Постанова № 54831914, 25.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2015 року №810/4481/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року №0000662230.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у січні 2015 року відповідачем було здійснено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1, за наслідками якої встановлено порушення вимог пункту 160.5 статті 106 Податкового кодексу України, що полягає у не оподаткуванні доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України за операціями позивача з фрахту з контрагентом, місцем реєстрації якого є Республіка Грузія.

Позивач зауважує, що у перевіряємому періоді дійсно мав господарські взаємовідносини з нерезидентами, разом з тим, їх предметом були операції з надання транспортно-експедиційних послуг, а не фрахту, як зазначає податковий орган.

Крім того, позивач стверджує, що з огляду на наявність укладеної між Україною та Республікою Грузія Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно, прибуток, одержаний резидентом Республіки Грузія, з джерелом походження з підлягає оподаткуванню лише у Республіці Грузія.

Тому, на переконання позивача, відповідач безпідставно збільшив податкові зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Звертав увагу суду, що за змістом статті 160 Податкового кодексу України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією ж статтею. При цьому, під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється, зокрема, винагорода, що сплачується резидентом нерезиденту за договором перевезення.

Оскільки позивач, у періоді, що перевірявся, мав господарські операції з резидентами Грузії, предметом яких були послуги з перевезення вантажів та позивачем не надано довідки, яка підтверджує статус податкового резидента країни, з якою Україною укладений договір про уникнення подвійного оподаткування, податковим органом було правомірно збільшено суму грошових зобов'язань позивача.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 25 грудня 2015 року, не з'явились. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 15 січня 2015 року по 27 січня 2015 року посадовою особою Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 2 лютого 2015 року №9/17-3-2236103656 (далі - Акт перевірки) (а.с. 10-29).

Перевіркою своєчасності та повноти оподаткування доходів нерезидентів із джерелом походження з України встановлено, що у період з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року позивач здійснював господарські операції, що підпадають під оподаткування відповідно до вимог статті 160 Податкового кодексу України.

З Акта перевірки вбачається, що між позивачем та нерезидентами Mandarin of Georgia LTD, ACHI-2011 LTD, ПП Чхаідзе Мурман були укладені договори про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, на виконання яких позивач сплатив нерезидентам за надані послуги кошти у сумі 282899,22 грн.

У ході перевірки ФОП ОСОБА_1 довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір України про уникнення подвійного оподаткування, не надано.

У свою чергу, за приписами пункту 103.10 статті 103 Податкового кодексу України, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті, доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Оскільки позивачем не було надано довідки у порядку, визначеному статтею 103 Податкового кодексу України, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 160.5 статті 160 Податкового кодексу України, що полягає в не утриманні податку із суми фрахту, сплаченої ФОП ОСОБА_1 на користь нерезидентів Mandarin of Georgia LTD, ACHI-2011 LTD, ПП Чхаідзе Мурман за договорами фрахту, та донарахував позивачу податок на доходи нерезидента за послуги фрахту у розмірі 16974,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками відповідача, позивач 6 березня 2015 року звернувся до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із запереченнями на акт перевірки, до яких долучив довідки від нерезидентів, які підтверджують, що нерезиденти є резидентами країни, з якою Україною укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування (а.с. 30).

За наслідками розгляду заперечень позивача та доданих до нього документів відповідач рішенням від 13 березня 2015 року №1135/10/10-04-22-40 висновки Акта перевірки залишив без змін (а.с. 31).

При цьому, податковий орган не прийняв до уваги надані позивачем довідки як підставу для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, оскільки відповідні довідки не були легалізовані належним чином так як не містили штампу «Apostille».

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року №0000662230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 21218,00 грн., у тому числі 16974,00 грн. за основним платежем та 4244,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 8).

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 25 червня 2015 року №1077/14/10-36-10-01-04 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року №0000662230 без змін (а.с. 35-36).

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між позивачем та резидентами України: ФОП ОСОБА_3; ТОВ «Бадагони-Україна»; ТОВ «Сван Транс»; ПП «ПКФ «Оріон»; ФОП ОСОБА_2; ТОВ «Оптимальні Логістичні Системи»; ТОВ «ЕАТК-Україна»; ТОВ «Феррітранссервіс» були укладені договори-доручення про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполучені та договори транспортного експедирування, на умовах яких позивач зобов'язувався здійснювати організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України і зарубіжних країн (а.с. 140-157).

З метою виконання власних зобов'язань за вказаними угодами позивачем були укладені:

- договір з ПП Чхаідзе Мурман (Республіка Грузія) від 4 листопада 2013 року №04/11-13-Е на надання експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого Експедитор (позивач) пропонує для перевезення вантаж, а Перевізник (ПП Чхаідзе Мурман) виконує міжнародні чи внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі заявок Експедитора (а.с. 37-39);

- договір з Mandarin of Georgia LTD (Республіка Грузія) від 5 лютого 2012 року на виконання транспортно-експедиторських послуг, предметом якого є порядок взаємовідносин позивача та Mandarin of Georgia LTD при наданні транспортно-експедиторських послуг відповідно до заявок Експедитора (позивача) (а.с. 40-41);

- договір з ACHI-2011 LTD (Республіка Грузія) від 1 вересня 2011 року №01/09-2 на транспортне обслуговування, за умовами якого Перевізник (ACHI-2011 LTD) зобов'язувався на умовах і в порядку, визначеному договором, доставити автомобільним транспортом довірений йому Експедитором (позивачем) вантаж та видати його вантажоотримувачу, а Експедитор зобов'язувався від імені та за рахунок Замовника оплатити послуги Перевізника (а.с.42-43).

Судом встановлено, що на виконання вказаних договорів нерезиденти надали позивачу послуги з автомобільного перевезення вантажу по території України та зарубіжних країн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 90-117).

В оплату за надані послуги позивач, у періоді, що перевірявся, здійснив виплату доходів нерезидентам з джерелом їх походження з України на загальну суму 282899,22 грн., у тому числі на користь ПП Чхаідзе Мурман - 56242,60 грн., на користь Mandarin of Georgia LTD - 76667,40 грн., на користь ACHI-2011 LTD - 149989,22 грн.

Вирішуючи питання щодо необхідності утримання податку з виплачених позивачем на користь нерезидентів сум фрахту, суд виходить з такого.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Особливості оподаткування нерезидентів врегульовано положеннями статті 160 Податкового кодексу України (тут і на далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

В розумінні підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно підпункту «г» пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України, для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються фрахт та доходи від інжинірингу.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.260 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, фрахт - це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Відповідно до підпункту 160.5 статті 160 Податкового кодексу України, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому, базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту. Особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

З аналізу вищевикладених положень податкового законодавства слідує, що резидент України при здійсненні виплат нерезиденту за договорами перевезення (фрахту) зобов'язаний стягувати та вносити до бюджету податок у розмірі 6 відсотків від суми коштів, які підлягають виплаті нерезиденту. Однак, необхідно враховувати також положення чинних угод про уникнення подвійного оподаткування.

Так, пунктом 3.2 статті 3 Податкового кодексу України визначено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

14 лютого 1997 року між Урядами України та Республіки Грузія підписана Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно.

Законом України від 17 березня 1999 року №504-XIV Верховною Радою України ратифіковано Конвенцію між Урядом України і Урядом Грузії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно, підписану 14 лютого 1997 року у м. Києві (надалі -Конвенція). Зазначена конвенція набрала чинності 1 квітня 1999 року.

Відповідно до статті 7 Конвенції, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується у другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

Статтею 8 Конвенції встановлено, що прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських і повітряних суден, автомобільних або залізничних транспортних засобів у міжнародних перевезеннях, будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

При цьому, згідно частини першої статті 4 Конвенції, при застосуванні цієї Конвенції вираз "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу або місця реєстрації, або іншого аналогічного критерію.

З огляду на викладене, положеннями Конвенції звільнено резидента України від обов'язку стягувати та вносити до бюджету податок у розмірі 6 відсотків від суми коштів, сплачених за надання послуг з міжнародних перевезень, у разі, якщо їх отримувачем є резидент Республіки Грузія.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено статтею 103 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 103.1 статті 103 Податкового кодексу України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

У силу приписів пункту 103.2 статті 103 Податкового кодексу України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Водночас, застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Відповідно до пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом, з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Пунктами 103.5 та 103.6 статті 103 Податкового кодексу України передбачено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

Відповідно до пункту 103.8 статті 103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

У свою чергу, в разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті, доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування (пункт 103.10 статті 103 Податкового кодексу України).

Таким чином, умовою звільнення резидента України від оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом походження з України є факт отримання платником податку від нерезидента довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою Україною укладений договір про уникнення подвійного оподаткування.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем в якості підстави звільнення від сплати податку на прибуток нерезидента відповідачу надано довідки, видані Податковою службою Республіки Грузія (а.с. 44-61).

Так, довідками Податкової служби Грузії від 17 січня 2014 року (а.с. 44-46), від 12 лютого 2015 року (а.с. 47-49) засвідчено, що ПП Мурман Чхаідзе у 2013 та 2014 році був резидентом Грузії для податкових цілей.

Довідками Податкової служби Грузії від 5 травня 2014 року, 27 лютого 2015 року засвідчено, що ACHI-2011 LTD у 2012-2014 роках було резидентом Грузії для податкових цілей (а.с. 52-58).

Довідками Податкової служби Грузії від 10 лютого 2015 року засвідчено, що Mandarin of Georgia LTD у 2012 році було резидентом Грузії для податкових цілей (а.с. 59-61).

Отже, доходи резидентів Грузії ПП Мурман Чхаідзе, ACHI-2011 LTD, Mandarin of Georgia LTD у вигляді коштів, отриманих від позивача за надання послуг з міжнародних перевезень протягом 2012-2014 років в сумі 282899,22 грн., підлягали оподаткуванню лише на території Республіки Грузія.

Таким чином, позивач, з огляду на положення статті 8 Конвенції, звільнений від передбаченого пунктом 160.5 статті 160 Податкового кодексу України обов'язку стягувати та вносити до бюджету податок у розмірі 6 відсотків від виплаченої суми коштів за послуги з перевезення вантажів, наданих його контрагентами - резидентами Республіки Грузія.

При цьому, суд критично оцінює висновки податкового органу про відсутність підстав для звільнення позивача від оподаткування за вказаними операціями, оскільки відповідні довідки не відповідають вимогам пункту 103.5 статті 103 Податкового кодексу України в частині належної легалізації.

Суд зазначає, що відповідно до положень вказаного пункту довідки видаються компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинні бути належним чином легалізовані, перекладені відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 3 Конвенції термін «компетентний орган» означає стосовно України - Міністерство фінансів України або його повноважного представника і стосовно Грузії - Міністра фінансів Грузії або його повноважного представника.

Як вбачається з матеріалів справи, довідки, якими засвідчено факт того, що ПП Мурман Чхаідзе, ACHI-2011 LTD, Mandarin of Georgia LTD є резидентами Грузії для податкових цілей, видані Податковою службою Грузії за формою та у порядку, визначеному наказом Міністра фінансів Грузії від 28 грудня 2011 року №633 «Про затвердження порядку користування податковими пільгами, визначеними міжнародними угодами про уникнення подвійного оподаткування, та повернення нерезидентам податків, сплачених у Грузії».

Отже, орган, який видав відповідні довідки та їх форма відповідають наведеним у пункті 103.5 статті 103 Податкового кодексу України та Конвенції вимогам.

Стосовно зауважень відповідача про неналежну легалізацію довідок, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями статті 103 Податкового кодексу України не містять визначення поняття «легалізація». Водночас у пункті 13.5 статті 13 Податкового кодексу України зазначено, що для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Таким чином, довідка для цілей звільнення від оподаткування на підставі статті 103 Податкового кодексу України повинна бути легалізована у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Суд зазначає, що між Україною та Республікою Грузія 09 січня 1995 року підписано Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, який ратифіковано Законом України № 451/95-ВР від 22 листопада 1995 року.

Статтею 13 Договору визначено, що документи, що були складені або засвідчені відповідною установою однієї з Договірних Сторін, скріплені печаткою та засвідчені підписом компетентної особи, мають силу документа на території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій та перекладів, що засвідчені відповідним органом. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін визнаються дійсними, вважаються такими й на території другої Договірної Сторони.

За наведених обставин, довідки, видані Податковою службою Грузії, якими засвідчено факт того, що контрагенти позивача у відповідних періодах були резидентами Грузії не потребують будь-якого додаткового посвідчення, у тому числі шляхом апостилювання.

Також, додатком до листа Міністерства юстиції України від 11 травня 2010 року №26-26/291 «Роз'яснення щодо застосування міжнародних договорів України про правову допомогу в частині, що стосується скасування вимоги легалізації офіційних документів, виданих компетентними органами Договірних Сторін» затверджено Перелік міжнародних договорів України про правову допомогу, відповідно до яких усі офіційні документи, видані компетентними органами однієї Договірної Сторони, приймаються без будь-якого додаткового засвідчення на території іншої Договірної Сторони, до якого, у тому числі, включено Договір між Україною і Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах 1995 року.

Крім того, суд враховує, що відповідна позиція щодо відсутності необхідності будь-якого додаткового засвідчення, зокрема легалізації у консульській установі чи завірення апостилем довідок про статус податкового резидента, що видані уповноваженими органами країни, з якою Україна уклала договір про надання правової допомоги, відображена також у листі ДПС України від 03 січня 2012 року №38/6/12-0016.

Наведене спростовує доводи представника відповідача щодо необхідності проставляння апостиля на відповідних довідках, виданих Податковою службою Грузії.

Суд також вважає, що відповідач не був позбавлений можливості, у разі наявності у нього сумнівів, звернутись з відповідним запитом до компетентного органу Республіки Грузія з вимогою підтвердити відомості, що містяться у поданих позивачем довідках.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач при сплаті коштів резидентам Республіки Грузія за надані послуги з перевезення вантажу не зобов'язаний був утримувати податок у розмірі 6 відсотків від виплаченої суми коштів.

За таких обставин податковий орган неправомірно збільшив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 16974,00 грн., тому податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року №0000662230 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, докази подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17 березня 2015 року №0000662230.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. згідно платіжних доручень від 27 серпня 2015 року №1541 та від 14 вересня 2015 року №1552 за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 25.12.2015