214, 04.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2016 року 826/8251/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доУправління Держземагентства в Яготинському районі Київській областіпровизнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом Управління Держземагентства в Яготинському районі Київської області про визнання незаконними дій відповідача щодо відмови у наданні "викопіювання проекту формування територій і встановлених меж Супоївської сільської ради та її сільських населених пунктів Супоївки, Озерного, Дзюбовки, Черкасівки" та "складу земельних угідь по землекористувачах в межах Супоївської сільської ради народних депутатів Яготинського району" та зобов'язання відповідача видати позивачу завірені належним чином копії: "викопіювання проекту формування територій і встановлених меж Супоївської сільської ради та її сільських населених пунктів Супоївки, Озерного, Дзюбовки, Черкасівки" та "складу земельних угідь по землекористувачах в межах Супоївської сільської ради народних депутатів Яготинського району".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її адвокат Смєхнов В.А., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги, звернувся до відповідача із запитом про надання копій документів, однак, відповідач, будучи розпорядником таких документів, безпідставно не надав їх її адвокату, чим порушив право позивача на доступ до інформації, гарантоване Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що запитувана інформація чинним законодавством віднесена до службової та до інформації з обмеженим доступом, а тому вважає, що управління відмовляючи у наданні інформації діяло в межах вимог чинного законодавства.

У судове засідання, призначене на 04.01.2016, з'явився представник позивача.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 25.03.2015 адвокат Смєхнов В.А. на підставі договору про надання правової допомоги, укладеному з гр. ОСОБА_1, звернувся до Управління Держземагентства в Яготинському районі Київської області з адвокатським запитом про надання належним чином завірених копій "викопіювання проекту формування територій і встановлених меж Супоївської сільської ради та її сільських населених пунктів Супоївки, Озерного, Дзюбовки, Черкасівки" та "складу земельних угідь по землекористувачах в межах Супоївської сільської ради народних депутатів Яготинського району".

Листом від 31.03.2015 №07-07/294 Управління Держземагентства в Яготинському районі Київської області повідомило адвокату Смєхнову В.А., що не має можливості надати копію викопіювання проекту формування територій і встановлення меж Супоївської сільської ради та її сільських населених пунктів Супоївки, Озерного, Дзюбовки, Черкасівки у зв'язку з тим, що дана інформація належить до службової інформації та містить гриф "Для службового користування". Також, у даному листі Управління зазначило, що не має можливості надати копії запитуваних документів, оскільки запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, а розголошення її без згоди може призвести до порушення прав і законних інтересів громадян, які охороняються Конституцією України і є непорушними.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникла між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, регулюється Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з положеннями ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст. 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Статтею 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: інформацією про стан довкілля; інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач є розпорядником інформації в розумінні положень ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно ст.ст. 19, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

До обов'язків розпорядників інформації, зокрема, віднесено обов'язок надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Частина перша статті 22 вказаного Закону передбачає, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Як було встановлено судом, підставою для відмови у наданні запитуваних копій документів стало те, що запитувані документи містять інформацію про фізичних осіб, поширення якої може порушити їх права та інтереси, а поширення персональних даних допускається лише за згодою суб'єкта персональних даних. Також, відповідач відмовив у наданні копії викопіювання проекту формування територій і встановлення меж Супоївської сільської ради та її сільських населених пунктів Супоївки, Озерного, Дзюбовки, Черкасівки з тих підстав, що дана інформація належить до службової інформації.

Досліджуючи правомірність такої відмови, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Отже, з аналізу наведеної норми слідує, що не може бути обмежено у доступі до переліку відомостей, що становлять службову інформацію, якщо вона складена суб'єктами владних повноважень.

Разом з тим, ч. 7 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Однак, відмовляючи у наданні копії викопіювання проекту формування територій і встановлення меж Супоївської сільської ради та її сільських населених пунктів Супоївки, Озерного, Дзюбовки, Черкасівки з тих підстав, що дана інформація належить до службової інформації, відповідач не виконав вимоги закону, оскільки не перевірив, чи має такий документ інформацію, доступ до якої необмежений.

З приводу посилань відповідача на те, що запитувана інформація є конфіденційною, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про захист персональних даних" до персональних даних віднесені відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Статтею 14 зазначеного Закону передбачено, що поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (частина друга). Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (частина третя).

Згідно ст. 20 Закону України "Про інформацію" за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Статтею 21 зазначеного Закону передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша). Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом (частина друга).

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 30.10.1997 №5-зп у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" частину четверту статті 23 Закону України "Про інформацію" треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:

- інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;

- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Запитувані документи можуть містити як інформацію з обмеженим доступом так і інформацію з доступом загального характеру.

Разом з тим, ч. 7 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Тобто, якщо запит на отримання публічної інформації містить вимогу надати документ, що містить інформацію з обмеженим доступом (в тому числі, конфіденційну інформацію), відповідач як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний згідно ч. 7 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" надати інформацію, доступ до якої не обмежений, якщо в цілому документ, що містить запитувану інформацію, наданий бути не може.

Враховуючи, що надання органом державної влади публічної інформації, яка є конфіденційною пов'язано з втручанням в особисте життя особи, щодо якої така інформація розповсюджується, тому при вирішенні питання про надання інформації він повинен враховувати зазначені обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Отже, публічна інформація про осіб, котрі одержали державне та комунальне майно у власність чи користування, про розмір оплати праці та інших виплат з бюджетів усіх рівнів, не є інформацією з обмеженим доступом.

Однак, відповідачем зазначені вимоги закону не були виконані, оскільки відповідач повністю відмовив у задоволенні запиту про надання публічної інформації, мотивуючи тим, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, поширення якої може порушити права та інтереси громадян.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у наданні копій документів на адвокатський запит Смєхнова В.А. від 25.03.2015 №25/03-4.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача видати позивачу завірені належним чином копії: "викопіювання проекту формування територій і встановлених меж Супоївської сільської ради та її сільських населених пунктів Супоївки, Озерного, Дзюбовки, Черкасівки" та "складу земельних угідь по землекористувачах в межах Супоївської сільської ради народних депутатів Яготинського району", суд зазначає наступне.

Із запиту адвоката позивача не вбачається яка саме інформація викликала інтерес позивача, оскільки він просить надати не інформацію, а документи, що можуть містити в собі різні види інформації.

Таким чином, суд вважає, що отримавши запит від адвоката позивача, відповідач у відповідності до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" повинен надати заявнику інформацію, доступ до якої необмежений та відмовити в наданні даних, що мають статус обмеженого доступу.

Отже, з урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що в даному випадку, для захисту прав позивача, слід зобов'язати відповідача повторно розглянути адвокатський запит Смєхнова В.А. про надання копій документів відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, а відповідачами не надано суду доказів понесення ними витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 69-71, 97, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Держземагентства в Яготинському районі Київській області щодо відмови у наданні копій документів на адвокатський запит Смєхнова В.А. від 25.03.2015 №25/03-4.

Зобов'язати Управління Держземагентства в Яготинському районі Київській області повторно розглянути адвокатський запит Смєхнова В.А. про надання копій документів від 25.03.2015 №25/03-4 відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.