Постанова № 54835764, 04.01.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

04 січня 2016 року Справа № 814/3271/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ", вул. Заводська, 2, Первомайське, Жовтневий район, Миколаївська область, 57232

доЖовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Торгова, 63-А, Миколаїв, 54050 провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ", звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області (далі - відповідач) від 17.07.2014 р. № 0004641500 і № 0004631500.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про заниження позивачем зобов'язання з ПДВ, а також завищення податкового кредиту в грудні 2013 р. є безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що підставою для прийняття оспорюваних рішень слугував висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та контрагентами, а також завищення суб'єктом господарювання податкового кредиту з урахуванням неправомірного його формування в попередніх періодів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

У травні-червні 2014 р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів за грудень 2013 р., результати якої оформлені актом від 25.06.2014 р. № 459/14-20-15-34539925 (а. с. 25-88).

Згідно тексту акта - перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.п. а п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого суб'єктом господарювання завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 356571,00грн. за грудень 2013 р.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в зв'язку з чим підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 93608,75 грн. за грудень 2013 р.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.07.2014 р. № 0004641500 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 110047,00 грн. і № 0004631500 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 534857,00 грн..

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного:

Перевіркою встановлено, що в грудні 2013 р. позивач реалізував СГ ТОВ "Ставки" 1 контейнер 40-футовий б/у за ціною 22500,00 грн., у той час як його балансова (залишкова) вартість складає 100940,67 грн. З викладеного відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 189.1 ст. 189 ПК України в частині заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 16438,13 грн., що розрахована з балансової вартості контейнера, а не договірної ціни.

У п. 189.1 ст. 189 ПК України зазначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Таким чином, даним пунктом встановлений порядок визначення бази оподаткування, для операцій, визначених п. 198.5 ст. 198 ПК України, згідно з яким платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

До яких саме операцій із визначених п. 198.5 ст. 198 ПК України відповідач відносить операцію з продажу контейнера, що здійснювалася в грудні 2013 р., в акті перевірки не зазначено.

Таким чином, твердження відповідача про порушення позивачем п. 189.1 ст. 189 ПК України є безпідставним, оскільки акт перевірки не містить доказів про те, що операція з продажу контейнера підпадає під операції, щодо яких даним пунктом встановлено особливий порядок визначення бази оподаткування.

Контейнер, продаж якого позивач здійснив у грудні 2013 р., був придбаний і використовувався позивачем для транспортування імпортного обладнання з виробництва цукру в 2008 та 2011 роках. Після доставки обладнання на територію підприємства контейнер у господарської діяльності не використовувався та значний час зберігався на відкритому складському майданчику. З метою подальшої реалізації в лютому 2013 р. позивач замовив незалежну оцінку його ринкової вартості. Згідно звіту про оцінку вартості, яка здійснена ТОВ "Оціночна компанія "Аспект" (а.с. 134-137) ринкова вартість контейнера 40-футового № ХХХХ 490750-0 склала 16875,00 грн. без ПДВ (20250,00 грн. з урахуванням ПДВ). Отже, позивач здійснив продаж контейнера за ціною, що не є нижчою його ринкової вартості.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Таким чином, згідно з урахуванням вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України позивач правомірно визначив базу оподаткування від операції з продажу контейнера та задекларував податкове зобов'язання з ПДВ.

Крім того, в акті перевірки контролюючим органом зазначено про безтоварність господарської операції з виконання робіт на користь позивача. Зокрема, на підставі договору на виконання підрядних робіт від 21.06.2013 р. №21/06/2013 ТОВ "Сантехжилстрой" виконало роботи з виготовлення та монтажу металоконструкцій на загальну суму 561652,55 грн., у тому числі ПДВ - 93608,75 грн.. Факт виконання робіт підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, актами приймання будівельних робіт і податковими накладними. Оплата здійснена в безготівковій формі (а.с. 173-176).

Висновок про безтоварність операцій позивача з ТОВ "Сантехжилстрой" відповідач обґрунтовує актом перевірки ТОВ "Сантехжилстрой", зі змісту якого випливає, що основною причиною зменшення бюджетного відшкодування є несплата ПДВ та інші порушення ТОВ "Сантехжилстрой" та його контрагентів.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Зазначені документи оформлені відповідно до вимог законодавства, мають усі необхідні реквізити та підтверджують факт надання ТОВ "Сантехжилстрой" послуг. Відповідач не вказав на будь-які недоліки первинних бухгалтерських документів позивача.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою окладною.

Як встановлено вище, у грудні 2013 р. відбулись обидві події, що надаються позивачу право на формування податкового кредиту. ПК України не встановлено будь-яких інших умов для отримання права на податковий кредит для платників ПДВ, що здійснили придбання товарів або послуг у інших суб'єктів господарювання - платників ПДВ.

Можливе порушення податкового законодавства контрагентом позивача, а тим більше по ланцюгу постачальників, не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обов'язок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів. У взаємовідносинах з позивачем ТОВ "Сантехжилстрой" виконало свої зобов'язання у повному обсязі.

На думку суду, позиціонування вказаної обставини (наявність дефектів у відносинах між безпосередніми контрагентами позивача з підприємствами, з якими позивач не укладав угод) в контексті доктрини превалювання суті господарських операцій над її формою та презумпції правомірності дій платника податків як порушення податкового законодавства, в даному випадку не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим. Досліджені судом фактичні дані вказують на невмотивованість аргументів контролюючого органу, оскільки ДПІ не спростовано реальність господарських операцій.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. в п. 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стосовно доводів контролюючого органу про завищення суб'єктом господарювання заявленої суми бюджетного відшкодування в розмірі 356571,00 грн. за грудень 2013 р., суд зазначає наступне.

Вказана сума сформована за рахунок залишку від'ємного значення з ПДВ за попередні податкові періоди: серпень, вересень, жовтень і листопад 2013 р. Під час здійснення перевірки показників декларації з ПДВ за листопад 2013 р. відповідач дійшов висновку про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту. За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 р. № 0003741500, яке оскаржене позивачем до суду. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 р. по справі № 814/2911/14, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 р., податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 р. № 0003741500 визнано протиправним та скасовано.

На підставі ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Приписами 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 11,70,71,86,159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 17.07.2014 року № 0004641500.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 17.07.2014 року № 0004631500.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І.В. Желєзний