Ухвала суду № 54836722, 30.12.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 УХВАЛА

30 грудня 2015 року Справа № 813/4104/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

з участю:

секретаря судового засідання Перчак С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові заяву ОСОБА_1 про виплату втраченого заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, заявник) звернувся до суду з заявою, в якій просить стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (надалі - УМВСУ у Волинській області, відповідач) на його користь грошове забезпечення за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 09.12.14р. до 23.03.15р. в розмірі 9014,60 грн.

Заява мотивована тим, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.14р. у справі за позовом ОСОБА_1 до УМВСУ у Волинській області про поновлення на роботі була виконана лише 23.03.15р., згідно з наказом № 77о/с. Таким чином, за період з 09.12.14р. до 23.03.15р. з боку ОСОБА_1 мав місце вимушений прогул через невиконання відповідачем рішення суду про поновлення його на роботі.

Тому, відповідно до вимог статті 236 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви. Відповідач свого відношення до заяви не повідомив.

Дослідивши подані заявником документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги ОСОБА_1, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.14р. відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до УМВСУ у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.14р. скасовано вказану постанову Львівського окружного адміністративного суду та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВСУ у Волинській області №114 о/с від 29.05.14р. в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВСУ у Волинській області №330/в від 29.05.14р. "Про порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України працівниками УДАІ Управління МВС України у Волинській області та покарання винних" в частині притягнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за пунктом 66 Положення. Поновлено старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС. В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.14р. залишено без змін.

Згідно з ухвалою від 20.01.15р. Львівським апеляційним адміністративним судом виправлено описку в резолютивній частині постанови від 09.12.14р., вказавши вірну посаду позивача на яку його слід поновити - «старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС».

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 08.04.15р. постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.14р. залишено без змін.

Верховний суд України постановою від 20.10.15р. відмовив у задоволенні заяви УМВСУ у Волинській області про перегляд вказаної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду та у скасуванні такої.

Судом також встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.15р. у адміністративній справі №813/3093/15 стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції УМВСУ у Волинській області на користь ОСОБА_1 17256,52 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.05.14р. (дати звільнення) по 08.12.14р.

На підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.14р. ОСОБА_1 наказом УМВСУ у Волинській області від 23.03.15р. №77о/с поновлено на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС з 30.05.14р.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд керувався наступним.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Зокрема, такий судовий контроль може здійснюватись за ініціативою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 9 ст.267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Закріплений у ст. 8 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.

Неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.04р. (справа "Жовнер проти України") Суд відзначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Згідно із абз.7 ч.1 ст. 5 Кодексу Законів про працю України, держава гарантує працездатним громадянам України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника здійснюється згідно із ст. 236 Кодексу Законів про працю України, у якій визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 Постанови від 06.11.92р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи те, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.14р. виконана УМВСУ у Волинській області шляхом прийняття наказу №77о/с лише 23.03.15р. суд дійшов висновку, що період з 09.12.14р. до 23.03.15р. слід вважати вимушеним прогулом ОСОБА_1, що мав місце в результаті затримки відповідачем виконання рішення суду про поновлення його на роботі. Тому, заявник має право відповідно до ст. 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання такого судового рішення.

Періодом, за котрий слід стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення є період з 09.12.14р. (дата постановлення судового рішення) по 23.03.15р. (дата прийняття наказу №77о/с). При цьому, при виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відповідачу слід врахувати всі обов'язкові платежі та збори.

Згідно з п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92р. "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час невиконанням рішення про поновлення на роботі, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95р. № 100.

Судом встановлено, що сума середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 128,78 грн.

Виходячи з наведеного, враховуючи кількість робочих днів за період з 09.12.14р. по 23.03.15р., середній заробіток з врахуванням всіх обов'язкових платежів становить 9014, 60 грн. (70 робочий день х 128,78 грн.) та підлягає стягненню з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області в користь ОСОБА_1 у зв'язку з затримкою виконання рішення суду.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про виплату втраченого заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді задовольнити.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (43025, м.Луцьк, вул. В.Винниченка, 11, ЄДРПОУ 08592112) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 09.12.14р. по 23.03.15р. в сумі 9 014 (дев'ять тисяч чотирнадцять) грн. 60 коп., з врахуванням всіх обов'язкових платежів та зборів, які підлягають відрахуванню при виплаті грошового забезпечення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги, яка подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кузан Р.І.