Рішення № 54844241, 01.10.2015, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/411/15-ц

Провадження № 2/132/227/15

РІШЕННЯ

Іменем України

01.10.2015 року Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Копчинського В.І.

при секретарі Кулик Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення авансу та зустрічним позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

9.02.2015 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про стягнення авансу. У позові зазначили , що 4 вересня 2013 р. між ними та відповідачкою ОСОБА_3, яка діяла за дорученням від ОСОБА_4 був укладений попере¬дній договір про намір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки по АДРЕСА_1, за умовами якого вони передали ОСОБА_3 кошти в сумі 2 600 доларів США, як аванс , що підтверджено розпискою , а відповідачі зобов'язалися у строк до січня 2014 року підготувати усі необхідні документи для укладення договору купівлі-продажу. Але до визначеної дати умови їх домовленості виконані не були, а в серпні 2014 р їм стало відомо , що відповідачами житловий будинок був виставлений на продаж через мережу - Інтернет. Згодом відповідачі відмовилися продавати будинок та повертати отримані кошти. Просять суд стягнути з ОСОБА_3 на їх користь суму авансу в розмірі 43 тис.680 грн.. та моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн.

В послідуючому позивачі звернулися з додатковою заявою про уточнення та збільшення позовних вимог, просять суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на їх користь суму авансу у розмірі 59 тис.800 грн., 3% річних в сумі 2383,72 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн., а також понесені судові витрати.

23.04.2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення збитків, в якому зазначає, що її дочка ОСОБА_3 на підставі її доручення 4 вересня 2013 р. уклала договір наміру з ОСОБА_1, ОСОБА_2 про продаж належного її житлового будинку за суму 18 тис. доларів США, на виконання договору вона отримала 2 600 доларів США за курсом - 1 долар = 8, 00 грн., а остаточно мали розрахуватися на протязі 6 місяців. Однак, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з нею не розраховувалися в встановлений термін , посилаючись на різні негаразди в сім'ї. В зв'язку з негативним станом економіки в країні і різким збільшенням курсу долара США нею було виставлено оголошення про продаж будинку в мережі - Інтернет. 27.01.2015 року будинок вона продала іншій особі за значно меншу суму - 140 тис. грн., що еквівалентно було 8 805,03 дол. США , тим самим її фінансові збитки склали 6 594,97 дол. США, що еквівалентно на момент купівлі будинку - 104 860, 02 грн. Крім того , зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скориставшись довірою дочки незаконно зареєструвалися в будинку, тому вона змушена була писати скаргу в міграційну службу, неодноразово приїздити в село Гущинці з місця свого проживання та назад , тому витрати на поїздки і проживання в цілому склали 1948 грн. Вона мала намір купити дочці будинок в м. Вилкове за 15 000 доларів США, за домовленістю вона дала завдаток продавцю в розмірі 2000 доларів США, що станом на 17.04.2014 року складало 42 488 грн., який втратила, бо будинок не купила, тому просить стягнути зазначену суму з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Відповідачі на протязі 14 місяців проживали в її будинку, проте не сплатили за оренду жодної копійки, за час проживання зруйнували теплицю, металеву огорожу, зрізали дерева та виноградник, тим самим значно знизили вартість проданого будинку . Взагалі її фінансові витрати складають 149 688, 02 грн., які просить суд стягнути з відповідачів, а також 5000 грн. завданої її моральної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та представник позивачів за дорученням ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали , посилаючись на обставини , викладені у позовній заяві, зустрічний позов ОСОБА_4 не визнають.

Позивачка ОСОБА_1 суду пояснила , що дійсно 4 вересня 2013 р. вона з чоловіком домовилися з відповідачкою ОСОБА_3, яка діяла за дорученням від ОСОБА_4 про купівлю житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки по АДРЕСА_1, за ціною 18 000 доларів США. Попереднього договору вони не укладали , але на виконання домовленості вони передали ОСОБА_3 кошти в сумі 2 600 доларів США, як аванс , що підтверджено її розпискою, відповідачі зобов'язалися у строк до січня 2014 року підготувати усі необхідні документи для укладення договору купівлі-продажу, а вони мали зібрати та сплатити обумовлену суму 120 000 грн. З дозволу ОСОБА_3 вони переїхали проживати в будинок і там зареєструвалися. В січні 2014 року вони зібрали належну суму коштів, подзвонили до ОСОБА_3 , щоб вона приїздила для укладення договору, проте вона не приїхала, а на початку лютого місяця подзвонила і сказала, що долар в країні піднявся, тому за будинок стала просити уже більшу ціну , а в березні стала просити уже 144 000 грн. Вона сказала, що таких коштів в них немає, вони будуть виселятися, а вони нехай повернуть раніше отримані кошти. Проте, відповідачі відмовилися повертати гроші, виставили будинок на продаж і стали вимагати від них виселитися з будинку. В серпні 2014 року вони змушені були виселитися з будинку, відповідачі кошти не повернули, тому звернулися до суду. Зустрічний позов не визнають, оскільки ніяких збитків біля будинку не спричинили, вони окультурили господарство, тому теплицю, металеву сітку на городі прибрали, залишили біля сараю, під час виселення їх не забирали , дерево зрізали, дрова залишилися також. Відповідачка ОСОБА_4 просить стягнути з них на її користь завдану шкоду у вигляді втраченого завдатку в розмірі 2 000 доларів США, проте даний завдаток давала не вона , а інша особа , її дочка, яка таких вимог до них не ставить. Вважає, що суми завданої відповідачці шкоди є надуманими.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнають.

Відповідачка ОСОБА_3 суду пояснила , вона на підставі доручення матері ОСОБА_4 продавала будинок в с. Гущинці . 4 вересня 2013 р. вона уклала договір наміру з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про продаж будинку за суму 18 тис. доларів США, на виконання договору вона отримала 2 600 доларів США за курсом - 1 долар = 8, 00 грн., а іншу суму 120 000 грн. ОСОБА_1 мала розрахуватися на протязі 6 місяців, тобто до березня 2014 року, про що написала розписку. Договору купівлі-продажу не укладали , так як треба було виготовити технічний паспорт на будинок . Отримані кошти в сумі 2 600 доларів США за домовленістю з матір'ю вона залишила собі. На початку 2014 року в зв'язку з подіями в країні різко став збільшуватися курс долара США, вона подзвонила ОСОБА_1 і сказала ,що долар росте , будинок продають дорожче, вони повинні доплатити не 120 тис. грн., а 140 тис. грн. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не розраховувалися в встановлений термін , посилаючись на різні негаразди в сім'ї., тому вони виставили оголошення про продаж будинку в мережі - Інтернет і стали вимагати їх виселення з будинку. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконно прописалися в будинку, тому тільки за її скаргою вони були відписані і в серпні 2014 року виселилися. Відповідачі на протязі 14 місяців проживали в будинку, проте не сплатили їм за оренду жодної копійки, за час проживання зруйнували теплицю, металеву огорожу, зрізали дерево та виноградник, тим самим значно знизили вартість проданого будинку . Їх фінансові витрати складають 149 688, 02 грн., так як будинок вони продали іншій особі 27.01.2015 року за значно меншу суму - 140 тис. грн., що на час продажу було еквівалентно 8 805,03 дол. США, тим самим їх фінансові збитки склали 6 594,97 дол. США, що еквівалентно - 104 860, 02 грн. В жовтні 2014 року вона домовилася купити будинок в м. Вилкове за 13 000 доларів США, за домовленістю вона дала завдаток продавцю в розмірі 2000 доларів США, що станом на 17.04.2014 року складало 42 488 грн., який втратила, бо будинок не купила, оскільки розраховувала саме на кошти, які мала отримати від ОСОБА_1 Як третя особа без самостійних вимог на стороні позивачки ОСОБА_4 її зустрічний позов підтримує.

Зустрічний позов ОСОБА_4 підтримала, суду пояснила , що вона продавала будинок в с. Гущинці , дочка ОСОБА_3 на підставі її доручення 4 вересня 2013 р. уклала договір наміру з ОСОБА_1, ОСОБА_2 про продаж будинку за суму 18 тис. доларів США. На виконання договору дочка отримала 2 600 доларів США за курсом - 1 долар = 8, 00 грн., а іншу суму 120 000 грн. ОСОБА_1 мала розрахуватися на протязі 6 місяців.., тобто до березня 2014 року. Дані кошти дочка залишила собі, так як мала купляти собі житло. На початку 2014 року в зв'язку з подіями в країні різко став збільшуватися курс долара США, дочка подзвонила ОСОБА_1 і сказала ,що долар росте , будинок продають дорожче , тому вони повинні доплатити не 120 тис. грн.. , а 140 тис. грн. . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 гроші не зібрали і з нею не розраховувалися в встановлений термін , посилаючись на різні негаразди в сім'ї., тому було виставлено оголошення про продаж будинку в мережі - Інтернет. В літку 2014 року вони стали вимагати виселення їх з будинку. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконно прописалися в будинку, тому тільки за скаргою дочки вони були відписані і в серпні 2014 року виселилися. Відповідачі на протязі 14 місяців проживали в її будинку, проте не сплатили за оренду жодної копійки, за час проживання зруйнували теплицю, металеву огорожу на городі , зрізали дерево та виноградник, тим самим значно знизили вартість проданого будинку . Взагалі її фінансові витрати складають 149 688, 02 грн. 27.01.2015 року будинок вона продала іншій особі за значно меншу суму - 140 тис. грн., що еквівалентно було 8 805,03 дол. США , тим самим її фінансові збитки склали 6 594,97 дол. США, що еквівалентно на момент купівлі будинку - 104 860, 02 грн. Крім того , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скориставшись довірою дочки незаконно зареєструвалися в будинку, тому дочка змушена була писати скаргу в міграційну службу, неодноразово приїздити в село Гущинці з місця свого проживання та назад , тому витрати дочки на поїздки і проживання в цілому склали 1948 грн. Дочка мала намір купити будинок в м. Вилкове за 15 000 доларів США, за домовленістю вона дала завдаток продавцю в розмірі 2000 доларів США, що станом на 17.04.2014 року складало 42 488 грн., який втратила, бо будинок не купила, тому просить стягнути на її користь зазначену суму з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 а також просить стягнути 5000 грн. завданої її моральної шкоди.

Вислухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши подані ними докази в їх сукупності, а також встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини суд вважає первісний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково, а зустрічний позов ОСОБА_4 не задовольнити з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 згідно договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 5 березня 2008 року є власником житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки по АДРЕСА_1, Вінницької області. 4 вересня 2013 р. між ОСОБА_3, яка діяла за дорученням від ОСОБА_4, та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено у простій письмовій формі попередній договір про наміри купівлі-продажу об'єкта нерухомості, а саме - житлового будинку по АДРЕСА_1. На виконання умов договору ОСОБА_3 отримала кошти в сумі 2 600. дол. США. Договір купівлі-продажу будинку укладено не було, оскільки між сторонами виник спір щодо реальної вартості будинку.

Таким чином, між сторонами укладено попередній договір, умови якого та наслідки невиконання врегульовано ст. 635 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК попередній договір укладається у формі, встановлений для основного договору.

Предметом попереднього договору між сторонами зазначено об'єкт нерухомого майна - будинок та земельна ділянка. Відповідно до вимог ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки , єдиного майнового комплексу , житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Вимоги щодо форми договору сторонами дотримано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно зч.1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У частині 2 ст. 216 ЦК передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона отримала на виконання цього правочину.

Між сторонами попереднього договору жодних зобов'язань не виникло, оскільки договору укладено не було, тому передані ОСОБА_3 кошти не можуть вважатися завдатком.

Відповідно до ч.1ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в обґрунтування своїх позовних вимог, посилаються на те , що передані ними кошти в сумі 2600 доларів США за попереднім договором, не є завдатком у розумінні ст. 570 ЦК України, а є авансом, тому суд вважає , що вони мають бути їм повернуті , оскільки боржник, який видав аванс, має право вимагати його повернення в усіх випадках невиконання чи неналежного виконання договору кредитором.

Враховуючи викладене, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 коштів в сумі 59 800 грн. підлягає до часткового задоволення., а саме в сумі 55 354 грн., що еквівалентно 2600 доларів США за курсом Національного Банку України станом на день прийняття рішення ( 1 дол. США =21,29 грн.). Стягнення зазначених коштів слід провести солідарно, так як в судовому засіданні встановлено, що даними коштами відповідачі розпорядилися спільно , за взаємною домовленістю.

Щодо вимог про стягнення з відповідачів 3% річних за користування грошовими коштами з підстав, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, то суд вважає її безпідставною, оскільки за даною нормою передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а між сторонами попереднього договору жодних зобов'язань не виникло.

Вимоги позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо стягнення 5000 грн. моральної шкоди є також безпідставними, не мотивованими , нічим не підтверджені, тому задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 104 860, 02 грн. майнової шкоди , заподіяної невиконанням останніми умов договору наміру і як наслідок, вона продала будинок іншій особі за значно меншу суму - 140 тис. грн., що еквівалентно було 8 805,03 дол. США , і тим самим її фінансові збитки склали 6 594,97 дол. США, що еквівалентно на момент купівлі будинку 104 860, 02 грн є припущенням, нічим не доказані.

Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вимоги ОСОБА_4 про відшкодування витрат в сумі 1948 грн. , які її дочка ОСОБА_3 понесла під час неодноразового приїзду з місця свого проживання в село Гущинці , Калинівського району і назад та її проживання , а також про відшкодування збитків , які отримала дочка внаслідок неповернення її завдатку в розмірі 2000 доларів США, що станом на 17.04.2014 року складало 42 488 грн., який дочка втратила, бо будинок не купила, є також безпідставними, не можуть бути задоволені, оскільки зазначені витрати були понесені не ОСОБА_4, а фактично іншою особою, її дочкою, яка самостійних вимог про їх відшкодування не пред'являє.

Вимоги ОСОБА_4 щодо відшкодування її моральної шкоди в розмірі 5000 грн. є також безпідставними, , нічим не підтверджені, тому також не можуть бути задоволені.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачів солідарно підлягають до стягнення на користь позивачів понесені ним судові витрати, які складаються з суми

судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст. ст. 216, 220, 635, 570 ЦК України, ст.ст.10, 60, 209 , 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення авансу задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 55 354 грн, що еквівалентно 2600 доларів США за курсом Національного Банку України станом на день прийняття рішення ( 1 дол. США =21,29 грн.) та 553,54 грн. судового збору.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення збитків не задовольнити.

Повне мотивоване рішення суду буде виготовлене 5 жовтня 2015 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: