Рішення № 54848931, 05.01.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2016 р. Справа № 925/1704/15

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.,

за участю представників сторін:

від позивача - Свириденко В.М. за довіреністю,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу

за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України, м. Біла Церква, Київська область,

до фізичної особи підприємця ОСОБА_2, с. Дубіївка, Черкаський район, Черкаська область,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 9150,72 грн. боргу по орендній платі за користування нерухомим військовим майном - нежитловим приміщенням площею 67,72 кв.м в будівлі АДРЕСА_1 по договору оренди нерухомого війського майна від 15.11.2008 № 2/2008 КЕВ м.Черкаси та за додатковим договором № 1д/2011 КЕВ м.Черкаси від 13.11.2011.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, його представник в судове засідання повторно не з?явився, вимоги ,викладені в ухвалах суду від 26.10.2015, від 21.12.2015 та від 25.12.2015 не виконав.

Про час і місце розгляду заяви сторони повідомлялись належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.52-53; 74-53). Проте, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив.

Із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходження відповідача: АДРЕСА_2.

Ухвали суду із викликом відповідача в судові засідання направлялися за адресою, вказаною у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За приписами п.3.1; 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України.

Таким чином, у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порідку визначеному ст.75 ГПК України.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2008 між відповідачем (орендар) та квартирно-експлуатаційним відділом м.Черкаси, правонаступником якого є квартирно-експлуатаційним відділ м.Біла Церква (орендодавець) був укладений договір оренди нерухомого військового майна № 2/2008/КЕВ м.Черкаси (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлове приміщення площею 67,72 кв.м в будівлі 110 в/м № 1 Білозір'я, яке знаходиться на балансі та обліку КЕВ м.Черкаси вартістю (станом на 15.05.2008) за незалежною оцінкою, яка на підставі акту оцінки становила 62900 грн. (а.с.9-16).

На підставі п.10.1 Договір укладено строком на три роки і діє по 13.11.2011.

Додатковим договором № 1д/2011 КЕВ м.Черкаси від 13.11.2011 термін дії договору № 2/2008/КЕВ м.Черкаси від 15.11.2008 був продовжено до 11.11.2014 (а.с.36-42).

Ст.ст.283 - 286 Господарського кодексу (далі - ГК) України визначено:

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути:

- державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

- інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства.

Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду.

Орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У Цивільному кодексі (далі - ЦК) України загальні положення про найм (оренду) закріплені в параграфі 1 Глави 58. Зокрема, ст.ст.759-765 ЦК України містять такі положення:

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна.

Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору.

Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

П.3.1 Додаткового договору № 1д/2011 сторони узгодили, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (серпень 2011 року) на рівні 671,62 грн., але не нижче амортизаційних відрахувань.

30.01.2015 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 789 з метою врегулювання спору в досудовому порядку.

Доказів реагування на вищевказану претензію та відповіді на неї або сплати боргу відповідачем суду не подано.

Сума боргу за Договором оренди становить - 9 150 грн. 72 коп.

Доказів сплати заборгованості Відповідача перед Позивачем суду не надано.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічний за змістом обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин встановлено і ч.1 ст.193 ГК України.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На час розгляду спору доказів здійснення розрахунків відповідач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають до задоволення повністю. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути 9150 грн. 72 коп. боргу по орендній платі за користування нежитловим приміщенням площею 67,72 кв.м в будівлі № 110 в/м № 1 села Білозір'я Черкаського району по договору оренди від 15.11.2008 № 2/2008 КЕВ м.Черкаси та за додатковим договором № 1д/2011 КЕВ м.Черкаси від 13.11.2011.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1218 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути 9 150 грн. 72 коп. та 1218 грн. витрат по сплаті судового збору з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_3) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (код 08167863, вул.Ярмакова,1, м. Біла Церква, Київська область, 09117).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку в порядку, визначеному ГПК України з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 06.01.2016

СУДДЯ В.В.Єфіменко