Постанова № 54835256, 07.12.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/24034/14-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Астахової О.О.,

при секретарі Рудь Р.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Головного Управління Державної Казначейської служби України у м. Києві про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

08.09.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом в якому просить, визнати, що в період з 01.02.1988 року по 13.02.1989 року він працював у зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тобто не менше 30 календарних днів у 1988 році. Акт Управління Пенсійного фонду України Дніпровського району м. Києва №168 від 04.10.2013 року просить суд вважати недійсним. Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, щодо призначення та виплати йому пенсії за віком на пільгових умовах на підставі Акту № 168 від 04.10.2013 року. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з 07.08.2013року.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що з 01.02.1988 року по 13.02.1989 рік він працював водієм у Чорнобильському АТП, АВО Головному ПРУ Міненерго СРСР та протягом цього часу був безпосередньо задіяний у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Таким чином, на нього розповсюджується дія Закону України № 796-XII від 28.02.1991р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції станом на 01.01.2013 року. Дані роботи передбачені Списком №2 Постанови Кабінету Міністрів України, та дають йому право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 20 Постанови КМУ від 12.08.1993 р. № 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Такою довідкою № 177 від 15.04.1992 (Форма 122), підтверджено перебування позивача у зоні відчуження з 01.02.1988 року по 13.02.1989 року. По досягненню 55-ти років та маючи необхідний стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач 14.08.2013 року звернувся до Управління Пенсійного фонди України у Дніпровському районі м. Києва з усіма необхідними документами та довідкою № 50 від 24.07.2013 року, що підтверджує пільговий стаж, за призначенням пенсії. Проте, Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва позивачу відмовило у нарахуванні та виплаті пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та повідомило, що для отримання права на пільгову пенсію, позивач повинен отримати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В цій відповіді відповідач посилався на Акт №168 від 04.10.13 року, у наданні якого позивачу відмовив.

Перед тим, як звернутись до відповідача із заявою про отримання пільгової пенсії, позивач у березні 2010 року звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації в м. Києві з усіма необхідними документами для отримання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вирішення даного питання було передано на розгляд Комісії зі спірних питань, щодо визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Міністерства соціальної політики України, строки якого не були визначені, що в подальшому оскаржувалось ним до суду. У зв»язку з чим ОСОБА_1 повторно звернувся до ПрАТ «Вишгороденергобудтранс» з вимогою надати нову довідку у відповідності до листа МСПУ від 27.02.1996 року, на виконання рішення Дніпровського районного суду по справі №604/16133/12 від 15.04.2013року та врахувавши зауваження УПФУ Дніпровського району в м. Києві. Після чого така довідка була надана за № 78 від 06 грудня 2013 року та передана позивачем до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації в м. Києві 13 грудня 2013року.

17.07.2014 року, після другого засідання комісії зі спірних питань Міністерства соціальної політики України, ОСОБА_1 отримав Витяг з протоколу № 76 в якому визнано його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 та зазначено: «виконував роботи в зоні відчуження у 1988 році не менше 30-ти днів».

1 серпня 2014 року ОСОБА_1. отримав Посвідчення НОМЕР_1 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Після отримання Посвідчення, позивач повторно звернувся до УПФУ у Дніпровському районі м. Києва, із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, але йому знову було відмовлено на підставі того ж самого акту №168 від 04.10.2013 року.

Позивач зазначає, що незаконна відмова з боку УПФУ у Дніпровському районі м. Києва у призначенні йому пенсії на пільгових умовах порушує його законні пенсійні права. Оскільки досудове врегулювання даного спору виявилось неможливим, позивач змушений звернутись з даним позовом до суду.

Під час судового розгляду справи позивач неодноразово уточнював, змінював та доповнював позовні вимоги, остаточно визначившись 07 жовтня 2015 року, позивач просить суд визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, у зв'язку із неправомірною відмовою №14622/06 від 18.08.2014 року (розпорядження №814) у призначенні та виплаті йому пенсії за віком на пільгових умовах на підставі Акту №168 від 04.10.2013 року. Стягнути з Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 300,00 (триста) гривень та моральну (немайнову) шкоду у сумі 10 000,00 (десять тисяч) гривень, а також понесені ним судової витрати по оплаті судового збору у розмірі 502 гривні 67 коп.

Обгрунтовуючи уточнюючі позовні вимоги позивач зазначив, що підставою звернення до суду з даним позовом є те, що відповідачем неправомірно 18.08.2014 року було відмовлено йому в призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах з 04.08 2014 року на підставі розпорядження № 814 від 12.08.2014 року, яке містить неправдиві висновки, посилаючись на Акт №168 від 04.10.2013 року. Незважаючи на те, що позивачем були виконані всі вимоги ст.ст. 9, 10, 15, 55, 65 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Пункт 2 Постанови КМУ №51 від 20.01.1997 року; абзац 6 підпункту 5) Розділу II Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 (з урахуванням змін Постанови Правління ПФ України №13-1 від 07.07.2014 року) «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надано передбачені діючим законодавством документи а саме: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1; довідка №177 (форма-122) від 15.04.1992 року про період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою від 09.03.88р. Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122; особовий рахунок № 3960 про оплату праці, як первинний документ який підтверджує зміст довідки №177 (ф-122), в якому зазначено період роботи та населений пункт, що підтверджується актом №168; додатково надані 2 довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження № 50 і № 78 ПрАТ «Вишгороденергобудтранс»; додатково наданий протокол Комісії з вирішення спірних питань при МСПУ №76 від 17.07.2014 року, в якому зазначено: - «виконував роботи в зоні відчуження у 1988 році не менше 30-ти днів», відповідач неправомірно відмовив 18.08.2014 року у призначенні позивачу пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У зв'язку із безвідповідальним ставленням відповідача до свого обов'язку та постійного затягування у прийнятті рішення щодо призначення йому пенсії, хоча всі необхідні, згідно чинного законодавств документи, позивачем були надані, ОСОБА_1 більше року змушений був звертатись до державних, правоохоронних органів та суду, з метою захисту свого права. Такою безвідповідальністю відповідача, йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що він постійно нервував, перебував у стресовому стані, через те, що змушений витрачати час, кошти та сили, з метою поновлення своїх прав на отримання пенсії, що призвело до виникнення в нього пригніченого стану, порушення нормального складу життя. Отримавши 14.09.2014 року травму хребта та переломи рук він півроку був непрацездатний і залишився без засобів до існування. Бездіяльність та халатність відповідача завдали йому моральних страждань, які він оцінює у 10 000 гривень, що підлягають стягненню із відповідача. Крім того для захисту своїх прав, позивач, як юридично необізнаний, був змушений звернусь за правовою допомогою, вартість якої складає 300,00 грн., що також підлягає відшкодуванню відповідачем на його користь та судовий збір у розмірі 502,67 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.10.2015 року в якості співвідповідача залучено Головне Управління Державної Казначейської служби України у м. Києві.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав в повному обсязі, виходячи з доводів, якими вони обґрунтовуються просив суд позов задовольнити. Додатково зазначив, що 08 червня 2015 року розпорядженням УПФУ Дніпровського району в м. Києва №313097 на вимогу доручення Головного Управління ПФУ в м. Києві, йому призначена пенсія з 04 серпня 2014 року у розмірі - 5107,04 гривень.

13 липня 2015 року УПФУ Дніпровського району в м. Києва повідомило позивача, про допущену помилку при розрахунку пенсії а саме: не нараховувалась надбавка як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Про новий розмір пенсії у 5272,17 грн. йому була надана довідка №8770.

17 липня 2015 року УПФУ Дніпровського району в м. Києва позивачу було вручене Посвідчення серії НОМЕР_2 від 30.06.2015 року.

Зі змісту відповідей Управління ПФУ у Дніпровському районі м. Києва від 22.09.2015 року та Департаменту Пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 25.08.205 року 25.09.2014 року позивачу було повідомлено, що причиною відмови у призначенні йому пенсії з 04 серпня 2014 року є відсутність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Після повторного звернення позивача 04.08.2014 року до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва із заявою про призначення йому пенсії, при цьому надавши відповідачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та документи передбачені п.п г) п. 7 Постанови Правління ПФ України від 25.11.2005 року № 22-1, ОСОБА_1 листом № 14622/06 від 18.08.2014 року було відмовлено в призначенні пенсії на підставі розпорядження № 814 з підстав відсутності первинних документів, що підтверджують роботу в зоні відчуження, посилаючись на той самий акт № 168 від 04.10.2013 року. Тільки після відповіді ГУ ПФУ м. Києва №9340/10/Т-756 від 06.05.2015 року в якій міститься доручення УПФУ у Дніпровському районі м. Києва переглянути розпорядження №814 від 12.08.2014 року і призначити ОСОБА_1 пенсію з 04 серпня 2014 року, тобто з моменту подання повторної заяви до УПФУ у Дніпровському районі м. Києва на тій підставі, що всі потрібні документи були надані, відповідач УПФ у Дніпровському районі м. Києва розпорядженням № 274 від 15.05.2015 року скасував своє розпорядження № 814, а розпорядженням №313097 від 08.06.2015 року призначив позивачу пенсію з 04.08.2014 року та здійснив розрахунок, що підтверджується листом №558/06/0-217 від 21.08.2015 року.

Враховуючи, що для реалізації свого права на отримання пільгової пенсії, ним було згаєно багато часу та зусиль для захисту свого Конституційного права на отримання соціальної виплати із вини відповідача, а також те, що своєчасно він не зміг розпоряджатись належними йому пенсійними виплатами, що призвело до того, що він тривалий час знаходився без засобів на існування, просить суд про задоволення позову.

Представник Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва у судовому засіданні позов не визнала, надала до суду письмові заперечення, виходячи зі змісту яких в задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі. Додатково пояснила, що враховуючи виплату позивачу пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підстав для задоволення позову не вбачається. Крім того, враховуючи, що згідно зі ст. 73 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі не передбачені Законом. Приймаючи до уваги Положення, яке передбачає вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного Фонду України, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають, вважала, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення витрат на правовому допомогу та судового збору.

Представник Головного Управління Державної Казначейської служби України у м. Києві у судове засідання не з»явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Суд заслухавши позивача, представника відповідача Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали пенсійної справи ОСОБА_1, оцінивши зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується копією посвідчення та визнається відповідачем.

Розпорядженням № 274 від 15 травня 2015 року Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.05.2015 року № 9340/10/т-756, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 04.08.2014 року та здійснено розрахунок, вказані обставини підтверджується матеріалами справи та визнаються сторонами.

Таким чином, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва і з 04.08.2014 року має право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Проте, Конституційне право позивача на отримання пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було реалізоване ним після низки звернень до державних, правоохоронних та судових органів, що призвело до несвоєчасного нарахування та виплати належних позивачеві сум.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали у зоні відчуження у 1988 році не менше 30 календарних днів - пенсія призначається із зменшенням віку на 5 років.

Для вирішення питання щодо встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідної категорії, необхідне документальне підтвердження про участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Судом встановлено, що позивач після досягнення ним 55 річного віку, 14.08.2013 року звернувся до відповідача з документами, що підтверджують його пільговий стаж, за призначенням пенсії, а саме: довідки №177 від 15.04.1992 року, довідки № 50 від 24 липня 2013, копії паспорту.

За даними довідки №177 від 15.04.1992 року виданої Чорнобильським АТП, АВО ГоловПРУ Міненерго СРСР, ОСОБА_1, з 01 лютого 1988 року по 13 лютого 1989 року був задіяний на роботах, передбачених Постановою ЦК КПСС Союзу Міністрів і ВЦСПС від 29.12.1987 року і Постановою Союзу Міністрів СССР И ВПСПС від 05.06.1986 року, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах на підставі Списку № 1 затвердженого Постановою Союзу Міністрів СССР від 02.08.1956 року № 1173. (а.с.8).

Як вбачається із даних довідки № 50 від 24 липня 2013 року виданої ПрАТ «Вишгороденергобудтранс» на підставі особового рахунку № 3960 за 1988 рік, ОСОБА_1 пропрацював на посаді водія у АТВО «Південатомергобудтранс» Чорнобильский філіал 102 дні (а.с.9).

Згідно із пунктом 38 Постанови Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обгрунтованість їх видачі.

Зі змісту відповіді Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва № 438/09/с-415 від 27.11.2013 року вбачається, що Управлінням враховуючи надані позивачем документи, було проведено перевірку первинних документів, що підтверджують його роботу в зоні відчуження.

Відповідно до акту зустрічної перевірки Управління ПФУ в м. Вишгород № 168 від 04.10.2013 року було проведено перевірку обгрунтованості видачі довідки № 177 від 15.04.1992 року ОСОБА_1, який працював з 01.02.1988 року по 13.02.1989 рік в АТВО «Укренергобудтранс» (а.с.80).

В ході проведеної перевірки встановлено, що в організації відсутні первинні документи (накази на відрядження, оплата праці), що підтверджують роботу ОСОБА_1 в зоні відчуження. А відповідно до табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 працював в зоні відчуження з 01.03.1988р. по 15.03.1988р., та з 04.05.1988р. по 15.05.1988р., що не відповідає копії довідки форми № 122 (а.с.80).

Після чого, особова справа позивача була направлена 24.03.2011 року на розгляд Комісії по визначенню статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Головному управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), де було прийнято рішення доопрацювати особову справу, надіславши запит на підприємство щодо надання довідки про підвищену оплату праці (з урахуванням періоду зазначеного у довідці ф-122. (а.с.113).

На виконання рішення Комісії, Управлінням було направлено запит (№37/09-2088 від 31.03.2011 та №37/09-2474 від 14.04.2011) до ВАТ «Вишгороденергобудтранс», яке повідомило, що первинні документи, а саме: табель обліку робочого часу за період роботи в зоні відчуження з 01.03.1988 по 15.03.1988 та з 03.05.1988 по 15.05.1988 є в наявності, а за лютий, квітень, червень-грудень 1988 року вищезазначені документи на підприємстві не збереглися.

15.09.2011 року особова справа заявника повторно винесена на засідання Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки кількість днів перебування в зоні відчуження менше від визначеної чинним законодавством, комісія вирішила, що матеріали особової справи ОСОБА_1 не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому підстав для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС немає.

За таких обставин Розпорядженням Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва № 1263 від 12.11.2013р. ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в зв'язку з відсутністю посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та відсутністю відпрацьованих у 1988 році у зоні відчуження 30 календарних днів. (а.с.123).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до УПФ України у Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання неправомірною відмови Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації видати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та про визнання неправомірною відмови УПФ України у Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування та виплати пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року провадження у даній справі зупинено до закінчення касаційного провадження в адміністративній справі №755/1319/14-а за позовом ОСОБА_1 до УПФ України у Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання неправомірною відмови Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації видати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та про визнання неправомірною відмови УПФ України у Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування та виплати пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 07.08.2013 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року відновлено провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання неправомірної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2015 року по справі № К/800/23102/14 за позовом ОСОБА_1 до УПФ України у Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про зобов'язання видати посвідчення та призначити, нарахувати і виплатити пенсію за віком на пільгових умовах касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації задоволено. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року скасовано, залишивши в силі Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог районний суд виходив із того, що позивачем не доведено та не підтверджено матеріалами справи той факт, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а питання щодо надання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи розглядається Комісією для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, яка приймала участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи. Похідним від встановлення відповідного статусу є право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

На підставі того, що позивачем була надана копія рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15.04.2013 щодо видачі ВАТ «Вишгороденергобудтранс» довідки про заробітну плату за відповідний період та копії довідки № 50 від 24.07.2013, особова справа позивача була розглянута 08 серпня 2013 року повторно на Комісії по визначенню статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Головному управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та в результаті перевірки вирішено направити особову справу ОСОБА_1 на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України (лист від 12.09.2013 № 09 - С 197). (а.с.114).

Згідно витягу з протоколу № 76 від 17.07.2014 року Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України вирішено на підставі представлених документів визнати статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії ОСОБА_1 та встановлено, що позивач виконував роботи в зоні відчуження у 1988 році не менше 30-ти календарних днів. (а.с.16).

23 липня 2014 року ОСОБА_1 видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії серія НОМЕР_1. (а.с. 17).

04.08.2014 року ОСОБА_1 повторно звертається до УПФ України у Дніпровському районі м. Києва із заявою про призначення йому пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Розпорядженням № 814 від 12 серпня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю первинних документів, що підтверджують роботу в зоні відчуження (а.с. 214).

Не погоджуючись із даним рішенням суб»єкта владних повноважень, ОСОБА_1 звертається до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві з відповідною заявою.

У листі від 06.05.2015 року № 9340/10/Т-756 Головне Управління Пенсійного фонду України зазначає про наявність в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 необхідних документів для призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про державне загальнообов'язкове пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" а саме: копії трудової книжки де з 01.02.1988 року по 13.02.1989 року ОСОБА_1 пропрацював у Чорнобильському АТП; довідки форми 122 від 15.04.1992 року № 177 де зазначено про роботу позивача в зоні відчуження з 01.02.1988 року по 13.02.1989 року, а також посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії та доручає Управлінню Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва повернутися до розгляду заяви позивача від 04.08.2014 року та призначити з 04.08.2014 року йому пенсію. (а.с.55).

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва № 274 від 15.05.2015 року скасовано розпорядження № 814 та призначено ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 04 серпня 2014 року на підставі зазначеного листа Головного Управління Пенсійного фонду України (а.с.125).

Вказана пенсія призначена та виплачена позивачу станом на червень місяць 2015 року, що не заперечується сторонами.

Таким чином, для забезпечення свого Конституційного права на отримання гарантованих Державою соціальних виплат, та визнання даного права відповідачем Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, позивач змушений був неодноразово звертатись протягом тривалого часу до державних установ та судових органів.

Як вбачається із даних виписки № 24318 із медичної карти стаціонарного хворого Київської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (Відділення полі травми) від 18.10.2014 року, ОСОБА_1 в період з 14.09.2014 року по 18.10.2014 року знаходився на стаціонарному лікуванні у зв'язку із компресійним переломом тіла L1 хребта, переломом лівої променевої кістки, відривом відростку лівої ліктьової кістки

Отже, позивач на час тимчасової втрати ним працездатності та маючи з 04 серпня 2014 року право на пенсію за віком, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" залишився без засобів на існування та був позбавлений соціального захисту в порушення вимог частини першої статті 46 Конституції України з вини Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, яке на той час позбавило позивача можливості використати належні йому до виплати суми, оскільки неправомірно відмовило у нарахуванні та виплаті пенсії.

Статтею 56 Конституції України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За нормою ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Суд знаходить доведеною протиправність дій відповідача, яка виразилась у неправомірній відмові у своєчасному призначенні позивачу пенсії за віком, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що призвело до того, що ОСОБА_1 залишився без засобів на існування у скрутний для нього період, під час перебування на стаціонарному лікуванні, що знаходиться в причинному зв"язку із заподіяною позивачу немайновою шкодою.

Суд погоджується з доводами позивача що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач зазнав душевних страждань, у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього переніс емоційне напруження, що тягне за собою в своїй сукупності психологічний дискомфорт і моральні переживання, які погіршили гармонійні адаптовані умови його життєдіяльності і появу негативних психоемоційних почуттів, призвели до порушення душевної рівноваги, що вимагає від нього додаткових витрат часу, залучення душевних та матеріальних зусиль.

При визначенні розміру моральної шкоди яка підлягає відшкодуванню з відповідача на користь позивача то суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань ОСОБА_1 яких він зазнав в результаті тривалих звернень до державних, правоохоронних органів та суду, з метою захисту свого права, характеру немайнових втрат враховуючи стан його здоров"я, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та приходить до висновку, що позивач переніс біль і страждання, які не можуть бути відшкодовані визнанням факту порушення.

Виходячи з засад розумності, об'єктивності, виваженості і справедливості моральна шкода підлягає частковому задоволенню, яку суд оцінює у 3 000,00 грн. що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг на правову допомогу розмірі 300 гривень, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на правову допомгу.

Згідно із ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата допомоги адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином та юридичною особою (адвокатським об'єднанням) чи безпосередньо адвокатом.

Як вбачається з договору про надання правової допомоги від 17 липня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Сучасна Феміда», позивач звернувся до адвоката Даниленко Т.І. за правовою допомогою по складанню уточненої позовної заяви у даній справі. Вартість даних послуг визначена у 300,00 грн. Факт виконання сторонами своїх обов'язків за даним договором підтверджується актом прийняття-передачі послуг від 24.07.2015 року та квитанцію на суму 300,00 грн. за якою ОСОБА_1 сплачено на рахунок ПП «Сучасна Феміда» вартість юридичних послуг (83-86).

Таким чином, на підставі ст. 94 КАС України, понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 300,00 грн., а також судовий збір у сумі 487,20 грн. підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 2, 18, 71, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Головного Управління Державної Казначейської служби України у м. Києві про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах неправомірними.

Стягнути з Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва через Головне Управління Державної Казначейської служби України у м. Києві за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн., судовий збір - 487,20 грн. та 300,00 грн. витрат на правову допомогу.

В іншій частині - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

С у д д я :

Повний текст Постанови виготовлений 14 грудня 2015 року