Постанова № 54848893, 06.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2016 р. Справа№ 911/1828/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко С.О. - представник, дов. б/н від 12.05.2015;

від відповідача: Титикало Р.С. - представник, дов. б/н від 09.06.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат Меркурій"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2015

у справі № 911/1828/15 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат Меркурій"

про стягнення 922 904,53 грн.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 № 09-1268/15 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1828/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 колегією суддів у складі: головуючий суддя Ропій Л.М., судді: Рябуха В.І., Калатай Н.Ф. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат Меркурій" на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2015 у справі № 911/1828/15 прийнято до провадження.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 та від 23.12.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 911/1828/15 відкладався на 23.12.2015 та на 06.01.2016, відповідно.

Згідно із ст.ст. 69, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 строк розгляду апеляційної скарги у справі № 911/1828/15 продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2015 у справі № 911/1828/15 позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 858 976,00 грн. основного боргу, 127 024,47 грн. 3% річних та 19 720,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивовано тим, що договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1/БО-2 від 23.07.2012 на продаж векселів, емітованих відповідачем, покупцем яких виступав векселедавець (емітент) відповідач, був укладений 23.07.2012 до пред'явлення векселів до оплати, таким чином, спірні векселі, які є предметом даного договору, виступали як товар (цінний папір) в розумінні п.14.1.244 ст.14 Податкового кодексу України; як вбачається із наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних проведено, виходячи із фактичних сум заборгованості, що існували на відповідні дати (в залежності від сум та періодів часткових оплат) у відповідності до вимог чинного законодавства; за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені, обґрунтовані та відповідачем не спростовані.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2015 у справі № 911/1828/15 скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Посилаючись на положення ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", ст.34 Уніфікованого закону про переказний та простий вексель, ст.ст.257, 261 ЦК України, постанову пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 № 5, скаржник зазначає про те, що, предметом договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1/БО-2 є векселі, які регулюються спеціальними нормами, що встановлюють вимоги до їх обігу; вексель не може бути самостійним цінним папером і видається внаслідок наявності заборгованості; відповідач не має заборгованості у зв'язку з тим, що даний вексель був погашений, отже, він не може бути предметом договору купівлі-продажу цінного паперу.

У доповненні до апеляційної скарги скаржник повідомив про здійснення позивачем у 2006р. випуску цільових безвідсоткових облігацій, з метою залучення фінансування для будівництва житлових будинків; здійснення погашення виключно переданими квадратними метрами згідно із серією та номером облігацій; здійснення розміщення, погашення, продаж у подальшому; що договір купівлі-продажу № БВ-1/БО-1 на суму 2 238 012,00 грн. повністю оплачений відповідачем, договір купівлі-продажу № БВ-1/БО-2 на суму 2 108 976,00 грн. відповідач оплатив частково, на 1 250 000,00 грн., залишок 858 976,00 грн. - це те, що вимагає позивач за позовом щодо оплати договору купівлі-продажу № БВ-1/БО-2; що у подальшому було проведено взаємозалік заборгованості у сумі 3 914 650,00 грн. на підставі акту заліку взаємної заборгованості від 02.02.2009, тому борг відсутній.

26.08.2015 через відділ документального забезпечення суду скаржником подано клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи, на вирішення якої скаржник запропонував поставити наступне питання: 1.Підтвердження суми, що належить до виплати за договором купівлі-продажу № БВ-1/БО-2.

У зазначеному клопотанні скаржник вказав, що з огляду на те, що обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх вимог, мають значення для правильного вирішення справи та не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування, а саме, необхідність розрахунку реальної заборгованості відповідача за договором.

09.09.2015 через відділ документального забезпечення суду скаржником подано уточнення до клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи у справі № 911/1828/15, у якому скаржник, зокрема, заявив про відсутність зобов'язань за векселями серії АА № 2075836, АА № 2075833, АА № 2075832, АА № 2075838, що є предметом договору купівлі-продажу № БВ-1/БО-2 та наведено яким чином дані векселі здійснювали обіг. Скаржник вказує на те, що відповідач посилається на обставини, які не можуть бути доведені сторонами за допомогою інших засобів доказування ніж проведення експертизи, оскільки вирішення питання про такі обставини, їх наявність чи відсутність належить до сфери спеціальних знань, та можуть бути вирішені за допомогою судової бухгалтерської експертизи, яка включає в себе дослідження документів вексельного, податкового та бухгалтерського обліку і звітності, документів про економічну діяльність підприємства і встановлення документальної обґрунтованості та наявності первинного боргу, в результаті якого було видано первинні векселі. Також скаржником запропоновано перелік питань, які скаржник вважає за необхідне поставити на вирішення експертизи.

Колегією суддів розглянуто клопотання скаржника про призначення судової експертизи із уточненням до цього клопотання.

Відповідно до ст.ст.41, 42 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу; висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Розглядом поданого скаржником клопотання із уточненням до нього, із врахуванням обставин справи, встановлено, що оцінка наведених скаржником питань не потребує спеціальних знань експерта, оскільки стосується застосування норм законодавства та саме правової оцінки документів бухгалтерського обліку та звітності. Отже, наявності підстав, передбачених статтею 41 ГПК України для призначення судової експертизи, у справі № 911/1828/15 немає.

Враховуючи викладене, колегія суддів клопотання скаржника про призначення судової експертизи залишає без задоволення.

09.09.2015 через відділ документального забезпечення суду скаржником подано клопотання про залучення до матеріалів справи раніше поданих документів.

Як вбачається із матеріалів справи, до суду апеляційної інстанції подані ксерокопії документів із ксерокопією титульного листа: "Інформація про випуск облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" (серія А, серія В, серія С, серія D, серія Е, серія F) Бровари 2006 рік" (а.с.135-422, 1т.).

Згідно із ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Статтею 36 ГПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії; якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

До зазначеної ксерокопії титульного листа додані ксерокопії даних про випуск облігацій, договорів, додаткових угод до договорів, звітів, актів, векселів, інших документів у формі ксерокопій, не засвідчених належним чином.

Слід зазначити, що наявність лише відбитка печатки на ксерокопії простих векселів (а.с.406-408,1т.), без відповідного напису та підпису посадової особи, яким засвідчується відповідність копії оригіналу, не є належним чином засвідченням копії.

Отже, подані відповідачем ксерокопії документів не є письмовими доказами відповідно до ст.36 ГПК України.

В клопотанні від 09.09.2015 неможливість подання доказів суду першої інстанції скаржник обґрунтував тим, що при звільненні головного бухгалтера підприємства у 2014р. не відбувалась передача документів новопризначеному головному бухгалтеру, були відсутніми банківські виписки з 2006р. по 2014р., необхідністю відновлення бухгалтерського обліку, ускладнення тим, що ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" знаходиться у стані ліквідації.

Розглядом поданого клопотання встановлено, що у судовому засіданні суду першої інстанції 18.05.2015 оголошено перерву до 26.05.2015, а ухвалою суду першої інстанції від 26.05.2015 розгляд справи відкладено на 09.06.2015; із матеріалів справи не вбачається того, що відповідач здійснював заходи щодо надання суду першої інстанції доказів, у тому числі шляхом їх одержання у третіх осіб; забезпечення належного стану документації у підприємстві відноситься до обов'язків керівництва цього підприємства, тобто є однією із форм діяльності підприємства; твердження про тривалий час збирання документів голослівне, оскільки доказів дат звертання до третіх осіб із зазначеним запитом, не надано.

Згідно із ст.22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не обґрунтовано неможливість подання суду першої інстанції додатково поданих документів з причин, що не залежали від нього, тому додатково подані документи скаржником до суду апеляційної інстанції у якості додаткових доказів у процесі перегляду справи № 911/1828/15 апеляційним господарським судом не приймаються.

06.01.2016 через відділ документального забезпечення суду скаржником подано клопотання про зупинення провадження у справі № 911/1828/15 до моменту заміни позивача його правонаступником, який буде мати право діяти в інтересах та за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Олімп".

Підставами поданого клопотання скаржником зазначено анулювання ліцензії позивача на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), а саме: від 10.10.2012 серії АЕ № 185166, оформлене постановою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.08.2015 № 260-ЦА-УП-КУА; те, що анулювання ліцензії компанії з управління активами є підставою для ліквідації пайового інвестиційного фонду та має бути створена ліквідаційна комісія відповідного фонду, яка і має діяти в інтересах фонду "Олімп".

Статтею 79 ГПК України передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках, зокрема, заміни однієї із сторін її правонаступником.

У матеріалах справи № 911/1828/15 відсутні та до клопотання не додані докази здійснення заходів по заміні позивача його правонаступником. На момент прийняття оскаржуваного рішення у справі № 911/1828/15 була відсутньою зазначена скаржником постанова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.08.2015.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення апеляційного провадження у справі № 911/1828/15, тому клопотання скаржника залишається без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу та у відзиві на доповнення до апеляційної скарги позивач заперечує проти доводів скарги та доповнення до скарги, посилаючись, зокрема, на те, що у разі викупу векселя до дати погашення векселедавцем, вексель виступає як товар (цінний папір) в розумінні п.14.1.244 ст.14 Податкового кодексу України, яка визначає товари, як матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та дерективи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, у цьому випадку випуск векселя оформляється звичайним договором купівлі-продажу; у підтвердження правильності видачі векселів, а саме, дотримання ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" позивач надав суду документи; відповідач, посилаючись на те, що векселі погашені і не можуть бути предметом договору купівлі-продажу цінних паперів, не вказує, які саме векселі і коли були погашені, не надає підтверджуючих документів щодо погашення векселів та перерахування коштів в процедурі погашення; погашення векселів на підставі ст.606 ЦК України внаслідок поєднання боржника та кредитора в одній особі не звільняє відповідача від виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів № В-1/БО-2 від 23.07.2012 щодо оплати придбаних цінних паперів; позивач наголошує на тому, що предметом розгляду справи № 911/1828/15 є заборгованість, яка виникла між позивачем та відповідачем за укладеним договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1/БО-2 від 23.07.2012; що в обґрунтування своїх заперечень відповідач подає до суду документи, які не мають відношення до даної справи та не подавались при розгляді справи в Господарському суді Київської області, подаючи дані документи до суду, скаржник не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, як того вимагає ст.101 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, з доповненням, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скарги, з доповненням, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подана до суду першої інстанції позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 858 976,00 грн., 3% річних у розмірі 63 928,53 грн., судового збору в розмірі 18 458,10 грн.

13.05.2015 позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 858 976,00 грн., 3% річних у розмірі 127 024,47 грн., судовий збір у розмірі 19 720,01 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.07.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1/БО-2 на виконання договору на брокерське обслуговування № БО-2 від 06.04.2012 (далі - договір № БВ-1/БО-2), згідно із п.1.1 якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інком", яке діє від свого імені в інтересах та за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Олімп", відповідно до договору на брокерське обслуговування № БО-2 від 06.04.2012, за договором № БВ-1/БО-2 продавець, зобов'язується передати відповідачу, за договором № БВ-1/БО-2 покупцю, а покупець зобов'язується забезпечити прийом та оплатити наступні цінні папери (далі - ЦП): векселі прості: АА № 2075836, номінальна вартість, ціна продажу 700 000,00 грн., АА № 2075833, номінальна вартість, ціна продажу 600 000,00 грн., АА № 2075832, номінальна вартість, ціна продажу 700 000,00 грн., АА № 2075838, номінальна вартість, ціна продажу 108 976,00 грн., у яких емітент - відповідач, форма випуску, існування - документарна.

Докладна інформація про цінні папери наведена у пп1.1.1 п.1.1 договору № БВ-1/БО-2.

Як вбачається із копій векселів серія АА №№: 2075832, 2075833, 2075836, 2075838, дата складання векселів - 20.12.2011, сплата за векселями - за пред'явленням.

Відповідно до п.1.2 договору № БВ-1/БО-2 загальна вартість ЦП, що зазначені в п.1.1 цього договору, складає 2 108 976,00 грн. без ПДВ.

В п.п.2.1-2.3 договору № БВ-1/БО-2 сторони погодили, що продавець зобов'язується протягом 10-ти банківських днів, наступних за днем підписання цього договору, забезпечити поставку ЦП по акту прийому-передачі; покупець зобов'язується протягом 10-ти банківських днів, наступних за днем підписання цього договору, забезпечити отримання ЦП по акту прийому-передачі; покупець зобов'язується сплатити загальну суму договору протягом 30-ти банківських днів, наступних за днем підписання цього договору, на рахунок продавця; перерахування коштів продавцю може здійснюватися частинами.

Відповідно до п.п.2.5, 2.6 договору № БВ-1/БО-2 всі права за ЦП, що є предметом цього договору, переходять до покупця з дати підписання цього договору; за виключенням випадків анулювання цього договору, всі дивіденди відсотки, прибуток або інший розподіл на ЦП, нараховані та сплачені продавцеві після підписання цього договору, підлягають поверненню продавцем покупцеві протягом трьох банківських днів з дати отримання таких грошових коштів; всі дії, пов'язані з переходом прав власності на цінні папери, здійснюються згідно з нормами чинного законодавства України.

Згідно із актом прийому-передачі за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1 від 23.07.2012, складеним позивачем та відповідачем 07.08.2012, позивач передав, а відповідач прийняв вищезазначені цінні папери на суму загальної вартості 2 108 976,00 грн. без ПДВ.

Відповідачем частково оплачено цінні папери, одержані за договором № БВ-1/БО-2, а саме, сплативши грошові кошти згідно із платіжними дорученнями: № 103 від 05.12.2013 - 250 000,00 грн., № 112 від 09.12.2013 - 200 000,00 грн., № 131 від 11.12.2013 - 200 000,00 грн., № 137 від 13.12.2013 - 200 000,00 грн., № 1337 від 10.03.2015 - 200 000,00 грн., № 1293 від 24.02.2015 - 200 000,00 грн.

Отже, відповідачем перераховано позивачу на виконання договору № БВ-1/БО-2 загальну суму грошових коштів 1 250 000,00 грн., заборгованість склала суму 858 976,00 грн.

Статтею 177 ЦК України встановлено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Нормами ч.1 ст.655 та ч.4 ст.656 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму; до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 № 3480-1У до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права; обмеження обігу та/або реалізація прав за цінними паперами може бути встановлена тільки у випадках і в порядку, передбачених законом; для передачі іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручити цінний папір цій особі.

Згідно із ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В ч.1 ст.193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повністю та у погоджений строк розрахувався із позивачем згідно із договором № БВ-1/БО-2 і сплатив останньому залишок боргу в розмірі 858 976,00 грн.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок, з урахуванням строків здійснення часткових платежів, погоджується із висновком суду першої інстанції щодо розміру суми річних, позовні вимоги про стягнення яких є обгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги із доповненням не є такими, що ґрунтуються на нормах законодавства та матеріалах справи, враховуючи викладене.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржник, стверджуючи про погашення веселів, які ним одержані згідно із договором № БВ-1/БО-2, доказів на підтвердження такої обставини не надав.

Посилання скаржника на проведення у подальшому взаємозаліку заборгованості у сумі 3 914 650,00 грн. на підставі акту заліку взаємної заборгованості від 02.02.2009 не свідчить про погашення заборгованості відповідача перед позивачем за договором № БВ-1/БО-2, оскільки останній був укладений сторонами та виконаний позивачем після дати складання зазначеного скаржником акту заліку взаємної заборгованості, а передані згідно із договором № БВ-1/БО-2 векселі були виписані 20.12.2011, отже, не могли бути погашені 02.02.2009 згідно із актом заліку взаємної заборгованості.

У матеріалах справи відсутні докази того, що договір № БВ-1/БО-2 сторонами був змінений чи розірваний або судом визнаний недійсним.

Позивачем надано до суду першої інстанції копії додаткових угод до договорів купівлі-продажу цінних паперів, актів прийому-передачі до договорів купівлі-продажу цінних паперів, складення яких передувало укладенню договору № БВ-1/БО-2: додаткові угоди від 07.12.2011 до договорів №№ Б1-4/8, Б1-4/11, Б1-4/7, акти прийому-передачі від 20.12.2011; додаткові угоди від 08.12.2011 до договорів №№ Б1-1/25, Б1-1/20, Б1-1/22, акти прийому-передачі від 23.12.2011 (а.с.87-99,1т.).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами чинного законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2015 у справі № 911/1828/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат Меркурій" залишити без задоволення.

2. Справу № 911/1828/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Повний текст постанови складено 06.01.2016.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай