Рішення № 54843876, 23.12.2015, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2888/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2015 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

В складі: головуючого судді Ганкіної І.А.

При секретарі: Шеванюк О.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексворд», Приватного підприємства «Медвар», Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» про визнання договорів недійсними та стягнення коштів, -

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексворд», Приватного підприємства «Медвар», Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» про визнання договорів недійсними та стягнення коштів посилаючись на те що 30 грудня 2014 року позивачем було підписано з ТОВ «Лексворд» договір № 003355 з метою отримання позики в сумі 300 000 грн строком на 180 місяців. Однак до підписання цього договору представник ТОВ «Лексворд» не надав позивачу можливості ознайомитися із текстом договору, не роз'яснив умови договору в частині отримання позики. Як згодом виявилося, підписуючи зазначений договір, позивач також підписав з ПП «Медвар» договір № 003355. Саме на виконання договору, укладеного з ПП «Медвар», позивач сплатив кошти в розмірі 15 500 грн. При цьому, враховуючи, що вказані вище договори, були укладені в один і той же час, під одним і тим же номером та з одним і тим же представником, вважав, що підписує один єдиний договір на отримання позики.Також на вимогу представника ТОВ «Лексворд» ОСОБА_1 08 січня 2015 року був укладений з ТДВ «Страхова компанія «Традо» договір добровільного страхування, відповідно до якого на рахунок СК «Традо» були сплачені кошти в сумі 15 000 грн. Однак, станом на сьогоднішній день позики позивач так і не отримав. Коли ж звернувся до уповноважених осіб ТОВ «Лексворд», позивачу повідомили, що необхідно почекати та сплачувати щомісячні платежі по договору на користь ТОВ « Лексворд». Як з'ясувалося вже значно пізніше (після підписання договору), позивачем був підписаний договір з додатками, предметом якого є надання товариством від імені та за рахунок учасника системи послуг, спрямованих на отримання учасником безвідсоткової позики в сумі 300 000 грн за рахунок коштів фонду учасників через програму «Платинум гроші». У зв'язку з чим ОСОБА_1 повинен був не пізніше 15 числа кожного місяця протягом 180 місяців сплачувати на користь ТОВ «Лексворд» кошти в сумі 1666,67 грн. Отже, згідно договору та додатків до нього, послуги ТОВ «Лексворд» полягали в організації та адмініструванні програми « Платинум гроші», за якою товариство формує спілку учасників, яким надається право отримати безвідсоткову позику за рахунок коштів фонду учасників. Учасник за цією програмою був зобов'язаний вносити щомісячний платіж до фонду учасників та інші кошти, передбачені договором та додатками до нього. Тобто, учасник отримував позику через механізм накопичення фонду спілки учасників. Відповідно до договору, укладеного з ПП «Медвар», останнє приймало на себе зобов'язання за обумовлену плату надавати замовнику інформаційні, консультаційні послуги та послуги з пошуку інформації.

Таким чином, укладені договори з ТОВ « Лексворд» та ПП « Медвар» не передбачали будь-якої відповідальності цих товариств за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання позики навіть у разі повної сплати щомісячних платежів. Зі змісту договору з ТОВ «Лексворд» та додатків до нього випливає, що отримання позики учасником фонду було можливе лише за умови виконання всіма учасниками договорів, які укладені з кожним з них, а реалізація права учасника фактично поставлена в залежність від наслідків дій інших учасників фонду.

У зв'язку з наведеним, умови вищевказаних договорів є несправедливими та непрозорими, внаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачеві. Крім того умови зазначених договорів передбачають сплату коштів не в рахунок погашення позики, а за можливість одержання права на отримання грошей в позику. ТОВ «Лексворд» та ПП « Медвар» без залучення власних коштів формували спілку учасників, за рахунок коштів яких здійснювалася передача права на отримання позики одним з учасників фонду, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програми «Платинум гроші». Така діяльність ТОВ « Лексворд» та ПП « Медвар» вводить споживача в оману, оскільки фонди учасників отримання безвідсоткової позики формуються виключно за рахунок внесків інших учасників системи, без залучення коштів цих товариств, а розподіл коштів фонду учасників між самими учасниками являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми і наявність ознак нечесної підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору, укладеного з ТОВ «Лексворд», учасник щомісячно сплачує грошові кошти до Фонду, за рахунок якого Товариство надає відповідні суми у позику, тобто здійснюється сплата за можливість одержання учасником компенсації. Пунктом. 1.5 зазначеного Договору передбачено надання учасникам безвідсоткової позики за рахунок коштів Фонду Учасників, а також Договором не передбачено продаж чи споживання товару.

Предметом договору, укладеного між позивачем та ПП «Медвар» є інформаційні, консультаційні послуги та послуги з пошуку інформації, що зазначено у п. 1.1. договору, який є нечітким та з нього неможливо точно встановити, які саме послуги повинні надаватись підприємством.

Разом з тим, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір, укладений з ТДВ "Страхова компанія "Традо", враховуючи те, що зазначений договір не був добровільним з його боку, оскільки він не бажав і не потребував виникнення даних правовідносин. Лише вимоги, що містилися в договорі з ТОВ «Лексворд», та усні пояснення посадової особи ТОВ «Лексворд» щодо обов'язковості укладання договору добровільного страхування від нещасних випадків, надання такою особою текстів заяв до ТДВ "Страхова компанія "Традо" про укладання договору, самого тексту договору з підписом генерального директора та печаткою ТДВ "Страхова компанія "Традо", необхідність отримання безвідсоткової позики спонукали позивача підписати договір страхування та сплатити в цей же день страховий платіж в сумі 15 000 грн.

Відповідно до ст. 2.1.5. договору, підписаного між ОСОБА_1 та ТОВ «Лексворд», позивач був зобов'язаний укласти договори особистого страхування життя, здоров'я, працездатності та/або майнового страхування об'єкта застави (іпотеки) із страховою компанією на умовах визначених у додатку № 2 до даного договору.

Ст. 5.2. п. "є" додатку № 2 до цього договору також був передбачений обов'язок укласти договір особистого страхування життя, здоров'я, працездатності.

При цьому ст.5.4. додатку № 2 передбачає, що у разі невиконання вимоги щодо такого договору страхування учасник позбавляється права на отримання безвідсоткової позики.

У зв'язку з чим договори, укладені з ТОВ «Лексворд» та з ТДВ «Страхова компанія «Традо» є пов`язаними між собою. Договір добровільного страхування від нещасних випадків № 009733 було укладено з ТДВ "Страхова компанія "Традо" у забезпечення виконання зобов'язань за Договором № 003355.

До того ж позивач не спілкувався з уповноваженими особами страхової компанії щодо умов договору добровільного страхування, а договір добровільного страхування було укладено з тією ж особою, яка діяла від імені ТОВ «Лексворд» .

У зв'язку з наведеним, під час укладення цих договорів були порушені загальні засади цивільного законодавства щодо свободи договору, вимог розумності та справедливості у відношеннях зі споживачем (ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України), зазначені вимоги ч.ч. 1 і 3 ст. 203 ЦК України і ст. 6 Закону України "Про страхування". Добровільне страхування було обов'язковою передумовою при реалізації мною права на отримання позики.

Стаття 6 Закону України "Про страхування" передбачає добровільність страхування на основі договору між страхувальником та страховиком. Однак оспорюваний договір добровільного страхування не був добровільним з боку позивача, оскільки ОСОБА_1 не бажав і не потребував виникнення цих правовідносин. Лише вимоги, що містилися в договорі з ТОВ "Лексворд", та усні пояснення посадової особи ТОВ «Лексворд» щодо обов'язковості укладання договору добровільного страхування від нещасних випадків, а також надання останнім текстів заяв до ТДВ "Страхова компанія "Традо" про укладання договору, самого тексту договору з підписом генерального директора та печаткою ТДВ "Страхова компанія "Традо", необхідність отримання безвідсоткової позики спонукали позивача підписати цей договір та сплатити в цей же день страховий платіж у сумі 15 000 грн.

Оскільки договори, укладені з ТОВ «Лексворд», ПП «Медвар» та ТОВ «СК «Традо» є недійсним з моменту їх вчинення, ПП «Медвар» та ТОВ «СК «Традо» безпідставно заволоділи грошовими коштами що були отримані ними за вищевказаними договорами. За час безпідставного володіння грошима їх вартість значно знецінилась, чим були спричинені реальні збитки, право на відшкодування яких передбачено п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України.

Враховуючи інформацію з офіційного сайту центрального органу виконавчої влади в галузі статистики, індекс інфляції з січень 2015 року по червень 2015 року включно становить 140,7.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" - індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики.

З урахуванням індексу інфляції за весь час користування ПП «Медвар» безпідставно набутими коштами та враховуючи інформацію з офіційного сайту Державної служби статистики України щодо індексу споживчих цін, сума безпідставно набутих коштів з урахуванням індексу інфляції з січня 2015 року по липень 2015 року включно становить 21808,5 грн. з наступного розрахунку:

-(15500 * 140,7 %) : 100 = 21808,5 грн..

Таким чином сума індексу інфляції за весь час користування ПП «Медвар безпідставно набутими коштами складає: 21808,5 - 15500 = 6308,5 грн.

З урахуванням індексу інфляції за весь час користування ТДВ «СК Традо» безпідставно набутими коштами, сума безпідставно набутих коштів з урахуванням індексу інфляції з січня 2015 року по липень 2015 року включно становить 21105 грн. з наступного розрахунку: (15000 * 140,7 %) : 100 = 21105 грн.

Таким чином сума індексу інфляції за весь час користування ТДВ «СК Традо» безпідставно набутими коштами складає: 21105 - 15000 = 6105 грн.

Розраховуючи 3 % річних за час користування ПП «Медвар» коштами, позивач виходить з наступних розрахунків: 15500 грн. * 3 % = 465 (чотириста шістдесят п'ять) грн.

Період користування коштами з 30 грудня 2014 року по 03 серпня 2015 року складає 217 днів.

У зв'язку з наведеним, 3% річних від простроченої суми за період в 217 днів складає за позовом: 465 / 365 * 217 = 276,45 грн. Розраховуючи 3 % річних за час користування ТДВ «СК «Традо» коштами, позивач просить виходити з наступних розрахунків:15000 грн. * 3 % = 450 (чотириста п'ятдесят) грн. Період користування коштами з 30 грудня 2014 року по 03 серпня 2015 року складає 217 днів. У зв'язку з наведеним, 3% річних від простроченої суми за період в 217 днів складає: 450 / 365 * 217 = 267,53 грн.

Також ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу та судові витрати за оголошення в газеті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, надала суду заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. В разі неявки відповідачів не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ТОВ «Лексворд» в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить матеріали справи (оголошення в газеті «Урядовий кур'єр»).

Відповідач ПП «Медвар» в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить матеріали справи (оголошення в газеті «Урядовий кур'єр»).

Відповідач ТОВ «Страхова компанія «Традо» в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить матеріали справи (оголошення в газеті «Урядовий кур'єр»).

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

30 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та з ТОВ «Лексворд» було підписано договір № 003355 з метою отримання позики в сумі 300 000 грн строком на 180 місяців (а.с.11-13).

30 грудня 2014 року ОСОБА_1 підписав з ПП «Медвар» договір № 003355, і саме на виконання договору, укладеного з ПП «Медвар», сплатив кошти в розмірі 15 500 грн. При цьому, вказані вище договори, були укладені в один і той же час, під одним і тим же номером та з одним і тим же представником (а.с.14).

08 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ТДВ «Страхова компанія «Традо» був укладений договір добровільного страхування, відповідно до якого на рахунок СК «Традо» були сплачені кошти в сумі 15 000 грн. (а.с.15).

Факт оплати внесків ОСОБА_1 підтверджується копією квитанцій (а.с.16).

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно із п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. До нечесної підприємницької практики відноситься зокрема і будь-яка діяльність, що вводить споживача в оману.

Зокрема частиною 1 статті 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, то такий правочин визнається судом недійсним. Відповідно до положень ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності оспорюваного правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За змістом п.2 ч.1 ст.230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Окрім того у ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість його свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідно до ч.8 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із з споживачами тлумачаться на користь споживача. Отже, відповідно до вищевказаного та ст.19 Закону, є підстави для визнання недійсним зазначеного договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, а тому вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Враховуючи ст.1214 КЦ України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними відповідно до ст.536 ЦК України.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналізом ст. 625 ЦК України встановлюється те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Згідно ч. 3 ст.203 ЦК України вказано, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 5 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Суд зазначає, що з матеріалів справи та встановлених обставин справи вбачається, що у позивача не було вільного волевиявлення на укладення договору про надання їй інформаційних послуг, оскільки звертаючись у ТОВ «Лексворд», ПП «Медвар», ТОВ «СК «Традо» він мав намір отримати грошові кошти у позику, а не будь-які інформаційні чи консультаційні послуги за істотну вартість.

Фактично позивач вніс в касу ТОВ «Лексворд», ПП «Медвар», ТОВ «СК «Традо» грошові кошти в сумі саме в якості передоплати за надання безпроцентного кредиту.

Тобто, судом є встановленим, що оспорюванний договір, який був укладений позивачем з ТОВ «Лексворд» порушує споживчі права позивача, які були направлені на отримання позики і ця мета не була досягнута.

При цьому, суд враховує, що за ст.203 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього кодексу. Недійсними є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За положеннями ч.1 п.7, ч.3, ч.6 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії чи бездіяльність), що вводять споживача в оману або є агресивною. Забороняються дії, що в водять в оману : утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не ра рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Судом було встановлено, що позивач мав на меті отримання позики в зв»язку з чим ним було укладено договір з ТОВ «Лексворд». Однак, судом було встановлено, що ТОВ «Лексворд» та ПП « Медвар» без залучення власних коштів формували спілку учасників, за рахунок коштів яких здійснювалася передача права на отримання позики одним з учасників фонду, що є фактичною компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програми «Платинум гроші».

Таким чином, формування грошового фонду проводиться за рахунок внесків інших учасників системи, без залучення коштів товариства, та поставлений в залежність від виконання кожним з учасників товариства своїх фінансових зобов»язань, що ставить отримувача такої послуги в залежність від виконання своїх зобов»язань іншими учасниками товариства.

Так, згідно п. 2.1.1. Договору, укладеного з ТОВ «Лексворд», учасник щомісячно сплачує грошові кошти до Фонду, за рахунок якого Товариство надає відповідні суми у позику, тобто здійснюється сплата за можливість одержання учасником компенсації. Пунктом. 1.5 зазначеного Договору передбачено надання учасникам безвідсоткової позики за рахунок коштів Фонду Учасників, а також Договором не передбачено продаж чи споживання товару.

Предметом договору, укладеного між позивачем та ПП «Медвар» є інформаційні, консультаційні послуги та послуги з пошуку інформації, що зазначено у п. 1.1. договору, який є нечітким та з нього неможливо точно встановити, які саме послуги повинні надаватись підприємством.

Оскільки, позивач сплочував кошти не в забезпечення погашення позики, а за можливість отримання права на отримання позики, без залучення в формування позики власних коштів ТОВ «Лексворд», і вказана позика залежала від подальшого внесення позивачем та іншими членами товариства власних внесків, суд вважає, що вказаний договір позики був укладений під обманом, та не відповідав цілям позивача, з метою реалізації яких ним було укладено даний договір.

При цьому, суд також враховує, що вказаний договір з ТОВ «Лексворд» не містить будь-якої відповідальності даного товариства за невиконання умов договору та будь яких гарантій отримання другою стороною позики.

Навпаки, за умовами договору в ст.2 зазначено, що товариство з метою забезпечення безумовного права інших Учасників на збереження Фонду Учасників, зобов»язується вживати заходи для забезпечення виконання Учасником зобов'язань за договором (а.с.11).

Таким чином є встановленою явна перевага у правах саме ТОВ «Лексворд» над правами позивача, чим позивач поставлений у нерівні та невигідні умови даним договором.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги положення Хартії захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, якою зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

Тому, враховуючи вказане, суд вважає договір укладений між ТОВ «Лексворд» и ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.203 ЦК України, положенням ЗУ «Про захист прав споживачів» і є таким, що підлягає до визнання недійсним.

Щодо договорів укладених між позивачем та ПП «Медвар» та ТОВ «СК «Традо», суд також враховує, щов вказані договора є укладеними в забезпечення виконання умов договору укладеного між ТОВ «Лексворд» і ОСОБА_1

Оскільки, у відповідності до ст.216 ЦК України недійсним правочин не тягне за собою інших наслідків окрім визнання недійсності, за вимогами даного нормативного положення, суд вважає, що вимога позивача щодо визнання недійсними договорів укладених між ПП «Медвар» та ТОВ «СК «Традо» та позивачем, також підлягає до задоволення.

При цьому, суд також враховує, що у відповідності до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Таким чином, під час укладення означеного договору страхування також були були порушені як загальні засади цивільного законодавства щодо свободи договору, вимог розумності та справедливості у відношеннях зі споживачем. (статті 3, 6, 627 ЦК України) так і спеціальні вимоги Закону України «Про страхування», оскільки укладання такого договору було обов'язковою передумовою для участі позивача в запропонованій ТОВ "Лексворд" програмі «Платинум гроші».

З огляду на вищевказані вимоги матеріального закону суд вважає за необхідне застосувати реституцію та повернути сторони в первісний стан, стягнувши на користь позивача з відповідачів грошові суми, одержані останніми на виконання спірних договорів, зокрема стягнути з ПП «Медвар» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 22 084,95 грн. з яких: 15500 грн. - безпідставно набуті кошти,6308,5 грн. - сума індексу інфляції, 276,45 грн. - 3% річних.

З ТДВ «СК «Традо» на користь ОСОБА_1слід стягнути грошові кошти в сумі 21 372,33 грн., з яких: 15000 грн. - безпідставно набуті кошти,6105 грн. - сума індексу інфляції,267,53 грн. - 3% річних.

При цьому суд виходить з того, що враховуючиінформацію з офіційного сайту центрального органу виконавчої влади в галузі статистики, індекс інфляції з січня 2015 року по червень 2015 року включно становить 140,7%.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" - індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики.

З урахуванням індексу інфляції за весь час користування ПП «Медвар» безпідставно набутими коштами та враховуючи інформацію з офіційного сайту Державної служби статистики України щодо індексу споживчих цін, сума безпідставно набутих коштів з урахуванням індексу інфляції з січня 2015 року по липень 2015 року включно становить 21808,5 грн. Таким чином: (15500 * 140,7 %) : 100 = 21808,5 грн..

Сума індексу інфляції за весь час користування ПП «Медвар безпідставно набутими коштами складає: 21808,5 - 15500 = 6308,5 грн.

З урахуванням індексу інфляції за весь час користування ТДВ «СК Традо» безпідставно набутими коштами, сума з урахуванням індексу інфляції з січня 2015 року по липень 2015 року включно становить 21105 грн. з наступного розрахунку: (15000 * 140,7 %) : 100 = 21105 грн.

Таким чином сума індексу інфляції за весь час користування ТДВ «СК Традо» безпідставно набутими коштами складає: 21105 - 15000 = 6105 грн.

Розраховуючи 3 % річних за час користування ПП «Медвар» коштами, суд виходить з наступного розрахунку: 15500 грн. * 3 % = 465 (чотириста шістдесят п'ять) грн. Період користування коштами з 30 грудня 2014 року по 03 серпня 2015 року складає 217 днів.

У зв'язку з наведеним, 3% річних від простроченої суми за період в 217 днів складає: 465 / 365 * 217 = 276,45 грн. Розраховуючи 3 % річних за час користування ТДВ «СК «Традо» коштами, суд виходити з наступних розрахунків:15000 грн. * 3 % = 450 грн. Період користування коштами з 30 грудня 2014 року по 03 серпня 2015 року складає 217 днів. У зв'язку з наведеним, 3% річних від простроченої суми за період в 217 днів складає: 450 / 365 * 217 = 267,53 грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір на суму 439 грн. 57 коп. із кожного відповідача в рівних частках в розмірі 146,52 грн..

Також за ст.88 ЦПК України слід стягнути з відповідачів ТОВ «Лексворд», ПП «Медвар», ТОВ «СК «Традо» , витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн. та за оплату оголошення у газеті 420 грн., всього 920 грн. в сумі по 306,66 грн. з кожного на користь ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 215,216, 230,536,625, 1214 Цивільного Кодексу України, ст. 15, 18,19 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст.11,15,59,60, 79, 88,,209,213,214,223,224- 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір, укладений 30 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лексворд».

Визнати недійсним договір, укладений 30 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПП «Медвар».

Визнати недійсним договір, укладений 08 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ТДВ «Страхова компанія «Традо».

Стягнути з ПП «Медвар» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 22084,95 грн, з яких: 15500 грн. - безпідставно набуті кошти,6308,5 грн. - сума індексу інфляції, 276,45 грн. - 3% річних.

Стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Традо» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 21372,33 грн, з яких: 15000 грн. - безпідставно набуті кошти,6105 грн. - сума індексу інфляції,267,53 грн. - 3% річних.

Стягнути з відповідачів ТОВ «Лексворд», ПП «Медвар», ТОВ «СК «Традо» , витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн. та за оплату оголошення у газеті 420 грн., всього 920 грн. в сумі по 306,66 грн. з кожного на користь ОСОБА_1.

Стягнути з відповідачів ТОВ «Лексворд», ПП «Медвар», ТОВ «СК «Традо» на користь держави судовий збір в загальній сумі 439,57 грн. в рівних частках по 162 грн. 40 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: