Вирок № 54832458, 24.12.2015, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/2614/14-к

Провадження №1/463/13/15

В И Р О К

іменем України

24 грудня 2015 року Личаківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Гирич С. В.

при секретарі судового засідання Попович Х.І.

прокурора Межвінського Д.З.

захисників підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні

розглянувши кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, не судимого, не військовозобов'язаного, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину 2010 року народження, приватного підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, - за ч. ч. 2, 4 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, не судимого, військовозобов'язаного, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні дітей 2002, 2006 років народження, працюючого спеціалістом першої категорії відділу охорони державної таємниці Управління Служби безпеки України у Львівській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, - за ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, не судимого, військовозобов'язаного, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні дитину ІНФОРМАЦІЯ_11, не працюючого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5, - за ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою групою осіб, дізнавшись про те, що потерпілий ОСОБА_5 без законних юридичних підстав самовільно 09.04.2010 року вивіз із складських приміщень у АДРЕСА_6, придбаний спільно з підсудним ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_5 у грудні 2009 року в Угорщині полівінілхлорид в кількості 45 тонн, який був розмитнений та оформлений на ТзОВ «ГАЛИЧТРАНСМАКС», власником якого є ОСОБА_8, та переховував його на складських приміщеннях по АДРЕСА_7, та за таких обставин при наявності цивільно-правового спору з приводу прав на вказаний товар між підсудним ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_5, 13.05.2010 року вночі, перебуваючи на території складських приміщень по АДРЕСА_7 вчинили дії направлені на примушення до виконання цивільно-правових зобов'язань потерпілим ОСОБА_5, висунувши останньому вимогу повернути ОСОБА_8 полівінілхлорид в кількості 45 тонн, або 35 тисяч доларів США, що згідно офіційного курсу національного банку України станом на 13.05.2010 року становили - 277 тис.406 грн. 50 коп., чим завдали великої шкоди потерпілому ОСОБА_5

При цьому, з метою примушення до виконання вказаного цивільно-правового зобов'язання підсудний ОСОБА_7 з невстановленою слідством особою, в присутності ОСОБА_8 нанесли декілька ударів по тілу потерпілого та одягли кайданки на його руки, після чого посадили потерпілого ОСОБА_5 у автомобіль «Мерседес Віто» д.н.з.НОМЕР_1, належний підсудному ОСОБА_7, перевезли в район приміщень торгового комплексу «Метро», неподалік від вул. Городоцької в м. Львові, де ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вимагали у ОСОБА_5 відмовитися від вказаного товару на користь ОСОБА_8 Під погрозами застосування насильства він погодився написати заяву про відмову від товару, після чого ОСОБА_6 зняв із нього кайданки і разом з ОСОБА_7 на вказаному автомобілі завезли його в приміщення Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області, куди також прибув підсудний ОСОБА_8 В приміщенні Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області під диктовку ОСОБА_7 він написав заяву про відмову від полівінілхлориду в кількості 45 тонн. Оскільки підсудні в послідуючому не змогли забрати вказаний товар, так як цьому перешкодив знайомий потерпілого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_10, який припинив загрузку товару в автомобілі і відпустив водіїв, а в послідуючому заховав по місцю свого проживання потерпілого ОСОБА_5, продовжуючи злочинні дії по примушенню ОСОБА_5 до виконання цивільно-правового зобов'язання та повернення вартості товару в розмірі 35 тис. доларів США, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, 19 травня 2010 року в приміщенні кафе "Тиса", що у м. Львові, в період часу приблизно з 14:00 години до 16 години 30 хвилин, 20 травня 2010 року в приміщенні кафе "Перлина парку" в період час приблизно з 12 години 15 хвилин до 13 години 30 хвилин та в кафе "Золотий Вепр" в період часу приблизно з 18:00 години до 19:00 години, які розташовані у м. Львові зустрічалися із знайомим потерпілого ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_10, з яким домовлялися про обставини врегулювання цивільно-правового спору, який виник між підсудним ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_5 з врахуванням наявної у Шевченківському РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області заяви ОСОБА_8 від 11.04.2010 року про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за крадіжку вказаного полівінілхлорид в кількості 45 тонн.

В результаті протиправних дій підсудних по примушуванню до виконання цивільно-правового зобов'язання потерпілий ОСОБА_5 погодився передати кошти за товар у розмірі 35 тис. доларів США. 21 травня 2010 року в службовому кабінеті начальника Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області в присутності начальника ОСОБА_11, де були присутні підсудні ОСОБА_6, ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_10, ОСОБА_5 отримав оригінали розписок щодо передачі прав розпорядження на вищевказаний полівінілхлорид на користь ОСОБА_8 та постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 20 квітня 2010 року за заявою останнього від 11 квітня 2010 року, а в свою чергу ОСОБА_10 передав підсудним грошові кошти в сумі 33 850 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 21 травня 2010 року складало 268 284,9 гривень.

Цього ж дня, близько 17:00 години, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 були затримані в службовому кабінеті начальника Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області працівниками 14-го ВВБ СВБ МВС України, а грошові кошти в сумі 33 850 доларів США вилучені.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах не визнав, суду пояснив, що із ОСОБА_5 він був знайомий тривалий час до подій, вони разом займалися бізнесом, привозили, розмитнювали та продавали автомобілі з-за кордону. Оскільки цей бізнес став занепадати, він запропонував ОСОБА_5 шукати інші варіанти для заробітку грошей.

В той час він дізнався, що на вітчизняному ринку користуються попитом вироби з профілю ПВХ, матеріал для виготовлення яких в Україні не вироблявся. Він став шукати можливості придбання полівінілхлориду за кордоном. Оскільки для цього бізнесу потрібно було значне капіталовкладення, він запропонував ОСОБА_5 взяти в цьому дольову участь.

В 2009 році він разом із ОСОБА_5 поїхали в Угорщину, де від імені ТзОВ «ГАЛИЧТРАНСМАКС», власником якого він був, заключив контракт на придбання полівінілхлориду в кількості 45 тон. При цьому дійсно, гроші на придбання цього товару більшу частину надав ОСОБА_5, але оплата здійснювалась через рахунки його товариства, і згодом вказаний товар був доставлений та розмитнений на склади цього товариства по АДРЕСА_6. Спочатку вони з ОСОБА_5 не мали суперечок з приводу цього товару, і домовилися, що дадуть оголошення в Інтернеті та будуть шукати покупців на цей товар. А виручені з продажу кошти пропорційно розділять з врахуванням затрат кожного, в тому числі його на розмитнення товару.

Однак, на початку квітня 2010 року прибувши на територію автостоянки по АДРЕСА_6, до нього звернулися працівники, які клали бруківку з претензіями про те, що його люди вивозили якийсь товар зі складів і поламали бруківку. Тоді він підійшов до складу і через отвір виявив відсутність полівінілхлориду. Він зателефонував ОСОБА_5, але той не відповідав, тому він звернувся із заявою про крадіжку товару до Шевченківського райвідділу міліції.

07 травня 2010 року йому зателефонував раніш невідомий чоловік, який представився ОСОБА_7 та запропонував зустрітися, на що він погодився. Зустріч відбулася у барі по вул. Огієнка в м. Львові. На зустріч приїхав ОСОБА_7 на своєму авто разом із чоловіком на ім'я ОСОБА_11. ОСОБА_7 представився працівником міліції та запитав, чи дійсно він розшуковує ПВХ, і чи писав заяву в райвідділ, і чи така заява зареєстрована. ОСОБА_7 повідомив, що такої заяви немає, оскільки її не зареєстрували. ОСОБА_11 також підтримував розмову, а тому він зробив висновок, що вони обоє працівники міліції. При цьому цей чоловік запитував про ОСОБА_5, і повідомив, що саме він з допомогою інших осіб вивіз цей товар. ОСОБА_7 пообіцяв йому знайти викрадений ПВХ за грошову винагороду, на що він погодився та повідомив йому, що віддячить йому лише після продажу товару.

13 травня 2010 року йому знову зателефонував ОСОБА_7 та повідомив про те, що їм необхідно зустрітися, так як знає, де може знаходитися товар. Вони зустрілися біля готелю «Галіція», ОСОБА_7 був на автомобілі «Мерседес-Віто», з чоловіком на ім'я ОСОБА_11. На його автомобілі вони приїхали на АДРЕСА_7, де знаходяться склади. З ними був ще один чоловік, який показував дорогу. ОСОБА_7 розшукав керівництво і до них вийшов директор на ім'я ОСОБА_11, який повідомив, що на складах зберігається ПВХ, яке привіз ОСОБА_5, але їм він його не віддасть. Тоді він зателефонував ОСОБА_5 та попросив приїхати на АДРЕСА_7, оскільки тут знаходяться працівники міліції, які його хочуть бачити. ОСОБА_5 пояснив, що знаходиться далеко, але телефон взяв ОСОБА_11, який був з ОСОБА_7, і після нетривалої розмови повідомив, що ОСОБА_5 буде через дві години. В домовлений час ОСОБА_5 не приїхав, тому вони повернулися назад. В обід до нього зателефонував ОСОБА_11, який був із ОСОБА_7 і повідомив, що вечором ОСОБА_5 буде вивозити товар з того місця, де вони його знайшли. Тому попросив приїхати в район «Метро» по вул. Городоцька в м. Львові. На місце він приїхав разом з ОСОБА_6, з яким він дружив і попросив його бути присутнім при розмові про повернення товару. Вони зустрілися з ОСОБА_7 та ОСОБА_11, поїхали на АДРЕСА_7, де за словами ОСОБА_11 ПВХ загружалося в дві автомашини. Там, ОСОБА_11 пішов на склади, а вони втрьох залишилися. Однак згодом ОСОБА_6 поїхав, так як в його сина був день народження і він довго не міг чекати.

На території вказаних приміщень він побачив два вантажних автомобіля, в які завантажували ПВХ. Перебуваючи у вказаному місці, ОСОБА_7 та невідомі йому особи про щось спілкувалися із ОСОБА_13, який пояснив, що грузить товар на прохання ОСОБА_5 ОСОБА_7 дав ОСОБА_13 вказівку викликати ОСОБА_5 В цей час він підійшов до складів, де грузився товар, та впізнав свій ПВХ, який загружався у два автомобіля. Згодом приїхав ОСОБА_5, і як тільки він вийшов з автомобіля, до нього підійшли ОСОБА_7 з невідомою йому особою, поклали обличчям на капот, одягли йому кайданки, посадили в автомобіль «Мерседес Віто», де тримали його більше години.

Згодом його покликав ОСОБА_7 та повідомив, що ОСОБА_5 хоче з ним поговорити. Він підійшов до автомобіля, і через відкриті двері відбулася розмова з ОСОБА_5, який погодився віддати товар, а також просив, щоб він домовився з працівниками міліції про те, щоб ті його відпустили за гроші. Він повідомив, що з ним за товар домовиться, але з працівниками міліції ні про що домовлятися не буде. Тоді ОСОБА_7 повідомив, що вони затримують ОСОБА_5 та везуть в Шевченківський райвідділ, після чого вони поїхали з території складу.

Згодом, на місце події приїхав ОСОБА_10, який розшуковував ОСОБА_5, і забравши ОСОБА_13, кудись поїхали. Він пішов в район Метро, де залишив свій автомобіль. Йдучи по дорозі, йому зателефонував ОСОБА_7, і просив підійти до Метро, так як вони з ОСОБА_5 порозумілися. Прийшовши в район «Метро», він побачив автомобіль ОСОБА_7 В цей час, до них приїхав ОСОБА_6, ОСОБА_7 повідомив, що ОСОБА_5, знову хоче поговорити із ним. В розмові ОСОБА_5 просив вирішити питання з працівниками міліції, та обіцяв, що з приводу товару вони знайдуть порозуміння. Він відповів, що впливу на працівників міліції немає. ОСОБА_7 попросив ОСОБА_6, сісти до нього в автомобіль, щоб завезти ОСОБА_5 у Шевченківський райвідділ міліції. В приміщенні райвідділу ОСОБА_5 запропонував віддати йому 35 тонн полівінілхлориду, про що написав розписку про відмову від ПВХ, а він свою розписку про те, що не має до нього претензій.

Вийшовши з приміщення Шевченківського райвідділу близько 01:00 години 14 травня 2010 року, він разом із знайомим ОСОБА_6, ОСОБА_5 та двома працівниками міліції поїхали на АДРЕСА_7, щоб забрати товар, однак водіїв вантажних автомобілів не було. Тоді ОСОБА_5 по телефону дізнався про те, що водіїв забрав ОСОБА_10 Приїхавши на АДРЕСА_8, де проживає останній, ОСОБА_5 зайшов до ОСОБА_10 в помешкання та в подальшому відмовився виходити вимкнувши мобільний телефон. Після цього всі поїхали, а він повернувся на склади, перебував до ранку та охороняв товар. Зранку він приїхав в Шевченківський РВ, де зустрівся з начальником ОСОБА_11, якому розповів про події з ПВХ. Той направив на місце події оперативно-розшукову групу, яка в присутності нього опечатала склади та авто.

Через деякий час на місце події приїхав ОСОБА_10 та власник автомобілів. При цьому, він запропонував ОСОБА_10 перевезти товар на їх склади та домовлятися з приводу його реалізації, а також домовитися з працівниками міліції.

В цей же день по обіді, ОСОБА_10 запропонував зустрітися домовитися з приводу цього товару, разом з ОСОБА_6, якому сказав, що довіряє. Він запросив на зустріч ОСОБА_6, і 19 травня 2010 року, вони зустрілися в якомусь кафе у м. Львові. В ході розмови він повідомив ОСОБА_10, що працівники міліції вимагають у нього оплату за товар, але його це не цікавило, він лиш хотів вирішити питання із ОСОБА_5 Після цього відбулося ще декілька зустрічей з ОСОБА_10 та ОСОБА_6, в процесі яких вони шукали шляхи виходу із конфлікту. При цьому ОСОБА_10 запропонував заїхати до начальника Шевченківського РВ, щоб з'ясувати, чи не буде міліція переслідувати ОСОБА_5, якщо вони домовляться за товар, а також хотів отримати копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5

Було досягнуто домовленості про наступну зустріч між ними 21.05.2010 року о 16.00 год. в кабінеті начальника Шевченківського РВ, з метою вирішення усіх конфліктних питань.

21 травня 2010 року він, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 зустрілися біля приміщення Шевченківського РВ та зайшли до службового кабінету начальника райвідділу ОСОБА_11, в якому знаходився останній. Він на вимогу ОСОБА_10 написав розписку про те, що не має жодних претензій до ОСОБА_5, копія якої одразу була надана останньому разом з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, після чого ОСОБА_5 вийшов з кабінету. Він також виходив з кабінету, і в дверях побачив, що ОСОБА_10 підійшов до начальника райвідділу, та запитався, чи він в темі, але ОСОБА_11 різко негативно відреагував, після чого ОСОБА_10 повернувся і щось поклав на стіл. В цей час він намагався вийти з кабінету, але забігли працівники міліції в масках, які всіх затримали.

Вказав, що жодної домовленості із ОСОБА_14 про закупівлю йому ПВХ він не мав, гроші від нього в сумі 65 тис. доларів США не отримував, на представленій розписці його підпис відсутній, така була складена в той день, як він перебував за кордоном. Жодних доручень на перевезення товару, укладення договору схову ПВХ ні він, ні директор товариства ОСОБА_5 та іншим особам не надавали.

Підсудний ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах не визнав, суду пояснив, що з ОСОБА_8 перебуває в дружніх відносинах, а також знав ОСОБА_5, як знайомого ОСОБА_8. ОСОБА_7 до подій бачив один раз декілька років до події, коли в його відділі проводив перевірку дотримання режиму секретності.

В квітні 2010 року ОСОБА_8 повідомив його про те, що у нього викрали полівінілхлорид в кількості 45 тонн, який він привіз із-за кордону на продаж, та що він звернувся із заявою в Шевченківський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області. Також пояснив, що в травні 2010 року йому зателефонував ОСОБА_7 і повідомив що йому відоме місцезнаходження викраденого вантажу, а тому просив по можливості дізнатись про особу ОСОБА_7, чи дійсно є такий працівник міліції. Також ОСОБА_8 просив бути присутнім при зустрічах, що стосувались викраденого вантажу, на що він погодився.

13 травня 2010 року він святкував день народження сина, і ввечері йому зателефонував ОСОБА_8 та просив приїхати на територію складських приміщень на вул. АДРЕСА_7. На місці події він дізнався, що було знайдено товар ОСОБА_8, який завантажувався у два вантажні автомобілі. На території складів були ОСОБА_8, ОСОБА_7 При цьому ОСОБА_7 був на власному автомобілі, в якому, як потім з'ясувалось перебував ОСОБА_5 в кайданках. Між ними дійсно відбувалися якісь переговори, в суть яких він не вникав. Коли він підійшов до автомобіля, ОСОБА_5 просив про допомогу, але він пояснив, що все відбувається в межах закону, оскільки працівники міліції працюють офіційно. Через деякий час він залишив місце події, та повернувся на святкування дня народження сина.

Коли згодом зателефонував ОСОБА_8, той повідомив, що йде в напрямку приміщення «Метро», де зберігається його автомобіль. Коли він приїхав на місце події, він побачив там автомобіль ОСОБА_7, в якому знаходився ОСОБА_5 Дійсно на пропозицію ОСОБА_7, до автомобіля підходив ОСОБА_8 та про щось розмовляв із ОСОБА_5. В цей час він стояв поруч та курив, але розмови не чув. Згодом ОСОБА_7 попросив його допомогти супроводжувати ОСОБА_5 в Шевченківський РВ, оскільки він його затримує. Він сів в автомобіль до ОСОБА_7, і на прохання ОСОБА_5 зняв йому кайданки. Під'їхавши до Шевченківського РВ ОСОБА_7 вийшов із автомобіля та пішов в райвідділ міліції, а він із ОСОБА_5 залишились в автомобілі. Повернувшись до автомобіля з працівниками міліції, ОСОБА_7 забрав ОСОБА_5 в райвідділ міліції. З ними також пішов ОСОБА_8, а він залишився їх чекати. Через деякий час вийшов ОСОБА_8 та повідомив, що вони домовилися з ОСОБА_5 за товар, а тому треба їхати на вул. АДРЕСА_7 у м. Львові за вантажем. Він, ОСОБА_5, два працівники міліції та ОСОБА_8 сіли в автомобіль останнього та поїхали на вул. АДРЕСА_7, де стояли вантажні автомобілі, однак водіїв не було. ОСОБА_5 комусь зателефонував та повідомив, що ключі від автомобілів забрав ОСОБА_10 до якого потрібно під'їхати. До ОСОБА_10 вони їхали в автомобілі ОСОБА_8 цим же складом осіб. Під'їхавши на вул. Стрийську в м. Львові в район податкової адміністрації, всі вийшли з машини, а він залишився. Через 20-30 хвилин до автомобіля повернувся ОСОБА_8 і повідомив, що ОСОБА_10 закрив у своїй квартирі ОСОБА_5 та не випустить останнього.

14 травня 2010 року йому зателефонував ОСОБА_8 та повідомив, що адвокат ОСОБА_5 просить зустрітися з ними, щоб обговорити вирішення конфлікту з ОСОБА_5 З того часу він, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 неодноразово зустрічалися у різних кафе та обговорювали можливі варіанти мирного вирішення конфлікту, який виник між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 При цьому ОСОБА_10 говорив, що він довіряє йому і просив гарантувати домовленість між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 Дійсно в процесі переговорів обговорювалися різні варіанти, при цьому ОСОБА_10 спочатку повідомив про те, що компенсацію за товар вони будуть повертати автомобілем, а згодом грошима в розмірі 35000 доларів США. На жодній із зустрічей ОСОБА_5 із ними не було. Всі документи на вантаж полівінілхлориду знаходились у ОСОБА_8 Окрім того при цих зустрічах ОСОБА_10 наполягав на гарантіях з приводу того, що до ОСОБА_5 не буде претензій з боку працівників міліції. Також ОСОБА_10 наполягав на тому, щоб із Шевченківського РВ забрати розписки, які вони із ОСОБА_5 написали. Вказав, що вони дійсно із ОСОБА_8 та ОСОБА_10 їздили до начальника Шевченківського РВ ОСОБА_11 за вказаними вище розписками і останній обіцяв їх віддати на наступний день, оскільки вони знаходились в Ряснянському відділенні. Вони домовилися із ОСОБА_10, що з ним, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 разом підуть до ОСОБА_11, щоб остаточно вирішити всі питання і забрати розписки, постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і при цьому ОСОБА_5 розрахується із ОСОБА_8 за частку товару останнього.

21 травня 2010 року близько 16:00 години він, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 зустрілись біля Шевченківського РВ, піднялись в кабінет до начальника, де з'ясувалось, що розписки в райвідділі відсутні. ОСОБА_8 погодився особисто привезти розписки в Шевченківський РВ з Рясняньского відділення. В цей час він, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 40 хвилин чекали біля райвідділу на розписки. Коли ОСОБА_8 повернувся знову всі піднялись до начальника райвідділу, де ОСОБА_8 власноруч написав розписку про те, що не має претензій до ОСОБА_5 Віддавши документи ОСОБА_10, останній сказав ОСОБА_5 йти на вулицю в машину. Коли ОСОБА_5 вийшов із кабінету, ОСОБА_10 витягнув зелений пакет, та залишив на приставному столі. В цей час в кабінет ОСОБА_11 зайшли працівники міліції.

Зазначив, що неодноразово пояснював ОСОБА_10 про те, що хоче допомогти ОСОБА_8 вирішити вказаний конфлікт, при зустрічах не представлявся працівником СБУ, виступав як довірена особа свого товариша ОСОБА_8, якому також довіряв ОСОБА_10, особистої вигоди з цього не мав, жодні гроші у потерпілого не вимагав. Окрім того заперечив факт передачі ОСОБА_10 письмових пояснень з приводу контрабанди товарів, яку нібито вчинив ОСОБА_5 Згідно функціональних обов'язків не мав відношення до митниці, не заводив жодних оперативних справ, бо не був оперативним працівником.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав і пояснив, що в кінці квітня 2010 року на одній із зустрічей з негласним агентом отримав оперативну інформацію про те, що в районі Рясного викрадено велику кількість товару. Він доповів про це своєму керівництву і йому доручено подальшу перевірку цих фактів. На початку травня зустрівся з своїм колишнім працівником, який працював в Ряснянському відділені Шевченківського РВ який підтвердив факт крадіжки, і надав телефон заявника. На наступний день він зателефонував ОСОБА_8 представився працівником міліції та домовився про зустріч. Зустрівшись з ОСОБА_8 відбулася в барі на вул. Огієнка в м. Львові. Під час розмови до них підсів чоловік, який назвався «ОСОБА_11» і розповів, що йому також відомо про крадіжку полівінілхлориду. Він домовився з ОСОБА_8 що буде шукати товар, і якщо з'явиться якась інформація, він йому зателефонує. Через декілька днів, його інформатор повідомив, що на складах по вул. Конюшинній ніби зберігається подібний товар. Він зателефонував ОСОБА_8 та повідомив про вказані обставини.

13 травня 2010 року вони з ОСОБА_8 зустрілися біля готелю "Галіція" та поїхали разом з ним, ОСОБА_6 та джерелом оперативної інформації на вул. АДРЕСА_7, де він став з'ясовувати про те, чи зберігається там полівінілхлорид. Деякий час вони з ОСОБА_8 шукали товар, але нічого не знайшли. Потім до них підійшов директор складів, та в розмові повідомив, що такий товар дійсно у нього зберігається. При цьому описав особу ОСОБА_6, який привіз товар і ОСОБА_8 зрозумів, що мова йде про ОСОБА_5 При цьому директор сказав, що товар покаже лише в присутності особи, яка його здала на склад. ОСОБА_8 подзвонив до ОСОБА_5, він взяв телефон, представився працівником міліції і попросив, щоб той під'їхав на склади, на що ОСОБА_5 погодився. Почекавши деякий час вони поїхали зі складів. О 17:00 годині цього ж дня подзвонив ОСОБА_8 і повідомив, що йому директор складів сказав, що сьогодні будуть вивозити полівінілхлорид і попросив, щоб під'їхати на склад, щоб товар не вивезли. Зустрівшись з ОСОБА_8 біля торгового центру "Метро" поїхали на вул. АДРЕСА_7, де був знайомий ОСОБА_8 ОСОБА_13, який пояснив, що по вказівці ОСОБА_5 завантажував товар на вантажні автомобілі. Також на місці події, був чоловік на ім'я ОСОБА_11, якого вони зустріли разом з ОСОБА_8 в барі по вул. Огієнка в м. Львові. Біля 21.00 год. приїхав ОСОБА_5, з яким він почав розмову, але останній розвернувся і став втікати. Однак, люди, які були в чорній формі затримали ОСОБА_5, кинули на капот його автомобіля, і він вдів кайданки на руки ОСОБА_5 Після цього він посадив ОСОБА_5 до себе в автомобіль марки "Мерседес Віто", де повідомив, що доставить його у райвідділ міліції. При цьому ОСОБА_5 просив порозмовляти з ОСОБА_8, на що він погодився, та покликав ОСОБА_8 В цей час він оглянув автомобіль ОСОБА_5, та виявив накладні на полівінілхлорид. Після розмови ОСОБА_5 з ОСОБА_8, він зрозумів, що вони ні про що не домовилися, а тому на власному автомобілі повіз ОСОБА_5 в Шевченківський РВ. Біля торгового центру "Метро", на прохання ОСОБА_5 він зупинився, зателефонував ОСОБА_8 та попросив підійти для розмови з ОСОБА_5 В цей час на місце події також приїхав ОСОБА_6 Коли підійшов ОСОБА_8, він став розмовляти із ОСОБА_5, однак розмова не склалася, і він попросив ОСОБА_6, супроводжувати ОСОБА_5 в Шевченківський РВ міліції. Зайшов в середину, повідомив чергового, що привіз ОСОБА_5 і почав писати рапорт. В подальшому з працівниками Шевченківського РВ слідчо-оперативної групи пішов до автомобіля та останні забрали ОСОБА_5 в райвідділ міліції. Написаний ним рапорт та товаро-транспортні накладні він залишив в райвідділі міліції і поїхав по своїх справах.

В подальшому, нікого з учасників цих подій він не бачив, ні з ким не зустрічався, ствердив, що гроші у ОСОБА_5 за товар не вимагав, і до цих подій відношення не мав.

Незважаючи на те, що підсудні вину у вчиненні інкримінованих їм злочинів не визнають, суд вважає, що їх вина у скоєному злочині, передбаченому ч.3 ст.355 КК України є доведена наступними доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_5, який в судовому засіданні вказав про те, що він з ОСОБА_8 знайомий з 2003 року. З 2008 року почав орендувати в нього частину автостоянки на АДРЕСА_6. В листопаді 2009 року до потерпілого зателефонував його знайомий ОСОБА_16 і повідомив, що йому потрібно придбати полівінілхлорид. Про це ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8, а останній довідався, що такий можна придбати в Угорщині. 23 листопада 2009 року під час зустрічі з ОСОБА_16, останній в його присутності передав ОСОБА_8 65 000 доларів США для придбання 45 тонн полівінілхлориду, про що ОСОБА_8 написав розписку. В кінці грудня 2009 року, вони разом з ОСОБА_8 придбали 45 тонн полівінілхлориду, який прибув в Україну, розмитнений та оформлений на фірму "Галичтрансмакс", яка належала ОСОБА_8 По взаємній домовленості з ОСОБА_8 вони зберігали вказаний товар на території автостоянки, розташованої у АДРЕСА_6. Після цього ОСОБА_16 був кілька разів у м. Львові та надав ОСОБА_5 довіреність на користування полівінілхлоридом. На початку квітня 2010 року ОСОБА_8 став вимагати від нього, щоб він забрав товар, оскільки йому потрібні склади. Тому 8 квітня 2010 року, на підставі отриманого доручення від ОСОБА_16, він перевіз вказаний товар у складські приміщення, розташовані у АДРЕСА_7, та уклав договір схову.

Після цього, 13 травня 2010 року зранку йому на мобільний телефон зателефонував власник складу на АДРЕСА_7 і повідомив, що до нього на мікроавтобусі марки "Мерседес Віто" приїхав ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які хочуть забрати полівінілхлорид. ОСОБА_8, який перебував на вказаному складі, додатково телефоном повідомляв йому, що працівники правоохоронних органів за знайдений товар вимагають передачі грошових коштів в сумі 40 000 доларів США. Згодом до нього телефонував ОСОБА_7 і повідомив про необхідність прибути на АДРЕСА_7, оскільки вони забирають товар. Після цього, він зателефонував до перевізника ОСОБА_17, з яким попередньо домовився про перевезення полівінілхлориду в м. Константинівка Донецької області. Окрім того, він доручив ОСОБА_13 організувати завантаження полівінілхлориду в автомобілі для його транспортування в Донецьку область. Цього ж дня ввечері, приїхавши на склад на АДРЕСА_7 автомобілем "Мерседес", побачив неподалік від автомобіля марки "Мерседес Віто" ОСОБА_8, ОСОБА_6 та невідомих йому осіб. До нього відразу підійшов чоловік, який представився полковником міліції ОСОБА_7 та невідомий чоловік у форменому одязі чорного кольору, який не представлявся. Останній без будь-яких пояснень наніс йому удар, схопив та кинув обличчям на капот автомобіля, викрутивши назад руки надів кайданки та посадив його на заднє сидіння автомобіля марки "Мерседес Віто". В салоні автомобіля ОСОБА_7 став з ним розмовляти, питався хто буде платити за товар. Під час розмови ОСОБА_7 попросив принести ПВХ, хтось вийшов з автомобіля і приніс вказану хімічну речовину, і ОСОБА_7 погрожував нею його нагодувати.

Після цього, вони повідомили, що везуть його в Шевченківський РВ міліції. По дорозі вони зупинились біля торгового центру "Метро", де вказані особи продовжили переконувати його щодо передачі полівінілхлориду ОСОБА_8, однак він відмовився. При цьому ОСОБА_7 наказав лягти на заднє сидіння, і в цей час, як йому на голову наділи протигаз та стали перекривати доступ повітря. Він став задихатися, оскільки хворіє на астму, після чого попросив покликати ОСОБА_8, що поговорити з ним та домовитися відносно товару. Після цього, на вказаному автомобілі його ОСОБА_6 та ОСОБА_7 завезли в Шевченківський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, де він в під диктовку ОСОБА_7 написав розписку про те, що він відмовляється від полівінілхлориду, не має претензій до ОСОБА_8 і дозволяє останньому забрати вказаний товар зі складу. Після написання розписки, він в автомобілі ОСОБА_8 з ОСОБА_6 поїхали на вул. АДРЕСА_7, щоб ОСОБА_8 забрав товар, однак водіїв вантажних автомобілів не було. Як згодом з'ясувалося, на місці події виїжджав ОСОБА_10 та забрав водіїв. На пропозицію ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вони приїхали до ОСОБА_10 додому, де він піднявся до нього в квартиру, і за вказівкою ОСОБА_10 назад не повернувся.

В подальшому, він доручив всі переговори з приводу даного конфлікту вести ОСОБА_10 і про всі обставини йому відомо зі слів ОСОБА_10 Зокрема йому стало відомо, що ОСОБА_10 неодноразово зустрічався з підсудними ОСОБА_8, та ОСОБА_6, в ході чого останні продовжували вимагати передати їм грошові кошти в сумі 35 000 доларів США за товар та не притягнення його до кримінальної відповідальності нібито за фактом крадіжки ПВХ, а також контрабанду товарів. У зв'язку з тим, що він побачив, що перебуває в небезпеці і, що працівники правоохоронних органів і ОСОБА_8 не припинять злочинних дій, ним та ОСОБА_10 було прийнято рішення про звернення до правоохоронних органів із заявою про вимагання грошей, що і зробили 21 травня 2010 року. Крім того, він на пропозицію ОСОБА_10 позичив 33 850 доларів США і передав через ОСОБА_10 правоохоронним органам.

21 травня 2010 року, приблизно о 16:00 годині, він разом із ОСОБА_10 приїхали до Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, куди також під'їхали ОСОБА_6 та ОСОБА_8 Вони всі разом піднялися в кабінет начальника райвідділу ОСОБА_11 та в його присутності стали обговорювати питання залагодження конфлікту. ОСОБА_10 вимагав гарантії для нього, а тому необхідно було отримати його розписки та постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, які знаходились в Ряснянському відділенні. Згодом ОСОБА_8 поїхав за цими документами в Ряснянське відділення міліції, а вони чекали його на вулиці. Коли ОСОБА_8 повернувся, всі знову зайшли в кабінет до начальника РВ міліції, де йому було повернуто розписки та копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, після чого він вийшов з кабінету за вказівкою ОСОБА_10 В подальшому йому відомо, що підсудних було затримано працівниками правоохоронних органів.

Показами потерпілого ОСОБА_16, який в судовому засіданні показав, що з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 знайомий з 2005-2006 років, вони разом працювали та розмитнювали автомобілі. В 2009 році він попросив ОСОБА_8, чи ОСОБА_5 поцікавитися можливістю придбання полівінілхлориду за кордоном. В кінці 2009 року хтось із них йому зателефонував та повідомив, що можна такий товар придбати в Угорщині. 29.11.2009 року він їхав в Польщу, був у Львові, де зустрівся з ОСОБА_5 та ОСОБА_8, та передав останньому 65000 доларів США для придбання полівінілхлориду, а той надав йому розписку. На початку січня 2010 року хтось із них повідомив, що ПВХ приїхало та розмитнено. Після цього, 05-07.01.2010 року йому передали оригінал довіреності на ОСОБА_5 на розпорядження товаром, копію митної декларації та копію рахунку-фактури, які були оформлені від імені ТзОВ «ГАЛИЧТРАНСМАКС». Вказані документи йому передали ОСОБА_8 чи ОСОБА_5

У березні чи квітні 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 почалися конфлікти, він попросив ОСОБА_8 потримати товар на своїх складах деякий час, так як він чекає на свої автомашини, якими забере товар. Згодом йому зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що товар забрав зі складів на АДРЕСА_6 та перевіз на АДРЕСА_7. Також йому відомо, що коли ОСОБА_5 загружав товар для відправки йому, його затримали працівники міліції. Окрім того, через декілька днів після цих подій, йому зателефонував ОСОБА_10 чи ОСОБА_5, та повідомив, що ОСОБА_8, та працівників міліції, які затримували ОСОБА_5, заарештували на хабарі. 02.06.2010 року він прибув у м. Львів, щоб дати покази у цій справі. Пояснив, що претензій до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не має, а лише до ОСОБА_8, оскільки той хотів заволодіти його товаром.

Показами свідка ОСОБА_10 про те, що до цих подій він знав ОСОБА_5 та ОСОБА_8, які спільно займалися бізнесом.

13 травня 2010 року йому зранку зателефонував ОСОБА_5 і повідомив, що ОСОБА_8 приїхав з працівниками міліції та намагається забрати зі складу ПВХ. При цьому ОСОБА_8, повідомив, щоб віддав 40000 доларів США, інакше він забере товар. Під вечір ОСОБА_5 знову подзвонив та повідомив, що на складі знаходиться ОСОБА_8, і там щось коїться. Він поїхав на АДРЕСА_7 у м. Львові, де зустрів ОСОБА_13 та ОСОБА_8 При цьому ОСОБА_8 повідомив, що ОСОБА_5 затримали працівники міліції і повезли в райвідділ. Він спочатку поїхав в Залізничний, а потім Шевченківський РВ, але ОСОБА_5 не знайшов, тому повернувся на склад. Біля 01.00 год. йому подзвонив ОСОБА_5, та повідомив, що ОСОБА_8 на нього чинить тиск, вимагає в нього віддати ПВХ або 40000 доларів США. В телефонній розмові він сказав ОСОБА_5, їхати до нього, і він спробує знайти для нього гроші. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_5 і повідомив, що вони знаходяться на АДРЕСА_8, неподалік від його будинку. ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_5 зайти до нього в квартиру за грішми та ключами від автомобілів і коли той прийшов, наказав вимкнути телефон та залишитись в помешканні. Вдома ОСОБА_5 йому розповів про те, що коли приїхав на склад, до нього підійшов ОСОБА_7, який представився працівником міліції, а також при цьому були інші особи, які одягли йому кайданки, посадили в автомобіль «Мерседес-Віто», били, намагалися нагодувати ПВХ. Після цього, на вказаному автомобілі його повезли в сторону «Метро», по дорозі били, одягали протигаз. Він порадив ОСОБА_5 звернутися в прокуратуру на неправомірні дії працівників міліції. Таку заяву вони подали, але згодом вона повернулася.

Через декілька днів, він зідзвонився з ОСОБА_8, домовилися зустрітися та з'ясувати, що відбувається. В розмові ОСОБА_8 повідомив, що працівники міліції, серед яких був ОСОБА_7 на нього тиснуть, хочуть забрати у нього товар. При цьому вказав, що ОСОБА_5 винен йому гроші. Також говорив, що працівники міліції за ним слідкують. Він попросив ОСОБА_8 звести його з цими працівниками міліції, але він не погодився. При цьому ОСОБА_8 пояснив, що у нього є знайомий, якому він довіряє, і який допоможе у цій ситуації.

В барі «Тиса» по вул. Стрийській в м. Львові вони зустрілися з ОСОБА_6, якого спочатку ОСОБА_8 представив, як свого юриста, а потім зізнався, що той працює в СБУ. Під час розмови ОСОБА_8 розповів, що в ОСОБА_5 є проблеми по митниці, і ОСОБА_6 допоможе їх вирішити. Він попросив з'ясувати, які проблеми є у ОСОБА_5 по митниці. В той же день вони знову зустрілися в іншому барі, і ОСОБА_8 надав пояснення митників на двох аркушах, де зазначалося, що вони отримали хабар від ОСОБА_5 При зустрічі ОСОБА_8 озвучив суму спочатку 40 000, а потім 35 000 доларів США. Вони ще декілька разів зустрічалися, при цьому він просив ОСОБА_6 гарантувати дотримання домовленостей. При цьому, йому було відомо, що ОСОБА_8 звернувся із заявою в Шевченківський РВ про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за крадіжку ПВХ. Вони всі троє їздили до начальника райвідділу ОСОБА_11, з'ясувати, чи є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, яку він хотів отримати, а також розписки ОСОБА_5 На останній зустрічі ОСОБА_8 сказав, що чекати довго не буде, або ОСОБА_5 передає гроші, або вони забирають товар. Тоді вони домовивсь про те, що він має 21 травня 2010 року о 16.00 год. зустрітися в кабінеті начальника Шевченківського РВ, щоб залагодити конфлікт і принести та віддати гроші в сумі 35 000 доларів США. Всі розмови при зустрічах із підсудними він записував з допомогою годинника та диктофона, які згодом видав працівникам СБУ у Львівській області.

Оскільки серед осіб, які вчиняли незаконні дії по відношенню до ОСОБА_5 був ОСОБА_7, він порадив звернутися ОСОБА_5 в управління внутрішньої безпеки міліції. 21 травня 2010 року зранку він з ОСОБА_5 звернулись з заявами в управління внутрішньої безпеки міліції.

На пропозицію працівників міліції, ОСОБА_5 позичив 33 850 доларів США, які приніс в УМВС у Львівській області. Вони були оглянуті та оброблені спеціальним порошком і повернуті ОСОБА_5. Вказані гроші були поміщені в пакет і передані ОСОБА_5 йому. 21.05.2010 року біля 16 год., згідно попередньої домовленості, вони зустрілися із ОСОБА_6 та ОСОБА_8 біля приміщення Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та всі разом зайшли до кабінету начальника райвідділу ОСОБА_11, в якому знаходився останній. У вказаному кабінеті ОСОБА_8 у їх присутності написав заяву, в якій просив не розглядати його заяву за фактом викрадення полівінілхлориду. Крім того, ОСОБА_8 їздив в Ряснянське відділення міліції, звідки привіз розписки, що надавав ОСОБА_5 та які йому ж в кабінеті передав, та постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5, після чого, останній вийшов з кабінету. Коли в кабінеті залишились ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_8 він передав пакет, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 33 850 доларів США, поклавши їх на стіл, де сидів ОСОБА_6 Потім зайшли працівники правоохоронних органів і всіх підсудних затримали.

Ствердив, що ОСОБА_6 особисто кошти не вимагав. Також пояснив, що на його думку обман при заволодінні коштами полягав у тому, що йому давали неправдиві пояснення митників про те, що ОСОБА_5 давав хабара. Окрім цього пояснив, що він так і не зрозумів для чого підсудні вимагали 35 тис. доларів США, ОСОБА_8 лиш говорив, що якщо гроші не передадуть то товар заберуть. Також ствердив, що йому та ОСОБА_5 ще до передачі коштів було достовірно відомо про те, що в квітні 2010 року винесено постанову відмову в порушенні кримінальної справи по факту крадіжки ПВХ потерпілим ОСОБА_5

Показами свідка ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 він знає тривалий час, йому відомо, що вони привезли товар із-за кордону та розвантажили його на складах по АДРЕСА_6. При цьому він їм допомагав його розвантажувати. Згодом до нього звернувся ОСОБА_5, який попросив допомогти завантажити товар в автомашини та перевезти на інші склади, оскільки ОСОБА_8 сказав звільнити склад. Вказане ПВХ вони на автомашинах перевезли на АДРЕСА_7.

Після цього, 13 травня 2010 року до нього зателефонував ОСОБА_5 та попросив проконтролювати завантаження полівінілхлориду у вантажні автомобілі з його складів. Він прибув на склад близько 17:00 години, однак коли було завантажено половину першого автомобіля, до нього підбігло двоє невідомих йому осіб, які заламали йому руки за спину та одягнули кайданки. Вказані особи йому повідомили, що є працівниками міліції. Через деякий час на місце події приїхали ОСОБА_8, та як стало відомо ОСОБА_7, який перебував на автомобілі марки «Мерседес-Віто». При цьому він поцікавився, як іде загрузка, та вказав, що якщо він буде із ними співпрацювати, то його відпустять. В цей час телефонував ОСОБА_5, і ОСОБА_7 наказав говорити йому, що загрузка іде нормально. При цьому пояснив, що ОСОБА_7 та два невідомі, що були із ним, наносили йому удари по тілу.

Ввечері на склад приїхав ОСОБА_5, до якого після того, як він вийшов із автомобіля, підбігли двоє працівників міліції, та ОСОБА_7, поклали ОСОБА_5 обличчям на капот його автомобіля, заломили за спину руки та одягнули йому кайданки, після чого помістили в автомобіль "Мерседес Віто", де його утримували. При цьому один із працівників виходив за ПВХ, щоб накормити ОСОБА_5, але він сказав, щоб той не брав в руки, так як хімічна речовина їх пошкодить. Згодом зламався один із ліфтів, і загрузку було припинено, а ОСОБА_5 на автомобілі «Мерседес-Віто» кудись повезли з території складу. Через деякий час, на АДРЕСА_7 приїхав ОСОБА_10, який шукав ОСОБА_5, але не знайшовши поїхав, при цьому забрав його.

Показами свідка ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_5 знав на протязі чотирьох років. Під час тих подій він замовив дві автомашини для перевезення вантажу «полівінілхлорид» в кількості 45 тонн за маршрутом Львів-Донецьк. Вказані автомашини ним було подано на склад по АДРЕСА_7 біля 17.00 год. 13.05.2010 року з двома водіями ОСОБА_18 і ОСОБА_19 Як стало йому згодом відомо зі слів ОСОБА_18, що на місце загрузки прибули працівники міліції, затримали ОСОБА_5, загрузка була зупинена, а машини опломбовані. На наступний день він приїхав з працівником Шевченківського РВ на вул. АДРЕСА_7, куди також прибув ОСОБА_10, який викликав працівників Залізничного РВ, оскільки був спір кому належить полівінілхлорид. ОСОБА_8 казав, що це його товар, а ОСОБА_10, повідомляв, що товар належить ОСОБА_5 Він порадив учасникам спору розібратися між собою без залучення правоохоронних органів, оскільки товар заарештують, і його машини будуть простоювати. Декілька днів існували суперечки з приводу цього товару, але згодом було дозволено забрати товар, після чого він забезпечив його доставку у м. Донецьк.

Показами свідка ОСОБА_18, який в судовому засіданні показав, що 13 травня 2010 року по вказівці від свого керівника ОСОБА_17, приїхав на вантажному автомобілі на АДРЕСА_7, для завантаження полівінілхлориду у причепи, який в подальшому мав бути доставлений в Донецьку область. Його зустрів ОСОБА_13 та провів до складу, де мало відбуватись завантаження в автомобілі на АДРЕСА_7. Під час завантаження, він з водієм іншого вантажного автомобіля ОСОБА_19 сиділи у нього в кабіні автомобіля. Приблизно о 22:00 годині до складу приїхали двоє осіб на автомобілі "Мерседес Віто". В подальшому з кабіни машини не виходив і не цікавився, що відбувається. З товаром зі складу не виїжджав.

Показами свідка ОСОБА_19, даних у судовому засіданні. про те, що 13 травня 2010 року, йому зателефонував ОСОБА_20, який працює разом з ОСОБА_17 і дав вказівку приїхати на АДРЕСА_7 для завантаження причепу полівінілхлоридом. Приїхавши на вул. Городоцьку в м. Львові, його зустрів ОСОБА_13 та провів на територію складів, де відбувалось завантаження. Вказав, що його причеп завантажували першим, а при завантажені причепа автомобіля ОСОБА_21 поламався вантажний ліфт. Під час завантаження перебував в кабіні автомобіля ОСОБА_21 Він бачив, як до складів приїхав автомобіль "Мерседес Віто", а біля 22:00 години приїхав ще один автомобіль марки "Мерседес", з якого вийшов чоловік, якому вдягли кайданки на руки та посадили в автомобіль "Мерседес Віто".

Показами свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23, які ствердили, що 13 травня 2010 року прибули на АДРЕСА_7, для завантажування полівінілхлориду у вантажні автомобілі за грошову винагороду. Процесом загрузки керував ОСОБА_13. Потім до складу приїхало ще декілька невідомих осіб. Приблизно о 22:00 годині поламався вантажний ліфт, а тому завантаження товару було припинено.

Показами свідка ОСОБА_24, який в судовому засіданні підтримав дані ним покази на досудовому слідстві (а.с.60-62 том 3), показав, що станом на 2010 рік він працював у Залізничному РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, та по вказівці чергового він 13.05.2010 року приблизно о 22.15 год. разом з іншими працівниками, виїжджав на вулицю АДРЕСА_7 у м. Львові. Прибувши на місце події вони побачили, що біля складу стояли дві вантажні автомашини, в які щось завантажували. Сторож, який знаходився на території складів повідомив, що ні про який конфлікт йому не відомо.

Аналогічними показами свідка ОСОБА_25 , даних в судовому засіданні.

Показами свідка ОСОБА_26, який в судовому засіданні показав, що в той час він працював на посаді начальника Ряснянського відділення міліції Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області. На початку квітня 2010 року до Ряснянського відділення міліції поступило повідомлення від оперативного чергового про те, що на АДРЕСА_6 сталася крадіжка. Проведення перевірки ним було доручено дільничному інспектору - ОСОБА_27. В ході проведення перевірки було опитано гр. ОСОБА_5, який пояснив, що він, разом із ОСОБА_8 придбали полівінілхлорид за кордоном. ОСОБА_5 пояснив, що товар було придбано за їх спільні кошти, але він надав більшу суму грошей. За результатами проведеної перевірки 20 квітня 2010 року було прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом крадіжки полівінілхлориду в кількості 45 тонн.

Показами свідка ОСОБА_27 про те, що він працюючи на посаді ДІМ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, виконував доручення про перевірку, в порядку ст. 97 КПК України, заяви ОСОБА_8 за фактом крадіжки товару зі складів на АДРЕСА_6. За результатами перевірки, 21 квітня 2010 року ним було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за фактом крадіжки.

Показами свідка ОСОБА_28, який підтримав покази дані на досудовому слідстві (а.с.65 том 3) та показав в судовому засіданні, що в квітня 2010 року він працював оперуповноваженим карного розшуку Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області. На той час йому було відомо, що із складів по АДРЕСА_6 було викрадено якісь будівельні матеріали. По цьому факту дільничним інспектором ОСОБА_27 приймалося рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Коли поступила йому на розгляд заява ОСОБА_8 від 14.05.2010 року про те, що він не має претензій до ОСОБА_5, знаючи про наявність постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, він цю заяву не перевіряв, а написав рапорт на ім'я начальника райвідділу про її долучення до відмовного матеріалу.

Показами свідка ОСОБА_29, який суду показав, що станом на 2010 рік він працював у Ряснянському відділенні міліції Шевченківського РВ. На початку травня 2010 року, пізно ввечері йому зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що є матеріали про крадіжку вантажу із стоянки по АДРЕСА_6, та затриманий, якого доставлено в Шевченківський РВ. Наступного дня начальник райвідділу також повідомив про цей факт, і по його вказівці він виїхав на місце події, та чекав слідчо-оперативну групу. На місці події бачив автомобілі, але скільки не пригадує. Протокол огляду складався слідчо-оперативною групою. Крім цього, підтримав покази дані на досудовому слідстві (а.с.86 том 3) про те, що дійсно через декілька днів після цих подій, до нього телефонував начальник райвідділу ОСОБА_11 та повідомив, що зараз до нього приїде ОСОБА_8, якому слід надати копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.04.2010 року. Через деякий час дійсно приїхав ОСОБА_8, якому він видав копію вказаної постанови.

Показами свідка ОСОБА_30, який суду показав, що у 2010 році він працював на посаді оперативного чергового Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області. Свідок підтримав покази, дані на досудовому слідстві (а.с.56-59 том 3) про те, що вночі з 13.05.2010 року на 14.05.2010 року, в Шевченківський РВ міліції звернулося два чоловіки, які мали намір написати заяви про врегулювання спору, оскільки один із них у квітні цього ж року подав заяву про викрадення товару. Вони написали заяви, зміст яких він точно не пригадує, він їх зареєстрував у ЖРЗПЗ. При цьому особи також повідомляли, що викрадений товар знайдено і такий знаходиться на базі по АДРЕСА_7, і вони один до одного з приводу цього товару претензій не мають. Для перевірки встановлення факту знайденого товару, він вислав слідчо-оперативну групу.

Показами свідка ОСОБА_31, який показав, що станом на 2010 рік працював водієм у складі слідчо-оперативної групи Шевченківського РВ, але за спливом часу деталі виїзду на місце події в ніч з 13 на 14 травня 2010 року не пригадує.

Показами свідка ОСОБА_32, який суду показав, що станом на 2010 рік він працював на посаді помічника чергового Шевченківського райвідділу міліції. Свідок підтримав покази дані на досудовому слідстві (а.с. 47-49 т.3) про те, що в ніч з 13 на 14 травня 2010 року він перебував на робочому місці, а черговим був ОСОБА_30

Показами свідка ОСОБА_11, який показав, що в 2010 році він працював начальником Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області. В очолюваний ним райвідділ міліції звернувся ОСОБА_8 з заявою про викрадення в нього полівінілхлориду. За результатами розгляду заяви була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи. В травні 2010 року черговий йому доповів, що співробітник СКР ГУМВС у Львівській області ОСОБА_7 встановив місце переховування товару ОСОБА_8 на вул. Конюшинній у м. Львові і він дав вказівку вислати на місце події слідчо-оперативну групу. Згодом до нього на прийом приходили ОСОБА_8, ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_5, які домовлялися вирішити спір з приводу ПВХ мирно, оскільки обоє купляли цей товар. Він повідомив, що така домовленість в межах закону, на той час в порушенні кримінальної справи по факту крадіжки було відмовлено. 21 травня 2010 року в його кабінеті відбулась зустріч за участю ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_10 ОСОБА_5 та ОСОБА_8 обмінялися розписками про те, що не мають один до одного претензій, ОСОБА_5 було видано копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Коли з кабінету вийшов ОСОБА_5 ОСОБА_10 поклав перед ОСОБА_6 на стіл зелений поліетиленовий пакет, про що вони говорили в цей момент не звернув уваги. В подальшому в кабінет зайшли працівники відділу внутрішньої безпеки і всіх затримали.

Показами свідка ОСОБА_12, про те, що він до жовтня 2009 року працював в органах митниці. Вказав, що будь-яких пояснень з приводу отримання хабаря від ОСОБА_5 не писав і підпис на пред'явленому поясненні йому не належить.

Показами свідка ОСОБА_33 про те, що він в 2009 році працював в УБОЗ ГУ МВС України у Львівській області. 11 серпня 2009 року пояснень від працівника Львівської митниці ОСОБА_12 ним не відбиралось, обставини його складання йому не відомі, на вказаному поясненні не його почерк та не його підпис.

Показами свідка ОСОБА_34, який суду показав, що протягом 2008-2010 років працював на посаді директора ТЗОВ «ГАЛИЧТРАНСМАКС», власником якого був ОСОБА_8 Він був знайомий з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Дійсно очолюване ним товариство придбало полівінілхлорид, який був ввезений із-за кордону, розмитнений та розміщений на складах по АДРЕСА_6. Ключі від складу мали ОСОБА_5 та можливо ОСОБА_8 Згодом цей товар був викрадений у ночі. Вивозили його таємно через задній в'їзд. ОСОБА_8 звернувся із заявою в міліцію про порушення кримінальної справи. Згодом його арештували. Ствердив, що довіреність від імені ТЗОВ «ГАЛИЧТРАНСМАКС» на ім'я ОСОБА_5 на транспортування товару він не підписував, кліше не мав і ним не користувався. Також відсутній підпис на розписці від 23.11.2009 року , яку нібито писав ОСОБА_8 про отримання коштів від ОСОБА_16 Також він не підписував рахунок-фактуру від 05.01.2010 року про продаж полівінілхлориду в кількості 45 тонн ОСОБА_16 Про складання вказаних документів йому не було нічого відомо до слідства.

Показання свідків ОСОБА_35 та ОСОБА_36 даних у судовому засіданні про те, що в 2010 році вони навчалися в Університеті безпеки і життєдіяльності. В той день їх запросили для проведення якихось слідчих дій, про що конкретно не говорили. Свідки частково пригадали обставини проведення слідчих дій з їх участю, зокрема свідок ОСОБА_35 ствердив, що спочатку вони прибули у міліцію, а згодом поїхали до якогось кафе, де робили ксерокопії доларових купюр, які згодом оглядали та звіряли. Все це тривало біля 2 годин. Потів вони з працівниками міліції та СБУ поїхали у Шевченківський райвідділ міліції. Коли їх запросили у службовий кабінет він зайшов та побачив у міліцейській формі начальника райвідділу та декілька осіб у цивільному. На столі лежали розкладені купюри доларів, які вони оглядали та звіряли. Хто і кому передавав ці гроші він не бачив. Свідок ОСОБА_36 ствердив, що коли зайшов у кабінет начальника Шевченківського райвідділу міліції то побачив чорний пакет, який лежав на столі, у якому знаходилися гроші - долари США. В кабінеті було багато людей. Згодом з їх участю ці купюри оглядалися та звірялися.

Заявою ОСОБА_10 від 21.05.2010 року (а.с.37 том 1) на ім'я начальника УСБУ у Львівській області про те, що вночі з 13 на 14 травня 2010 року, до нього звернувся його клієнт ОСОБА_5 та повідомив про те, що його затримано працівником СБУ та працівниками міліції, які застосувавши насильство вимагають від нього 40 тис. доларів США, або повернути вантаж хімічної речовини ПВХ, який нібито належить його компаньйону ОСОБА_8

Заявою ОСОБА_5 від 21 травня 2010 року про те, що працівник міліції ОСОБА_7, в групі з іншими особами, яких він може впізнати візуально застосувавши до нього фізичне насильство намагалися заволодіти товарно-матеріальними цінностями - полівінілхлоридом, що зберігався по АДРЕСА_7 та вимагали 35 тисяч доларів США. (том 2 а.с. 1).

Заявою ОСОБА_10 від 21 травня 2010 року про вчинення ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 вимагання у ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 35 000 доларів США за не притягнення до кримінальної відповідальності за фактом, начебто, крадіжки майна та незаконного ввезення на митну територію України товарів (том 1 а.с. 37-39).

Згідно витягу з наказу №127-с від 11 квітня 2010 року, вбачається, що майор ОСОБА_6 призначений спеціалістом 1 категорії відділу охорони державної таємниці Управління Служби безпеки України у Львівській області (том 1 а.с. 67).

Випискою з функціональних обов'язків начальника сектору розкриття злочинів учинених іноземцями та відносно них УКР ГУ МВС України у Львівській області полковника міліції ОСОБА_7, відповідно до якої останній є службовою особою (том 7 а.с. 93).

Речовими доказами: матеріалами ЖРЗПЗ № 1786/1 від 20 травня 2010 року та ЖРЗПЗ № 2475 від 14 травня 2010 року Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, відповідно до яких Шевченківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, 20 квітня 2010 року, за результатами розгляду заяви ОСОБА_8 від 11 квітня 2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за фактом крадіжки полівінілхлориду за відсутністю в його діях складу злочину (том 1 а.с. 112-193, том 9 а.с. 177, 178).

Протоколом огляду грошових купюр від 21 травня 2010 року, згідно якого ОСОБА_10 надав для огляду грошові кошти в сумі 33 850 доларів США, які під час огляду оброблені спеціальним препаратом "Промінь-1". Після огляду та помічення, грошові кошти повернуті ОСОБА_10 (том 2 а.с. 59-159).

Протоколом огляду місця події від 21 травня 2010 року, згідно з яким в службовому кабінеті начальника Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_11 вилучені грошові кошти в сумі 33 850 доларів США, купюрами номіналом по 100, 50, 20 та 10 доларів США, які при освітлені їх під дією ультрафіолетового проміння, на них видно світіння світло-зеленого кольору (том 2 а.с. 45-55).

Висновком криміналістичної експертизи № 1879 від 9 червня 2010 року речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин за матеріалами кримінальної справи № 181-0271, відповідно до якого на поверхні триста тридцяти семи банкнот номіналом 100 доларів США, двох банкнот номіналом 50 доларів США, двох банкнот номіналом 20 доларів США, однієї банкноти номіналом 10 доларів США виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини органічної природи із яскравою зеленувато-жовтою люмінесценцією. Спеціальна хімічна речовина, виявлена на поверхнях триста тридцяти семи банкнот номіналом 100 доларів США, двох банкнот номіналом 50 доларів США, двох банкнот номіналом 20 доларів США, однієї банкноти номіналом 10 доларів США має спільні родові ознаки із лабораторним зразком спецхімречовини "Промінь-1" (том 5 а.с. 171-174).

Оглянутими в судовому засіданні грошовими коштами в загальній сумі 33 850 доларів США, з яких 25 850 доларів США вилучені в службовому кабінеті начальника Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, а саме: купюрами номіналом 100 доларів США: HG 89939903A, HG 89939904A, HB 30101060N, FF 01573523C, HB 85172164F, HK 58638754B, HK 58638755B, AB 83298229U, AB 23127384N, HF 28849592D, HA 41249777A, FB 08920849D, HF 14786333C, HB 54978986P, HB 54978984P, HB 54978985P, HB 05110370M, AJ 18846447A, DB 65001851A, HB 47114736H, HB 46405384E, HL 20194456E, AK 01319645B, HB 39841777D, HB 85172163F, FB 91142871A, HF 60165215B, HB 75705827M, HB 67678382N, HB 67678381N, HB 75705992M, HB 75705991M, HB 75705993M, HB 75705994M, HB 75705995M, HB 75705996M, HB 75705826M, HB 75705831M, CB 12852031A, HH 53695691A, HB 52620375M, HB 21105485I, DB 07414579C, FB 93927443C, FK 55219741B, HI 14922355A, HI 14922356A, FL 03679869B, AF 42534035A, FL 36692188A, HB 53540395F, HF 45255507A, HB 06828798F, HL 64465424D, HL 95507795E, FF 51642158A, HB 04687515D, HB 49862346L, HB 49862345L, HB 49862348L, HF 02912554D, HF 43627374C, HB 08094594J, HL 04122344F, HE 42572672A, HG 13050632A, HB 48360494I, DB 35664295A, DB 05126550С, HB 50989658G, HE 04132869A, DB 24427940B, HB 95905999C, HB 95906000C, DE 55979088A, HB 92989356G, HF 27475992D, HB 65937146L, HB 80392381L, HB 45653657G, HL 80673606D, DA 02627038A, HB 82558925B, FK 24569948B, AB 96805537P, HB 45692354B, AB 41288985I, DH 19676400A, HH 43079276A, HL 84680933E, BE 57878918A, FL 37898720B, HB 68006173G, HB 15366788G, НB 89162442K, HG 28445029A, HB 58351675G, HF 71745495B, FF 27855848A, HB 10518141C, AB 53427199J, AB 41288971I, AB 41288988I, AB 17718866F, AL 19942171C, HL 48078982E, HB 05225480 L, HB 25240942 J, HE 27345877 A, HD 56058872 A, HB 52777455 K, AK 62568175 A, DI 14662194 A, AE 45145551 A, HB 06828797 F, HF 69020681 B, HB 23045430 F, HB 23045429 F, AB 84668255 B, AB 84304976 L, HG 86392631 A, HF 87919380 C, HB 57175679 N, HB 57175659 N, HB 57175658 N, HB 67678331 N, HB 75705872 M, HB 67678392 N, HB 67678389 N, AB 38545110 K, HC 43905077 A, HC 43905078 A, HC 43905079 A, HG 23381048 B, HL 83118879 D, HF 74614947 C, AB 38423120 Q, HF 05873746 E, FJ 14697523 A, HK 70744033 B, HK 70744034 B, AB 41268997 L, HB 37886688 D, FG 10867802 B, HB 33835608 M, HB 33835607 M, HB 33835606 M, HB 33835605 M, HB 33835604 M, AD 36067662 A, AB 08154897 N, AG 05018254 C, HB 40540966 D, HD 10108087 B, FB 34060384 C, FB 34060383 C, FE 33900146 A, HB 27326392 N, HK 20593007 B, HB 93643972 N, FE 48009283 A, AB 60166365 L, AB 34116351 D, AD 19060864 A, HH 15361771 A, FH 57197202 A, HB 91278786 M, HB 91278785 M, HB 91278784 M, HB 91278783 M, HB 91278782 M, HB 91278781 M, HB 91278469 M, HB 91278470 M, HB 91278468 M, HF 22104029B, HE 25550654C, HB 62862152I, HF 61540846A, HB 11981804I, HB 96053782K, HB 81044391K, HB 06293571L, HF 96390545C, HL 94470844D, HL 56397511D, HA 16108258A, HF 96390547C, HE 39319775B, HD 34664721A, AE 72639386B, AA 83923976A, HF 96390544C, HF 96390546C, HE 09066583A, HE 09066584A, HB 49561198A, HB 02382011A, HB 02382010A, HD 18889339A, HB 82954234A, HD 05452427B, HL 94470843D, HL 94470841D, HL 94470842D, HL 94470840D, HL 94470819D, HG 80952326A, HG 80952324A, HG 80952325A, HB 02382019A, HB 02382018A, HF 18816656C, HF 18816657C, HF 17475591B, HB 58290055G, AL 71697786B, HB 01059027E, FH 49884656A, HB 16888338G, HB 30068450J, HB 11441326C, HB 06293583L, HB 06293584L, HB 06293585L, HB 06293572L, HB 06293574L, HB 06293575L, HB 06293576L, HB 06293577L, HB 06293578L, HB 06293579L, HC 51989759A, HC 51989760A, HC 51989761A, HC 51989762A, HC 51989771A, HL 83103444D, HB 85323931D, HB 85323932D, HB 85323933D, HB 72592921B, HK 22198672B, HF 69410029B, HE 24936581B, FB 66823738A, HE 47077222A, FF 71332734B, AA 24878490A, HB 06547541*, HE 09066582A, HB 02382017A, HG 80952333A, HL 94470817D, HL 94470818D, HB 02382016A, HB 02382015A; купюрами номіналом 50 доларів США: IL 07878329A, EL 48097565A; купюрами номіналом 20 доларів США: CF 14677095B, IA 24810195A; купюрою номіналом 10 доларів США: B 70820436E.

При цьому в судовому засіданні було виявлено відсутність 76 купюри номіналом 100 доларів, які не співпадають із вказаними у протоколах огляду грошей, а 4 мають по одному неспівпадінню одної цифри номери чи серії на купюрі. Вказані купюри замінено іншими купюрами номіналом сто доларів США, які не вилучались в службовому кабінети начальника Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області.

Висновком № 1880 від 23 червня 2010 року судово-технічної експертизи грошових знаків за матеріалами кримінальної справи №181-0271, відповідно до якого вилучені 21 травня 2010 року 337 банкнот номіналом 100 доларів США, 2 банкноти номіналом 50 доларів США, 1 банкнота номіналом 20 доларів США та 1 банкнота номіналом 10 доларів США виготовлені способом, який використовувався і використовується при виготовлені аналогічних банкнот, що випускалися та випускаються в обіг Федеральною Резервною Системою США з 1969, 1996, 2004 років, тобто, є банкнотами USD, виготовленими і випущеними в обіг Федеральною Резервною Системою США (том 5 а.с. 183-187).

Висновком за матеріалами службового розслідування щодо неправомірних дій спеціаліста першої категорії ВОДТ Управління СБУ у Львівській області ОСОБА_6, затвердженого начальником Управління СБУ у Львівській області 8 червня 2010 року, згідно з яким встановлено, що спеціаліст першої категорії ВОДТ Управління СБУ у Львівській області ОСОБА_6 під час вчинення злочину діяв на власний розсуд, всупереч вимогам ст. 11 Статуту внутрішньої служби, в частині дотримання загальних обов'язків військовослужбовців, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції та Законів України, Військової присяги, а також ст. 2 Закону України "Про службу безпеки України", на яку покладено завдання, в тому числі захисту законних інтересів та прав громадян. Своїми діями ОСОБА_6 дискредитував звання співробітника органів державної безпеки, недотримання ним статутних вимог і нехтування норм чинного законодавства (том 5 а.с. 128-131).

Висновком службового розслідування за фатом порушення кримінальної справи відносно начальника сектору УКР ГУ МВС України у Львівській області полковника міліції ОСОБА_7, затвердженого начальником ГУ МВС України у Львівській області 24 травня 2010 року, відповідно до якого начальник сектору розкриття злочинів вчинених іноземцями та відносно іноземців УКР ГУ МВС полковник міліції ОСОБА_7 грубо порушив обов'язки рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, щодо дотримання дисципліни, неухильне виконання яких передбачено ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, зокрема дотримання законодавства, захист від протиправних посягань прав та свобод громадян, повага людської гідності, дотримання норм професійної та службової етики, оскільки діяв усупереч інтересам служби та в порушення вимог ст. 10 Закону України "Про міліцію", відповідно до якої міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством. (том 5 а.с. 141-149).

Дослідженими в судовому засіданні записами розмов, які містяться на аудіокасеті SKC LX 90 за № 92563 та відеокасеті Panasonic E240 R № NFA11B01, на яких знаходяться матеріали оперативно-технічних заходів, проведених Управлінням СБУ у Львівській області, між ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_11, які відбулися 21 травня 2010 року біля будівлі Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області та в службовому кабінеті начальника Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, під час якої ОСОБА_10 передав грошові кошти в сумі 33 850 доларів США поклавши їх на приставний стіл у службовому кабінеті де перебували ОСОБА_8 та ОСОБА_6 При цьому під час розмови між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 останній настоював на тому, що потрібно передати гроші, щоб завершити вирішення конфлікту між ОСОБА_37 та ОСОБА_8

Документом - заявою ОСОБА_8 від 21 травня 2010 року на ім'я начальника Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області згідно з якою ОСОБА_8 не має претензій до ОСОБА_5 (том 1 а.с. 63).

Документом - розпискою ОСОБА_5 від 14 травня 2010 року відповідно до якої, ОСОБА_5 претензій до працівників міліції не має (том 1 а.с. 64).

Документом - заявою ОСОБА_5 від 14 травня 2010 року на ім'я начальника Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області відповідно до якої ОСОБА_5 претензій до ОСОБА_8 не має (том 2 а.с. 169).

Документом - розпискою ОСОБА_5 від 14 травня 2010 відповідно до якої ОСОБА_5 дозволяє ОСОБА_8 забрати товар з АДРЕСА_7 в кількості 35 тонн, а саме полівінілхлорид (том 2 а.с. 170).

Документом - розпискою ОСОБА_8 від 14 травня 2010 року відповідно до якої він претензій до працівників міліції не має (том 2 а.с. 171).

Документом - розпискою ОСОБА_8 від 14 травня 2010 року відповідно до якої він забирає полівінілхлорид в кількості 35 тонн з АДРЕСА_7 (том 2 а.с. 172).

Листом від 2 червня 2010 року № 3/2876 за підписом першого заступника ГУ МВС України у Львівській області, відповідно до якого оперативними підрозділами ГУ МВС України у Львівській області оперативно-розшукові справи стосовно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_13, не заводилися (том 4 а.с. 97).

Протоколами огляду місця події від 25 травня 2010 року та 4 червня 2010 року, згідно з якими під час огляду території складських приміщень, розташованих у АДРЕСА_7, виявлено 1 728 мішків полівінілхлориду тарою 25 кг кожний загальною вагою 43 200 кг (том 4 а.с. 111-121).

Протоколом виїмки від 28 травня 2010 року, відповідно до якого в приміщенні Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області вилучено журнал обліку осіб, що перебували у приміщенні Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, книга обліку осіб, доставлених в Шевченківський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, журнал реєстрації заяв і повідомлень про злочини, вчинені або готуються в Шевченківському РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області (том 4 а.с. 164).

Оглянутим в судовому засіданні журналом обліку осіб, що перебували у приміщенні Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, книгою обліку осіб, доставлених в Шевченківський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, відповідно до яких ОСОБА_5 та ОСОБА_8 13 травня 2010 року та 14 травня 2010 року в приміщенні Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, нібито, не перебували та до вказаного райвідділу не доставлялися. При цьому потерпілий ОСОБА_5 та підсудний ОСОБА_8 підтверджують, що після затримання ОСОБА_7 ОСОБА_5, останній був доставлений у Шевченківський РВ ЛМУ і там написав заяву про відмову від полівінілхлориду на користь ОСОБА_8

Оглянутим в судовому засіданні журналом реєстрації заяв і повідомлень про злочини, вчинені або готуються в Шевченківському РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, відповідно до якого 14 травня 2010 року в журналі за № 2475 зареєстрована заява ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що він просить припинити розгляд заяви від 11 квітня 2010 року по факту крадіжки його особистого майна, яке мало місце на АДРЕСА_6, оскільки по даному факту претензій ні до кого не має. За вказаною заявою прийняте рішення: "До матеріалу 243-1180 СКР Колос".

Речовим доказом - заявою ОСОБА_8 від 21 травня 2010 року поданою на ім'я начальника Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, відповідно до якої ОСОБА_8 просить його заяву за фактом крадіжки полівінілхлориду від 11 квітня 2010 року не розглядати та вказує, що претензій до ОСОБА_5 не має (том 7 а.с. 158).

Як вбачається із Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧТРАНСМАКС» (а.с.17-28 т.5) учасником товариства є лише ОСОБА_8

Як вбачається із копії контракту (а.с.39-41 т. 1) 13.11.2009 року ТЗОВ «ГАЛИЧТРАНСМАКС» уклало контракт на придбання та поставку 45 тонн полівінілхлориду марки ONGROVIL S-5167 у виробника BorsodChem zrt. Угорщина.

Як вбачається із оригіналу митної декларації (а.с.46-47 т.5) полівінілхлорид марки ONGROVIL S-5167, який був придбаний у BorsodChem zrt. Угорщина ТзОВ «ГАЛИЧТРАНСМАКС» згідно укладеного контракту, на законних підставах ввезений в Україну та розмитнений 04.01.2010 року і належить на праві власності ТзОВ «ГАЛИЧТРАНСМАКС».

Як вбачається із копії платіжного доручення (а.с.230 т.12) грошові кошти у сумі 31275 євро було оплачено за товар з рахунку ТЗОВ «ГАЛИТРАНСМАКС» на рахунок виробника BorsodChem zrt. Угорщина 30.11.2009 року.

При цьому, судом не беруться до уваги в підтвердження винуватості підсудних ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, наступні докази через їх недопустимість та неналежність.

Зокрема, протокол відтворення обстановки та обставин події від 7 липня 2010 року зі свідком ОСОБА_10, оскільки з додатку до протоколу дослідженому в судовому засіданні відеозапису на касеті Panasonic NV-VZ18 на плівці WA TNLE EC-45 вбачається, що слідчу дію проводив, зокрема задавав запитання, розставляв статистів та інше, оперативний працівник ОСОБА_38, який не включений слідчим в протокол відтворення обстановки і обставин події від 7 липня 2010 року, а також відсутні дані в матеріалах кримінальної справи про залучення даного оперативного працівника до вчинення даної слідчої дії (том 6 а.с. 16-22).

Протокол відтворення обстановки та обставин події від 8 липня 2010 року зі свідком ОСОБА_5, оскільки протокол складено слідчим прокуратури Перемишлянського району Львівської області ОСОБА_42., який не включений згідно з постановою про призначення у справі декількох слідчих від 22 травня 2010 року до слідчо-оперативної групи, в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які дані про включення даного слідчого в слідчо-оперативну групу чи надання слідчим слідчо-оперативної групи слідчому ОСОБА_42. доручення на проведення процесуальної дії як відтворення обстановки і обставин події (том 1 а.с. 25, том 6 а.с. 1-14).

Речові докази - пояснення працівника Львівської митниці ОСОБА_39 від 11 серпня 2009 року, наданого ОСОБА_10 та долученого до його заяви в Управління СБУ у Львівській області 21 травня 2010 року, про те, що ОСОБА_39, нібито, протягом 2009 року отримував хабар в сумі 400 доларів США від ОСОБА_5 за сприяння у перетинанні кордону України автомобілями без належно оформлених документів (том 1 а.с. 66) та поясненням працівника Львівської митниці ОСОБА_12 від 11 серпня 2009 року, наданого ОСОБА_10 та долученого до його заяви в Управління СБУ у Львівській області 21 травня 2010 року, про те, що він, нібито, протягом 2009 року отримав хабар в сумі 200 доларів США від ОСОБА_5 за сприяння у перетинанні кордону України автомобілями без належно оформлених документів (том 1 а.с. 66), оскільки вони отримані з порушенням вимог ст. 56 КПК України в редакції Закону,1960 року, протокол видачі чи вилучення не оформлялися, а долучені свідком ОСОБА_10 до своєї заяви. В той же час підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_6 категорично заперечують факт передачі таких пояснень вказаному свідку. Сам свідок неодноразово плутався у показаннях про те, хто ж із підсудних конкретно надав ці пояснення.

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України в аспекті конституційного подання щодо суб'єктів одержання доказів у кримінальній справі в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності положення першого речення частини третьої статті 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

У зв'язку з наведеним неналежними доказами суд визнає годинник "QUARC" та диктофоном "OLIMPUS WS-310M", які свідок ОСОБА_10 використовував для запису розмов між ним, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 19 і 20 травня 2010 року в кафе "Золотий вепр", "Тиса", "Перлина парку", які він долучив до заяви в Управління СБУ у Львівській області від 21 травня 2010 року, а також інформацію, що міститься на даних носіях та протоколи огляду технічних засобів від 21 травня 2010 року, оскільки названі технічні засоби використані особою не уповноваженою на здійснення оперативно-розшукової діяльності, без відповідних дозволів, отриманих у відповідності до вимог чинного законодавства, а інформація, що на них міститься та розшифровки звукозаписів не визнані речовими доказами та не долучені до матеріалів справи (том 1 а.с. 141-151, 42, 50-62, том 4 а.с. 142, том 7 а.с. 141-151, том 9 а.с. 177, 178).

Окрім цього, судом також не береться до уваги протокол про результати проведення оперативно-технічного заходу із долученої стенограмою розмов, оскільки з такого не можливо встановити, яка посадова особа його склала і такий ніким не підписаний (том 4 а.с. 142-161).

Суд вважає, що підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а саме у вчинені вимоги передачі права на майно з погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, вчинене за попередньою змовою групою осіб, службовими особами з використанням свого службового становища, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах та підсудного ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2, 4 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України, а саме у вчинені підбурювання до вимоги та вимагання передачі права на майно з погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, вчинене за попередньою змовою групою осіб, службовою особою з використанням свого службового становища, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах слід виправдати з таких підстав.

Основним безпосереднім об'єктом вимагання є право власності, передусім відносини з приводу володіння, користування і розпорядження майном, а його додатковими обов'язковими об'єктами виступають психічна та фізична недоторканість особи, її особиста свобода, здоров'я.

Предметом вказаного злочину може бути як майно, так і право на нього, а також будь-які дії майнового характеру.

У відповідності до роз'яснень наданих у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» зазначено, що відповідно до статті 189 КК вимагання полягає у незаконній вимозі передати чуже майно чи право на майно або вчинити будь-які дії майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмежити права, свободи або законні інтереси цих осіб, пошкодити чи знищити їхнє майно або майно, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголосити відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Орган досудового розслідування обвинувачує підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в тому, що вони здійснили вимагання, а підсудного ОСОБА_8 в підбурюванні до вимагання та вимаганні в потерпілого ОСОБА_5 з метою заволодіння права на полівінілхлорид в кількості 45 тонн, який належить йому та ОСОБА_16

Таким чином, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_16 повинні були на законних підставах володіти, користуватись або розпоряджатись полівінілхлоридом в кількості 45 тонн. Однак така обставина органом досудового розслідування не доведена та доказів цього під час розгляду кримінальної справи в суді не здобуто.

Зокрема, судом не може братись до уваги розписка ОСОБА_8 від 23 листопада 2009 року відповідно до якої останній отримав 23 листопада 2009 року від ОСОБА_16 грошові кошти в сумі 65 000 доларів США для придбання останньому полівінілхлориду, оскільки згідно з висновком експерта від 11 жовтня 2012 року № 2127/2128/2129/2586 підпис від імені ОСОБА_8, виконаний не пишучим приладом, рукописним способом, а нанесений за допомогою якихось технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_34, який міститься на розписці від 23 листопада 2009 року про отримання ОСОБА_8, грошових коштів в ОСОБА_16 виконані не пишучим приладом, рукописним способом, а нанесені за допомогою факсимільне зображення підпису (том 7 а.с. 127, том 11 а.с.238-247).

Крім того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_34 надав покази про те, що ніколи не виготовляв факсиміле свого підпису і такого нікому не міг надавати.

Судом також не може братись до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи № 6/382 від 24 липня 2010 року, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_8 в графі "ОСОБА_8." в розписці від 23 листопада 2009 року виконаний ОСОБА_8, оскільки перед експертом не ставилось питання чи виконаний підпис у розписці від 23 листопада 2009 року навпроти зазначеного прізвища "ОСОБА_8." ОСОБА_8 пишучим приладом, рукописним способом, так як з висновку експерта від 11 жовтня 2012 року № 2127/2128/2129/2586 вбачається, що підпис від імені ОСОБА_8, виконаний не пишучим приладом, рукописним способом, а нанесений за допомогою якихось технічних засобів (том 5 а.с. 196, 197, том 11 а.с.238-247).

В судовому засіданні безспірно встановлено, що полівінілхлорид в кількості 45 тонн на митну територію України поставлено для отримувача товариства з обмеженою відповідальністю "Галичтрансмакс", яке в свою чергу, в тому числі і його засновником ОСОБА_8, здійснило всі необхідні оплати та дії по купівлі, розмитненню вказаного товару, транспортуванні до м. Львова та отриманні відповідних сертифікатів якості, що підтверджується декларацією митної вартості, рахунком від 17 листопада 2009 року, договором від 27 листопада 2009 року, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 8 грудня 2009 року, заявою на купівлю валюти від 30 листопада 2009 року, платіжним дорученням в іноземній валюті № 1 від 30 листопада 2009 року, випискою з рахунку за 30 листопада 2009 року, договором від 27 листопада 2009 року та договором від 7 грудня 2009 року (том 1 а.с. 160-172, том 5 а.с. 54, 55, том 12 а.с. 210-213, 215-221, 229-250). А тому саме вказане товариство є власником полівінілхлорид в кількості 45 тонн.

При цьому, судом не беруться до уваги, як докази уповноваження ОСОБА_5 на володіння, користування або розпорядження полівінілхлоридом в кількості 45 тонн і відчуження полівінілхлориду ТОВ "Галичтрансмакс" ОСОБА_16 наступні документи: довіреність від імені директора ТОВ "Галичтрансмакс" ОСОБА_34 5 січня 2010 року та рахунок-фактура видана від імені директора ТОВ "Галичтрансмакс" ОСОБА_34 5 січня 2010 року, оскільки відповідно до висновку експерта від 11 жовтня 2012 року № 2127/2128/2129/2586 підписи від імені ОСОБА_34, які містяться на довіреності від 5 січня 2010 року наданій директором ТОВ "Галичтрансмакс" на ім'я ОСОБА_5, рахунку-фактурі від 5 січня 2010 року про продаж ТОВ "Галичтрансмакс" товару виконані не пишучим приладом, рукописним способом, а нанесені за допомогою факсимільне зображення підпису одним кліше (том 7 а.с. 54, 121, том 11 а.с. 238-247). Окрім того, на підставі вказаних документів право власності на полівінілхлорид в кількості 45 тонн ні до ОСОБА_16, ні до інших зазначених у договорах юридичних осіб не перейшло. Окрім того, судом враховується, що під час перевірки заяви ОСОБА_8 про крадіжку вказаного полівінілхлориду, а також при зверненні у правоохоронні органи з приводу вимагання коштів у ОСОБА_5 останній взагалі не згадував про те, що вказаний товар був придбаний частково за кошти в сумі 65 тис. доларів США, які надавалися йому та ОСОБА_8 ОСОБА_16

Таким чином, судом встановлено, що на момент вчинення інкримінованих підсудним ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а ОСОБА_8- ч. 2, 4 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України ОСОБА_5 не мав належних документів в підтвердження правомірного володіння, користування та розпорядження полівінілхлоридом в кількості 45 тонн, а тому фактично відсутній об'єкт посягання, оскільки підсудні в судовому засіданні ствердили, що вважали власником полівінілхлориду ОСОБА_8

Окрім того, суд вважає, що дії підсудних за фактом заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 у розмірі 35 тисяч доларів США за ч.4 ст.190 КК України кваліфіковано не правильно і їх слід кваліфікувати за ч.3 ст. 355 КК України, як примушення до виконання цивільно-правових зобов'язань, що завдало великої шкоди потерпілому виходячи з наступних підстав.

Відповідальність за ст. 190 КК України передбачена за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

Відповідно до роз'яснень наданих у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 10 « Про судову практику у справах про злочини проти власності» передбачено, що відповідно до статті 190 КК шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

В судовому засіданні встановлено, що після подій 13 травня 2010 року ніхто із підсудних із потерпілим ОСОБА_5 безпосередньо не контактував, питання обговорення передачі коштів здійснювалося між його представником адвокатом ОСОБА_10 та підсудними ОСОБА_8 і ОСОБА_6 А тому підсудні не могли викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Окрім того, обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього, в той час як у всіх своїх показах потерпілий вказує, що кошти у нього вимагали .

Окрім того, висновок слідства про те, що підсудні створювали у потерпілого та його знайомого адвоката ОСОБА_10 уявлення щодо можливості вирішення ними питання про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки, шляхом впливу на службових осіб Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, та за фактом давання хабара, шляхом впливу на службових осіб ГУ МВС України у Львівській області, неодноразово висловлювали останньому пропозиції про необхідність передачі вказаної суми грошей за не притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за фактом, начебто, крадіжки полівінілхлориду в кількості 45 тонн, за позитивне вирішення питання в межах оперативно-розшукової справи, заведеної, нібито, за фактом незаконного ввезення ОСОБА_5 товарів на митну територію України спростовується зібраними у справі доказами.

Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що на час переговорів, які велися між підсудними ОСОБА_8,ОСОБА_6 з одної сторони та представником потерпілого адвокатом ОСОБА_10 вже була наявна постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 від 21.04.2010 року , про що знав ОСОБА_5 та ОСОБА_10 При цьому вказані особи 20.04.2010 року зустрічалися з начальником Шевченківського РВ ЛМУ ОСОБА_11, який про ці обставини також повідомив і ствердив, що у випадку вирішення конфлікту, який виник між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 з приводу полівінілхлориду, жодних претензій до ОСОБА_5 не може бути.

Що стосується введення в оману потерпілого через можливість його притягнення до кримінальної відповідальності за контрабанду товарів і дачу хабара працівникам митниці, то в цій частині взагалі будь-які належні та допустимі докази відсутні, оскільки долучені до справи копії пояснення працівника Львівської митниці ОСОБА_39 від 11 серпня 2009 року, пояснення працівника Львівської митниці ОСОБА_12 від 11 серпня 2009 року, наданого ОСОБА_10 та долученого до його заяви в Управління СБУ у Львівській області 21 травня 2010 року визнані судом не належними доказами, а інші докази відсутні.

Разом з тим, як ОСОБА_8 так і ОСОБА_5 з перших допитів визнали, що полівінілхлорид в кількості 45 тонн придбаний ними разом в Угорщині за спільні кошти, вони разом їздили та укладали контракт на його поставку в Україну, а коли привезли в Україну разом розвантажили та розмістили на складах по АДРЕСА_6, при цьому ключі від складів вони мали обидва. Також як визнав ОСОБА_8 розмістивши товар на складі вони чекали його попиту, щоб зросла ціна, а самі шукали покупців. За їх спільною домовленістю вони мали реалізувати товар, а згодом порахувати витрати, які поніс кожний і розділити пропорційно прибуток.

Таким чином, суд вважає, що як ОСОБА_8, так і ОСОБА_5, незважаючи на те, що юридично товар був придбаний на ТЗОВ «ГАЛИЧТРАНСМАКС» визнавали, що саме вони обоє є власниками цього майна фактично.

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що 09.04.2010 року потерпілий ОСОБА_5 без відома та згоди ОСОБА_8 перевіз вказаний товар та розмістив у іншому складі. При цьому доводи ОСОБА_5 про те, що він це зробив на вимогу ОСОБА_8 є недостовірними, оскільки вже 11.04.2010 року ОСОБА_8 звернувся із заявою у Шевченківський РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області і при перевірці його заяви даючи пояснення ОСОБА_5 взагалі не повідомляв про те, що саме він забрав вказаний товар.

Аналізуючи покази потерпілого ОСОБА_5 та його знайомого свідка ОСОБА_10 про обставини вимагання коштів суд констатує, що вони неодноразово змінювалися . При цьому зазначалися різні суми, які вимагалися, а також за що такі кошти вимагалися. При повторному допиті в якості свідка ОСОБА_10 взагалі ствердив, що він так і не зрозумів за що такі кошти вимагалися.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В той же час, як вбачається із заяви свідка ОСОБА_10 на ім'я начальника УСБУ у Львівській області (а.с.37-39 т.1) свідок зазначив, що в ніч з 13 на 14 травня 2010 року коли йому вперше позвонив ОСОБА_5 він сказав, що працівники міліції та СБУ його затримали, застосували насильство, та вимагають від нього 40 тис. доларів США, або погрожують забрати товар, який нібито належить його бувшому компаньйону ОСОБА_8 У своїх поясненнях свідок уточнив, що ОСОБА_5 позвонив і поросив у нього 40 тис. доларів США, щоб віддати їх ОСОБА_8, а інакше останній погрожує заволодіти грузом.

Окрім того, аналізуючи події і діяння кожного із підсудних в період з 13 травня по 21 травня 2010 року суд враховує, що після затримання ОСОБА_5 і доставки у райвідділ міліції він написав заяву про відмову від товару, а ОСОБА_8 про те, що він не має до нього ніяких претензій і по їх домовленості товар мав повернутися назад на склади по АДРЕСА_6. Однак коли така домовленість ОСОБА_5 не була виконана, т.я. ОСОБА_5 зайшов у квартиру до ОСОБА_10 та не повернувся, між ОСОБА_8, ОСОБА_6 з одної сторони та ОСОБА_10, як представником ОСОБА_5 з іншої сторони декілька днів велися переговори і обговорювалися питання вирішення цього конфлікту.

Відповідно до роз'яснень п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» передбачено, що застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов'язання належить кваліфікувати за відповідною частиною статті 355 КК . При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особу примушують до виконання (невиконання) існуючого зобов'язання, що виникло на підставах, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов'язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.

Отже, при таких обставинах суд вважає, що оскільки спірний товар 45 тонн полівінілхлориду належали ТЗОВ «ГАЛИЧТРАНСМАКС», а ОСОБА_5, який частково надавав кошти на його придбання без згоди ОСОБА_8 вивіз цей товар і утримував його, у ОСОБА_8 виникало право передбачене ст.ст.317,319 ЦК України на повернення товару, а у ОСОБА_5 цивільно-правовий обов'язок повернути цей товар, оскільки він лише формально був власником частини товару. При цьому суд враховує, що вимога ОСОБА_8 була направлена на повернення вартості товару в сумі 35 тис. доларів США, що орієнтовно відповідає сплаченим коштам його підприємства за вказаний товар. При цьому у випадку передачі цих коштів на сам товар ОСОБА_8 не претендував і як уже зазначено у первинних поясненнях свідка вимога була висунута ОСОБА_8 повернути товар, або сплатити спочатку 40 тис. доларів США, а згодом 35 тис. доларів США.

За таких обставинах суд вважає, що оскільки дії ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 були об'єднані одним умислом і були направлені на примушення до виконання цивільно-правового зобов'язання потерпілим ОСОБА_5 перед ОСОБА_8 по поверненню товару або його вартості і при цьому потерпілому завдано великої шкоди, тому їх слід кваліфікувати за ч.3 ст.355 України.

При цьому суд вважає, що доводи ОСОБА_5 про заподіяння тілесних пошкоджень під час подій 13 травня 2010 року не доведені висновком судово-медичної експертизи і тому для кваліфікації діяння істотного значення не мають, хоч доведено, що насильство відносно потерпілого було застосовано ОСОБА_7 із невстановленими слідством особами.

Окрім того, оскільки на досудовому слідстві прийнято рішення про закриття кримінальної справи відносно свідка ОСОБА_11 за відсутністю в його діях кримінально-карного діяння, тому доводи потерпілих про вимагання вказаних коштів за не притягнення до кримінальної відповідальності не доводять участь інших підсудних у цьому т.я. вони не належать до осіб, які уповноважені приймати рішення по притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності.

Призначаючи покарання підсудним судом враховується характер і ступінь скоєного злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особи винних.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_8 судом враховується, що він судиться вперше, виключно позитивно характеризується, працював, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину. Разом з тим він скоїв тяжкий злочин, також враховується його активна безпосередня участь у скоєному, а також особистий майновий інтерес у заволодінні коштами.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_8 можливе в ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_6 судом враховується те, що він скоїв тяжкий злочин, разом з тим судиться вперше, працює, виключно позитивно характеризувався, має на утриманні двох малолітніх дітей. Окрім того враховується його другорядна роль у скоєному, зокрема, що він жодну матеріальну вигоду для себе не переслідував, вчиняв ці дії з метою допомоги ОСОБА_8, як його товариш, а також і те, що потерпілий ОСОБА_5 до нього жодних претензій не має і на суворості покарання не настоює.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, про те, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд призначає йому покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільняє від відбуття покарання з випробуванням.

Окрім того, суд приходить до висновку про те, що у відповідності до ст. 54 КК України, враховуючи особу підсудного, обставини справи, що скоєний злочин підсудним не пов'язаний з проходженням служби і він його скоював не як службова особа, тому його не слід позбавляти спеціального звання - майор.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_7 судом враховується те, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину та непрацездатну матір, стан його здоров'я, а також те, що він скоїв тяжкий злочин і є активним учасником злочину, саме він в групі з іншими невстановленими особами застосовував до потерпілого насильство, вдягав на нього кайданки, затримував та активно примушував до виконання зобов'язань потерпілим.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, про те, що виправленню та перевихованню підсудного буде сприяти покарання лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Окрім того, враховуючи те, що вказаний злочин він скоїв не як службова особа, а також інші обставини справи, суд приходить до висновку про те, що підсудного ОСОБА_7 не слід позбавити спеціального звання - полковника міліції.

Вирішуючи питання про судові витрати суд постановляє стягнути із підсудних в рівних частинах в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз судові витрати за проведення експертиз в розмірі 13 367 гривень 20 копійок, а також в користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Львівській області за проведення експертиз в розмірі 1 238 гривень 40 копійок (том 5 а.с. 170, 182, 195, 213, 225, том 11 а.с. 237).

Речові докази: грошові кошти в сумі 33 850 доларів США, які зберігаються у ЗГРУ КБ "Приватбанк" повернути потерпілому ОСОБА_5 (том 14 а.с. 61). При цьому доводи прокурора про те, що оскільки серед оглянутих коштів не співпадає частина 100 доларових купюр, тому їх не слід повертати потерпілому не заслуговують на увагу, оскільки потерпілий передавав працівникам міліції саме 33850 доларів США, які і повинні йому бути повернуті.

Пояснення ОСОБА_39 від 11 серпня 2009 року, пояснення ОСОБА_12 від 11 серпня 2009 року, заяву ОСОБА_8 від 21 травня 2010 року, розписку ОСОБА_5 від 14 травня 2010 року, заяву ОСОБА_5 від 14 травня 2010 року, розписку ОСОБА_5 від 14 травня 2010 року, розписку ОСОБА_8 від 14 травня 2010 року, заяву ОСОБА_8 від 21 травня 2010 року, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи - залишити при справі. Годинник "QUARC", диктофон "Olimpus WS-310M" - знищити; журнал обліку осіб, що перебували у приміщені Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, книгу обліку осіб, доставлених в Шевченківський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, журнал реєстрації заяв і повідомлень про злочини, вчинені або готуються в Шевченківському РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області - повернути в Шевченківський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області; відеокасету Panasonic E240R № NFA11B01, аудіокасету SKC LX 90 № 92563 - знищити, транспортний засіб марки "Мерседес Бенц Віто" д.н.з. НОМЕР_1, який зберігається у власника ОСОБА_41 - залишити у її власності, мобільний телефон Nokia E52, вилученого в ОСОБА_8 - повернути підсудному; медичну карту ОСОБА_5 - повернути останньому; журнал реєстрації заяв і повідомлень про злочини Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області - повернути в Залізничний РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області.

Оскільки полівінілхлориду в кількості 43 200 кг не визнавався речовим доказом, але в той же час згідно постанови слідчого від 04.06.2010 року на нього накладено арешт (а.с.135-137 т.4), він переданий згідно протоколу від 04.06.2010 року (а.с.139 т. 4) на відповідальне збереження ОСОБА_16, а згідно доказів, які здобуті в судовому засіданні це майно належить ТЗОВ «ГАЛИЧТРАНСМАКС» , яке не є цивільним відповідачем у справі, тому слід скасувати арешт і повернути його власнику.

Окрім того, слід скасувати також арешт із автомобіля «Chevrolet Lacettі x4ck47J», 2004 року випуску № кузову (шасі) НОМЕР_2, накладений за постановою слідчого від 25.10.2010 року.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково. Враховуючи спричинену моральну шкоду потерпілому підсудними, що проявилась в душевних переживаннях та порушені нормального способу життя, слід стягнути з підсудних в його користь з врахуванням вини кожного заподіяну моральну шкоду. При цьому з ОСОБА_7 слід стягнути 3 тис.грн., ОСОБА_6-1 тис. грн., ОСОБА_8-2 тис. грн.. В стягненні матеріальної шкоди слід відмовити, оскільки потерпілим не представлено доказів заподіяння такої. При цьому, суд не приймає до уваги представлений потерпілим рахунок ТОВ "Західно-Український Автомобільний Дім" в підтвердження заподіяної шкоди, оскільки такий виписаний не на ім'я потерпілого, а останнім не представлено доказів про власника транспортного засобу, яким він керував 13 травня 2010 року.

Цивільний позов ОСОБА_16 суд залишає без розгляду, оскільки підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_7 суд виправдовує за обвинуваченням передбаченим ч. 4 ст. 189 КК України та ОСОБА_8 обвинуваченого за ч. 2, 4 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України.

Окрім того, оскільки з матеріалів справи вбачається, що підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_7 перебували під вартою з 21 травня 2010 року по 13 травня 2014 року і знаходилися у Львівському СІЗО, тобто у місцях попереднього ув'язнення, тому суд зараховує цей строк у термін покарання з врахуванням положень ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання)».

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України 1960 року, суд -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотири) роки 6 місяців позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі.

ОСОБА_8 визнати не винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. ч. 2, 4 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України за відсутністю в його діях складу злочину та виправдати.

Зарахувати в строк відбуття покарання час перебування під вартою в місцях попереднього ув'язнення засудженого ОСОБА_8 з часу затримання 21 травня 2010 року по 13 травня 2014 року і з врахуванням положень ч.5 ст.72 КК України та вважати таким, що покарання відбув повністю.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з засудженого ОСОБА_8 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз судові витрати за проведення експертиз в розмірі 4 455 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) гривень 20 копійок, а також в користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Львівській області за проведення експертиз в розмірі 1 238 (однієї тисячі двісті тридцять вісім) гривень 40 копійок.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України та призначити йому покарання у виді 4 ( чотири) роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбуття покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий термін два роки.

Покласти на засудженого ОСОБА_6 обов'язки передбачені ст.76 КК України, зокрема не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну постійного місця проживання, місця праці.

ОСОБА_6 визнати не винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за відсутністю в його діях складу злочину та виправдати.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з часу звернення вироку до виконання. В строк відбуття покарання зарахувати термін перебування його під вартою з 18 листопада 2013 року по 13 травня 2014 року.

Стягнути з засудженого ОСОБА_6 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз судові витрати за проведення експертиз в розмірі 4 455 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) гривень 20 копійок, а також в користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Львівській області за проведення експертиз в розмірі 1 238 (однієї тисячі двісті тридцять вісім) гривень 40 копійок.

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчинені злочину передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України та призначити йому покарання у виді 5 ( п'яти) років позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі.

ОСОБА_7 визнати не винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за відсутністю в його діях складу злочину та виправдати.

В строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_7 зарахувати час перебування під вартою в місцях попереднього ув'язнення з 21 травня 2010 року по 13 травня 2014 року з врахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК України та вважати таким, що покарання відбув повністю.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з засудженого ОСОБА_7 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз судові витрати за проведення експертиз в розмірі 4 455 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) гривень 20 копійок, а також в користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Львівській області за проведення експертиз в розмірі 1 238 (однієї тисячі двісті тридцять вісім) гривень 40 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_5 - задоволити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_8 в користь ОСОБА_5 заподіяну злочином моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, з засудженого ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 заподіяну злочином моральну шкоду у розмірі 1000 (одну тисячу) гривень, з засудженого ОСОБА_7 в користь ОСОБА_5 заподіяну злочином моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В решті в задоволенні цивільного позову відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_16 - залишити без розгляду.

Речові докази: грошові кошти в сумі 33 850 доларів США, які зберігаються у ЗГРУ КБ "Приватбанк" повернути потерпілому ОСОБА_5 (том 14 а.с. 61); пояснення ОСОБА_39 від 11 серпня 2009 року, пояснення ОСОБА_12 від 11 серпня 2009 року, заяву ОСОБА_8 від 21 травня 2010 року, розписку ОСОБА_5 від 14 травня 2010 року, заяву ОСОБА_5 від 14 травня 2010 року, розписку ОСОБА_5 від 14 травня 2010 року, розписку ОСОБА_8 від 14 травня 2010 року, заяву ОСОБА_8 від 21 травня 2010 року, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи - залишити при справі. Годинник "QUARC", диктофон "Olimpus WS-310M" - знищити; журнал обліку осіб, що перебували у приміщені Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, книгу обліку осіб, доставлених в Шевченківський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, журнал реєстрації заяв і повідомлень про злочини, вчинені або готуються в Шевченківському РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області - повернути в Шевченківський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області; відеокасету Panasonic E240R № NFA11B01, аудіокасету SKC LX 90 № 92563 - знищити, транспортний засіб марки "Мерседес Бенц Віто" д.н.з. НОМЕР_1, який зберігається у власника ОСОБА_41 - залишити у її власності, мобільний телефон Nokia E52, вилученого в ОСОБА_8 - повернути підсудному; медичну карту ОСОБА_5 - повернути останньому; журнал реєстрації заяв і повідомлень про злочини Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області - повернути в Залізничний РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області.

Скасувати арешт накладений постановою слідчого від 04.06.2010 року (а.с.135-137 т.4) на належне майно ТЗОВ «ГАЛИЧТРАНСМАКС» 43200 кг полівінілхлориду і повернути його власнику.

Скасувати арешт із автомобіля «Chevrolet Lacettі x4ck47J», 2004 року випуску № кузову (шасі) НОМЕР_2, накладений за постановою слідчого від 25.10.2010 року.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя: Гирич С. В.