Ухвала суду № 54840542, 06.01.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 425/4270/15-к

Провадження № 11-сс/782/244/2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06» січня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого судді : Руденка В.В.

суддів : Усманової С.С., Люклянчука В.Ф. при секретарі : Поповій Д.В.

за участю прокурора : Сопівника А.В.

захисника : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 29 грудня 2015 року про задоволення клопотання слідчого першого відділу військової прокуратури Луганського гарнізону капітана юстиції Непийвода В.А., винесеного у кримінальному провадженні №42015051110000006 від 24.08.2015 р., про продовження строку тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Рубіжне Луганської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,-

- підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 та ч.2 ст.307 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

24 грудня 2015 року до Старобільського районного суду Луганської області надійшло клопотання органів досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3

Ухвалою слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 29 грудня 2015 року клопотання слідчого першого відділу військової прокуратури Луганського гарнізону капітана юстиції Непийвода В.А., погоджене з прокурором першого відділу військової прокуратури Луганського гарнізону лейтенантом юстиції Невлад A.B. про продовження строку тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_3 - задоволено.

Продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 до 25 лютого 2016 року, включно, та встановлено відносно останнього заставу у розмірі 300 мінімальних заробітних плат, що становить - 413 400 грн., які підлягають перерахуванню на р/р 37318003000730, одержувач ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ 26297948, банк одержувача - ГУДКСУ у Луганській області УДКСУ м. Рубіжне МФО 804013, призначення платежу: застава, № ухвали суду П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ суду (код СДРПОУ, згідно свідоцтва про державну реєстрацію особи (суду). ОСОБА_3 підлягає звільненню з - під варти у разі внесення ним вказаної суми застави.

Покладено на підозрюваного ОСОБА_3 у разі внесення застави певні обов'язки.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій він просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального та кримінального процесуального закону, зокрема, у зв'язку з:

- автоматичним продовженням тримання під вартою його підзахисного;

- визначенням розміру застави, який перевищує вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати, за відсутності доказів, які свідчать про виключність даного випадку;

- як наслідок зазначеного вище, визначенням слідчим суддею завідомо непомірного розміру застави;

- порушенням слідчим суддею вимог процесуального закону щодо визначення територіальної підсудності розгляду клопотання слідчого;

та просить постановити нову ухвалу про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або зменшити розмір застави, визначивши її розмір у межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України. При цьому захисник просить поновити йому строк на апеляційне оскарження та розглянути його апеляційну скаргу у відсутності підозрюваного ОСОБА_3, який дав згоду на апеляційний розгляд без його участі.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення захисника, який підтримав у повному обсязі свої апеляційні вимоги та наполягав на їх задоволенні, вислухавши прокурора, який вважав законною і обґрунтованою ухвалу слідчого судді та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження судового розгляду і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Розглядаючи клопотання захисника про поновлення йому процесуальних строків на апеляційне оскарження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч.1,5 ст.115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу. При цьому, як зазначено у частині сьомій цієї норми закону, при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.

Згідно п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження судового розгляду апеляційна скарга на оскаржувану ухвалу слідчого судді від 29.12.2015р. була подана захисником 04 січня 2016 року, тобто у перший робочий день після закінчення святкових днів 1-3 січня 2016р. Тому колегія суддів вважає, що апелянтом не були пропущені процесуальні строки та апеляційна скарга підлягає розгляду по суті.

Відповідно до положень ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:

1)шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості;

2)дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 199 цього Кодексу, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК, повинно містити:

1)виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2)виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя розглядає клопотання про продовження строку тримання під вартою за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Апеляційним розглядом справи встановлено, що ОСОБА_3 05.09.2015р. було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.307 КК України (а.с.28-33).

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється у тому, що співробітники сектору карного розшуку Рубіжанського MB ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в порушення вимог ч.1 ст.68 Конституції України, п. «д» ч.1 ст.4, ч.1 ст.21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», ст.ст.2, 5, 10 Закону України «Про міліцію», будучи службовими особами, на яких покладено здійснення організаційно-розпорядчих функцій при виконанні службових завдань за посадами, діючи умисно, 31 серпня 2015 року розробили схему незаконного збагачення. Використовуючи службові повноваження, домовилися підшукувати осіб з числа засуджених, яким передавати наркотичні засоби для їх реалізації третім особам. Після реалізації наркотичних речовин особа, яка їх реалізувала, повинна була повідомити їм про особу покупця. У подальшому ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повинні були затримати таку особу та вимагати у неї неправомірну вигоду за не притягнення до кримінальної відповідальності. Діючи відповідно до розробленого плану, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обрали для реалізації свого плану жителя м. Рубіжного ОСОБА_9, який раніше був притягнутий до кримінальної відповідальності. За виконання їх незаконних вказівок, майор міліції ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пообіцяли ОСОБА_9 повернути належний останньому паспорт громадянина України. При цьому, 31 серпня 2015 року у м.Рубіжному Луганської області майор міліції ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб, за невстановлених на даний час слідством обставин, придбали та під контролем правоохоронних органів передали ОСОБА_9 речовину, яка відповідно до висновку експерта №1388 від 04 вересня 2015 року являється рослинного походження та є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс, у перерахунку на висушену речовину становить - 11,4041 грам, обіг якого заборонено.

01 вересня 2015 року, на виконання вказівки ОСОБА_3, ОСОБА_9, побоюючись, що ОСОБА_3 не поверне йому паспорт громадянина України, реалізував своєму знайомому громадянину ОСОБА_10, отриману від ОСОБА_3 особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, масою - 11,4041 грам.

У подальшому, на виконання вказівки ОСОБА_3, 2 вересня 2015 року ОСОБА_9 зі свого мобільного телефону 063-518-56-18 повідомив ОСОБА_3 на мобільний номер НОМЕР_1 про збут наркотичних засобів ОСОБА_10, вказавши, що ввечері того ж дня останній перебуватиме за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1.

01 вересня 2015 року близько 18 год. 30 хв., майор міліції ОСОБА_5, будучи службовою особою правоохоронного органу, діючи умисно, використовуючи своє службове становище, усупереч інтересів служби та з метою особистого збагачення за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, дочекалися, коли ОСОБА_10 залишить місце проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1, де поряд зі вказаним будинком затримали ОСОБА_10, у якого при собі виявили речовину, схожу на наркотичний засіб «Канабіс».

Після цього, погрожуючи ОСОБА_10 притягненням до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 КК України, 02 вересня 2015 року близько 19 год. 00 хв., знаходячись поряд з будинком за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, будучи службовими особами, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, висунули ОСОБА_10 вимогу передати їм неправомірну вигоду у розмірі 10 тис. грн.

Діючи під контролем правоохоронних органів, ОСОБА_10 погодився та 02 вересня 2015 року близько 19 год. 00 хв. поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_1 передав ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 неправомірну вигоду у розмірі 10 тис. грн.

Отримавши вказані грошові кошти, ОСОБА_3 з власної ініціативи повернув ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 700 гривень, залишивши при собі 9 300 грн. з метою подальшого розподілення між ним, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Після отримання неправомірної вигоди останні ОСОБА_10 відпустили.

Таким чином, 31 серпня 2015 року працівники сектору карного розшуку Рубіжанського MB ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_3 разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, будучи службовими особами, за попередньою змовою групою осіб зберігали речовину, рослинного походження, яка є небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, маса якого становить 11,4041 грам та в подальшому передали з метою збуту ОСОБА_9, який збув громадянину ОСОБА_10

02 вересня 2015 року близько 19 год. 00 хв. перебуваючи поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_5, разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, будучи службовими особами, за попередньою змовою групою осіб отримали від громадянина ОСОБА_10 шляхом вимагання, неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 9300 грн. за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК України.

Дії ОСОБА_3 органом досудового слідства попередньо кваліфіковані за ч. 2 ст. 307, ч. З ст. 368 КК України.

Як видно зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри у вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 та ч.З ст.368 КК України, яка підтверджується двома витягами з ЄРДР від 24.08.2015р. та 31.08.2015р. про надходження заяв та повідомлень про вчинення зазначених кримінальних правопорушень (а.с.8), протоколом огляду та вручення імітаційних засобів гр-ну ОСОБА_11 від 02.09.2015р. (а.с.14-15), протоколом огляду та вручення грошових коштів гр-ну ОСОБА_11 від 02.09.2015р. (а.с.16-17); протоколом огляду місця події від 02.09.2015р., згідно якого під час затримання ОСОБА_3 працівниками правоохоронних органів у нього були вилучені грошові кошти, які були використані як імітаційні засоби (а.с.18-21); висновками експертів від 23.09.2015р. та від 04.09.2015р. (а.с.22-23 та 24-25); протоколом затримання ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні злочину від 03.09.2015р. (а.с.38-41). Слідчий суддя, на думку колегії суддів, правильно оцінив зазначені вище наявні докази, як вагомі.

Таким чином, прокурором була доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 двох тяжких кримінальних правопорушень, основне покарання встановлене в санкціях цих статей складає позбавлення волі на строк до десяти років.

Крім того, слідчим суддею зроблений також правильний висновок про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України. В обґрунтування свого рішення слідчий суддя в своїй ухвалі зазначив, що досудовим слідством обґрунтовано встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: тривалий період роботи ОСОБА_3, в органах ГУМВС України в Луганській області свідчить про його тісні та міцні зв'язки з керівниками органів влади та правоохоронних органів, в тому числі сектору карного розшуку Рубіжанського МВ ГУМВС України в Луганській області, які мають право доступу до службових документів у підрозділі в якому він працював, а тому можуть сприяти спробам уникнення кримінальної відповідальності, знищення, приховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Підозрюваному ОСОБА_3 інкримінується вчинення тяжкого злочину, вчиненого групою осіб, останній, будучи працівником правоохоронного органу, в силу своєї професійної діяльності досконало знайомий з методами фіксації злочинної діяльності, отримання доказів та відповідно з механізмами уникнення від належної фіксації доказів, не визнанням своєї причетності до інкримінованого йому злочину, незважаючи на наявність достатніх доказів, свідчить про цілеспрямованість дій останнього, направлених на уникнення від кримінальної відповідальності.

Тому, наведені обставини, як зазначив слідчий суддя, свідчать про можливість незаконного впливу ОСОБА_3 на свідків та інших учасників кримінального провадження шляхом застосування до останніх методів залякування, фізичного та морального впливу, використовуючи свої зв'язки із правоохоронними органами і місцевим криміналітетом.

При цьому заявлені ризики не зменшилися з часу застосування слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області від 05.09.2015р. до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с.42-45) та продовження слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області від 29.10.2015р. строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 (а.с.34-37).

Між тим, як зазначив слідчий суддя, щодо наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду на непідконтрольній правоохоронним та іншим органам території Луганської та Донецької областей, на який вказував слідчий в клопотанні, не було підтверджено у судовому сіданні та спростовується довідкою №ВДЗ/7197/А від 08.07.2015 р., згідно якої ОСОБА_3 є особою, яка з 06.09.2014 року по теперішній час безпосередньо бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисту незалежності , суверенітету та територіальної цілісності.

На даний час у кримінальному провадженні необхідно одержати та долучити до матеріалів кримінального провадження матеріали негласних (слідчих) розшукових дії, провести огляд електронних носіїв інформації, на яких зафіксовані результати проведених негласних (слідчих) розшукових дій; провести судово- фоноскопічну експертизу результатів негласних (слідчих) розшукових дій; допитати в якості підозрюваного ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8; провести одночасні допити ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8 з ОСОБА_9 та ОСОБА_11; за необхідності, підозрюваним повідомити про зміну раніше повідомленої підозри, виконання вимог ст. ст. 290, 291 КПК України з наданням достатнього часу стороні захисту для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Вказані процесуальні дії не були завершені раніше, у зв'язку із особливою складністю кримінального провадження, у ході якого потребує виконання велика кількість слідчих та процесуальних дій, для проведення яких слідчим подано клопотання про продовження строку досудового розслідування до шести місяців, тобто до 03.03.2016.

Постановою військового прокурора сил антитерористичної операції ОСОБА_12 від 27.12.2015р. строк зазначеного кримінального провадження продовжений до шести місяців, тобто до 03.03.2016р. (а.с.54-55).

При розгляді клопотання слідчого у відповідності з вимогами ст.ст.183,184,197,199 КПК України слідчий суддя дійшов до законного та обґрунтованого висновку про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 Підставою для цього висновку слідчого судді є наявність обґрунтованої підозри за ч.3 ст.368, ч.2 ст.307 КК України та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Правильним, на думку колегії суддів, є висновок слідчого судді про недостатність застосування відносно ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходів для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні слідчого.

Тому доводи апеляційної скарги захисника про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходів є необгрунтованими та не підлягають задоволенню в цій частині.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо можливості зменшення встановленого розміру застави до меж, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до положень ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про необхідність встановлення підозрюваному ОСОБА_3 застави в розмірі 300 мінімальних заробітних плат, що становить - 413400 грн., оскільки таке рішення прийнято з урахуванням обставин, встановлених ст.ст.177,178 КПК України, відповідає вимогам п.2 ч.5 ст.182 цього Кодексу та позиції Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися.

Встановлений слідчим суддею розмір застави є справедливим, не порушує права підозрюваного, відповідає тим матеріалам, які були надані для вивчення апеляційному суду та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_3 колегія суддів не вбачає.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо порушення процесуального закону щодо визначення територіальної підсудності при розгляді клопотання слідчого, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки, як вбачається з наказу Генерального прокурора України від 17 серпня 2015 року (а.с.9-12) та розпорядження Військового прокурора сил АТО від 18 серпня 2015 року (а.с.13) у структурі військової прокуратури сил АТО утворена військова прокуратура Луганського гарнізону та визначено слідчий підрозділ першого відділу ВПЛГ з місцем дислокації у м.Старобільську, процесуальна діяльній якого визначена межами даної територіальної юрисдикції.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає порушень процесуального закону щодо визначення територіальної підсудності при розгляді клопотання слідчого по цій справі.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника безпідставною, яка задоволенню не підлягає, а ухвалу слідчого судді вважає законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404,405,407,418,419,422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 29 грудня 2015 року про задоволення клопотання слідчого та продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

______ ___ ___

/ В.Ф. Люклянчук/ / В.В. Руденко / /С.С. Усманова/