Вирок № 54849300, 05.01.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/19397/15-к

н/п 1-кп/640/155/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2016 року Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого-судді Якуші Н.В., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, прокурора Зінов'єва Н.Є., обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Городня, Чернігівської області, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого лікарем стоматологом ОАО «Дентал - юніал», раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1,

запобіжний захід - не обирався

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

23.09.2015 року близько 18 години 00 хвилин ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2, на асфальтобетонному покритті по головній дорозі в районі будинку №31 по вул. Чкалова у м. Харкові, рухаючись зі швидкістю 10 км/год.

В процесі руху ОСОБА_2, під'їжджаючи на керованому ним автомобілі до будинку №31 на вул. Чкалова, порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п.18.1 - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яким може бути створена перешкода або небезпека» та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, який перетинав проїжджу частину за права на ліво по ходу руху автомобіля марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди згідно висновку судово-медичної експертизи №944-А/15 від 16.10.2015 року ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а саме закритий перелом лівої променевої кістки в нижній третині із зсувом.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_2 знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, наближаючись на керованому автомобілі марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходився пішохід, не зменшив швидкість руху, і не зупинив керований автомобіль, щоб дати дорогу пішоходу, внаслідок чого допустив на нього наїзд. Тому такі дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. Водій ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода виконанням вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у висунутому обвинуваченні визнав повністю, у вчиненому розкаявся, та суду пояснив, що дійсно 23.09.2015 року приблизно о 18 годині керуючи автомобілем марки «Hyundai» по вул.. Чкалова у м. Харкова через свою неувагу не помітив пішохода та здійснив на нього наїзд. Після зупинки свого автомобіля викликав швидку та працівників патрульної служби, а також надав першу медичну допомогу потерпілому. Щиро кається, розуміє свою провину та засуджує свою протиправну поведінку. Цивільний позов визнав частково, в частині матеріальної шкоди повністю, в частині моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Показання ОСОБА_2 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Під час судового розгляду відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорювалися. Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин,а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Таким чином, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Оцінюючи у сукупності докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає, що його протиправні дії за ч.1 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно, так як обвинувачений, керуючи транспортним засобом, своїми умисними діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило настання потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, офіційно працевлаштований, тобто займається суспільно-корисною працею, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, перебуває у шлюбі, що свідчить про тісні соціальні зв'язки, характеристик з місця мешкання не надано.

До обставини, згідно з положеннями статті 66 КК України, що пом'якшує покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченого у вчиненому.

Обставин, які згідно з положеннями статті 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, враховуючи, що обвинувачений офіційно працевлаштований, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у вигляді виправних робіт в межах санкції статті, яка передбачає покарання за вчинений злочин з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на один рік.

Суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого.

Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_3, в якому він просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму матеріальної шкоди в розмірі 1555 грн. 05 коп. та моральної шкоди у розмірі 40000 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як вбачається з додатків до позову, який потерпілий долучив до матеріалів справи, то судом встановлено, що матеріальна шкода в розмірі 1555 грн. 05 коп. підтверджується чеками з аптек та рахунком - фактурою, які доводять витрати потерпілого на власне лікування.

В цій частині цивільний позов обвинувачений визнав повністю.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в розмірі 1555 грн. 05 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог потерпілого про стягнення суми коштів за спричинену йому моральну шкоду, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до п.5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову в повному обсязі щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки ОСОБА_3 не надав суду доказів, які підтверджують факт заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру саме на суму заявлену в позові, та виходячи з засад розумності та справедливості, враховуючи те, що дійсно ОСОБА_3 зазнав тілесних ушкоджень від дій саме обвинуваченого, також те, що спричинені йому ушкодження вимагали в подальшому від потерпілого витрачення часу для відвідування ним міліції, лікарні, суду, суд частково задовольняє позовні вимоги у розмірі 8000 грн.

Речових доказів по справі немає.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у вигляді шести місяців виправних робіт за місцем його роботи з утриманням 10 % заробітної плати в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні не обиралась.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) в дохід держави процесуальні витрати пов'язані з проведенням:

-судово-автотехнічної експертизи № 953/15 від 23 жовтня 2015 року в сумі 736 гривні 56 копійок (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.) матеріальну шкоду в розмірі 1555 грн. 05 коп., моральну шкоду в розмірі 8000 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя Якуша Н.В.